Рішення № 65359355, 16.03.2017, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 347/728/16

Провадження № 22-ц/779/446/2017

Категорія 40

Головуючий у 1 інстанції Сабадах Б.В. Б. В.

Суддя-доповідач ОСОБА_1

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 березня 2017 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого Васильковського В.М.

суддів: Проскурніцького П.І., Ясеновенко Л.В.,

секретар Шемрай Н.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_2 до Старокутської сільської ради, третьої особи без самостійних вимог ОСОБА_3 про визнання недійсною довіреності № 84, виданої Старокутською сільською радою 22 травня 1996 року за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на заочне рішення Косівського районного суду від 17 січня 2017 року, -

в с т а н о в и л а :

у квітні 2016 року ОСОБА_2 звернулася до суду з даним позовом, посилаючись на те, що після поновлення її у дієздатності рішенням Косівського районного суду від 27.01.2016, при оформленні документів на 1/2 частину домоволодіння, що знаходиться на земельній ділянці в с. Старі Кути по вул. Шевченка, 62, виявила, що частину земельної ділянки площею 0,02 га привласнили сусіди ОСОБА_4 та ОСОБА_3 Зокрема, шляхом видачі у 1996 році від імені недієздатної ОСОБА_5 доручення про уповноваження ОСОБА_6 укласти договір дарування домоволодіння та земельної ділянки розміром 0,28 га (в яких є її 0,02 га), розташованого в с. Старі Кути по вул. Шевченка, 64 Косівського району, її опікуну ОСОБА_4 Дана довіреність зареєстрована секретарем Старокутської сільської ради 22.05.1996 за № 84 і підписана недієздатною ОСОБА_5 Тому просила визнати незаконними дії секретаря сільської ради щодо посвідчення довіреності та визнати недійсною вище вказану довіреність.

Ухвалою Косівського районного суду від 16 червня 2016 року залучено до участі в справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_3

Заочним рішенням Косівського районного суду від 17 січня 2017 року позов задоволено. Визнано незаконними дії секретаря Старокутської сільської ради щодо посвідчення довіреності від 22.05.1996, зареєстрованої у реєстрі за № 84, від імені недієздатної ОСОБА_5 про уповноваження нею ОСОБА_6 укласти від її імені договір дарування будинковолодіння та земельної ділянки, що знаходиться в с. Старі Кути по вул. Шевченка, 64 Косівського району Івано-Франківської області. Визнано недійсною довіреність, видану секретарем Старокутської сільської ради від 22.05.1996, зареєстровану у реєстрі за № 84, від імені недієздатної ОСОБА_5 про уповноваження нею ОСОБА_6 укласти від її імені договір дарування будинковолодіння та земельної ділянки, що знаходиться в с. Старі Кути по вул. Шевченка, 64 Косівського району Івано-Франківської області.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 посилається на порушення судом при ухваленні рішення норм матеріального і процесуального права. Зазначає, що з 2004 року є власником домоволодіння та земельної ділянки в с. Старі Кути, вул. Шевченка, 64. Ця земельна ділянка площею 0,28 га була приватизована ОСОБА_5 згідно рішення Старокутської сільської ради від 29.12.1993 № 56-1 та 16 липня 1996 року подарована нею сину ОСОБА_4 Укласти договір дарування ОСОБА_5 уповноважила ОСОБА_6 ОСОБА_2 проживала по сусідству в господарстві ОСОБА_7 і мала власну земельну ділянку в смт. Кути, вул. Черемошна, 14. Позивачка не довела факт належності їй земельної ділянки розміром 0,02 га та наявності вимірів фірмою «Гектар», жодного документу для підтвердження цього в матеріалах справи немає. ОСОБА_5 померла в 2000 році, власником даної земельної ділянки став член колгоспного двору і єдиний спадкоємець ОСОБА_4 Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд на порушення п. 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року № 14 не встановив, чи були порушені права ОСОБА_2, а якщо були, то чи є залучений у справі відповідач відповідальним за це. Суд не врахував, що відповідачем у даній справі має бути ОСОБА_8, а не Старокутська сільська рада. ОСОБА_2 стороною оскаржуваного правочину не була, її права, свободи та інтереси порушені не були. Також не врахував суд те, що оскаржуване доручення видане 22.05.1996, ОСОБА_2 звернулася з позовом у 2016 році, по закінченню встановленого законом строку позовної давності. Тому просить оскаржуване рішення скасувати, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

В засідання апеляційного суду сторони, належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи, не зявились, що згідно ч. 2 ст. 305 ЦПК України не перешкоджає її розглядові.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши подані докази і доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково з таких підстав.

Ухвалюючи заочне рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив із того, що оспорюване позивачкою доручення було складено від імені недієздатної ОСОБА_5 про уповноваження ОСОБА_6 розпоряджатися належним їй майном, а не опікуном недієздатної, ОСОБА_9, тому таке доручення в порядку ст. 48 ЦК України 1963 року є недійсним, як таке, що не відповідає вимогам закону.

