Рішення № 6537084, 16.10.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 12/305 16.10.09 За позовом                    Приватного підприємства "Ювеніта" До                              Товариства з обмеженою відповідальністю "Квіза-Трейд" Про                              стягнення 22 589,20 грн. Суддя Прокопенко Л.В.

Представники:

Від позивача                    Маліницький В.М.–предст. (дов. № б/н від 10.092009 р.)

Від відповідача          Михайлець О.В. –предст.(дов.№03/08 від 03.08.2009 р.

Обставини справи:

Позивач звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Квіза-Трейд" про стягнення основного боргу у розмірі 22 589,20 грн., який виник внаслідок неналежного виконання відповідачем умов Договору поставки від 01.08.2007 р. № 4600014538.

Ухвалою суду від 14.08.2009 р. за зазначеною вище позовною заявою порушено провадження у справі № 12/305 та призначено розгляд справи на 15.09.2009 р.

15.09.2009 р. судове засідання не відбулось в зв’язку з перебуванням судді Прокопенко Л.В. на лікарняному.

Ухвалою суду від 22.09.2009р розгляд справи призначено на 16.10.200 9р.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 16.10.2009 р. оголошено повний текст рішення.

Ознайомившись з матеріалами справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд, -

ВСТАНОВИВ:

01.08.07 р. між сторонами укладено договір про поставку товарів № 4600014538 (далі - Договір).

Відповідно до п. 2.1 договору позивач зобов’язувався поставляти відповідачу товари, відповідно до поданих Замовлень за цінами та в асортименті, згідно Специфікації, а відповідач в свою чергу зобов’язався прийняти та оплатити його.

Згідно з п.3.1. вартість товарів, що поставляються вказується в товарних накладних, що є невід’ємними частинами Договору.

Позивачем за товарними накладними № ЮВ –0005062 від 11.12.2007 р., № Ю В –0004762 від 23.11.2007 р. , № ЮВ –0005254 від 27.12.2007 р. № ЮВ –0000159 від 18.01.2008 р., № ЮВ –0000471 від 07.02.2008 р. поставлено товари відповідачу.

Пунктом 6.1. Договору встановлено, що оплата поставленого обладнання здійснюється протягом 60 календарних днів з дати отримання товарі, яка зазначена в накладній.

Позивачем належним чином виконано умови Договору та передано відповідачу обладнання за видатковими накладними (копії залучені до матеріалів справи).

Відповідачем не виконано умови Договору, оплату поставлених товарів здійснено частково.

Згідно Акту звірки взаємних розрахунків, станом на 16.02.2009 р. заборгованість відповідача перед позивачем становила 22 589,20 грн.

03.03.2009 р. позивач звернувся до відповідача з претензією про сплату заборгованості, відповіді на яку не отримав. Заборгованість відповідачем сплачена не була.

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представника позивача, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення з огляду на наступне:

Внаслідок укладення договору між сторонами згідно ст. 11 Цивільного кодексу України виникли цивільні права та обов’язки.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абз. 2 п.1 ст.193 ГК України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України один суб’єкт господарського зобов’язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб’єкта, а інший суб’єкт має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Відповідно до частини сьомої зазначеної статті не допускаються одностороння відмова від виконання зобов’язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов’язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно ст. 527 ЦК України боржник зобов’язаний виконати всій обов’язок, а кредитор – прийняти виконання особисто, якщо інше встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов’язання чи звичаїв ділового обороту.

У відповідності ст. 610 ЦК України порушенням зобов’язанням є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст.612 Цивільного кодексу України).

Отже, факт порушення відповідачем договірних зобов’язань судом встановлено.

Згідно з ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

На виконання вимог ухвали про порушення провадження у справі сторонами проведено звіряння взаємних розрахунків. Згідно з Актом звіряння розрахунків заборгованість відповідача перед позивачем станом на 16.10.2009 р. становить 20 994,30 грн.

Таким чином, вимоги позивача в частині стягнення з відповідача суми боргу в розмірі 22 589,20грн. обґрунтовані та підлягають частковому задоволенню у відповідності з даними, викладеними у Акті звіряння розрахунків станом на 16.10.2009 р.

Оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, то судові витрати: державне мито і витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до приписів статті 49 ГПК України, покладаються на відповідача.

За таких обставин, керуючись ст. ст. 33, 49, 82-85 ГПК України суд, -

ВИРІШИВ:

1.          Позовні вимоги задовольнити частково.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Квіза-Трейд»(01001, м. Київ, Залізничне шоссе, 57, код 32121620, р/р 26003380691821 КОФ АБ «Укрсоцбанк»в м.Києві, МФО 321013, а у випадку відсутності коштів –з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) на користь Приватного підприємства «Ювеніта»(03150, м. Київ, вул. Червоноармійська, 114, кв.97, код 31986241, р/р 2600200002622 в АКБ «Правекс-Банк», МФО 321983) 20 994 (двадцять тисяч дев’ятсот дев’яносто чотири) грн. 30 коп. основного боргу, 209 (двісті дев’ять) грн. 94 коп. державного мита та 312 (триста дванадцять) грн. 50 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          В задоволенні решти позовних вимог –відмовити.

4.          Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

5.          Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку протягом 10 днів з дня прийняття.

Суддя                                                                                          Л.В.Прокопенко