Рішення № 65367743, 17.03.2017, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 128/1924/16-ц Провадження № 22-ц/772/603/2017Головуючий в суді першої інстанції ОСОБА_1Категорія 27 Доповідач Медвецький С. К.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 березня 2017 рокум. Вінниця

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Вінницької області у складі:

головуючого Медвецького С.К.,

суддів: Марчук В.С., Оніщука В.В.,

з участю секретаря Ліннік Я.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» на рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 16 січня 2017 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановила:

У травні 2016 року публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПРИВАТБАНК» (далі ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК») звернулося до суду з указаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що 18 вересня 2008 року між закритим акціонерним товариством комерційний банк «ПРИВАТБАНК» (далі ЗАТ КБ «ПРИВАТБАНК»), правонаступником якого є ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК», та ОСОБА_2 укладено кредитний договір б/н, за умовами якого відповідач отримав кредит у розмірі 10600 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36 % річних на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

У звязку з неналежним виконанням ОСОБА_2 умов кредитного договору станом на 4 квітня 2016 року утворилась заборгованість у розмірі 27707, 37 грн., з яких 13997, 37 грн. заборгованість за кредитом, 11752, 51 грн. заборгованість за процентами, 400 грн. заборгованість за пенею та комісією; 250 грн. штраф (фіксована частина), 1307, 49 грн. штраф (процентна складова).

Посилаючись на невиконання ОСОБА_2 зобовязань за кредитним договором, позивач просив стягнути з відповідача на його користь заборгованість за кредитним договором у розмірі 27707, 37 грн.

Рішенням Вінницького районного суду Вінницької області від 16 січня 2017 року у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» просить скасувати рішення суду першої інстанції й ухвалити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_3 вимоги апеляційної скарги підтримав та просив її задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_4 заперечувала проти задоволення апеляційної скарги.

Судова колегія, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, які зявилися, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає, що вона підлягає задоволенню з таких міркувань.

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що Умови і правила надання банківських послуг не містять підпису позичальника, тому їх не можна вважати складовою частиною укладеного між сторонами договору; не встановлено наявність належних і допустимих доказів, які б підтверджували, що саме ці умови розумів позичальник, підписуючи анкету-заяву.

Проте погодитися з такими висновками суду не можна.

Статтею ст. 213 ЦПК України передбачено, що рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції не відповідає.

У даній справі доведенню підлягає наявність між сторонами кредитних правовідносин та виконання зобовязань кредитором щодо надання коштів та боржником - щодо повернення коштів в обумовлені сторонами терміни.

Установлено, що 18 вересня 2008 року між ЗАТ КБ «ПРИВАТБАНК», правонаступником якого є ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК», та ОСОБА_2 укладено кредитний договір б/н, який складався з анкети-заяви останнього, Умов і правил надання банківських послуг. За цим договором позивач надав відповідачу грошові кошти у розмірі 5000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку «Універсальна», зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36 % річних на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Пунктами 3.2., 3.3. Умов і правил надання банківських послуг передбачено, що клієнт дає згоду на те, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням банку, і клієнт надає право банку в будь-який момент змінити (зменшити або збільшити) кредитний ліміт.

Підписання даного договору є прямою і безумовною згодою позичальника щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту, встановленого банком (пункт 3.3. Умов і правил надання банківських послуг).

Умови і правила надання банківських послуг передбачають, що за користування кредитом банк нараховує відсотки в розмірі, встановленому тарифами банку, які викладені на банківському сайті, з розрахунку 360 календарних днів на рік (п. 5.5.).

При порушенні позичальником строків платежів по кожному з грошових зобовязань, передбачених цим договором більш ніж на 120 днів, позичальник зобовязаний сплатити банку штраф в розмірі 250 грн. + 5 % від суми позову (заява-анкета).

Пунктом 5.3. Умов і правил надання банківських послуг передбачена одностороння зміна тарифів та інших невідємних частин договору.

Розмір відсоткової ставки за кредитом може змінюватись банком за умови інформування позичальника шляхом надання виписки по картковому рахунку на умовах, зазначених в п. 4.9. Умов і правил надання банківських послуг і п. 5.8. Правил користування платіжною карткою, за яким відсоткова ставка по кредиту за місяць, слідуючим за звітним, зазначається банком у щомісячній виписці по картрахунку за звітний місяць.

З довідки про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки клієнта ОСОБА_2 слідує, що кредитний ліміт як зменшувався так і збільшувався протягом строку кредитування (а.с.52).

До обовязків позичальника відноситься отримання виписки про стан рахунків та про здійсненні операції по картрахункам (п. 6.3. Умов і правила надання банківських послуг).

Відповідно до п. 6.5. Умов і правил надання банківських послуг позичальник зобовязується погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його користуванням, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених цим договором.

У разі невиконання зобовязань за договором на вимогу банку виконати зобовязання з повернення кредиту (у тому числі простроченого кредиту та овердрафту), оплатити винагороду банку (п. 6.6. Умов і правила надання банківських послуг).

З матеріалів справи слідує, що ОСОБА_2, підписавши анкету заяву про приєднання до Умов і правил надання банківських послуг, користувався кредитним лімітом, а відтак погодився з такими умовами, розміром процентів за користування кредитом та штрафними санкціями, що передбачені Умовами і правилами надання банківських послуг.

Отже, між сторонами існують зобовязальні правовідносини, які виникли із кредитного договору та регулюються главою 71 ЦК України, а також загальними нормами Цивільного кодексу щодо зобовязань.

Зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку. Зобовязання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, зокрема з договорів та інших правочинів (п. 1 ст. 11 ЦК України) ч. 1, 2 статті 509 ЦК України.

Зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться стаття 526 ЦК України.

Відповідно до статті 530 ЦК України якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частинами 1, 2 статті 207 ЦК України визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до частини 1 статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідач, підписавши 18 вересня 2008 року заяву-анкету про приєднання до Умов і правил надання банківських послуг у ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК», був повідомлений про зміст цих Умов і правил та про розміщення їх тексту на офіційному сайті ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК», про що зазначено у самій анкеті-заяві.

Відповідно до пункту 9.12. Умов і правил надання банківських послуг, які є невідємною частиною кредитного договору, договір діє протягом 12 місяців з моменту підписання; якщо протягом цього строку жодна зі сторін не проінформує іншу сторону про припинення дії договору, він автоматично пролонгується на той самий строк.

Під час отримання кредитної картки «Універсальна» та у подальшому відповідач був неодноразово сфотографований з отриманими картками (а.с.54-57), погоджувався з Умовами і правилами надання банківських послуг, не повідомляв позивача про припинення дії договору, а відтак договір пролонгувався на той самий строк.

Те, що відповідач неодноразово отримував кредитні картки підтверджується довідкою ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» від 30 червня 2016 року № 30.1.0.0/2-20160629/534, відповідно до якої ОСОБА_2 отримав картки № № 5577212902070682, 5211537301481862, 5211537415860175, 4149437741449886, остання з яких має термін дії до останнього дня 08.2016 року (а.с.71).

При цьому колегія суддів звертає увагу, що відповідачем не заявлялись вимоги про визнання кредитного договору б/н від 18 вересня 2008 року недійсним і не заперечувався факт укладення та підписання ним даного правочину, так само не оспорювався факт отримання в звязку з цим кредитної картки «Універсальна».

Розрахунок заборгованості, який міститься в матеріалах справи, також відповідачем не спростований.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Однак, в порушення вимог ст. 11 ЦПК України суд першої інстанції вдався до оцінки законності угоди, яка відповідачем не оскаржувалась.

Згідно з ч. 3 ст. 10, ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Обовязок по доведенню підстави позову покладається саме на позивача, а тому доданими позивачем виписками руху коштів по рахунку, підтверджено та відслідковується факт постійного використання - з 30 вересня 2008 року позичальником кредитних коштів за кредитною картою «Універсальна» (а.с.4-11, 162-179).

За таких обставин, колегія суддів вважає, що висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для стягнення кредитної заборгованості, оскільки підписання анкети-заяви не вважається підписанням договору щодо Умов і правил надання банківських послуг не може бути визнаний обґрунтованими.

При цьому суд першої інстанції, пославшись на правові позиції, висловлені в постановах Верховного Суду України від 11 березня 2015 року № 6-16цс15 та від 10 червня 2015 року № 6-698цс15, не врахував, що вони не стосуються зазначених правовідносин, оскільки в цих справах висловлено позицію про зміну Умов надання споживчого кредиту фізичним особам щодо збільшення позовної давності, де положення ч. 1 ст. 259 ЦК України вимагає письмової згоди, а в цій справі про Умови і правила надання банківських послуг як складову частину кредитного договору, з умовами якої відповідач ознайомився, підписавши анкету- заяву.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

За змістом статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагент та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).

Договір є обовязковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Відповідно до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобовязаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.

Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Виконання зобовязання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобовязання (стаття 546 ЦК України).

Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання.

Крім того, у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобовязання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 ЦК України).

Порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушеннямумов, визначенихзмістом зобовязання (неналежне виконання) - ст. 610 ЦК України.

Одним із видів порушення зобовязання є прострочення - невиконання зобовязання в обумовлений сторонами строк.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції у порушення вимог ст. ст. 212 - 214 ЦПК України на зазначені положення закону уваги не звернув, не встановив дійсних прав і обовязків сторін, які випливають з кредитного договору, а відтак дійшов помилкового висновку про відмову в задоволенні позову.

За таких обставин, відповідно до ч. 1 ст. 309 ЦК України рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позову.

Таким чином, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути заборгованість за кредитним договором б/н від 18 вересня 2008 року, яка утворилась станом на 4 квітня 2016 року в розмірі 27707, 37 грн., з яких 13997, 37 грн. заборгованість за кредитом, 11752, 51 грн. заборгованість за процентами, 400 грн. заборгованість за пенею та комісією; 250 грн. штраф (фіксована частина), 1307, 49 грн. штраф (процентна складова).

Відповідно до частини 1 статті 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Оскільки позов задоволено повністю, то з ОСОБА_2 на користь позивача необхідно стягнути 1378 грн. сплаченого судового збору за подання позовної заяви та 1 515, 80 грн. - за подання апеляційної скарги.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 309, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів

вирішила:

Апеляційну скаргу ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» задовольнити.

Рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 16 січня 2017 року скасувати й ухвалити нове рішення.

Позов ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, жителя ІНФОРМАЦІЯ_2 на користь публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК», код ЄДРПОУ 14360570, рахунок №29092829003111 (для погашення заборгованості та судових витрат), МФО 305299 заборгованість за кредитним договором б/н від 18 вересня 2008 року, яка утворилась станом на 4 квітня 2016 року в розмірі 27707, 37 грн., з яких 13997, 37 грн. заборгованість за кредитом, 11752, 51 грн. заборгованість за процентами, 400 грн. заборгованість за пенею та комісією; 250 грн. штраф (фіксована частина), 1307, 49 грн. штраф (процентна складова).

Стягнути з ОСОБА_2 на користь публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» 1378 грн. сплаченого судового збору за подання позовної заяви та 1 515, 80 грн. - за подання апеляційної скарги, а всього 2893, 80 грн.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржене шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.

Головуючий: Підпис С.К. Медвецький

Судді: Підпис В.С. Марчук

ОСОБА_5 Оніщук

Згідно з оригіналом

Головуючий С.К. Медвецький