Рішення № 6536628, 26.10.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 51/536 26.10.09 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “АСТІКО” до Товариства з обмеженою відповідальністю “Будівельна компанія “Укркомплексбуд” про стягнення 13 252, 15 грн.

                                                   Суддя Пригунова А.Б.

Представники сторін:

від позивача: не з’явились

від відповідача: Живжир О.П.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з вимогою про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 13252, 15 грн. за договором поставки № 25/03 від 12.03.2009 р., з яких: 11674,00 грн. основного боргу, 1115,29 грн. пені, 332,57 грн. інфляційних нарахувань, 130,29 грн. 3 % річних. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем грошового зобов’язання відповідно до умов зазначеного договору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.08.09 р. порушено провадження у даній справі, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 07.10.09 р. за участю представників сторін, яких зобов’язано надати суду певні документи.

У судовому засіданні 07.10.09 р. представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги, вимоги ухвали суду від 28.08.09 р. виконав частково.

Представник відповідача на виклик суду не з’явився, вимог ухвали суду від 28.08.09 р. не виконав. Від відповідача через канцелярію суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи через неможливість забезпечити явку його повноважного представника, яке суд задовольнив.

За таких обставин ухвалою суду від 07.10.09 р. розгляд справи був відкладений на 26.10.09 р.

У дане судове засідання представник позивача не з’явився, вимог ухвали суду від 07.10.09 р. не виконав, причини неявки суду не повідомив.

Представник відповідача заявив клопотання про зменшення розміру пені до 1,00 грн. В обґрунтування поданого клопотання відповідач посилається на складне фінансове становище, що існує в Україні, зокрема у будівельній галузі. Суд прийняв вказане клопотання до розгляду.

Крім того, представник відповідача подав клопотання про відкладення розгляду справи з метою надання часу на підготовку відзиву на позов у зв’язку з погашенням заборгованості за поставлений товар.

Приймаючи до уваги, що статтею 77 ГПК України встановлено вичерпний перелік підстав для відкладення розгляду справи, а вищевикладені обставини такими не є, а також враховуючи, що відповідач повідомив суд про сплату основного боргу та підтвердив цей факт документально, суд вважає, що у матеріалах справи достатньо доказів для вирішення спору по суті, у зв’язку з чим у задоволенні зазначеного клопотання відмовляє.

Враховуючи, що матеріали справи містять докази належного повідомлення позивача про час і місце судового засідання, суд приходить до висновку про можливість розгляду справи за наявними матеріалами без участі представника позивача.

Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 26.10.09 р. за згодою представника відповідача судом оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, ?

ВСТАНОВИВ:

12.03.09 року між сторонами був укладений договір поставки № 25/03 (надалі –договір), за умовами якого позивач зобов’язався передати у власність відповідача, а відповідач –прийняти і оплатити майно, найменування, модель, ціна одиниці, кількість і загальна вартість якого наведена в специфікації.

Пунктом 10.1. договору передбачено строк його дії –з моменту підписання належним чином уповноваженими представниками сторін та скріплення його печатками сторін до повного виконання власних зобов’язань сторонами за цим договором.

Пунктом 2.1. договору сторони погодили, що загальна вартість товару, що передається позивачем за цим договором становить 13674,00 грн., в т.ч. ПДВ –20 %.

Порядок розрахунків між сторонами визначений в розділі 3 договору, відповідно до якого платежі за товари, що поставляються за умовами даного договору повинні бути здійснені відповідачем у повному обсязі у національній валюті України на поточний рахунок позивача до 03.04.09 р. включно. При здійсненні всіх платежів обов’язково вказуються як реквізити платежу, так і номер даного договору. Сторони можуть дійти взаємної згоди про інші умови розрахунків, про що вносяться відповідні зміни до цього договору, що оформлюється додатковою угодою до цього договору.

На виконання умов договору позивач здійснив передачу відповідачу товару на загальну суму 13674,00 грн., що підтверджується видатковою накладною від 12.03.09 р. № 12/18 на суму 13674,00 грн.

Судом встановлено, що до порушення провадження у справі відповідач розрахувався з позивачем за поставлений товар частково, в сумі 2000 грн., що підтверджується випискою з банківського рахунку позивача від 26.06.09 р. (копія –у матеріалах справи) та довідкою Хмельницької філії Відкритого акціонерного товариства «Кредобанк»від 06.10.09 р. № 1676.

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору від 12.03.09 р. № 25/03, суд дійшов висновку, що за цивільно-правовими ознаками він є договором поставки, а тому до спірних правовідносин застосовуються положення законодавства про поставку.

Відповідно ч. 1 ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона –постачальник зобов’язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні –покупцеві товар (товари), а покупець зобов’язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ст. 173 Господарського кодексу України один суб’єкт господарського зобов’язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб’єкта, а інший суб’єкт має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Стаття 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексу. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається (ст. 525 Цивільного кодексу України), якщо інше не встановлено договором або законом.

В силу вимог ст.ст. 33, 34 ГПК України, кожна із сторін повинна довести належними та допустимими доказами ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Відповідач надав суду платіжне доручення № 303 від 21.10.09 р., що підтверджує факт перерахування ним на рахунок позивача грошових коштів в розмірі 11674,00 грн.

Відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 статті 80 ГПК), зокрема у таких випадках: припинення існування предмета спору, якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань; спір врегульовано самими сторонами шляхом перерахування боргу (передачі майна чи усунення перешкод у користуванні ним) після звернення кредитора з позовом за умови подання доказів такого врегулювання.

Дана правова позиція викладена у роз'ясненні Вищого арбітражного суду України від 23.08.1994 № 02-5/612 "Про деякі питання практики застосування статей 80 та 81 Господарського процесуального Кодексу України".

Беручи до уваги наведене, зважаючи на те, що відповідач розрахувався з позивачем за поставлений товар після порушення провадження у даній справі, суд вважає за необхідне припинити провадження у справі в частині стягнення з відповідача 11674,00 грн. основного боргу.

Крім того, у зв’язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов’язань за договором, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь пеню за період з квітня 2009 року до серпня 2009 року у розмірі 1115,29 грн.

Згідно з ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Пунктом 7.2. договору передбачено, що при порушенні строків здійснення платежів за цим договором відповідач зобов’язаний сплатити на користь позивача пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожний день прострочення.

У процесі провадження у справі представник відповідача заявив клопотання про зменшення розміру пені до однієї гривні.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов’язання.

Згідно зі ст. 233 Господарського кодексу України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов’язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов’язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов’язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Частина третя статті 551 Цивільного кодексу України передбачає, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Приймаючи до уваги наведене, зважаючи на те, що відповідач самостійно сплатив борг та враховуючи посилання відповідача на важке фінансове становище, суд дійшов висновку задовольнити клопотання відповідача та зменшити розмір стягнення пені до 1 грн.

Окрім того, позивач просить стягнути з відповідача 332,57 грн. інфляційних нарахувань та 130,29 грн. 3 % річних за період з квітня 2009 р. до липня 2009 р.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи, що судом встановлено факт порушення відповідачем грошового зобов’язання, вимоги позивача про стягнення з відповідача 3 % річних та інфляційних нарахувань визнаються правомірними.

Проте при перевірці правильності обчислення позивачем 3 % річних та інфляційних нарахувань, судом встановлено, що позивачем невірно визначено періоди та розміри їх нарахування та не враховано часу деінфляції. За розрахунком суду, з відповідача на користь позивача стягненню підлягають 121,07 грн. 3 % річних, 205,10 грн. інфляційних нарахувань.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї державне мито незалежно від результатів вирішення спору. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки спір в частині стягнення 11674 грн. основного боргу виник внаслідок несвоєчасного виконання відповідачем грошових зобов’язань за договором, державне мито за розгляд вказаної вимоги покладається на відповідача; державне мито за розгляд інших вимог покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 49, п. 1-1 ч. 1 ст. 80, ст.ст. 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Припинити провадження у справі в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “Будівельна компанія “Укркомплексбуд” (04074, м. Київ, вул. Шахтарська, 2, к. 1, ідентифікаційний код 33635586) 11674 (одинадцять тисяч шістсот сімдесят чотири) грн. 00 коп. основного боргу.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Будівельна компанія “Укркомплексбуд” (04074, м. Київ, вул. Шахтарська, 2, к. 1, ідентифікаційний код 33635586) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “АСТІКО” (29000, м. Хмельницький, вул. Проскурівського підпілля, 215, кв. 15, ідентифікаційний код 32118377) 205 (двісті п’ять) грн. 10 коп. інфляційних нарахувань, 121 (сто двадцять одну) грн. 07 коп. 3 % річних, 01 (одну) грн. 00 коп. пені, 120 (сто двадцять) грн. 01 коп. державного мита, 213 (двісті тринадцять) грн. 72 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Суддя                                                                                                    Пригунова А.Б.

Дата підписання рішення 02.11.09 р.