Ухвала суду № 65358717, 15.03.2017, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Кривий Ріг)

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 182/6150/16-ц Головуючий в 1-й інстанції

Провадження № 22-ц/774/744/К/17 Рибакова В.В.

Категорія -34 (І) Доповідач - Митрофанова Л.В.

У Х В А Л А

Іменем України

13 березня 2017 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді: Митрофанової Л.В.,

суддів: Барильської А.П., Бондар Я.М.,

за участі секретаря: Чубіної А.В.,

за участі: відповідача ОСОБА_2 та його представників ОСОБА_3, ОСОБА_4,

позивача ОСОБА_5 та її представника ОСОБА_6,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 27 грудня 2016 року про забезпечення позову ОСОБА_5 до ОСОБА_2, ОСОБА_7 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И Л А :

Ухвалою Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 27 грудня 2016 рокузадоволено заяву позивача ОСОБА_5 про забезпечення її позову до ОСОБА_2, ОСОБА_7 про стягнення матеріальної та моральної шкоди.

Накладено арешт на автомобіль SKODA OKTAVIA TOUR, державний номерний знак НОМЕР_1, 2008 року випуску, VIN код НОМЕР_2, зареєстрований на ім'я ОСОБА_2.

Ухвалено копію ухвали направити для відома та негайного виконання до Відділу Державної виконавчої служби Нікопольського міськрайонного управління юстиції Дніпропетровської області, Першій Нікопольській державній нотаріальній конторі, Другій Нікопольській державній нотаріальній конторі, Територіальному сервісному центру №1245 та відповідачам по справі.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 ставить питання про скасування ухвали суду першої інстанції, з постановленням нової про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову, посилаючись на те, що судом при постановлені ухвали не обґрунтовано в достатній мірі необхідність застосування заходів забезпечення позову, не враховано, що він і відповідач ОСОБА_7 мають стабільний дохід, що виключає можливість невиконання рішення, не враховано, що накладення арешту буде перешкоджати його підприємницькій діяльності та накладення арешту на автомобіль є неспівмірним із розміром позовних вимог позивача.

В запереченнях на апеляційну скаргу представник позивача ОСОБА_7 - ОСОБА_6 просить ухвалу суду залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість ухвали суду в межах заявлених вимог, доводів апеляційної скарги та заперечень на неї, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи в провадженні Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_2, ОСОБА_7 про стягнення матеріальної та моральної шкоди завданої ДТП.

16.12.2016 року ОСОБА_8 звернулась до суду із заявою в якій просила вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на транспортний засіб - автомобіль SKODA OKTAVIA TOUR, державний номерний знак НОМЕР_1, 2008 року випуску, VIN код НОМЕР_2, зареєстрований на ім'я ОСОБА_2.

Задовольняючи заявлені вимоги щодо забезпечення позову ОСОБА_8, суд першої інстанції виходив з їх обґрунтованості та того, що невжиття заходів забезпечення позову може ускладнити подальше виконання рішення.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

Відповідно до частин 1, 3 ст. 151 ЦПК суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити передбачені цим Кодексом, заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Інститут забезпечення позову являє собою сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.

Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.

Відповідно до ч.5 статті 153 ЦПК України, про вжиття заходів забезпечення позову суд постановляє ухвалу, в якій зазначається вид забезпечення позову і підстави його обрання.

Відповідно до п.7 Постанови Пленуму ВСУ від 22.12.2006 за №9, ухвала про забезпечення позову постановляється в порядку, визначеному ст.209 ЦПК, і повинна включати мотивувальну частину, де поряд із зазначенням мотивів, із яких суд (суддя) дійшов висновку про обґрунтованість припущення про те, що невжиття заходів забезпечення може в майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення, наводиться посилання на закон, яким суд керувався при постановленні ухвали.

Відповідно до п.4 Постанови Пленуму ВСУ від 22.12.2006 за №9, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При цьому, при вирішенні питання про забезпечення позову, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не учасниками даного судового процесу.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.

Так, оскаржувана ухвала містить мотиви, із яких суд (суддя) дійшов висновку про обґрунтованість припущення про те, що невжиття заходів забезпечення може в майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення, тому колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції щодо необхідності задоволення заявлених вимог ОСОБА_5 щодо забезпечення її позову.

Доводи апеляційної скарги про те, що позивачем не надано доказів необхідності накладення арешту на автомобіль відхиляються колегією суддів, та спростовуються позовними вимогами позивача, згідно яких між сторонами існує спір щодо відшкодування матеріальної та моральної, і тому відповідач ОСОБА_2 під час вирішення спору має змогу розпорядитися автомобілем на власний розсуд, що унеможливить виконання рішення суду.

Вище наведеним спростовуються й доводи апеляційної скарги про те, що позивачем не доведено того, що відповідач має намір створити перешкоди у здійсненні правосуддя та ускладнити розгляд справи.

Доводи апеляційної скарги про те, що судом не враховано, що відповідачі мають стабільний дохід, що виключає можливість невиконання рішення також не можуть бути підставою для скасування ухвали суду, оскільки згідно довідок про розмір заробітної плати відповідачів, останні мають мінімальний заробіток ( 1500 грн. - 1600 грн.), що може утруднити виконання рішення суду, а накладення арешту на автомобіль свідчить про те, такий захід забезпечення позову спроможний забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову.

Доводи апеляційної скарги про те, що судом не враховано, що накладення арешту буде перешкоджати його підприємницькій діяльності колегія суддів не приймає до уваги, оскільки накладення арешту на автомобіль не свідчить про те, що ним неможливо користуватися та їздити до інших міст України та займатися підприємницькою діяльністю.

Доводи апеляційної скарги про те, що накладення арешту на автомобіль є неспівмірним із розміром позовних вимог позивача колегія суддів також не приймає до уваги, оскільки вони фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що ухвала суду постановлена з дотриманням норм процесуального права, висновки суду відповідають обставинам справи, тому, на думку колегії суддів, необхідно апеляційну скаргу відхилити, а ухвалу суду першої інстанції, на підставі п.1 ч.1 ст. 312 ЦПК України, залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 307, п.1 ч.1 ст. 312 ст.ст. 313-315 ЦПК України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Ухвалу Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 27 грудня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає, як така, що не перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Головуючий:

Судді: