Рішення № 6536500, 23.10.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 39/269 23.10.09 За позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київреклама» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Деметра Інвестмент Груп» про стягнення 542683, 49 грн.

Суддя Гумега О.В.

Представники:

Від позивача: Рогульська Ю.С.(довіреність № б/н від 25.06.2009 р.)

Від відповідача: Денисенко А.Б. (довіреність № б/н від 29.09.2009 р.)

СУТЬ СПОРУ:

Позивач звернувся з позовом про стягнення з відповідача 542683,49 грн. заборгованості за Договором № 2208/ТК від 10.05.2007 р. на право тимчасового користування місцем (-ями) для розміщення об’єкту (-ів) зовнішньої реклами. Зазначена сума включає в себе: суму основного боргу в розмірі 446263,11 грн., інфляційні збитки в розмірі 82 305,50 грн. та три відсотки річних в розмірі 14 114,88 грн.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що на виконання вимог зазначеного договору він надав відповідачу послуги (право тимчасового користування місцем (-ями) за адресою (-ами) згідно Додатку (-ів), який (-і) є невідЧємною частиною спірного договору, на підставі погодженої у встановленому порядку дозвільної документації на розміщення об’єкту (-ів) зовнішньої реклами, надалі - ОЗР), проте, відповідач в порушення умов спірного договору зобов‘язання по оплаті наданих послуг в повному обсязі не виконав. Позивач також просить покласти на відповідача судові витрати, пов‘язані з розглядом цієї справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.09.2009 р. порушено провадження у справі № 39/269 та призначено справу до розгляду на 28.09.2009 р.

Представник позивача у судовому засіданні 28.09.2009 р. подав документи на виконання вимог вищезазначеної ухвали суду, в т.ч. і витяг з ЄДРПОУ № 21-10/6201-4 від 07.09.2009 р. щодо ТОВ «Деметра Інвестмент Груп» станом на 15.08.2009 р.

Відповідач в судове засідання 28.09.2009 р. не з‘явився, відзив на позовну заяву не надав, про час та місце розгляду справи повідомлений у встановленому порядку, про причини неявки відповідач суд не повідомив, заяв та клопотань суду не подав.

          Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.09.2009 р., на підставі ст. 77 ГПК України, розгляд справи було відкладено на 12.10.2009 р.

Представник відповідача через відділ діловодства суду 07.10.2009 р. подав відзив на позовну заяву по .справі № 39/269, відповідно до якого зазначив, що відповідно до умов Договору № 2208/ТК від 10.05.2007 р. передбачено надання позивачем відповідачу права на тимчасове користування місцем (-ями) для розміщення об’єкту (-ів) зовнішньої реклами за адресами та виключно тих об’єктів, що вказані у додатках до даного договору (п. п. 2.1, 2.3); плата за користування місцями для розташування об’єкту (-ів) зовнішньої реклами складається з базового тарифу та коригуючи коефіцієнтів, на які послідовно перемножується базовий тариф, який, в свою чергу, вказано по кожному об’єкту (-ам) зовнішньої реклами у додатках до даного договору (п. 4.3); строк дії договору визначається по кожному місцю розташування об’єкту (-ів) зовнішньої реклами також у додатках, які є невідЧємною частиною даного договору (п. 7.2) Проте, позивач не надав (не надіслав) відповідачу відповідних додатків до Договору, а рівно останні не були підписані сторонами, що свідчить про непогодження позивачем з відповідачем істотних умов договору, а саме: місця розміщення об’єкту (-ів) зовнішньої реклами, розмір плати за право тимчасового користування місцем (-ями) для розміщення об’єкту (-ів) зовнішньої реклами, строк дії Договору). За таких обставин відповідач вважає, що позивач не виконав взяті на себе згідно спірного договору зобов’язання, а тому у відповідача, відповідно, не виникло і зобов’язання щодо оплати за право тимчасового користування місцем (-ями) для розміщення об’єктів зовнішньої реклами та в позові за наведених підстав належить відмовити повністю.

Представник відповідача в судовому засіданні 12.10.2009 р. подав клопотання про продовження строку розгляду справи. Представник позивача зазначене клопотання підтримав.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.10.2009 р., на підставі ст. ст. 69, 77 ГПК України строк вирішення спору по справі № 39/269 продовжено, розгляд справи відкладено на 23.10.2009 р.

Представник позивача в судовому засіданні 23.10.2009 р. подав письмові пояснення на відзив відповідача на виконання вимог ухвали суду від 12.10.2009 р., зокрема, зазначив, що Відділом по роботі з договорами позивача було надано для підпису відповідачеві два примірника додаткових угод (адресних програм) до спірного договору, однак станом на день слухання справи підписані угоди на адресу позивача не надходили.

Представник відповідача в судовому засіданні пояснив, що додаткові угоди (адресні програми) до спірного договору не отримував та не підписував, проти задоволення позову заперечував з огляду на викладене у відзиві.

В судовому засіданні, призначеному 23.10.2009 р., за згодою представників сторін оголошувалися вступна та резолютивна частини рішення.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оглянувши в судових засіданнях оригінали документів, копії яких знаходяться в матеріалах справи, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

10.05.2007 року між Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київреклама»та Товариством з обмеженою відповідальністю «Деметра Інвестмент Груп» (відповідачем), укладено Договір № 2208/ТК на право тимчасового користування місцем (-ями) для розміщення об’єкту (-ів) зовнішньої реклами (надалі - Договір).

Відповідно до п. 2.1. Договору Робочий орган (позивач) надає Розповсюджувачу зовнішньої реклами (відповідачу) право на тимчасове користування місцем (-ями) за адресою (-ами) згідно Додатку (-ів), який (-і) є невідЧємною частиною спірного договору, на підставі погодженої у встановленому порядку дозвільної документації (надалі –Дозвіл) на розміщення об’єктів зовнішньої реклами (надалі –ОЗР), а Розповсюджувач зовнішньої реклами використовує надане місце (-я) за цільовим призначенням –для розміщення ОЗР, здійснює оплату за користування місцем (-ями) та звільняє у триденний термін місце (-я) після закінчення терміну дії Дозволу (та/або цього Договору) в частині наданого права користування місцем, на яке припинено дію Дозволу та/або цього Договору . З приписів п. 4.4 Договору вбачається, що рішення про надання Дозволу на розміщення ОЗР приймається виконавчим органом Київської міської ради (Київською міською державною адміністрацією).

Згідно п. 2.2 Договору Дозвіл на розміщення ОЗР є невідЧємною частиною Договору.

Пунктом 2.3 Договору передбачено, що місце (-я) надаються для розміщення реклами виключно тих об’єктів, що вказані в додатку (-ах) до цього Договору.

Згідно Розділу 4 Договору сторони узгодили порядок розрахунків за даним договором.

Так, розмір плати за право тимчасового користування місцем (-ями) для розміщення ОЗР встановлюється виконавчим органом Київської міської ради (Київською міською державною адміністрацією) та сплачується Розповсюджувачем зовнішньої реклами на підставі рахунків –фактур, наданих Робочим органом. (п. 4.1).

Пунктом 4.2 Договору передбачено, що Розповсюджувач зовнішньої реклами зобов’язаний отримати рахунок на сплату коштів за право тимчасового користування місцем для ОЗР не пізніше 15 числа поточного місяця.

Відповідно до п. 4.3 Договору встановлено, що плата за право тимчасового користування місцем для розміщення ОЗР складається з базового тарифу та коригуючих коефіцієнтів, на які послідовно помножується базовий тариф. Нарахування коригуючих коефіцієнтів на базовий тариф, який вказано по кожному ОЗР у Додатку (-ах) до Договору, а також податку на додану вартість проводиться у відповідності до вимог чинного законодавства та в порядку, визначеному органом Київської міської ради (Київською міською державною адміністрацією).

Плата за право тимчасового користування місцем для розміщення ОЗР сплачується Розповсюджувачем зовнішньої реклами щомісячно, не пізніше 25-го числа поточного місяця, шляхом перерахування суми коштів, зазначеної в рахунку –фактурі, наданої Робочим органом, на поточний рахунок останнього (п. 4.5 Договору).

Згідно п. 6.2 Договору передбачено, що сторони несуть майнову відповідальність за невиконання або неналежне виконання своїх зобов’язань згідно з цим Договором та чинним законодавством.

Сторони узгодили, що даний договір набуває чинності з дати його підписання сторонами (п. 7.1 Договору), при цьому строк дії Договору визначається по кожному місцю розташування ОЗР окремо у Додатках (адресних програмах), які є невідЧємною частиною Договору (п. 7.2 Договору).

Пунктом 9.1 Договору встановлено, що всі зміни та доповнення до цього Договору вносяться за письмовою згодою Сторін шляхом укладання Додаткових угод, які стають невід'ємною частиною Договору.