Проте з таким висновком суду повністю погодитись не можна, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням Косівського районного суду від 14 червня 1990 року визнано ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, жительку с. Старі Кути, недієздатною. Копію рішення направлено виконкому Старокутської сільської ради для призначення ОСОБА_5 піклувальника.

22 травня 1996 року Старокутською сільською радою посвідчено доручення, зареєстроване в реєстрі за № 84, згідно якого ОСОБА_5 уповноважила ОСОБА_6 подарувати належний їй на праві особистої власності житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами та земельну ділянку, що належить їй на праві приватної власності, і знаходиться в с. Старі Кути, вул. Шевченка, 64, її синові ОСОБА_4, з наданням права подавати від її імені заяви, одержувати необхідні довідки і документи, підписати договір дарування. Довіреність видана строком на три місяці і дійсна до 22 серпня 1996 року.

16 липня 1996 року ОСОБА_5, від імені якої діє ОСОБА_6 на підставі вищевказаної довіреності, та ОСОБА_4 уклали договір дарування земельної ділянки, посвідчений державним нотаріусом Косівської державної нотаріальної контори ОСОБА_10, зареєстрований в реєстрі за № 1221-Д, згідно якого ОСОБА_5 подарувала ОСОБА_4 належну їй земельну ділянку площею 0,28 га, що знаходиться в с. Старі Кути і належить дарителю на підставі Державного акта на праві приватної власності на землю серії ІФ № 041949, виданого Старокутською сільською радою 05.04.1996, реєстровий № 1073.

В подальшому ОСОБА_4 змінив прізвище на ОСОБА_8

01 вересня 2004 року ОСОБА_8 подарував ОСОБА_3 житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами та земельні ділянки площею 2801 кв.м, що знаходяться в с. Старі Кути по вул. Шевченка, 64 Косівського району, за договором дарування, посвідченим приватним нотаріусом ОСОБА_10, зареєстрованим у реєстрі за № 1690.

Згідно довідки Старокутської сільської ради від 21.02.2011, ОСОБА_2 зареєстрована в житловому будинку, що належить ОСОБА_7, і знаходиться в с. Старі Кути, вул. Шевченка, 62.

Позивачка ОСОБА_2 вважає, що оспорюваною довіреністю порушено її право на земельну ділянку, розташовану в с. Старі Кути, вул. Шевченка, 62 по сусідству із земельною ділянкою домоволодіння № 64 по вул. Шевченка в с. Старі Кути. При цьому вказує на порушення її прав ОСОБА_6 (представником за оспорюванню довіреністю) та ОСОБА_4 (обдаровуваним), однак останні участі у справі не брали і не мали можливості користуватися правами, передбаченими ст. 27 ЦПК України.

У абзаці 2 п. 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року № 14 "Про судове рішення" судам роз'яснено, що оскільки правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів та осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси (частини перша та друга статті 3 ЦПК), то суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, а якщо були, то вказати, чи є залучений у справі відповідач відповідальним за це.

Як позивач ОСОБА_2, так і апелянт ОСОБА_3 просили суд залучити до участі в справі ОСОБА_8.

Розглядаючи і вирішуючи справу на засадах змагальності та диспозитивності, суд відповідно до положень статей 10, 11 ЦПК України повинен був роз'яснити особам, які беруть у ній участь, їх права та обов'язки, попередити про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяти здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Суд першої інстанції не дотримався цих вимог процесуального закону, оскільки відповідачем у справі була лише Старокутська сільська рада.

За оспорюваною довіреністю договір дарування земельної ділянки від імені ОСОБА_5 уклав ОСОБА_6.

ОСОБА_5 померла у 2000 році.

З огляду на викладене, суд не встановив фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи та неправильно визначив суб'єктний склад сторін спору, а тому дійшов передчасного висновку про задоволення позову, вирішивши питання про права та обов'язки не сторони у спорі щодо питань, які стосуються предмету позову, оскільки представником ОСОБА_5 був ОСОБА_6, а ОСОБА_4 став власником земельної ділянки, яку в подальшому відчужив.

Колегія суддів вважає, що за таких обставин оскаржуване судове рішення може вплинути на права і обовязки ОСОБА_8 та ОСОБА_6, які до участі у справі залучені не були.

Однак, апеляційний суд законодавчо позбавлений права в такому разі скасувати рішення з направленням справи на новий розгляд, відповідно як і залучити таких осіб до участі у справі та вирішити спір як суд першої інстанції, оскільки на стадії апеляційного розгляду зазначене процесуальне порушення виправити неможливо.

Разом з тим, ураховуючи положення ст. 303 ЦПК України щодо перевірки апеляційним судом законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що при таких обставинах постановлене рішення не може залишатися в силі та підлягає до скасування з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 307, 309, 313-314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а :

апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Заочне рішення Косівського районного суду від 17 січня 2017 року скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким у позові ОСОБА_2 до Старокутської сільської ради, третьої особи без самостійних вимог ОСОБА_3 про визнання недійсною довіреності № 84, виданої Старокутською сільською радою 22 травня 1996 року, відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення. Касаційна скарга на рішення може бути подана до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий: Васильковський В.М.

Судді: Проскурніцький П.І.

ОСОБА_11