Ухвала суду № 65370766, 16.03.2017, Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області

Дата документу 16.03.2017

Справа № 320/715/17-к

(1-КП/320/248/17)

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

«16» березня 2017 року м. Мелітополь

Мелітопольський міськрайонний суду Запорізької області в складі:

головуючого - судді Кучеренко Н.В.

при секретарі - Левандовській О.М.

за участю прокурора - Джавоян О.Р.

обвинуваченого - ОСОБА_1

захисника обвинуваченого - адвоката Ненашевої Я.В.

розглянувши у відкритому судому засіданні кримінальне провадження № 12016080140006329 за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України,

В С Т А Н О В И В:

В судовому засіданні прокурор заявила клопотання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_1, оскільки строк застосування до обвинуваченого запобіжного заходу сплинув, а ризики передбачені ст. 177 КПК України, не минули. Крім того, на теперішній час справа по суті не розглядалась, та застосування до обвинуваченого ОСОБА_1 більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, не забезпечить його належної процесуальної поведінки.

Обвинувачений ОСОБА_1 в судовому засіданні не заперечував проти задоволення клопотання.

Захисник обвинуваченого - адвокат Ненашева Я.В. в судовому засіданні підтримала свого підзахисного.

Відповідно до ст. 331 КПК під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 КПК України.

Незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Ухвалою Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 27 січня 2017 року у відношенні обвинуваченого ОСОБА_1 обрано запобіжний захід - тримання під вартою.

Вирішуючи питання доцільності продовження тримання обвинуваченого ОСОБА_1 під вартою, суд враховує вимоги п.п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув'язнення.

Суд бере до уваги, що обвинувачений ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні умисного злочину, а саме злочину середньої тяжкості, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, за вчинення якого передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до п'яти років, усвідомлюючи ступінь тяжкості вчиненого ним злочину та невідворотності покарання за його вчинення, існує ризик того, що обвинувачений ОСОБА_1 стійких соціальних зв'язків не має, раніше засуджений за вчинення умисних корисливих злочинів, вчинив новий корисливий злочин, перебуваючи на випробувальному терміні у Мелітопольській кримінально-виконавчій інспекції що свідчить про те, що на шлях виправлення не став та не виконує покладені на нього зобов'язання, з метою уникнення відповідальності за вчинений злочин, він може безперешкодно залишити будь-яке місце проживання та переховуватися від органів досудового слідства та суду.

Враховуючи те, що особи, які заслуговують на довіру та які могли би поручитися за обвинуваченого ОСОБА_1, відсутні, обрання відносно нього запобіжного заходу у вигляді особистої поруки, згідно ст. 180 КПК України - неможливо.

Також, враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_1, ніде не працює, постійного джерела доходів, та особистого майна не має, суд вважає, що обрання відносно підозрюваного ОСОБА_1, запобіжного заходу у вигляді застави також не можливо.

Таким чином, зазначене свідчить про наявність ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, і більш м'який запобіжний захід, ніж тримання під вартою, не зможе запобігти цим ризикам та не забезпечать належної процесуальної поведінки обвинуваченого, а тому вислухавши думку учасників кримінального провадження з приводу заявленого прокурором клопотання, суд вважає необхідним залишити відносно нього запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів, тобто до 27 травня 2017 року.

Також, враховуючи положення ч. 3 ст. 183 КПК України суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч.4 ст.182 КПК України розмір застави визначається з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених ст.177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Враховуючи матеріальне та сімейне становище обвинуваченого, який обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, те, що обвинувачений не працює, суд вважає за необхідне визначити заставу відповідно до ч.5 ст.182 КПК України у вигляді 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, оскільки внесення застави саме в такому розмірі може гарантувати виконання обвинуваченим покладених на нього обов'язків.

Відповідно до ч.7 ст.182 КПК України у випадках, передбачених ч.ч.3,4 ст.183 цього Кодексу, підозрюваний, обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Окрім цього, суд вважає за необхідне, відповідно до норм ч.3 ст.183, ч.5 ст.194 КПК України, у разі внесення застави покласти на обвинуваченого такі обов'язки: не відлучатись з місця проживання, без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та роботи; не відвідувати розважальні заклади та заклади, де дозволено вживати алкогольні напої; докласти зусиль до пошуку роботи.

Відповідно до ч.4 ст.202 КПК України, обвинувачений звільняється з-під варти після внесення застави, визначеної у даній ухвалі, якщо в уповноваженої службової особи місця ув'язнення, під вартою в якому перебуває обвинувачений ОСОБА_1 відсутнє інше судове рішення, що набрало законної сили і прямо передбачає тримання останнього під вартою.

Керуючись ст. 177, 182, 183, 194, 331, 369-372 КПК України, -

У Х В А Л И В:

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів, тобто до 27 травня 2017 року.

Одночасно визначити обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді застави для забезпечення виконання обов'язків, визначених КПК України.

Розмір застави визначити у межах 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб в сумі 16 000 (шістнадцять тисяч) гривень 00 копійок, яка може бути внесена як самим обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем), на наступний депозитний рахунок: ГУ ДСАУ в Запорізькій області, № рахунку 37311050000607, банк отримувача ГУ ДКСУ в Запорізькій області, код ЄДРПОУ26316700, код МФО 813015, обов'язково зазначати інформацію про постанову судді або ухвалу суду, який обрав заставу мірою запобіжного заходу, ПІБ підозрюваного.

Обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, протягом дії ухвали.

У разі внесення застави покласти на обвинуваченого ОСОБА_1 такі обов'язки: не відлучатись з місця проживання, без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та роботи; не відвідувати розважальні заклади та заклади, де дозволено вживати алкогольні напої; докласти зусиль до пошуку роботи.

Термін дії обов'язків, покладених судом, у разі внесення застави визначити до 27 травня 2017 року.

Роз'яснити обвинуваченому, що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розміру, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок коштів має бути наданий уповноваженій службовій особі місця ув'язнення.

Після отримання та перевірки документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа місця ув'язнення має негайно здійснити розпорядження про звільнення обвинуваченого ОСОБА_1, з-під варти та повідомити усно і письмово слідчого, прокурора та суд.

У разі внесення застави та з моменту звільнення обвинуваченого з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, обвинувачений зобов'язаний виконувати покладені на нього обов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

З моменту звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави обвинувачений ОСОБА_1 вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Копію ухвали надіслати до Запорізького СІЗО для виконання.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя: Н.В.Кучеренко