Рішення № 6536675, 12.10.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

№ 27/450 12.10.09 За позовом          Фізичної особи-підприємця Новікової Наталії Петрівни до                    Приватного підприємства «Даль» про                    стягнення 47 301,34 грн.

Суддя Дідиченко М.А.

Секретар Приходько Є.П.

Представники сторін:

від позивача:                    Мєнков Є.П. –представник за довіреністю від 02.09.2009 року;

від відповідача:          не з’явились.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

          Фізична особа-підприємець Новікова Наталія Петрівна звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного підприємства «Даль»про стягнення заборгованості у розмірі 37 217, 46 грн., 3% річних у сумі 1 314,57 грн. та 8 769,31 грн. –інфляційних збитків за договором № 03/01/2007-7 перевезення вантажів автомобільним транспортом від 03.01.2007 року та договором № 03/01/2008-1 перевезення вантажів автомобільним транспортом від 03.01.2008 року.

          Позовні вимоги ґрунтуються на тому, що у відповідності з укладеними між позивачем та відповідачем договорами, позивач надав відповідачеві послуги з перевезення вантажів. За надані послуги відповідач провів частковий розрахунок і станом на день звернення до суду заборгованість відповідача становила 37 217,46 грн. Тому, позивач просить стягнути з відповідача вказану суму заборгованості.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.09.2009 року порушено провадження у справі та призначено розгляд справи на 29.09.2009 року.

          Представник позивача у судовому засіданні 29.09.2009 року подав докази, витребувані ухвалою суду від 11.09.2009 року, та надав усні пояснення по суті спору. З поданої довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців № 555972 від 23.09.2009 року вбачається, що місцезнаходженням Приватного підприємства «Даль»є: 02218, м. Київ, вул. Райдужна, 6.

Згідно статті 93 ЦК України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені. У відповідності з частиною 4 статті 89 ЦК України, дані про місцезнаходження юридичної особи вносяться до єдиного державного реєстру.

          Таким чином, з огляду на зазначене, місцезнаходження юридичної особи визначається місцем її державної реєстрації.

Представник позивача подав докази направлення позовної заяви з додатками на адресу відповідача, зазначену у довідці з ЄДРПОУ.

          Представник відповідача у судове засідання 29.09.2009 року не з’явився, витребувані ухвалою суду від 11.09.2009 року докази та відзив на позовну заяву не подав, про поважні причини неявки суд не повідомив.

          Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.09.2009 року розгляд справи відкладено до 12.10.2009 року для належного повідомлення відповідача про час і місце розгляду справи.

          У судовому засіданні 12.10.2009 року представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив суд позов задовольнити.

          Представник відповідача у судове засідання 12.10.2009 року не з’явився, повторно витребувані ухвалою суду від 29.09.2009 року докази не подав, про поважні причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце судового засідання був повідомлений за юридичною адресою.

          Оскільки відповідач про час і місце судового засідання був повідомлений за всіма наявними в справі адресами, тому на підставі статті 75 ГПК України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

          Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, заслухавши пояснення його представника, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, –

ВСТАНОВИВ:

          03.01.2007 року між Фізичною особою-підприємцем Новіковою Наталією Петрівною (надалі –позивач) та Приватним підприємством «Даль»(надалі –відповідач) укладено договір № 03/01/2007-7 перевезення вантажів автомобільним транспортом.

          За умовами договору № 03/01/2007-7 позивач зобов’язався доставляти довірений йому відповідачем вантаж до пункту призначення та видавати його особі, яка має право на одержання вантажу, а відповідач зобов’язався сплачувати за перевезення вантажу встановлену плату.

          На виконання умов договору № 03/01/2007-7 позивачем були надані послуги з перевезення вантажів на загальну суму 135 045,00 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи актами приймання-передачі виконаних робіт від 31.01.07 р. на суму 25 401,50 грн., від 28.02.07 р. на суму 39 151,00 грн., від 31.03.07 р. на суму 32 759,50 грн., від 30.04.07 р. на суму 4 921,50 грн., від 31.05.07 р. на суму 7 500,00 грн., від 30.06.07 р. на суму 4 319,00 грн., від 31.07.07 р. на суму 3 034,50 грн., від 31.08.07 р. на суму 6 544,00 грн., від 30.09.07 р. на суму 2 137,50 грн., від 31.10.07 р. на суму 2 312,50 грн., від 30.11.07 р. на суму 3 110,00 грн. та від 31.12.07 р. на суму 3 854,00 грн., які підписані сторонами та скріплені печатками.

Відповідач частково розрахувався за надані послуги, перерахувавши позивачу 114867, 44 грн., що підтверджується випискою по особовому рахунку наявною в матеріалах справи.

