Рішення № 6535943, 17.09.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 7/404 17.09.09 За позовом Приватного підприємства «Колега» до           Товариства з обмеженою відповідальністю «МД Рітейл» про стягнення 15191, 46 грн. Суддя Якименко М.М.

Представники:

від позивача: Шило А.О. –довіреність № 103 від 10.03.09р.;

від позивача: не з’явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне підприємство «Колега»звернулось в Господарський суд м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «МД Рітейл»про стягнення 15191, 46 грн. заборгованості.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач в порушення строків встановлених Договором постачання № К-11/07/08 від 11.07.2008р. повністю не оплатив вартість поставленого товару, заборгувавши позивачу 15191, 46 грн.

З цих підстав позивач просить задовольнити позов, стягнувши з відповідача на свою користь 12747, 47 грн. - боргу, 160, 23 грн. –3 % річних, 1001, 79 грн. –інфляційних витрат, 1281, 97 грн. –пені, а також понесені ним по справі судові витрати –152, 00 грн. –державного мита, 312, 50 грн. –витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Ухвалою від 09.06.2009 р. було порушено провадження по справі та призначено її розгляд на 16.07.2009 р.

В судове засідання 09.07.09р. представник відповідача не з’явився, причини неявки суду не повідомив, вимоги ухвали про порушення провадження по справі не виконав.

Представник позивача направив телеграму, в якій просив відкласти розгляд справи у зв’язку з неможливістю з»явитися до суду на вказану дату, так як занятий в розгляді іншої справи.

Враховуючи, що неявка представників позивача та відповідача в судове засідання перешкоджає розгляду справи, суд визнав за доцільне клопотання представника позивача задовольнити, відкласти розгляд справи, у зв’язку з чим розгляд справи було відкладено на 17.09.2009р.

В судове засідання 17.09.09р. представник відповідача повторно не з’явився, причини неявки суду не повідомив, про день та час розгляду справи був повідомлений належним чином.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги повністю та просив їх задовольнити.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 17.09.2009 р. за згодою представника позивача оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

11 липня 2008 року між позивачем та відповідачем було укладено Договір постачання № К-11/07/08 (далі - Договір), відповідно до умов якого (п.1.1.) позивач зобов’язаний поставити у зумовлені строки товар, а відповідач зобов’язався прийняти товар та оплатити його на умовах договору.

Асортимент, кількість та вартість поставленої продукції зазначається в заявках відповідача (п. 2.3. Договору).

Датою передачі товару є дата підписання товарної (товарно-транспортної) накладної (п. 1.2. Договору).

Відповідач зобов’язаний здійснювати розрахунки за договором шляхом перерахування коштів на рахунок позивача на умовах відстрочки платежу терміном 35 банківських днів з дати передачі товару (п. 5.5. Договору).

На виконання умов Договору позивачем було поставлено продукцію.

Відповідач в повній мірі зобов’язання за Договором не виконав, що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними, актами звірки, виписками банку, вимогою позивача про погашення заборгованості за Договором.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Як визначено частинами 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За змістом статті 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 Цивільного Кодексу України).

Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Тому, враховуючи вищевикладене суд дійшов висновку, що позовні вимоги щодо стягнення суми основного боргу в розмірі 12747, 47 грн. слід визнати обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідач припустився прострочення платежу, а тому позивач, на підставі п. 6.2. Договору, просить стягнути з відповідача пеню, яка за розрахунками позивача становить 1281, 97 грн.

Згідно ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 статті 546, статті 549 Цивільного кодексу України виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов’язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (згідно ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України).

Згідно п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало було виконано.

В пункті 6.2. Договору передбачено, що у разі несвоєчасної оплати за отриманий товар відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від неоплаченої суми за кожен день прострочення.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача в частині стягнення пені за несвоєчасне виконання відповідачем взятих на себе зобов’язань в розмірі 1281, 97 грн. є обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню.

Позивач також просить стягнути з відповідача 160, 23 грн. –3% річних та 1001, 79 грн. –індексу інфляції (розрахунок у матеріалах справи).

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши перерахунок 3% річних та інфляційних витрат нарахованих позивачем, господарський суд приходить до висновку, що їх нарахування здійснено позивачем відповідно до вимог чинного законодавства, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати покладаються судом на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «МД Рітейл»(04080, м. Київ, вул. Турівська, 29, код ЄДРПОУ 34482413) на користь Приватного підприємства «Колега»(28000, Кіровоградська обл., м. Олександрія, вул. Г.Сталінграду, 20, код ЄДРПОУ 20643651) –12747 (дванадцять тисяч сімсот сорок сім) грн. 47 коп. - боргу, 160 (сто шістдесят) грн. 23 коп. –3 % річних, 1001 (одна тисяча одна) грн. 79 коп. –інфляційних витрат, 1281 (одна тисяча двісті вісімдесят одна) грн. 97 коп. –пені, а також понесені ним по справі судові витрати –152 (сто п’ятдесят дві) грн. 00 коп. –державного мита, 312 (триста дванадцять) грн. 50 коп. –витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя М.М. Якименко

Дата підписання рішення: