Ухвала суду № 65358697, 15.03.2017, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Кривий Ріг)

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

Іменем України

15 березня 2017 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого - судді: Барильської А.П.,

суддів: Бондар Я.М., Митрофанової Л.В.,

секретар: Чубіна А.В.,

за участю: представника позивача - ОСОБА_1

відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Кривому Розі апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу від 29 листопада 2016 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Акціонерний Банк «Укргазбанк» до ОСОБА_2 про стягнення кредитної заборгованості та пені,-

ВСТАНОВИЛА:

В квітні 2016 року Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк «Укргазбанк» (далі - ПАТ АБ «Укргазбанк») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення кредитної заборгованості та пені.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 12 липня 2006 року між позивачем та відповідачем було укладено Кредитний договір № 80, за умовами якого позивач надав відповідачу кредит в сумі 213615,00 грн., на строк з 12.07.2006 року по 11.07.2012 року, під сплату процентів за користування кредитом, виходячи із 16,5 % річних у валюті кредиту.

Однак, відповідач, усупереч ст.ст. 526, 527, 629 ЦК України та п.п.3.3.1 кредитного договору, не виконав своїх зобов'язань за вказаним договором, у зв'язку з чим, у 2010 році банк звернувся до суду із позовною заявою до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Рішенням Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу від 16.06.2010 року з відповідача на користь позивача стягнута заборгованість за кредитним договором у сумі 174243,62 грн., станом на 14.01.2010 року, а також стягнуті судові витрати по справі.

Станом на 25.04.2016 року зазначене судове рішення виконано частково.

Так, 04.08.2011 року примусовим виконанням зазначеного судового рішення Відділом ДВС Криворізького МУЮ в рахунок погашення заборгованості за кредитом було реалізовано з прилюдних торгів предмет застави - автомобіль ТОЙОТА ПРАДО, 2005 року випуску, за ціною 103130,00 грн., з яких банку в рахунок погашення кредитної заборгованості у спірних зобов'язаннях перераховано 77370,52 грн.

Станом на 31.03.2016 року загальна сума заборгованості становить 244263, 82 грн., з яких: прострочена заборгованість по сплаті процентів 96098,36 грн., пеня за несвоєчасне повернення кредиту 90300,47 грн., пеня за несвоєчасну сплату процентів 57864,99 грн.

Вказану заборгованість позивач просив суд стягнути з відповідача на його користь, а також понесені витрати по сплаті судового збору в сумі 4583,02 грн.

Рішенням Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу від 29 листопада 2016 року позов ПАТ АБ «Укргазбанк» до ОСОБА_2 про стягнення кредитної заборгованості та пені задоволено повністю.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ АБ «Укргазбанк» заборгованість за кредитним договором № 80 від 12.07.2006 року, станом на 31.03.2016 року у розмірі 244263, 82 грн., яка складається з: простроченої заборгованості по сплаті процентів 96098,36 грн., пені за несвоєчасне повернення кредиту 90300,47 грн. та пені за несвоєчасну сплату процентів 57864,99 грн. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ АБ «Укргазбанк» судові витрати по справі в сумі 4583,02 грн.

В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_2, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, ставить питання про скасування рішення суду та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Зокрема, апелянт посилається на те, що позивач утратив право вимоги виконання зобов'язань за спірним кредитним договором, у зв'язку з пропуском, закріпленого в п.5.4. договору№80 від 11.07.2012 року, трирічного строку позовної давності.

Враховуючи те, що в 2010 році позивач вже звертався до суду з позовом про стягнення з нього заборгованості, пені, процентів та рішенням суду від 16.06.2010 року позовні вимоги в частині стягнення даної заборгованості, задоволено повністю, тому, на думку апелянта, подальше нарахування процентів, пені та інших штрафних санкцій, починаючи з 16.06.2010 року, повинно бути припинено.

Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду відповідає зазначеним вимогам.

Судом встановлено та вбачається із матеріалів справи, що 12 липня 2006 року між Публічним акціонерним товариством акціонерний банк «Укргазбанк» (далі - Банк) та відповідачем ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № 80. (а.с. 4-6).

Згідно умов п.1.1. кредитного договору, Банком надано Позичальнику кредит в сумі 213 615,00 грн. на строк до 11.07.2012 року зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 16,5 % річних.

Згідно п.п.3.3.1 кредитного договору, відповідач як Позичальник зобов'язався здійснювати погашення кредиту у відповідності з графіком частинами, щомісячно, не пізніше останнього дня кожного місяця, в розмірі 2 970,00 грн., а 11.07.2012 року в сумі 2 745,00 грн.

Відповідно до п.3.3.2. кредитного договору, Позичальник зобов'язався щомісячно, один раз на місяць, з 9 по 10 число місяця наступного за тим, в якому нараховувались відсотки, в день закінчення строку, на який надано кредит, в день дострокового погашення кредиту, або в день дострокового розірвання кредитного договору, сплачувати проценти за користування кредитними коштами в розмірі 16,5 % річних, а в разі виникнення простроченої заборгованості, відповідно до п. 3.1.8. кредитного договору - 17, 5 % річних.

Згідно умов п. 5. 3. кредитного договору, за порушення строків повернення кредиту та/або сплати процентів за користування кредитом, Позичальник зобов'язаний сплатити Банку пеню в розмірі 0,1% від суми невиконаного зобов'язання за кожен день прострочення платежу від дня виникнення такої прострочки до повного погашення заборгованості, але в межах строків позовної давності.

Пунктом 5.4. кредитного договору встановлено строк позовної давності в три роки, в тому числі вимоги по поверненню: процентів за користування кредитом та суму заборгованості по кредиту з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, пені за несвоєчасну сплату процентів та кредиту, штрафів та всіх видатків понесених Банком під час виконання умов кредитного договору.

Всупереч умовам кредитного договору зобов'язання щодо повернення кредиту та сплати процентів відповідачем не виконувались належним чином, у зв'язку з чим рішенням Центрально-Міського районного судву м. Кривого Рогу від 16.06.2010 року з відповідача на користь Банку стягнуто заборгованість за кредитним договором станом на 14.01.2010 року у сумі 174 243,62 грн. (а.с. 16-19).

Станом на 25.04.2016 року рішення суду виконано частково.

04.08.2011 року в рахунок погашення заборгованості за кредитом було реалізовано з прилюдних торгів предмет застави, а саме автомобіль ТОЙОТА ПРАДО, 2005 року випуску, колір сріблястий металік, тип ТЗ легковий - універсал-В, шасі № НОМЕР_1 за ціною 103 130,00 грн. (а.с. 20) та 27.10.2011 року Банком на виконання рішення суду отримано 77 370,52 грн., які було направлено на погашення заборгованості за кредитом (а.с. 20а).

Звертаючись до суду з позовом, Банк посилався на те, що відповідач не виконав покладені на нього умовами кредитного договору зобов'язання, у зв'язку з чим виникла заборгованість, яка станом на 31.03.2016 року становить 244263, 82 грн., з яких: прострочена заборгованість по сплаті процентів 96098,36 грн., пеня за несвоєчасне повернення кредиту 90300,47 грн., пеня за несвоєчасну сплату процентів 57864,99 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з їх доведеності та обґрунтованості.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору (ч.1, ч.2 ст. 1054 ЦК України).

Відповідно до ч.1, ч.4 ст. 631 цього Кодексу строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

За змістом ст.ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що відповідач не належним чином виконував свої зобов'язання за кредитним договором, що спричинило виникнення заборгованості в сумі 174243.62грн. станом на 14.01.2010 року, яка стягнута з ОСОБА_2 на користь ПАТ АБ «Укргазбанк» рішенням Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу від 16 червня 2010 року.

За змістом ч.1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до ч.1, ч.3 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Виходячи із системного аналізу ст.ст. 525, 526, 599, 611 ЦК України, змісту кредитного договору слід дійти висновку про те, що наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє правовідносини сторін кредитного договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання й не позбавляє права на отримання штрафних санкцій, передбачених умовами договору та ЦК України.

Отже, кредитодавець має право на стягнення з боржника процентів за користування кредитними коштами та пені до остаточного виконання судового рішення про стягнення кредитної заборгованості з боржника.

Такий правовий висновок викладений в постанові Верховного Суду України від 23.09.2015 року у справі № 6-1206цс15, в постанові від 25.05.2016 року у справі № 6-157цс16, а також в постанові від 21 вересня 2016 року у справі № 6-1252цс16, який у відповідності до ч.1 ст. 360-7 ЦПК України, має враховуватися судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Як вбачається з матеріалів справи, станом на 25.04.2016 року рішення суду виконано частково.

04.08.2011 року в рахунок погашення заборгованості за кредитом було реалізовано з прилюдних торгів предмет застави, а саме автомобіль ТОЙОТА ПРАДО, 2005 року випуску, колір сріблястий металік, тип ТЗ легковий - універсал-В, шасі № НОМЕР_1 за ціною 103 130,00 грн. (а.с. 20) та 27.10.2011 року Банком на виконання рішення суду отримано 77 370,52 грн., які було направлено на погашення заборгованості за кредитом (а.с. 20 а).

Таким чином, позивач має право на стягнення процентів за користування кредитними коштами та пені до остаточного виконання вказаного судового рішення, яке не виконано у повному обсязі, тому кредитний договір продовжував діяти, з 14.01.2010 року, оскільки заборгованість з відповідача стягнута рішенням суду від 16.06.2010 року в сумі 174243.62грн. станом на 14.01.2010 року.

Як вбачається з наданого позивачем розрахунку заборгованості, станом на 31.03.2016 року прострочена заборгованість по сплаті процентів за користування кредитними коштами складає 96098,36грн,. з врахуванням зарахованих грошових сум від реалізації з прилюдних торгів предмету застави, а саме автомобіля ТОЙОТА ПРАДО, 2005 року випуску, колір сріблястий металік, тип ТЗ легковий - універсал-В, шасі № НОМЕР_1 в сумі 77 370,52 грн.(а.с. 20 а), заборгованість по пені за несвоєчасне повернення кредиту складає 90300,47 грн., та заборгованість по пені за несвоєчасну сплату процентів складає 57864,99 грн..

Тому, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача простроченої заборгованості по сплаті процентів а сумі 96098.36 грн., пені за несвоєчасне повернення кредиту в сумі 90300,47 грн. та пені за несвоєчасну сплату процентів в сумі 57864,99 грн..

При цьому колегією суддів перевірена правильність наведеного позивачем розрахунку заборгованості, з яким колегія суддів погоджується та який відповідачем не спростований.

Доводи апеляційної скарги про те, що позивач утратив право вимоги виконання зобов'язань за спірним кредитним договором, у зв'язку з пропуском, закріпленого в п.5.4. кредитного договору №80 від 11.07.2012 року, трирічного строку позовної давності, колегія суддів не бере до уваги, оскільки відповідно до вимог частини другої статті 1054 ЦК України, за змістом частин третьої, четвертої статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Відповідно до частини першої статті 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Суд апеляційної інстанції при розгляді справи здійснює перевірку і оцінку фактичних обставин справи та їх юридичну кваліфікацію в межах доводів апеляційної скарги, які вже були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Нові матеріально-правові вимоги, які не були предметом розгляду в суді першої інстанції, не приймаються та не розглядаються судом апеляційної інстанції.

Рішення по суті спору ухвалюється судом першої інстанції, а на стадії апеляційного провадження здійснюється лише перевірка законності та обґрунтованості рішення суду, а враховуючи те, що стаття 267 ЦК України є нормою матеріального права, суд апеляційної інстанції не вправі розглядати заяву про застосування строків позовної давності.

Такий правовий висновок викладений в постанові Верховного Суду України від 02.03.2016 року у справі № 6-2307цс15 та у відповідності до ч.1 ст. 360-7 ЦПК України, має враховуватися судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідачем в суді першої інстанції не було заявлено про застосування строків позовної давності, що не заперечував відповідач у суді апеляційної інстанції.

Доводи апеляційної скарги про те, що оскільки в 2010 році позивач вже звертався до суду з позовом про стягнення з нього заборгованості, пені, процентів та рішенням суду від 16.06.2010 року позовні вимоги в частині стягнення даної заборгованості, задоволено повністю, тому, подальше нарахування процентів, пені та інших штрафних санкцій, починаючи з дня ухвалення рішення по справі -16.06.2010 року, повинно бути припинено, колегія суддів не бере до уваги, оскільки наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє правовідносини сторін кредитного договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання й не позбавляє права на отримання штрафних санкцій, передбачених умовами договору та ЦК України.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду відповідає вимогам матеріального та процесуального права, висновки суду відповідають обставинам справи, у зв'язку з чим апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду повинно бути залишено без змін на підставі ст. 308 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 303-307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.

Рішення Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу від 29 листопада 2016 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий: А.П. Барильська

Судді: Я.М. Бондар

Л.В. Митрофанова