          Крім того, 03.01.2008 року сторони уклали договір перевезення вантажів автомобільним транспортом № 03/01/2008-1, за умовами якого позивач зобов’язався доставляти довірений йому відповідачем вантаж до пункту призначення та видавати його особі, яка має право на одержання вантажу, а відповідач зобов’язався сплачувати за перевезення вантажу встановлену плату.

          На виконання умов договору № 03/01/2008-1 позивачем були надані послуги з перевезення вантажів на загальну суму 17 039,90 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи актами приймання-передачі виконаних робіт від 31.01.08 р. на суму 1 974,00 грн., від 29.02.08 р. на суму 2 550,00 грн., від 31.03.08 р. на суму 3 642,00 грн., від 30.04.08 р. на суму 5 389,90 грн., від 31.05.08 р. на суму 1 709,00 грн., від 31.07.08 р. на суму 912,00 грн. та від 31.08.08 р. на суму 863,00 грн., які підписані сторонами та скріплені печатками.

          Відповідно до пункту 3.3 договорів № 03/01/2007-7 та № 03/01/2008-1 розрахунки за перевезення проводяться відповідачем шляхом перерахування коштів на поточний рахунок позивача в сумі та в строки, вказані в акті приймання-передачі виконаних перевезень.

          Однак, як встановлено судом, акти приймання-передачі робіт, виконаних за договором № 03/01/2007-7 та договором № 03/01/2008-1, не містять умови щодо строку виконання зобов’язання з оплати.

          Таким чином, щодо встановлення строку оплати послуг, виконаних згідно договору № 03/01/2007-7 та договору № 03/01/2008-1, застосовуються положення статті 530 ЦК України.

          Згідно частини 2 статті 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов’язку не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов’язок у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги, якщо обов’язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

          З матеріалів справи судом вбачається, що 18.05.2009 року представник відповідача отримав від позивача претензійний лист, яким позивач просив відповідача погасити заборгованість за договором № 03/01/2007-7 від 03.01.2007 року, договором № 03/01/2008-1 від 03.01.2008 року та договором № 01/01/2009-1-1 від 01.01.2009 року.

          Враховуючи вищенаведене, відповідач повинен був оплатити послуги з перевезення вантажів, надані за договорами № 03/01/2007-7 та № 03/01/2008-1, у строк до 25.05.2009 року.

          У зазначений строк надані позивачем послуги оплачені не були. Станом на день розгляду справи заборгованість відповідача перед позивачем становить 37 217, 46 грн.

          Частина 1 статті 193 ГК України встановлює, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

          Відповідно до частини 1 статті 509 ЦК України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

          Згідно частини 2 статті 509 ЦК України зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

          Пункт 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов’язків є, зокрема, договори та інші правочини.

          Відповідно до частини 1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

          Згідно частини 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

          Частина 1 статті 909 ЦК України передбачає, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов’язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов’язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

          Частина 1 статті 916 ЦК України передбачає, що за перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами.

          Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

          Відповідач доказів виконання зобов’язань за договорами № 03/01/2007-7 та № 03/01/2008-1 щодо оплати послуг не надав.

          Отже, факт порушення відповідачем договірних зобов’язань підтверджується матеріалами справи.

          Згідно статтей 525, 526 ЦК України зобов’язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

          Тому, позовну вимогу про стягнення з відповідача основної суми заборгованості у розмірі 37 217,46 грн. суд вважає обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню в повному обсязі.

          Крім того, у зв’язку з простроченням відповідачем виконання грошових зобов’язань за договорами № 03/01/2007-7 та № 03/01/2008-1, позивач просить суд стягнути з останнього 3% річних у розмірі 1 314, 57 грн. та збитки від інфляції у розмірі 8 769, 31 грн.

          Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

          З огляду на те, що послуги з перевезення вантажів, надані за договорами № 03/01/2007-7 та № 03/01/2008-1, відповідач зобов’язаний був оплатити у строк до 25.05.2009 року, 3% річних повинні нараховуватися починаючи з 26.05.2009 року.

          Розрахунок 3% річних:

          37 217,46 грн. (заборгованість) * 3 % * 31 (з 26.05.2009 року по 25.06.2009 року) / 365 = 94, 83 грн.

Таким чином, за перерахунком суду 3% річних становлять 94, 83 грн. та підлягають задоволенню у зазначеному розмірі.

          Рекомендація Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.1997 року, щодо порядку нарахування індексів інфляції при розгляді судових справ передбачає, що сума, яка внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, наприклад, травня, індексується за період з розрахунком травня, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця –червня. Для визначення індексу за будь-який період необхідно щомісячні індекси, які складають відповідний період, перемножити між собою.

