Ухвала суду № 65367961, 16.03.2017, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 127/2-4996/2011 Провадження № 22-ц/772/722/2017Головуючий в суді першої інстанції ОСОБА_1Категорія 59Доповідач Сопрун В. В.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 березня 2017 рокум. Вінниця

Колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду Вінницької області в складі :

головуючого: Сопруна В.В.,

суддів: Матківської М.В., Медяного В.М.,

за участю секретаря: Сніжко О.А.,

за участю сторін: представника скаржника ОСОБА_2, представника апелянта ОСОБА_3,-

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці скаргу Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України», за участю зацікавлених осіб ОСОБА_4, старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_5 про визнання дій протиправними та зобовязання вчинити певні дії,

за апеляційною скаргою Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 17 січня 2017 року,

в с т а н о в и л а :

В листопаді 2016 року ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» звернувся до суду із скаргою про визнання дій протиправними та зобовязання вчинити певні дії, мотивуючи її тим, що рішенням Ленінського районного суду м. Вінниці від 14 лютого 2012 року, стягнуто з ОСОБА_4 на користь ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» заборгованість за кредитним договором №28806С163 від 10.11.2006 року у розмірі 396178 швейцарських франків 54 сантими, 2 047841,93 грн. пені, 1700 грн. судового збору та 120 грн. за інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи. Рішення набрало законної сили 27.02.2012 року.

03 квітня 2012 року видано виконавчий лист у справі №2-4996-2011 року Виконавчий документ було передано на примусове виконання до відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.

Однак, всупереч нормамам чинного законодавства, державним виконавцем не проведено перевірку майнового стану боржника за місцем його проживання, не направлено подання до суду щодо обмеження боржника у праві виїзду за кордон до виконання зобовязань за рішенням суду, також не встановлено місце реєстрації боржника. Також, в матеріалах виконавчого провадження наявна інформація про місце роботи боржника, але державним виконавцем не звернено стягнення на заробітну плату.

Таким чином, державним виконавцем, якому було доручено виконання вищезазначеного виконавчого документа, не вжито заходів, покладених на нього Законом України «Про виконавче провадження», що призвело до винесення старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_5 постанови про повернення виконавчого документа стягувачеві від 20.10.2016 року ВП №48851907 на підставі п.2 ч.1 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Зазначені обставини стали підставою для звернення до суду із скаргою, в якій скаржник просив визнати незаконними дії старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_5 щодо винесення постанови про повернення виконавчого документу від 20.10.2016 року у ВП №48851907; скасувати постанову старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_5 про повернення виконавчого документу від 20.10.2016 року у ВП №48851907; зобовязати старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_5 вжити всіх необхідних заходів, передбачених Законом України «Про виконавче провадження» по примусовому виконанню виконавчого листа, виданого Ленінським районним судом м. Вінниці 03.04.2012 року у справі №2-4996-2011.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 17 січня 2017 року скаргу задоволено.

Не погодившись з вказаною ухвалою суду, Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України подав апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 17 січня 2017 року скасувати та постановити нову ухвалу якою відмовити ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» у задоволенні скарги.

Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши осіб, які зявилися в судове засідання, дослідивши матеріали цивільної справи, прийшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню за таких підстав.

Задовольняючи скаргу, суд першої інстанції виходив з того, що державним виконавцем всупереч Закону України «Про виконавче провадження», не проведено всіх необхідних заходів щодо примусового виконання рішення суду.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

Згідно ч. 2ст. 19 Конституції України, органи державної влади, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно ч.1 ст.18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Судом першої інстанції встановлено, що рішенням Ленінського районного суду м. Вінниці від 14.02.2012 року у цивільній справі №4996-2011 за позовом ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості, позов задоволено, стягнуто з ОСОБА_4 на користь ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» заборгованість за кредитним договором №28806С163 від 10.11.2006 року у розмірі 396178 швейцарських франків 54 сантими, 2047841,93 грн. пені, 1700 грн. судового збору та 120 грн. інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи. Рішення набрало законної сили 27.02.2012 року.

На виконання вищезазначеного рішення Ленінським районним судом м. Вінниці 03.04.2012 року видано виконавчий лист у справі №2-4996-2011 року, який було передано на примусове виконання до відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.

Постановою старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_5 від 20.10.2016 року ВП №48851907, повернуто виконавчий документ, на підставі п.2 ч.1 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Відповідно до ч.2 ст.18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний: 1) здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; 2) надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; 3) розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання; 4) заявляти в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; 5) роз'яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов'язки.

Відповідно до ч.8 ст.48 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець проводить перевірку майнового стану боржника у 10-денний строк з дня відкриття виконавчого провадження. У подальшому така перевірка проводиться виконавцем не рідше ніж один раз на два тижні - щодо виявлення рахунків боржника, не рідше ніж один раз на три місяці - щодо виявлення нерухомого та рухомого майна боржника та його майнових прав, отримання інформації про доходи боржника.

Як вбачається з матеріалів скарги, а саме з відповіді №1013158590 від 16.10.2015 року (а.с.13) міститься інформація про місце роботи боржника, однак всупереч чинному законодавству не звернено стягнення з заробітної плати.

Крім того, державним виконавцем не проведено перевірку майнового стану боржника за місцем його проживання, відсутні відомості про звернення державного виконавця з поданням до суду щодо обмеження боржника у праві виїзду за кордон до виконання зобовязань за рішенням суду, не встановлено місце реєстрації боржника.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції вірно визнав незаконними дії старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_5 щодо винесення постанови про повернення виконавчого документу від 20.10.2016 року у ВП №48851907, скасував зазначену постанову та зобовязав державного виконавця вжити всіх необхідних заходів, передбачених Законом України «Про виконавче провадження» по примусовому виконанню виконавчого листа, виданого Ленінським районним судом м. Вінниці 03.04.2012 року у справі №2-4996-2011, оскільки Законом державному виконавцю надано право та повноваження в межах виконавчого провадження щодо розшуку майна боржника та його арешту.

При цьому, згідно ч.5 ст.18 Закону України «Про виконавче провадження» під час виконання рішень виконавець має право на безпосередній доступ до інформації про боржників, їхнє майно, доходи та кошти, у тому числі конфіденційної, яка міститься в державних базах даних і реєстрах, у тому числі електронних. Порядок доступу до такої інформації з баз даних та реєстрів встановлюється Міністерством юстиції України разом із державними органами, які забезпечують їх ведення.

Зокрема, колегія суддів звертає увагу, що згідно ч.1ст. 14 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевогосамоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнароднимидоговорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною РадоюУкраїни,-іза її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Згідно ч.2 ст.387 ЦПК у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби задовольнити вимогу заявника та усунути порушення або іншим шляхом поновлює його порушені права чи свободи.

Доводи апеляційної скарги безпідставні, необґрунтовані і висновків суду не спростовують.

Також, слід стягнути з Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на користь держави судовий збір за подання апеляційної скарги на ухвалу суду в розмірі 1600 грн., оскільки скаржником під час подання апеляційної скарги судовий збір не був сплачений.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 88, 303, 304, 307, 308, 313315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України відхилити.

Ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 17 січня 2017 року залишити без змін.

Стягнути з Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на користь держави судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 1600 гривень.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий: підпис ОСОБА_6

Судді: підписи ОСОБА_7

ОСОБА_8

Згідно з оригіналом: ОСОБА_6