Ухвала суду № 65340151, 16.03.2017, Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області

Дата документу 16.03.2017

Справа N 320/1032/16-к

(1-кп/320/322/17)

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

про призначення судового розгляду

«16» березня 2017 року м. Мелітополь

Мелітопольський міськрайонний суду Запорізької області в складі:

головуючого - судді Кучеренко Н.В.

при секретарі - Левандовській О.М.

за участю прокурора - Нагорного В.А.

обвинуваченого - ОСОБА_1

захисника обвинуваченого - ОСОБА_2

розглянувши у підготовчому судовому засіданні кримінальне провадження № 12015080140005008 за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307 КК України,

В С Т А Н О В И В:

На виконання ухвали апеляційного суду Запорізької області від 16 лютого 2017 року надійшов затверджений обвинувальний акт від 18 лютого 2016 року в кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307 КК України.

Ухвалою суду від 14 березня 2017 року у даному кримінальному провадженні було призначено підготовче судове засідання.

Під час проведення підготовчого судового засідання, судом встановлено:

1) відсутність перешкод призначення судового розгляду, які передбачені п.п. 4-8 ч. , ч. 2 ст. 284 КПК України;

2) обвинувальний акт складено з дотриманням вимог КПК України;

3) підстав для закриття кримінального провадження, передбачених п.п. 4-8 ч. 1, ч. 2 ст. 284 КПК України;

4) кримінальне провадження підсудне Мелітопольському міськрайонному суду Запорізької області.

Відповідно до ст. 316 КПК України, після завершення підготовки до судового розгляду, суд постановляє ухвалу про призначення судового розгляду, який має бути призначений не пізніше десяти днів після постановлення ухвали про його призначення.

Таким чином, заслухавши думку учасників підготовчого судового засідання про можливість призначення судового розгляду, суд приходить до висновку що є всі достатні підстави для призначення судового розгляду.

Також, в підготовчому судовому засіданні процесуальним прокурором було заявлено клопотання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_1, оскільки строк застосування до обвинуваченого запобіжного заходу сплинув, а ризики передбачені ст. 177 КПК України, не минули. Крім того, на теперішній час справа по суті не розглядалась, не допитані свідки, та застосування до обвинуваченого ОСОБА_1 більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, не забезпечить його належної процесуальної поведінки.

Відповідно до ст. 331 КПК під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 КПК України.

Незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Ухвалою Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 16 жовтня 2015 року у відношенні обвинуваченого ОСОБА_1 було застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Вирішуючи питання доцільності продовження тримання обвинуваченого ОСОБА_1 під вартою, суд враховує вимоги п.п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув'язнення.

Суд бере до уваги, що обвинувачений ОСОБА_1, будучи особою, яка раніше засуджена за вчинення корисливих тяжких злочинів та злочинів, пов'язаних з незаконним обігом наркотичних засобів, судимість за вчинення яких не знята та не погашена у встановленому законом порядку, постійного джерела доходів та місця проживання не має, знову діючи з корисливих мотивів за недовгий період часу вчинив ряд тяжких злочинів, пов'язаних з незаконним обігом наркотичних засобів, може продовжити свою злочинну діяльність та вчинити інше кримінальне правопорушення. Вказані обставини та той факт, що обвинувачений ОСОБА_1 знаходився у розшуку, вказують, що з метою ухилення від кримінального переслідування за злочини, в яких він підозрюється, враховуючи тяжкість вчинених злочинів, може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, чим буде перешкоджати кримінальному провадженню, та продовжити свою злочинну діяльність. Крім того, на даний час, кримінальне провадження по суті не розглянуто, не допитані свідки, тому обвинувачений ОСОБА_1 може незаконно впливати на свідків.

У зв'язку з вищевикладеним, суд вважає, що запобігти ризикам передбаченим ст. 177 КПК України неможливо, при застосуванні до нього запобіжного заходу, більш м'якого, ніж тримання під вартою.

При обранні особистого зобов'язання та домашнього арешту підозрюваний зобов'язується не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, житла, в якому він проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, суду. Враховуючи тяжкість вчинених злочинів, відсутність реєстрації в установленому законом порядку, визначеного місця проживання, особу обвинуваченого, є ризик того, що обвинувачений ОСОБА_1 буде переховуватися від органів досудового розслідування та суду.

Враховуючи те, що особи, які могли б поручитися за обвинуваченого ОСОБА_1, відсутні, обрання відносно нього запобіжного заходу у вигляді особистої поруки згідно ст. 180 КПК України також є неможливим.

Таким чином, зазначене свідчить про наявність ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, і більш м'який запобіжний захід, ніж тримання під вартою, не зможе запобігти цим ризикам та не забезпечать належної процесуальної поведінки обвинуваченого, а тому вислухавши думку обвинуваченого та його захисника, які заперечували проти задоволення клопотання, зазначивши, що обвинувачений ОСОБА_1 бажав би, щоб йому обрали більш м'який запобіжний захід, думку інших учасників кримінального провадження з приводу заявленого клопотання, суд вважає необхідним залишити відносно обвинуваченого ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів, тобто до 17 травня 2017 року.

Між тим, відповідно до ч.3 ст.183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків передбачених цим Кодексом.

Отже, задовольняючи клопотання, суд вважає за необхідне визначити обвинуваченому розмір застави.

Відповідно до ч.4 ст.182 КПК України розмір застави визначається з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених ст.177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Враховуючи матеріальне та сімейне становище обвинуваченого, обвинувачення у вчиненні тяжкого злочину, те, що обвинувачений не працює, суд вважає за необхідне визначити заставу відповідно до ч.5 ст.182 КПК України у вигляді 50 000 грн., оскільки внесення застави саме в такому розмірі може гарантувати виконання обвинуваченим покладених на нього обов'язків.

Відповідно до ч.7 ст.182 КПК України у випадках, передбачених ч.ч.3,4 ст.183 цього Кодексу, підозрюваний, обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Окрім цього, суд вважає за необхідне, відповідно до норм ч.3 ст.183, ч.5 ст.194 КПК України, у разі внесення застави покласти на обвинуваченого такі обов'язки:

- не відлучатись з місця проживання, без дозволу слідчого, прокурора або суду;

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та роботи;

- не відвідувати розважальні заклади та заклади, де дозволено вживати алкогольні напої;

- докласти зусиль до пошуку роботи.

Відповідно до ч.4 ст.202 КПК України, обвинувачений звільняється з-під варти після внесення застави, визначеної у даній ухвалі, якщо в уповноваженої службової особи місця ув'язнення, під вартою в якому перебуває ОСОБА_1 відсутнє інше судове рішення, що набрало законної сили і прямо передбачає тримання останнього під вартою.

Керуючись ст.ст. 177, 178, 180, 183, 314-316, 331, 369-372 КПК України, -

У Х В А Л И В:

Призначити судовий розгляд кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307 КК України, на 23 березня 2017 року об 10 годині 00 хвилин в приміщенні Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області за адресою: Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Шмідта, 11.

Судовий розгляд проводити суддею одноособово у відкритому судовому засіданні.

Продовжити строк тримання обвинуваченого ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307 КК України, на 60 днів, тобто до 17 травня 2017 року.

Одночасно визначити обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді застави для забезпечення виконання обов'язків, визначених КПК України.

Розмір застави визначити в сумі 50 000 (п'ятдесят тисяч) гривень 00 копійок, яка може бути внесена як самим обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем), на наступний депозитний рахунок: ГУ ДСАУ в Запорізькій області, № рахунку 37311050000607, банк отримувача ГУ ДКСУ в Запорізькій області, код ЄДРПОУ26316700, код МФО 813015, обов'язково зазначати інформацію про постанову судді або ухвалу суду, який обрав заставу мірою запобіжного заходу, ПІБ обвинуваченого.

Обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, протягом дії ухвали.

У разі внесення застави покласти на обвинуваченого ОСОБА_1 такі обов'язки:

- не відлучатись з місця проживання, без дозволу слідчого, прокурора або суду;

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та роботи;

- не відвідувати розважальні заклади та заклади, де дозволено вживати алкогольні напої;

- докласти зусиль до пошуку роботи.

Роз'яснити обвинуваченому, що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розміру, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок коштів має бути наданий уповноваженій службовій особі місця ув'язнення.

Після отримання та перевірки документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа місця ув'язнення має негайно здійснити розпорядження про звільнення обвинуваченого ОСОБА_1 з-під варти та повідомити усно і письмово слідчого, прокурора та суддю Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області.

У разі внесення застави та з моменту звільнення обвинуваченого з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, обвинувачений зобов'язаний виконувати покладені на нього обов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

З моменту звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави обвинувачений ОСОБА_1 вважається таким, до якої застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Копію даної ухвали направити в Запорізьке СІЗО, Мелітопольській місцевій прокуратурі для контролю.

У судове засідання викликати учасників кримінального провадження.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя: Н.В.Кучеренко