          Збитки від інфляції становлять:

          37 217,46 грн. (заборгованість) * 101,1 % –37 217,46 грн. = 409,39 грн.

          Отже, за перерахунком суду збитки від інфляції складають 409, 39 грн. та підлягають задоволенню у зазначеному розмірі.

          У зв’язку з зверненням позивача за кваліфікованою юридичною допомогою та понесенням додаткових витрат, останній заявляє позовні вимоги про стягнення з відповідача витрат понесених у зв’язку з захистом та відновленням порушеного права на оплату адвокатських послуг, відповідно до чого надав до матеріалів справи наступні документи:

          - належним чином засвідчену копію угоди № 21/01 від 27.07.2009 року, укладеної між позивачем та адвокатом Мєнковим Євгенієм Павловичем;

          - належним чином засвідчену копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю гр. Мєнкова Євгенія Павловича;

          - належним чином засвідчену копію квитанції від 27.07.2009 року на суму 2 250, 00 грн., відповідно до якої позивач сплатив адвокату Мєнкову Євгенію Павловичу грошові кошти за надані послуги;

          - належним чином засвідчену копію угоди від 24.06.2009 року, укладеної між позивачем та адвокатом Федоровим Андрієм Володимировичем;

          - належним чином засвідчену копію квитанції від 24.06.2009 року на суму 2 250,00 грн., відповідно до якої позивач сплатив адвокату Федорову Андрію Володимировичу грошові кошти за надані послуги;

          - належним чином засвідчену копію квитанції від 24.06.2009 року на суму 4 500,00 грн., відповідно до якої позивач сплатив адвокату Федорову Андрію Володимировичу грошові кошти за надані послуги

          Положеннями статті 44 ГПК України визначено, що судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов’язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов’язаних з розглядом справи.

          Відповідно до статтей 2, 4 Закону України «Про адвокатуру»адвокатом може бути особа, яка має вищу юридичну освіту, підтверджену дипломом України або відповідно до міжнародних договорів України диплом іншої країни, стаж роботи у галузі права не менше двох років, володіє державною мовою, склала кваліфікаційні іспити, одержала в Україні свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю та прийняла Присягу адвоката України. Адвокат має право займатися адвокатською діяльністю індивідуально, відкрити своє адвокатське бюро, об’єднуватися з іншими адвокатами в колегії, адвокатські фірми, контори та інші адвокатські об’єднання, які діють відповідно до цього Закону та статутів адвокатських об’єднань.

          З матеріалів справи судом вбачається, що всі процесуальні документи по справі, подані в інтересах позивача, були складені адвокатом Мєнковим Є.П. Останній безпосередньо представляв інтереси позивача в судових засіданнях.

Належних доказів, які підтверджували б складання процесуальних документів гр. Федоровим А.В., позивач не надав. Крім того, позивачем не надано доказів того, що гр. Федоров Андрій Володимирович є особою, що має право на зайняття адвокатською діяльністю.

З огляду на викладене, задоволенню підлягають лише витрати, понесені позивачем за надані юридичні послуги адвоката Мєнкова Є.П.

          Враховуючи, що відповідно до статті 44 ГПК України позивачем понесені судові витрати, пов’язані з розглядом справи, зокрема витрати на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу, сплати державного мита та оплати послуг адвоката, то зазначені витрати відшкодовуються за рахунок відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог (стаття 49 ГПК України).

          На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 193 ГК України, ст. ст. 530, 909, 916 ЦК України, статтями 33, 44, 49, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, –

ВИРІШИВ:

1.          Позовні вимоги задовольнити частково.

2.          Стягнути з Приватного підприємства «Даль»(04050, м. Київ, вул. Глибочицька, 40; код ЄДРПОУ 30930858) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення, на користь Фізичної особи-підприємця Новікової Наталії Петрівни (21030, м. Вінниця, вул. Стеценка, 27, кв. 72; ідентифікаційний код 3004304265) заборгованість у розмірі 37 217 (тридцять сім тисяч двісті сімнадцять) грн. 46 коп., 3 % річних у розмірі 94 (дев’яносто чотири) грн. 83 коп., збитки від інфляції в розмірі 409 (чотириста дев’ять) грн. 39 коп., витрати на оплату послуг адвоката у розмірі 1 794 (одна тисяча сімсот дев’яносто чотири) грн. 36 коп., 377 (триста сімдесят сім) грн. 23 коп. державного мита та 188 (сто вісімдесят вісім) грн. 21 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          В іншій частині позовних вимог відмовити.

4.          Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

          Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до статті 84 ГПК України, та може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені ГПК України.

СуддяДідиченко М.А. Дата підписання 02.11.2009 року