Ухвала суду № 65367661, 15.03.2017, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 127/23869/16-ц Провадження № 22-ц/772/618/2017Головуючий в суді першої інстанції Венгрин О. О.Категорія 20Доповідач Шемета Т. М.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 березня 2017 рокум. Вінниця

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Вінницької області у складі:

головуючої судді Шемети Т. М.,

суддів: Зайцева А. Ю., Голоти Л. О.

за участі: секретаря судового засідання Куленко О. В.,

позивача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 2 Апеляційного суду Вінницької області цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, приватного нотаріуса Вінницького міського нотаріального округу Терещенко Валентини Василівни про визнання недійсними договорів купівлі - продажу будинку, земельних ділянок, відшкодування матеріальної і моральної шкоди, знесення паркану

за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 27 січня 2017 року, -

В січні 2015 року позивач ОСОБА_2 звернулася до суду з вказаним позовом, уточнивши та доповнивши позовні вимоги, просила: визнати недійсними:

- договір купівлі-продажу будинку, укладений 24.09.2012 року між ОСОБА_4 і ОСОБА_3, предметом якого був житловий будинок з прибудовами, господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1, посвідчений приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Терещенко В.В., зареєстрований в реєстрі № 2816;

- договори купівлі-продажу земельних ділянок:

1) укладений 24.09.2012 року між ОСОБА_4 і ОСОБА_3, предметом якого є земельні ділянки, площами 0,0060 га та 0,1000 га по АДРЕСА_1, посвідчений приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Терещенко В.В., зареєстрований в реєстрі № 2819,

2) укладений 24.09.2012 р. між ОСОБА_5 і ОСОБА_3, предметом якого є земельна ділянка, площею 0,1000 га по АДРЕСА_1, посвідчений приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Терещенко В.В., зареєстрований в реєстрі № 2822,

- відшкодувати їй матеріальну та моральну шкоду в розмірі 50 000, 00 грн.,

- знести паркан (а.с. 1-2, 11-13, 40)

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 27 січня 2017 року у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено.

Не погодившись з таким рішенням суду, ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, за результатами розгляду якої, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, просить скасувати прийняте рішення та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги. Доводи апеляційної скарги аналогічні доводам позовної заяви.

В судовому засіданні апеляційного суду ОСОБА_2 подану апеляційну скаргу підтримала в повному обсязі. Відповідачі в судове засідання не з'явилися, про день та час розгляд повідомлені належним чином, що підтверджено рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення, від відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 надійшли письмові заперечення з викладеним проханням про розгляд справи у їх відсутність.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб що з'явились, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, з огляду на наступне.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що судовими рішеннями вже було встановлено належність земельних ділянок на праві власності ОСОБА_4 та ОСОБА_5, також встановлено вільне волевиявлення учасників при укладенні оскаржуваних правочинів, відсутність порушень при встановленні паркану, суд зазначив, що ОСОБА_2 не була стороною договорів, які є предметом спору та не надала жодного доказу спричинення їй з боку відповідачів матеріальної та моральної шкоди, а тому немає передбачених законом (ст.ст. 215, 203 ЦК України), підстав для визнання зазначених договорів недійсними та стягнення будь-яких коштів на її користь.

Такий висновок суду є цілком вірним, ґрунтується на нормах закону та відповідає встановленим обставинам по справі.

Так, судом встановлено наступні факти та відповідні їм правовідносини:

- 24.09.2012 р. між ОСОБА_4 і ОСОБА_3 укладено договір купівлі-продажу земельних ділянок площами 0,0060 га та 0,1000 га по АДРЕСА_1, посвідчений приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Терещенко В. В., зареєстрованого в реєстрі № 2819 (а.с. 4-5, т.1),

- 24.09.2012 р. між ОСОБА_5 і ОСОБА_3 укладено договір купівлі-продажу, предметом якого є земельна ділянка, площею 0,1000 га по АДРЕСА_1, посвідчений приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Терещенко В.В., зареєстрованого в реєстрі №2822 (а.с.6, т.1),

- 24.09.2012 р. між ОСОБА_4 і ОСОБА_3 укладено договір купівлі-продажу будинку, предметом договору був житловий будинок з прибудовами, господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1, посвідчений приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Терещенко В. В., зареєстрований в реєстрі №2816 (а.с. 3).

Згідно ст. 61 ч. 3 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 10.06.2013 року у цивільній справі №127/6999/13-ц за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання договорів купівлі-продажу земельних ділянок недійсними, яке набрало законної сили 05.08.2013 року (а.с.160-161), відмовлено ОСОБА_2 в задоволенні позову про визнання недійсними договорів купівлі-продажу земельних ділянок: укладеного 24.09.2012 р. між ОСОБА_4 і ОСОБА_3, предметом якого є земельні ділянки, площами 0,0060 га та 0,1000 га по АДРЕСА_1, укладеного 24.09.2012 р. між ОСОБА_5 і ОСОБА_3, предметом якого є земельна ділянка, площею 0,1000 га по АДРЕСА_1.

