Рішення № 65358718, 15.03.2017, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Кривий Ріг)

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 215/4918/16-ц 22-ц/774/676/К/17

Справа № 215/4918/16-ц Головуючий у 1-ій інстанції

Провадження 22-ц/774/676/К/17 ОСОБА_1

Категорія 26 (III) Доповідач: Митрофанова Л.В.

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

15 березня 2017 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді: Митрофанової Л.В.,

суддів: Барильської А.П., Бондар Я.М.,

секретар: Чубіна А.В.,

за участю: представника Приватного акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» - ОСОБА_2,

представника позивача ОСОБА_3 - ОСОБА_4,

розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» на рішення Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 05 січня 2017 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до Приватного акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» про стягнення моральної шкоди,-

В С Т А Н О В И Л А:

В листопаді 2016 року ОСОБА_3. звернувсядо Приватного акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» (далі - ОСОБА_5 «ПівнГЗК»), з позовом про стягнення моральної шкоди.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що в період роботи в шкідливих умовах праці тривалий час помічником машиніста екскаватора, машиністом екскаватора в карєрі на ОСОБА_5 ним отримані хронічні професійні захворювання вібраційна хвороба першо-другої стадії від дії загальної вібрації, церебрально-периферичний ангіодистонічний синдром, у поєднанні з вираженою полірадикулонейропатією на шийному (С5, С6, С7) і попереково-крижовому ( L5,S1) рівнях, двобічним плечолопатковим періарторозом (ПФ першого-другого ст..), деформуючим остеоартрозом у поєднанні з пері артрозом ліктьових (ПФ першого ст.) і колінних (ПФ першого-другого ст..) суглобів, трофічними порушеннями на кистях. Хронічний (пиловий0 бронхіт, ЛН першого ст., які відповідно до акту розслідування від 16.08.2016 р. виникли з вини роботодавця.

Згідно висновку МСЕК від 06.10.2016 р. вперше позивачу встановлена стійка втрата професійної працездатності в розмірі всього 50 % , з них: 40% -вібр.хвороба, 10 %-хр.бронзхіт та третя група інвалідності. Вважає, що йому не було забезпечено безпечних умов праці, він втратив працездатність, виконуючи тривалий час роботи в напружених та шкідливих умовах праці. Виходячи з характеру захворювань позивач неодноразово знаходився на лікуванні, позивачу важко виконувати будь-яку роботу, він відчуває постійний біль в суглобах, у шийному та попереково-крижовому відділах хребта, обмежений в спілкуванні з оточуючими, вирішенні своїх побутових потреб, що порушує його нормальні життєві звязки.

Позивач вважає, що у зв'язку з отриманими професійними захворюваннями, йому спричинено моральну шкоду, а тому просив суд стягнути на його користь з ОСОБА_5 «ПівнГЗК» в рахунок відшкодування моральної шкоди 835200 грн.

Рішенням Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 05 січня 2017 року позов ОСОБА_3 задоволено частково та на його користь з ОСОБА_5 «ПівнГЗК» стягнуто 35000 грн. моральної шкоди без стягнення податків та обовязкових платежів, а також на користь держави - судовий збір в розмірі 551,20 грн.

В апеляційній скарзі представник відповідача ОСОБА_5 «ПівнГЗК» просить змінити рішення суду, зменшивши розмір стягнутої моральної шкоди, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Вважає, що судом не враховано, що позивач добровільно працював тривалий час у шкідливих умовах праці та, оскільки причиною його професійного захворювання є саме тривалий час роботи в умовах впливу на організм шкідливих факторів, саме його дії стали причиною професійного захворювання, що свідчить про відсутність вини підприємстві у заподіянні моральної шкоди позивачу. Також зазначає, що факт заподіяння моральних страждань не підтверджений достовірними доказами, зокрема в справі відсутні докази, які підтверджують психологічний стан потерпілого; розмір моральної шкоди, що визначений судом до стягнення, є необґрунтованим та значно завищеним, не відповідає засадам виваженості, розумності і справедливості, а також характеру і тривалості фізичних та моральних страждань позивача.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених вимог, доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_5 «ПівнГЗК» підлягаєзадоволеннюз наступних підстав.

Судом встановлено, що з 16.06.1981 року по 12.08.1986 року, та з 12.08.1986 р. по 31.08.2016р. позивач працював на ОСОБА_5 помічником машиніста екскаватора та машиністом екскаватора в карєрі, а.с.27-30.

