Рішення № 6536909, 02.11.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 53/530 02.11.09 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВіЕйБі Лізинг» до Товариства з обмеженою відповідальністю «АРМ Груп-Україна» про стягнення 318249,25 грн.

                                                                                          Суддя           Грєхова О. А.

Представники сторін:

від позивача: Литвиненко О.С. –представник по довіреності № 4038 від 16.09.2009р.

від відповідача: не з’явились

СУТЬ СПОРУ :

          Заявлено позов про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «АРМ Груп-Україна»заборгованості за Договором фінансового лізингу № 080417-59/ФЛ-Ю-А від 17.04.2008р. в розмірі 318249,25 грн., в тому числі 283507,90 грн. –сума основного боргу, 11782,87 грн. –пеня, 1630,64 грн. –3% річних, 3353,84 грн. –збитки від інфляції, 17974,25 грн. –штраф.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначає, що між ТОВ «ВіЕйБі Лізинг»та ТОВ «АРМ Груп-Україна»було укладено договір фінансового лізингу ВіЕйБі Лізинг, відповідно до якого позивач передав, а відповідач прийняв в тимчасове володіння та користування за плату майно –автівку Mersedes-Benz, державний номер АА 0198 KI, номер кузова WDD2211561A177414 (одна одиниця).

З позовної заяви слідує, що відповідачем порушуються умови договору, а саме п. 3.1. Так, відповідач повинен був здійснювати лізингові платежі згідно додатку №1 до Договору «Графік сплати лізингових платежів», однак відповідач сплату за договором не здійснює належним чином, в зв’язку з чим, у відповідача виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 283507,90 грн.

З посиланням на п. 11.2.1. Договору та на ст.. 625 ЦК України позивач вважає, що відповідач зобов’язаний також сплатити на його користь 11782,87 грн. –пеня, 1630,64 грн. –3% річних, 3353,84 грн. –збитки від інфляції, 17974,25 грн. –штраф.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.09.2009р. порушено провадження по справі № 53/530, розгляд справи призначено на 12.10.2009р.

У зв’язку з нез’явленням в засідання суду повноважного представника відповідача та невиконанням останнім вимог суду, викладених в ухвалі про порушення провадження у справі, ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.10.2009р. розгляд справи було відкладено на 02.11.2009р.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, вважає їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. Разом з тим, представник позивача заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до якої позивач просить стягнути з відповідача 211394,84 грн., в тому числі: 209186,25 грн. основного боргу, 1926,68 грн. –пені, 281,91 грн. –3% річних.

Обґрунтовуючи заяву про уточнення позовних вимог позивач вказав на те, що станом на 28.10.2009р. відповідач погасив заборгованість перед позивачем в розмірі 325000,00 грн. Ця сума коштів відповідно до п. 8 Додаткової угоди від 29.04.2009р. до Договору фінансового лізингу № 080417-59/ФЛ-Ю-А від 17.04.2008р. була зарахована на сплату нарахованих штрафних санкцій за порушення зобов’язань, компенсацію винагороди (комісії) лізингодавцю та простроченої заборгованості з відшкодування частини вартості майна.

Однак з 07.09.2009р. по 28.10.2009р. у відповідача перед позивачем існує прострочена заборгованість в розмірі 209186,25 грн.

Відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Таким чином, суд приймає до розгляду уточнення позовних вимог.

Незважаючи на належне повідомлення про час і місце засідання у справі, відповідач в жодне судове засідання не з’явився, письмових доказів, пояснень та заперечень по суті спору не надав, вимоги ухвал суду від 21.09.2009р. та від 12.10.2009р. не виконав.

Про поважні причини неявки в судове засідання повноважного представника відповідача суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду її судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (Роз’яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.07.1997р. № 02-5/289 із змінами “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України”).

Відомості про місцезнаходження відповідача є достовірними, оскільки підтверджені Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Серія АБ № 400158 станом на 06.10.2009р., наданим позивачем.

За таких обставин, господарський суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на участь представника у судовому засіданні.

При цьому, суд вважає достатніми матеріали справи для слухання справи у відсутності відповідача відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

На виконання вимог ст. 81-1 ГПК України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

У судовому засіданні 02.11.2009р. за згодою представника позивача, в порядку ст. 85 ГПК України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

          Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до частини 1 ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цивільними актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки. Згідно з частиною 2 зазначеної статті, підставою виникнення взаємних цивільних прав та обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Між позивачем та відповідачем укладено Договір фінансового лізингу № 070323-49/ФЛ-Ю-А від 23.03.2007р. (надалі - Договір), у відповідності до якого Лізингодавець (позивач) зобов’язався передати Лізингоодержувачу (відповідачу) в платне володіння та користування на умовах фінансового лізингу майно, наведене в Специфікації до Договору, для підприємницьких цілей у власній господарській діяльності Лізингоодержувача на визначений строк, за умови сплати останнім періодичних лізингових платежів.

Строк користування лізингоодержувачем майном становить 37 місяців з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі майна за умови належної сплати ним лізингових платежів та належного користування майном (п.2 договору).

Пунктом 4.3 Договору встановлено, що приймання лізингоодержувачем Майна в лізинг оформлюється шляхом складання Акту приймання-передачі Майна, що підтверджує якість, комплектність, справність Майна і відповідність Майна техніко-економічним показникам та умовам Договору. Акт приймання-передачі підписується повноважними представниками сторін і скріплюється печатками сторін.

На виконання умов Договору № 080417-59/ФЛ-Ю-А від 17.04.2008р. позивач передав, а відповідач прийняв у користування легковий автомобіль Mersedes-Benz, державний номер АА 0198 KI, номер кузова WDD2211561A177414 вартістю на момент на момент передачі 898700.00 грн., що підтверджується Актом приймання-передачі майна в користування за Договором фінансового лізингу № 080417-59/ФЛ-Ю-А від 17.04.2008р. від 23.04.2008р. підписаним і завіреним печатками обох сторін (належним чином засвідчена копія міститься в матеріалах справи).

Відповідно до п. 3.1 Договору відповідач виплачує позивачу лізингові платежі відповідно до Графіку сплати лізингових платежів згідно Додатку № 1 до Договору № 080417-59/ФЛ-Ю-А від 17.04.2008р. та п. 3.4.1.-3.4.5. цього Договору. Лізингові платежі включають: платежі по відшкодуванню (компенсації) частини вартості майна); винагороду (комісію) лізингодавцю за отримане у лізинг майно, з урахуванням коригування, вказаного в п.п. 3.4.1.-3.4.5. Договору.

Додатковою угодою від 27.10.2008 р. до договору сторонами погоджений графік сплати відповідачем лізингових платежів.

Як стверджує позивач, відповідач в супереч прийнятих обов’язків, свої зобов’язання за Договором виконує не в повному обсязі, систематично порушує строки сплати лізингових платежів. Зобов’язання щодо сплати лізингових платежів за період за період з вересня 2009 року по жовтень 2009 року згідно виставлених позивачем рахунків-фактур за № СФ-913915 від 19.09.2008 року, № СФ-914023 від 18.09.2008 року, № СФ-914078 від 21.09.2008 року, № СФ-915589 від 16.10.2008 року, № СФ-915526 від 16.10.2009р. (належним чином завірені копії містяться в матеріалах справи) відповідач повністю не виконав.

Загальний розмір заборгованості відповідача перед позивачем за Договором на день подання позовної заяви склав 209186,25 грн.

У відповідності до ст. 806 Цивільного кодексу України (надалі – ЦК України) за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов’язковим для виконання сторонами. Особа яка порушила зобов’язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з положеннями частини 1 статті 16 Закону України «Про фінансовий лізинг»сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором. Пунктом 3 ч. 2 статті 11 Закону України «Про фінансовий лізинг»передбачено, що лізингоодержувач зобов’язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі.

Як стверджує позивач та підтверджується матеріалами справи, відповідач взяті на себе зобов’язання щодо повноти та вчасності сплати лізингових платежів не виконує.

Так, відповідач повинен був здійснювати лізингові платежі згідно додатку №1 до Договору “графік сплати лізингових платежів”. У зв’язку з не виконанням договірних зобов’язань щодо оплати лізингових платежів у відповідача виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 209186,25 грн. згідно із заявою про уточнення позовних вимог.

Відповідно до вимог ст. 525, 526 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно із частиною 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судом встановлено, що сторони погодили строк виконання зобов’язання щодо сплати лізингових платежів (Графік сплати лізингових платежів, відповідач повинен був здійснити оплату за користування автомобілем до 18 числа кожного місяця), проте відповідач в порушення вимог чинного законодавства та умов договору лізингові платежі належним чином не сплачує.

Таким чином, враховуючи що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача, а відповідач в установленому законом порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував та не довів суду належними та допустимими доказами належного виконання ним своїх зобов’язань, то позов ТОВ «ВіЕйБі Лізинг»щодо стягнення з ТОВ «АРМ Груп-Україна» основного боргу за договором № 070323-49/ФЛ-Ю-А від 23.03.2007р. у розмірі 209186,25 грн. визнається судом таким, що підлягає задоволенню.

Позивач просить суд також стягнути з відповідача 1926,68 грн. –пені, 281,91 грн. –3% річних.

У відповідності до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Частиною 2 ст. 551 ЦК України визначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Пунктом 11.2.1 Договору визначено, що за порушення обов’язку з своєчасної сплати лізингових платежів та інших платежів, передбачених п. 3.1 Договору та Графіком сплати лізингових платежів (Додаток №1 до Договору), та інших платежів, передбачених Договором відповідач сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період прострочки, від непогашеної заборгованості за лізинговими платежами за кожний день прострочки та відшкодувати всі збитки, завдані цим позивачу, понад вказану пеню.

З урахуванням вищевикладеного, зважаючи на відсутність контррозрахунку відповідача, за порушення відповідачем зобов’язання за Договором щодо сплати лізингових платежів стягненню з відповідача на користь позивача підлягає пеня в сумі 1926,68 грн.

Положеннями статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З урахуванням викладеного, враховуючи відсутність контррозрахунку відповідача, за порушення відповідачем зобов’язання за Договором щодо оплати лізингових платежів стягненню з відповідача на користь позивача підлягає сума 3% річних в розмірі 281,91 грн.

Враховуючи те, що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача, а також те, що відповідач в установленому порядку обставин, повідомлених позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив, то за таких обставин, позов визнається обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню за розрахунком позивача.

Згідно зі ст. 44 ГПК України позивачем понесені судові витрати, пов’язані з розглядом справи, зокрема витрати на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу та державного мита, відшкодовуються за рахунок відповідача (ст. 49 ГПК України).

Вирішуючи питання про розподіл між сторонами судових витрат, суд встановив, що позивач при зверненні з позовною заявою до суду сплатив державне мито в більшому розмірі, ніж передбачено законом.

Відповідно до ст. 47 ГПК України державне мито підлягає поверненню у випадках і в порядку, встановлених законодавством. В рішенні, ухвалі, постанові чи довідці господарського суду зазначаються обставини, що є підставою для повного або часткового повернення державного мита.

Виходячи з матеріалів справи, суд встановив, що позивач по справі сплатив державне мито в сумі 5296,50 грн. про що свідчать додані до позовної заяви платіжні доручення № 4567 від 09.08.2009р. та № 5697 від 30.10.2009р. про сплату державного мита, при тому як сума позовних вимог становить 211394,84 грн.

Згідно з п. 2 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито” із позовних заяв майнового характеру ставка державного мита встановлюється в розмірі 1 відсоток ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до Указу Президента України № 519/94 від 13.09.1994 “Про збільшення неоподатковуваного мінімуму та ставки прогресивного оподаткування доходів громадян” розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян на цей час становить 17,00 грн.

Враховуючи викладене, при зверненні з позовом до суду, позивач повинен був сплатити державне мито в розмірі 2114,00 грн. виходячи з ціни позову 211394,84 грн. Проте, позивач сплатив державне мито в сумі –5296,50 грн.

Відповідно до п. 1 ст. 8 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито»сплачене державне мито підлягає поверненню частково або повністю у випадку внесення мита в більшому розмірі, ніж передбачено законодавством.

За таких обставин внесене державне мито в більшому розмірі, ніж передбачено законодавством підлягає поверненню з Державного бюджету.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 33, 44, 49, 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

          2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АРМ Груп-Україна»(01601, м. Київ, вул. провулок Музейний, 10, офіс 606; ідентифікаційний код 33745560 з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем підчас виконання судового рішення) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВіЕйБі Лізинг»(04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 21-Г; ідентифікаційний код 33880354) 209186 (двісті дев’ять сто вісімдесят шість) грн.. 25 коп. основного боргу, 1926 (одна тисяча дев’ятсот двадцять шість) грн.. 68 коп. пені, 281 (двісті вісімдесят одна) грн. 91 коп. 3% річних, витрати по сплаті державного мита в сумі 2 114 (дві тисячі сто чотирнадцять) грн. 00 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «ВіЕйБі Лізинг»(04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 21-Г; ідентифікаційний код 33880354) з Державного бюджету державне мито в сумі 3 182 (три тисячі сто вісімдесят дві) грн. 50 коп. як таке, що внесене у більшому розмірі, ніж передбачено законом, перераховане за платіжним дорученням № 4567 від 09.09.2009р. Платіжне доручення № 4567 від 09.09.2009р. залишити в матеріалах справи Господарського суду міста Києва № 53/530.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.

Суддя                                                                                                    Грєхова О.А.