Рішення № 6536098, 16.09.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 54/287 16.09.09 За позовом                     Державного територіально-галузевого об’єднання "Південно-західна                     залізниця" до                     Товариства з обмеженою відповідальністю "Сігмент Плюс"

про                     стягнення 2878,70 грн.

Суддя Демченко Т.С.

Представники:

від позивача           Філон І.А., за дов. № 1938-ню від 30.07.2009 р.

від відповідача           не з’явився

У судовому засіданні 16.09.2009 р. відповідно до ст. 85 ГПК України за згодою представника позивача оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

СУТЬ СПОРУ:

Державне територіально-галузеве об’єднання "Південно-західна залізниця" звернулося до Господарського суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сігмент Плюс" про стягнення 2 332, 10 грн. основного боргу, 315,22 грн. пені та 231,37 грн. інфляційних втрат.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем зобов’язань по оплаті послуг, наданих за договором про надання рекламних послуг № ПЗ/ЛВОК Київ-Пас-075950/НЮ від 09.08.2007 р.

Ухвалою суду від 08.07.2009 р. порушено провадження у справі № 54/287, розгляд справи призначено на 16.09.2009 р.

Представник відповідача у судове засідання 16.09.2009 р не з’явився, про причини неявки суд не повідомив, відзиву та витребуваних документів не надав. Про час та місце розгляду справи відповідач був повідомлений належним чином, оскільки ухвала суду про порушення провадження, направлялась на адресу відповідача, вказану у позовній заяві та у витягу з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України № 21-10/5427-1 від 05.08.2009 р.

За таких обставин, справа розглядається за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оглянувши у судовому засіданні оригінали документів, копії яких знаходяться у матеріалах справи, суд

ВСТАНОВИВ:

09.08.2007 р. між Державним територіально-галузевим об’єднанням "Південно-західна залізниця" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Сігмент Плюс" був укладений договір про надання рекламних послуг № ПЗ/ЛВОК Київ-Пас-075950/НЮ, відповідно до умов якого позивач, як розповсюджувач, зобов’язався за дорученням відповідача проводити рекламні кампанії в інтересах відповідача (його клієнтів) на рекламних місцях, а відповідач, як рекламодавець, зобов’язався приймати та оплачувати такі послуги в порядку та на умовах, передбачених Договором.

Пунктом 2.2. договору передбачено, що всі умови проведення кожної рекламної кампанії, а саме: тип реклами, тип спеціальних конструкцій, адресна програма, період та вартість проведення рекламної кампанії, графік оплати послуг позивача, кількість місць для розміщення, а також особливі умови проведення рекламної кампанії визначаються сторонами в додатку до договору, який є його невід’ємною частиною.

09.08.2007 р. сторонами було підписано додаток № 1 до договору, яким були визначені умови проведення рекламної кампанії.

Також 14.11.2007 р. сторони підписали додаткову угоду № 1 до договору, якою продовжили строк дії договору на 1 рік з 01.01.2008 р. по 31.12.2008 р.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов’язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов’язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. При цьому частиною 1 ст. 902 ЦК України передбачено, що виконавець повинен надати послугу особисто.

Згідно з ч. 1 ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов’язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Як передбачено пунктом 4.3. Договору, відповідач зобов’язаний не пізніше 10 числа поточного місяця здійснювати оплату за надання послуг шляхом перерахування 100% передплати на розрахунковий рахунок позивача згідно з умовами, вказаними у Додатку № 1 до Договору. Додатком № 1 до договору сторони погодили вартість послуг позивача в розмірі 11660,54 грн. за один місяць.

У ході розгляду справи позивач пояснив, що відповідач не повністю оплатив надані рекламні послуги і станом на 03.08.2009 р. заборгованість відповідача перед позивачем по договору становить 2 332,10 грн., що підтверджується Актом звірки взаєморозрахунків, який підписаний обома сторонами.

Таким чином, факт наявності боргу у відповідача перед позивачем у сумі 2 332,10 грн. належним чином доведений, документально підтверджений та відповідачем не спростований. За таких обставин позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в цій сумі визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 216 ГК України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Штрафними санкціями відповідно до ст. 230 ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою відповідно до ст. 549 ЦК України є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Пенею згідно з ч. 3 ст. 549 ЦК України є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання. Відповідно до ч. 2 ст. 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Позивач просить стягнути з відповідача за порушення строків оплати пеню в розмірі 315,22 грн. станом на 01.06.2009 р., посилаючись в обґрунтування своїх вимог на пункт 6.4.1. договору, яким передбачено, що у випадку несвоєчасного внесення відповідачем попередньої оплати відповідач сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми, належної до сплати, за кожен день прострочення, включаючи день оплати. Сплата пені не звільняє сторони від виконання своїх зобов’язань за даним Договором.

Позовні вимоги про стягнення пені підлягають частковому задоволенню у розмірі 287,52 грн., виходячи з нижченаведеного розрахунку суду:

Період, за який сплачується пеня Кількість днів у періодіРозмір облікової ставки НБУ, % Сума простроченого платежу, грн.Сума пені, грн.

з 10.11.08 по 10.12.0831121 166,0523,77

з 11.12.08 по 01.06.09172122 332, 10263,75 Всього203 287,52 Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми. Позивач просить стягнути з відповідача 231,37 грн. інфляційних втрат за період з листопада 2008 р. по червень 2009 р. Згідно з нижченаведеним розрахунком суду суму інфляційних втрат складає 241,37 грн.

Період, за який нараховуються інфляційні витрати Середній індекс інфляції за періодСума простроченого платежу, грн.Сума інфляційних витрат, грн.

з 10.11.08 по 10.12.08101,51 166,0517,49

з 11.12.08 по 01.06.09109,62 332, 10223,88 Всього 241,37 Оскільки клопотань про вихід за межі позовних вимог відповідно до ст. 83 ГПК України позивачем заявлено не було, позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат підлягають задоволенню у сумі 231,37 грн. за розрахунком позивача. Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідач не надав доказів повної оплати наданих позивачем послуг та не навів підстав для звільнення від обов’язку їх оплатити.

З урахуванням викладених вище обставин, наявних у матеріалах справи письмових доказів, наданих представником позивача пояснень, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню у загальній сумі 2 850,99 грн.

Відповідно до п.-п. а) п. 2 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України № 7-93 від 21.01.1993 р. "Про державне мито" розмір ставки держмита із позовних заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів України, становить 1% ціни позову, але не менше 6 та не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно зі ст. 8 Декрету Кабінету міністрів України № 7-93 від 21.01.1993 р. "Про державне мито" сплачене державне мито підлягає поверненню частково або повністю, зокрема, у випадку внесення мита в більшому розмірі, ніж передбачено чинним законодавством.

Заявлена позивачем ціна позову становить 2 878,70 грн., сума державного мита з якої складає 102,00 грн. Позивачем при поданні позову сплачено державне мито в сумі 504,81 грн., а тому 402,81 грн. надмірно сплаченого державного мита підлягає поверненню позивачу з Державного бюджету України.

З огляду на часткове задоволення позову витрати по оплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу згідно зі ст. 49 ГПК України покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 33, 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сігмент Плюс" (04080, м. Київ, вул. Новокостянтинівська, 4-а, ідентифікаційний код 34680074) на користь Державного територіально-галузевого об’єднання "Південно-західна залізниця" (01034, м. Київ, вул. Лисенка, 6, ідентифікаційний код 04713033) 2 332 (дві тисячі триста тридцять дві) гривні 10 коп. основного боргу, 287 (двісті вісімдесят сім) гривень 52 коп. пені, 231 (двісті тридцять одну) гривню 37 коп. інфляційних втрат, 101 (сто одну) гривню 01 коп. державного мита та 311 (триста одинадцять) гривень 96 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Повернути Державному територіально-галузевому об’єднанню "Південно-західна залізниця" (01034, м. Київ, вул. Лисенка, 6, ідентифікаційний код 04713033) з Державного бюджету України 402 (чотириста дві) грн. 81 коп. державного мита, надмірно сплаченого платіжним дорученням № 2038 від 26.06.2009 р.

4.          Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання повного тексту рішення, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Суддя                                                                                           Т.С. Демченко

Датою підписання повного тексту рішення є 28.10.2009 р.