Зазначеним судовим рішенням встановлено, що волевиявлення учасників правочинів було вільним і відповідало їх внутрішній волі, земельні ділянки належали на праві власності ОСОБА_4 та ОСОБА_5

Отже, суд першої інстанції вірно встановив, що позивач не навела підстав для визнання недійсними оспорюваних правочинів, аргументуючи свій позов лише незгодою з цими правочинами, відчуження будинку та земельних ділянок відбулося їх власниками, сторони правочинів їх не оспорюють.

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 12.12.2013 р. у цивільній справі №127/20357/13-ц за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог - Вінницька міська рада, про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою шляхом знесення паркану, відшкодування матеріальної і моральної шкоди, розірвання договорів купівлі-продажу земельних ділянок, яке набрало законної сили 20.01.2014 року (а.с. 156-157), встановлено, що позивачем ОСОБА_2 не надано суду доказів про те, що відповідач ОСОБА_3 чинить їй перешкоди в користуванні земельною ділянкою по АДРЕСА_2 шляхом встановлення паркану. Навпаки, стороною відповідача надано доказ про те, що паркан відповідачем ОСОБА_3 встановлено на земельній ділянці, що перебуває у його власності. З акту обстеження меж земельної ділянки по АДРЕСА_1 вбачається, що розглянувши звернення ОСОБА_3 від 10.12.2013 р. до департаменту архітектури, містобудування та кадастру міської ради з проханням вирішити питання законності встановлення паркану по межі земельної ділянки, розташованої по АДРЕСА_1, в зв'язку з конфліктною ситуацією, яка виникла із власником будинковолодіння по АДРЕСА_2, комісією в складі працівників Департаменту архітектури, містобудування та кадастру Вінницької міської ради, в присутності ОСОБА_3, з виходом на місце було проведено обстеження меж земельних ділянок за адресою: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2. Члени комісії, обстеживши земельну ділянку, зробивши при цьому необхідні заміри, встановили, що власником будинковолодіння по АДРЕСА_1 пересунуто паркан в бік свого будинковолодіння на 0,40 м з боку домоволодіння №23 та на 1,04 м з боку будинковолодіння по АДРЕСА_3. На схемі до акту також відображено, що землевласник ОСОБА_3 встановив паркан не на самій межі з домоволодінням позивачки ОСОБА_2 (АДРЕСА_2), а на своїй земельній ділянці (АДРЕСА_1), зменшивши площу своєї земельної ділянки на 0,0020 га з боку домоволодіння по АДРЕСА_2. (а.с. 156-157)

Отже, висновок суду першої інстанції про відмову в задоволенні вимоги про знесення паркану є вірним, так як рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 12.12.2013 року встановлено відсутність порушень з боку ОСОБА_3 при встановленні паркану між належною йому земельною ділянкою по АДРЕСА_1 та належною ОСОБА_2 земельною ділянкою по АДРЕСА_2.

Згідно ст. 1166 ч. 1 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини (ст. 1167 ч. 1 ЦК України).

Оскільки в ході судового розгляду не здобуто доказів вчинення відповідачами будь-яких неправомірних дій стосовно ОСОБА_2, тому суд першої інстанції вірно відмовив в задоволенні позову і стосовно вимог про стягнення матеріальної та моральної шкоди.

Окрім того слід зазначити, що суд першої інстанції, не зважаючи на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 10.06.2013 року у цивільній справі №127/6999/13-ц за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання договорів купівлі-продажу земельних ділянок недійсними, яке набрало законної сили 05.08.2013 року (а.с.160-161) Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 12.12.2013 р. у цивільній справі №127/20357/13-ц за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог - Вінницька міська рада, про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою шляхом знесення паркану, відшкодування матеріальної і моральної шкоди, розірвання договорів купівлі-продажу земельних ділянок, яке набрало законної сили 20.01.2014 року (а.с. 156-157), - вірно, з урахуванням вимог п.2 ч.1 ст. 205 ЦПК України, правової позиції Верховного Суду України у справі № 6-79 цс 15 від 22.04.2015 року, розглянув заявлений ОСОБА_2 позов по суті, звернув увагу на відмінність сторін у справі.

Таким чином, розглядаючи справу за апеляційною скаргою на оскаржуване рішення, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції повно та всебічно дослідив і оцінив фактичні обставини у справі, подані сторонами докази, вірно визначився з характером правовідносин. Судом першої інстанції виконані вимоги ст. 212 ЦПК України, судове рішення мотивовано, наведене в апеляційній скарзі висновків суду першої інстанції не спростовує, а тому підстав для задоволення апеляційної скарги немає.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 307, 308, 313-315, 317, 319, 324 ЦПК України, колегія суддів, - у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 27 січня 2017 року- залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, на ухвалу може бути подана касаційна скарга до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуюча підпис Т. М. Шемета

Судді: підпис А. Ю. Зайцев

підпис Л. О. Голота

Згідно з оригіналом

Головуючий суддя Т. М. Шемета