Рішення № 6535964, 21.10.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м. Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 230-31-34 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ РІШЕННЯ Справа № 13/150 21.10.09 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Крона"

до Закритого акціонерного товариства "Київбудінвест"

про стягнення 73 757,80 грн.

Суддя Курдельчук І.Д.,

Представники:

від позивача Рачинський В.А.- дов. № 1 від 02.04.09 р.,

Шкільнюк В.Д.- головний бухгалтер

від відповідача Лопатинська Є.Г.- дов № 14/66 від 29.02.2008 р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ і СУТЬ СПОРУ

08.07.09 Товариство з обмеженою відповідальністю "Крона" звернулось з позовною заявою до Господарського суду міста Києва про стягнення з Закритого акціонерного товариства "Київбудінвест" боргу в сумі 73757,80 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач-виконавець вказав на невиконання відповідачем-замовником зобов’язання з оплати виконаних і прийнятих робіт та послуг на суму 73757,80 грн. внаслідок чого у нього виник борг.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.07.09 порушено провадження у справі №13/150, витребувано документи та докази і сторони зобов'язано вчинити дії, розгляд справи призначено на 30.07.09.

Розгляд справи неодноразово відкладався та був призначений на 21.10.09.

Позивачем подавались до Господарського суду міста Києва заяви про уточнення позовних, остання з яких подана 01.10.09. У зазначеній заяві представник позивача уточнює розмір позовних вимог та змінює підставу позову, зазначаючи, що між позивачем та відповідачем був укладений договір № 05 від 01.01.08 на виконання робіт, відповідно до якого позивач надав для відповідача послуги автомобільними кранами та автомобільною технікою. На виконання умов договору позивачем виконані роботи, а відповідачем проведені лише часткові оплати.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, в редакції заяви від 17.09.09, щодо суми основного боргу та просив стягнути з відповідача 53337,80 грн. - основного боргу, 7702,17 грн. втрат від інфляції та 3112,95 трьох відсотків річних з підстав викладених у позовній заяві з посиланням на умови договору та приписи законодавства просили позов задовольнити повністю.

Відповідач у судовому засідання надав відзив, у якому заперечував проти суми позову, зазначаючи, що позивачем безпідставно було піднято ціни на виконання робіт без погодження з замовником.

Перед початком розгляду справи по суті представників сторін ознайомлено з їх правами та обов’язками у відповідності із ст.ст. 20, 22, 81-1 ГПК України.

Відповідно до вимог ст.81-1 ГПК України в судових засіданнях складені протоколи, які долучено до матеріалів справи.

Господарський суд визнав подані документи достатніми для вирішення спору та відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України розглянув справу за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі обставини справи, які мають значення для вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд –

ВСТАНОВИВ:

01.01.08 між сторонами укладений договір на виконання робіт №05, відповідно до умов якого відповідач (замовник) доручає, а позивач (виконавець) приймає на себе зобов’язання по виконанню своїми механізмами і будівельною технікою разом з обслуговуючим персоналом будівельно-монтажних, навантажувально-розвантажувальних та інших робіт на будівельному майданчику замовника, а відповідач зобов’язався оплатити вартість виконуваних робіт в порядку і строки, передбачені договором.

Відповідно до п.2.1 договору перелік робіт та їх вартість визначається в додатках, які є невід’ємною частиною договору.

20.03.08 між позивачем та відповідачем укладено додаткову угоду №1, якою встановлено вартість робіт.

Відповідно до п. 2.2 договору будь-які зміни вартості робіт оформлюються додатковими угодами.

Згідно з п. 3.1 договору оплата за виконані роботи здійснюється замовником щомісячно на підставі актів приймання-передачі виконаних робіт, які оформлені виконавцем та підписані замовником, не 5-го числа поточного місяця за попередній місяць.

У червні 2008 року позивач запропонував підписати додаткову угоду якою затвердити новий перелік вартості робіт від 01.06.08. Проте відповідач зазначену додаткову угоду не підписав.

Між сторонами у справі виникли правовідносини з надання послуг.

Відповідно до ст.901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Виконання позивачем взятих на себе зобов'язань підтверджено двосторонніми та беззастережно підписаними актами здачі-прийняття робіт на загальну суму 436550,32 грн.

Відповідач не підписав додаткову угоду запропоновану, у зв'язку із зміною ціни на паливо, позивачем проте роботи за новою ціною приймав і акти виконаних робіт з зазначенням нової ціни підписував.

Договір, акти здачі-приймання робіт підписані представниками сторін їх підписи скріплені печатками юридичних осіб позивача та відповідача.

Відповідачем, всупереч умовам договору за надані послуги сплачено лише частково на суму 383212,84 грн.

Таким чином, станом на день розгляду справи заборгованість Закритого акціонерного товариства "Київбудінвест" перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Крона" становить 53337,48 грн.

Оцінюючи подані позивачем докази та надані пояснення за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги Позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Частинами 1, 3 та 5 статті 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов’язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Згідно до ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу. Зобов’язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов‘язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч.1ст.193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов‘язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Згідно з ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Судом встановлено, що сторони погодили строк виконання зобов’язання щодо оплати вартості виконаних підрядних робіт (п.3.1), проте відповідач, в порушення вимог чинного законодавства та умов договору, за виконані підрядні роботи розрахувався частково, в зв’язку з чим у нього виникла заборгованість в розмірі 53337,48 грн.

Відповідно до ст.208 ЦК України правочини між юридичними особами належить вчиняти у письмовій формі.

Внесення змін у договір здійснюється у тій же формі у якій вчинений сам правочин.

Згідно до ч. 2 ст.218 ЦК України якщо правочин для якого законом встановлена недійсність у разі недодержання вимоги щодо письмової форми, укладений усно і одна із сторін вчинила дію, а друга сторона підтвердила її вчинення, зокрема шляхом прийняття виконання, такий правочин у разі спору може бути визнаний судом дійсним.

Заперечення відповідача, щодо безпідставного підвищення вартості робіт ґрунтуються на тому, що додаток № 1 від 01.06.08 не підписаний з боку замовника. Слід зазначити, що виконавцем повідомлено про нову вартість, виконані дії надані акти з новою ціною, а замовником приймались та підписувались акти здачі-прийняття робіт за новими цінами, і вони частково оплачені. Таким чином господарський суд дійшов висновку, що замовником прийняті нові ціни відповідно до дійсної угоди - додатку № 1 від 01.06.08., а тому заперечення відповідача безпідставні.

Враховуючи, що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача, позов про стягнення боргу за договором в розмірі 53337,48 грн. визнається судом обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

В зв’язку з простроченням відповідачем зобов’язання щодо оплати вартості виконаних підрядних робіт позивач просить стягнути з відповідача інфляційні втрат у сумі 7702,17 грн., три відсотки річних у сумі 3112,95 грн.

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки, матеріалами справи підтверджується прострочення відповідачем грошового зобов’язання, з нього, на підставі вказаної норми Цивільного кодексу, підлягають стягненню три проценти річних в сумі 3087,42 грн. та втрати від інфляції в сумі 7702,17 грн. за весь час прострочення платежу, розмір яких визначений за обґрунтованим розрахунком суду.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 32, 33, 43, 49, 75, ст.ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Закритого акціонерного товариства "Київбудінвест" (01013, м. Київ, вул. Промислова, 1, код ЄДРПОУ 21507855), з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Крона" (01013, м. Київ, вул. Будіндустрії, 6, код ЄДРПОУ 32155183) 53337 (п’ятдесят три тисячі триста тридцять сім) грн. 48 коп. основного боргу, 7702 (сім тисяч сімсот дві) грн. 17 коп. - збитків від інфляції, 3087 (три тисячі вісімдесят сім) грн. 42 коп. –3% річних, 641 (шістсот сорок одна) грн. 27 коп. витрат по сплаті державного мита та 279 (двісті сімдесят дев’ять) грн. 96 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          В іншій частині позову відмовити.

4.          Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

5.          Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

СуддяІ.Д. Курдельчук Дата підписання: 06.11.09