Позивач стверджує, що на виконання п. 2.1 Договору надав відповідачу право на тимчасове користування місцями для розміщення об’єктів зовнішньої реклами, на підставі погодженої у встановленому порядку дозвільної документації на розміщення об’єктів зовнішньої реклами, що підтверджується наступними рахунками - фактурами на загальну суму 446 263,11 грн.:

1.          Рахунок-фактура № 69835 від 10.05.07 р.;

2.          Рахунок-фактура № 71319 від 15.06.07 р.;

3.          Рахунок-фактура № 72890 від 13.07.07 р.;

4.          Рахунок-фактура № 75667 від 15.08.2007 р.;

5.          Рахунок-фактура № КП-07/76884 від 14.09.07 р.;

6.          Рахунок-фактура № КП-07/79242 від 15.10.07 р.;

7.          Рахунок-фактура № КП-07/82122 від 15.11.07 р.;

8.          Рахунок-фактура № КП-07/83248 від 14.12.07 р.;

9.          Рахунок-фактура № КП-07/85389 від 15.01.08 р.;

10.          Рахунок-фактура № КП-07/87293 від 05.02.08 р.;

11.          Рахунок-фактура № КП-07/89123 від 14.03.08 р. ;

12.          Рахунок-фактура № КП-07/91799 від 14.04.08 р. ;

13.          Рахунок-фактура № КП-07/96788 від 05.05.08 р. ;

14.          Рахунок-фактура № КП-07/93276 від 08.05.08 р. ;

15.          Рахунок-фактура № КП-07/96065 від 11.06.08 р. ;

16.          Рахунок-фактура № КП-07/97914 від 15.07.08 р. ;

17.          Рахунок-фактура № КП-07/101347 від 01.08.08 р. ;

18.          Рахунок-фактура № КП-07/99934 від 11.08.08 р. ;

19.          Рахунок-фактура № КП-07/102439 від 02.09.08 р. ;

20.          Рахунок-фактура № КП-07/105449 від 15.10.08 р. ;

21.          Рахунок-фактура № КП-07/110020 від 17.12.08 р. ;

22.          Рахунок-фактура № КП-07/113513 від 19.01.09 р. ;

23.          Рахунок-фактура № КП-07/113514 від 19.01.09 р. ;

24.          Рахунок-фактура № КП-07/116100 від 19.02.09 р. ;

25.          Рахунок-фактура № КП-07/116101 від 19.02.09 р. ;

26.          Рахунок-фактура № КП-07/118305 від 18.03.09 р. ;

27.          Рахунок-фактура № КП-07/118306 від 18.03.09 р. ;

28.          Рахунок-фактура № КП-07/121553 від 13.04.09 р. ;

29.          Рахунок-фактура № КП-07/121554 від 13.04.09 р. ;

30.          Рахунок-фактура № КП-07/124809 від 14.05.09 р. ;

31.          Рахунок-фактура № КП-07/124810 від 14.05.09 р. ;

32.          Рахунок-фактура № КП-07/128619 від 15.06.09 р. ;

33.          Рахунок-фактура № КП-07/128700 від 15.06.09 р. ;

34.          Рахунок-фактура № КП-07/131148 від 10.07.09 р. ;

35.          Рахунок-фактура № КП-07/131149 від 10.07.09 р. , копії яких знаходяться в матеріалах справи (надалі –Рахунки - фактури). Проте, в порушення умов п. 4.5 Договору, відповідач станом на час подання позову до суду зобов‘язання по оплаті наданих позивачем спірних послуг згідно вищезазначених Рахунків - фактур у розмірі 446 263,11 грн. відповідачем не було виконано в повному обсязі.

Відповідач відповідно до відзиву та наданих в судових засіданнях пояснень заперечує належне виконання позивачем умов п. п. 2.1, 2.3, 4.3, 7.2 спірного договору, оскільки позивач не погодив з відповідачем у Додатках (адресних програма) до Договору істотні умови цього договору, в силу чого вважає, що у нього не виник обов’язок щодо сплати за право тимчасового користування місцем (-ями) для розміщення об’єктів зовнішньої реклами.

Приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України (надалі –ГПК України) передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 202 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України), правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов‘язків.

Статтею 205 ЦК України встановлено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

Згідно ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Частиною 8 ст. 181 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся).

Відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов’язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов’язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частина 1 ст. 903 ЦК України встановлює обов’язок замовника оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, встановлених у договорі, якщо останнім передбачено надання такої послуги за плату.

Отже, відповідно до ст.ст. 901, 903 ЦК України презюмується, що договір про надання послуг є відплатним. Тобто за надання послуги виконавцем передбачається зустрічне задоволення у вигляді оплати замовником наданих послуг, якщо іншне не обумовлено в договорі.

Згідно ст. 905 ЦК України строк договору про надання послуг також встановлюється за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншим нормативно –правовим актом.

Регулювання правовідносин пов'язаних з розміщенням зовнішньої реклами у м. Києві здійснюється на підставі Закону України від 03.07.1996 р. № 270/96-ВР «Про рекламу», «Типових правил розміщення зовнішньої реклами», затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2003 р. № 2067, «Правил благоустрою територій», затверджених рішенням Київської міської ради від 26.09.2002 р. № 47/207, «Правил забудови м. Києва», затверджених рішенням Київської міської ради від 27.01.2005 р. № 11/2587, «Порядком розміщення зовнішньої реклами в м. Києві», затвердженому Розпорядження Київської міської державної адміністрації від 23.08.2007 р. № 1100 «Про затвердження Порядку розміщення зовнішньої реклами в м. Києві», від 23.08.2007 р. № 1100 та «Порядком визначення розміру плати за право тимчасового користування місцями (для розміщення рекламних засобів), які перебувають у комунальній власності територіальної громади м. Києва його районів або повноваження щодо розпорядження якими здійснюють органи місцевого самоврядування м. Києва», затвердженим Розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 09.07.2007р. № 852 в редакції Розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 15.10.2008 р. № 1426 «Про затвердження змін та доповнень до Розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 09.07.2007р. № 852»(зареєстровано Головним управлінням юстиції у м. Києві 05.11.2008 р. № 30/796.

Згідно п. 16.1 «Порядку розміщення зовнішньої реклами в м. Києві», затвердженому Розпорядження Київської міської державної адміністрації від 23.08.2007 р. № 1100, підставою для нарахування та внесення розповсюджувачем зовнішньої реклами відповідної плати є укладений договір на право тимчасового користування місцем (для розміщення рекламних засобів), яке перебуває в комунальній власності територіальної громади м. Києва.

Судом встановлено, що при укладанні Договору № 2208/ТК від 10.05.2007 р. на право тимчасового користування місцем (-ями) для розміщення об’єкту (-ів) зовнішньої реклами, сторони не погодили наступні істотні умови цього договору:

1) адреси місць для розміщення об’єктів зовнішньої реклами (відповідає приписам п. 2.1 Договору);

2) виключний перелік об’єктів, для яких надаються місця для розміщення об’єктів зовнішньої реклами (відповідає приписам п. 2.3 Договору);

3) плату за користування місцями для розташування об’єкту (-ів) зовнішньої реклами з огляду на не визначення базового тарифу, який повинен вказуватись по кожному об’єкту зовнішньої реклами (відповідає приписам п. 4.3 Договору);

4) строк дії договору по кожному місцю розташування об’єкта зовнішньої реклами (відповідає приписам п. 7.2 Договору).

Судом також встановлено, що пунктами 2.1, 2.3, 4.3, 7.2 Договору передбачено узгодження наведених істотних умов Договору безпосередньо у Додаткових угодах (Додатках), які згідно п. 9.1 Договору повинні були стати невід'ємною частиною цього договору.

Суд не приймає до уваги твердження позивача щодо надання ним відповідачу відповідних Додатків до Договору на підписання, оскільки позивачем не названо та до матеріалів справи в судовому засіданні не подано будь –яких доказів на підтвердження таких своїх дій (у т.ч. відповідно до п. 36 Правил надання послуг поштового зв’язку (затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 17.08.2002 р. № 1155) щодо видачі відправникові розрахункового документу (касового чеку, розрахункової квитанції тощо) на підтвердження прийняття для пересилання реєстрованого поштового відправлення). Крім того, позивачем до матеріалів справи не залучено навіть копій цих Додатків до Договору.

Суд також враховує, що невідЧємною частиною Договору у відповідності до умов Договору повинен бути Дозвіл на розміщення ОЗР (п. 2.2 Договору), рішення про надання якого приймається виконавчим органом Київської міської ради (Київською міською державною адміністрацією) (п. 4.4 Договору). Однак Дозвіл на розміщення ОЗР до позовної заяви позивачем також не доданий та в судовому засіданні до матеріалів справи не залучений.

А тому суд приходить до висновку, що відповідні Додатки до Договору щодо адреси місць для розміщення об’єктів зовнішньої реклами, щодо виключного переліку об’єктів, для яких надаються місця для розміщення об’єктів зовнішньої реклами, щодо плати за користування місцями для розташування об’єкту (-ів) зовнішньої реклами, щодо строку дії договору по кожному місцю розташування об’єкта зовнішньої реклами, а рівно і Дозвіл на розміщення ОЗР не були підписані сторонами, що свідчить про непогодження позивачем з відповідачем істотних умов договору.

До того ж, спірний договір не передбачає обовЧязку відповідача підписати відповідний Додаток (додаткову угоду) до Договору.

Згідно із ст. 14 ЦК України, цивільні обов‘язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 509 ЦК України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов‘язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (526 ЦК України). Одностороння відмова від зобов‘язання, в силу ст. 525 ЦК України, не допускається.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Приписами ч. 1 ст. 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч. 4 ст. 612 ЦК України прострочення боржника не настає, якщо зобов'язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.

Кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він, зокрема, не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку (ч. 1 ст. 613 ЦК України).

Таким чином, суд прийшов до висновку про відсутність у позивача підстав для нарахування відповідачу щомісячної плати за право тимчасового користування місцями для розміщення ОЗР згідно Рахунків –фактур на загальну суму 446263,11 грн. з огляду на невизначеність умовами цього договору (додатковими угодами) істотних умов, що вище зазначені. За таких обставин у відповідача не виник обов’язок щодо сплати за право тимчасового користування місцем (-ями) для розміщення об’єктів зовнішньої реклами згідно умов Договору № 2208/ТК від 10.05.2007 р. на право тимчасового користування місцем (-ями) для розміщення об’єкту (-ів) зовнішньої реклами.

Позивач звернувся до суду з вимогою і про стягнення з відповідача інфляційних збитків в розмірі 82 305,50 грн. та трьох відсотків річних в розмірі 14 114,88 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, стягуються з боржника, який прострочив виконання грошового зобов’язання.

Позивач не надав суду належних доказів, які б свідчили про неналежне виконання відповідачем зобов’язань по спірному договору.

За таких обставин позовні вимоги про стягнення інфляційних збитків в розмірі 82 305,50 грн. та трьох відсотків річних в розмірі 14 114,88 грн. є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Враховуючи те, що матеріали справи свідчать про необґрунтованість вимог позивача, в той час як відповідачем надані належні докази на спростування позовних вимог, в позові Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київреклама»до Товариства з обмеженою відповідальністю «Деметра Інвестмент Груп»належить відмовити як в частині основного боргу в розмірі 446263,11 грн., так і в частині стягнення інфляційних збитків в розмірі 82 305,50 грн. та трьох відсотків річних в розмірі 14 114,88 грн.

Відповідно до п. а ч. 2 статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України від 21.01.1993 р. № 7-93 «Про державне мито», державне мито стягується із заяв, що подаються до господарських судів із майнового характеру –1 відсоток ціни позову, але не менше 6 неоподаткованих мінімумів доходів громадян і не більше 1500 неоподаткованих мінімумів доходів громадян.

Загальна сума заявлених вимог позивача становить 542683,49 грн., отже позивач повинен був оплатити державне мито у розмірі 5426,83 грн. Платіжним дорученням № 855 від 18.08.2009 р. позивач перерахував державне мито на загальну суму 5476, 13 грн.

Частина 1 ст. 47 ГПК України містить відсилочну норму, яка визначає, що державне мито підлягає поверненню у випадках і порядку, встановлених законодавством. Відповідно до ст. 8 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито», сплачене державне мито підлягає поверненню частково або повністю, зокрема, у випадку внесення мита в більшому розмірі, ніж передбачено чинним законодавством.

Таким чином, враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку, що на підставі статті 47 Господарського процесуального кодексу України позивачу підлягає повернення зайво сплачене державне мито в розмірі 49,30 грн.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, витрати по сплаті держмита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу при відмові в позові покладаються на позивача. Отже, на позивача покладаються витрати по сплаті держмита в розмірі 5426, 83 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236,00 грн.

Керуючись ст.ст. 11, 14, 202, 205, 509, 525, 526, 610, 612, 613, 625, 626, 638, 901, 903, 905 ЦК України, ст.181 ГК України, ст.ст. 22, 33, 34, 47, 49, 69, 82-85, 116 ГПК України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1.          В задоволенні позову відмовити повністю.

2.          Повернути Комунальному підприємству виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) “Київреклама” (01030, м. Київ, вул. М. Коцюбинського, 12-А; ідентифікаційний код № 26199714; рахунок № 2600333023122 в Києво –Святошинському відділенні КРФ ВАТ КБ “Хрещатик”, МФО 300830) з Доходу державного бюджету 49,30 грн. (сорок дев»ять гривень 30 коп.) державного мита, перерахованого платіжним дорученням № 855 від 18.08.2009 р., оригінал якого залишити в матеріалах справи № 39/269.

3.          Видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя Гумега О.В.

Дата підписання

повного тексту рішення: 28.10.2009 р.