Згідно акту розслідування хронічного професійного захворювання від 16.08.2016 р., а.с.19-22, позивачу ОСОБА_3 встановлені хронічні професійні захворювання: вібраційна хвороба першо-другої стадії від дії загальної вібрації, церебрально-периферичний ангіодистонічний синдром, у поєднанні з вираженою полірадикулонейропатією на шийному (С5, С6, С7) і попереково-крижовому ( L5,S1) рівнях, двобічним плечолопатковим періарторозом (ПФ першого-другого ст..), деформуючим остеоартрозом у поєднанні з пері артрозом ліктьових (ПФ першого ст.) і колінних (ПФ першого-другого ст..) суглобів, трофічними порушеннями на кистях. Хронічний (пиловий0 бронхіт, ЛН першого ст.

Позивачу вперше встановлена стійка втрата професійної працездатності в розмірі всього 50 % та третя група інвалідності, згідно висновку МСЕК від 06.10.2016 р. по 01.09.2017р., (а.с.23).

На підставі встановлених обставин суд першої інстанції дійшов висновку про відшкодування позивачу у звязку з отриманими ним на виробництві професійними захворюваннями моральної шкоди відповідачем, з вини, якого позивачу й заподіяно.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Частиною першої ст. 237-1 КЗпП України передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі порушення його законних прав, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

У пункті 13 постанови Пленуму Верховного Суду України в «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31 березня 1995 року роз'яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Як вбачається з акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 16 серпня 2016 року, причиною професійних захворювань позивача є робота в умовах перевищення гранично допустимого рівня небезпечних і шкідливих факторів виробничого середовища та трудового процесу.

Відповідно до п.19 зазначеного акту, конкретних посадових осіб, які відповідальні за виникнення професійного захворювання ОСОБА_3, встановити неможливо, враховуючи тривалість роботи позивача протягом 35 років 2 місяця в умовах впливу шкідливих виробничих факторів.

При цьому, не можливість встановити конкретних посадових осіб, які допустили порушення законодавства про охорону праці, гігієнічних регламентів і нормативів, не знімає з відповідача ПАТ «ПівнГЗК» обов'язку виконувати вимоги ч. 2 ст. 153 КЗпП України та ст. 13 Закону України «Про охорону праці» й нести відповідальність в законом вставленому порядку за їх невиконання.

Спростовуються й доводи представника відповідача щодо відсутності підстав відшкодування моральної шкоди ОСОБА_3, оскільки факт заподіяння моральної шкоди у зв'язку з отриманими ним професійними захворюваннями встановлений в судовому засіданні. Так, позивач неодноразово знаходився на лікуванні, позивачу важко виконувати будь-яку роботу, він відчуває постійний біль в суглобах, у шийному та попереково-крижовому відділах хребта, обмежений в спілкуванні з оточуючими, вирішенні своїх побутових потреб, що порушує його нормальні життєві звязки.

Посилання представника відповідача ОСОБА_5 «ПівнГЗК» в апеляційній скарзі на те, що позивач з власної волі протягом тривалого часу виконував роботу в шкідливих умовах праці, а відповідач забезпечував його засобами колективного та індивідуального захисту і скорочував час дії шкідливих факторів виробництва відповідно до норм законодавства, не приймаються до уваги колегією суддів, оскільки здійснення відповідачем заходів для забезпечення працівникам безпечних умов праці, які не усунули впливу негативних факторів, не впливають на право позивача на відшкодування завданої моральної шкоди за умови доведеності такої шкоди.

Разом з тим колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги про те, що визначений судом першої інстанції розмір відшкодування моральної шкоди, стягнутої з відповідача на користь позивача, визначено ним, без урахування засад розумності, виваженості та справедливості, відповідно до п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди № 4 від 31.03.1995 року з подальшими змінами, яким передбачено, що розмір моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.

Зокрема, судом не враховано характер отриманого професійного захворювання, призначення повторного переогляду, що свідчить про можливе покращення стану здоровя позивача. При цьому колегія суддів прийнявши до уваги вказані обставини та з урахуванням засад розумності виваженості та справедливості, вважає за необхідне зменшити розмір стягнутої з відповідача на користь позивача суми коштів в рахунок відшкодування моральної шкоди з 35000 грн. до 25000 грн.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з порушенням норм матеріального і процесуального законодавства, у зв'язку із чим апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду має бути змінене в частині розміру стягнутої моральної шкоди.

Керуючись ст.303,307, п.3 ч.1 ст.309,313,314,316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» задовольнити.

Рішення Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 05 січня 2017 року в частині розміру моральноїшкоди, стягнутоїз Приватного акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» на користь ОСОБА_3, змінити, зменшивши цей розмір з 35000 гривень до 25000 (двадцять п'ять тисяч) гривень.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту йогопроголошення, але може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий:

Судді: