Рішення № 6535846, 30.07.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 28/207 30.07.09 за позовом          приватної фірми „Свіфт”, м. Харків

до          товариства з обмеженою відповідальністю „МД Ритейл”, м. Київ

про          стягнення 117123,81 грн.

Суддя Копитова О. С.

При секретарі судового засідання Гергардт Т.В.

За участю представників сторін:

від позивача: Марков С.І., предст. за дов. № 3-С від 22.06.2009 року

від відповідача: не з‘явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватна фірма „Світ” звернулась до господарського суду м. Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю „Мд Рітейл” про стягнення 91568,14 грн., в тому числі 75442,14 грн - основний борг, 8432,98 грн. –пені, 6638,9 грн. –втрати від інфляції, 1054,12 грн. –відсотки річних.

В обґрунтування своїх вимог, позивач посилається на невиконання відповідачем його зобов’язань за Договором № 121-ПР від 24.10.2007 року щодо повної оплати вартості поставленого товару. Також за порушення виконання умов договору позивач, з посиланням на ст.625 Цивільного кодексу України просить стягнути з відповідача втрати від інфляції та відсотки річних та з посиланням на п. 8.2 Договору пеню.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 01.06.2009 року порушено провадження у справі та призначено розгляд справи на 16.06.2009 року.

Розгляд справи відкладався.

28.07.2009 року позивачем подано до суду пояснення до позовних вимог в яких останній фактично відмовився від стягнення з відповідача 3 % річних в розмірі 2,88 грн. та пені в розмірі 23,04 грн.

В судові засідання, зокрема засідання призначене на 30.07.2009 року представники відповідача не з’явились, про час та місце проведення судового засідання повідомлені належним чином.

Відповідно до пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженою наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 N 75 (з подальшими змінами), перший, належним чином підписаний, примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі; на звороті у лівому нижньому куті цього примірника проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена.

Згідно п. 19 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.08.2008, № 01-8/482 "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року" вищезазначена відмітка про відправку процесуального документа, за умови, що її оформлено відповідно до наведених вимог названої Інструкції, є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.

Поштове відправлення з ухвалою Господарського суду міста Києва № 28/207 від 09.07.2009 року направлено сторонам за адресами їх реєстрації, що підтверджується відповідними відмітками на зворотньому боці ухвали суду та реєстром вихідної кореспонденції сектору 28 від 14.07.2009 року.

Відтак, про час, дату та місце судового розгляду справи сторони були повідомлені своєчасно та належним чином.

Причини неявки представника відповідача в судове засідання 30.07.2009 року суду не відомі.

Письмових заяв, повідомлень суду щодо поважності причин відсутності представників відповідача в судовому засіданні 30.07.2009 року від останніх до суду не надходило.

При цьому, суд враховує, що в зв’язку з неявкою представників відповідача в судове засідання розгляд справи відкладався.

За таких обставин, суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи за відсутністю належним чином повідомлених про його дату представників відповідача, згідно статті 75 Господарського процесуального кодексу України, за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 30.07.2009 року за згодою представника позивача оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд -

ВСТАНОВИВ :

24.10.2007 року між приватною фірмою „Свіфт”, Постачальник (надалі за текстом –ПП „Свіфт”, позивач) та товариством з обмеженою відповідальністю „МД Ритейл”, Покупець (надалі за текстом –ТОВ „МД Ритейл”, відповідач) було укладено договір поставки № 121-ПР (надалі по тексту Договір), відповідно до умов якого позивач зобов’язувався протягом терміну дії цього Договору постачати у власність відповідача товари на підставі погодженої сторонами Специфікації яка є невід’ємною частиною Договору у відповідності із замовлення ми відповідача, а відповідач зобов’язувався приймати товар та здійснювати його оплату.

Відповідно до п. 5.1 Договору ціни та асортимент товару визначаються в двосторонніх Специфікаціях, які є невід’ємною частиною Договору, погоджених сторонами у письмовій формі.

Згідно п. 3.1 Договору датою приймання товару вважається дата підписання товарно-транспортної накладної уповноваженими особами Покупця.

Пунктом 6.2 Договору встановлено, що Покупець здійснює розрахунки на умовах відстрочки платежу терміном 30 календарних днів з моменту отримання товару. Днем розрахунку вважається день, в який сума, що підлягає оплаті списується з банківського рахунку Покупця на рахунок Постачальника (п. 6.1).

На виконання умов договору, позивачем протягом жовтня 2007 року по жовтень 2008 року було поставлено відповідачу товар на загальну суму 1279107,68 грн., що підтверджується належним чином оформленими видатковими накладними.

Як убачається з матеріалів справи, відповідач в повному обсязі за отриманий товар в установлені договором строки не розрахувався сплативши 1185094,12 грн.

При цьому, відповідачем було здійснено часткове повернення товару на суму 18571,42 грн.

01.12.2008 року позивач звертався до відповідача з претензією № 1, в якій просив погасити існуючу заборгованість, однак відповідач в повному обсязі з позивачем не розрахувався.

Станом на день розгляду справи заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений згідно Договору товар складає 75442,14 грн., що підтверджується довідкою за підписом директора позивача та не спростовується матеріалами справи.

При цьому судом враховується, що позивач під час судового розгляду справи фактично відмовився від стягнення з відповідача 3 % річних в розмірі 2,88 грн. та пені в розмірі 23,04 грн., в зв’язку з чим провадження по справі в цій частині підлягає припиненню на підставі п. 4 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Основні засади господарювання в Україні визначає Господарський кодекс України, який регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання (ст. 1 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Матеріалами справи встановлений факт укладання між сторонами договору поставки.

Згідно зі ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Стаття 691 Цивільного кодексу України визначає, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Відповідно до положень ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Як встановлено вище, п. 6.2 Договору встановлено, що Покупець здійснює розрахунки на умовах відстрочки платежу терміном 30 календарних днів з моменту отримання товару. Днем розрахунку вважається день, в який сума, що підлягає оплаті списується з банківського рахунку Покупця на рахунок Постачальника (п. 6.1).

Матеріалами справи встановлено, що відповідач у встановлені Договором строки в повному обсязі з позивачем не розрахувався.

Враховуючи викладені обставини, господарський суд приходить до висновку щодо підставності вимог позивача щодо стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 75442,14 грн. та вважає їх такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Згідно п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Стаття 611 Цивільного кодексу України встановлює, що у разі порушення зобов’язання, настають наслідки, передбачені договором або законом.

Дії відповідача є порушенням грошових зобов’язань, тому є підстави для застосування встановленої договором та законодавством відповідальності.

Відповідно до п. 8.2 Договору у випадку затримки оплати товару Покупцем, він сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочки.

За таких обставин суд вважає правомірними вимоги позивача про стягнення з відповідача пені за розрахунком позивача в розмірі 8409,94 грн.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи викладені обставини, вимоги позивача про стягнення з відповідача відсотків річних та втрат від інфляції є правомірними та підлягають задоволенню за розрахунком позивача: інфляційні втрати підлягають стягненню в сумі 6638,90 грн., а 3% річних в розмірі 1051,24 грн.

За таких обставин позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства та організації мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування тих обставин, на які посилається сторона як на підставу своїх вимог та заперечень, покладається на сторону.

Відповідач в судові засідання не з'явився, доказів, що спростовували б доводи позивача в повному обсязі не надав.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених вимог. Судові витрати, що сплачені позивачем при поданні позову за частину вимог від яких позивач відмовився під час судового розгляду справи покладаються на позивача, в зв’язку з припиненням провадження по справі.

На підставі викладеного, керуючись Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, договором сторін, суд -

В И Р І Ш И В :

Провадження по справі в частині стягнення пені та 3 % річних в розмірі 25,92 грн. припинити.

Решту позовних вимог задовольнити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „МД Рітейл” (04080, м. Київ, вул. Турівська, 29, р/р 2600544452001 в АКБ „Киевская Русь”, м. Київ, МФО 319092, ід.код. 34482413 або з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду) на користь приватної фірми „Свіфт” (61067, м. Харків, вул. Громадянська, б. 5, р/р 26000860092430 в ХОФ АКБ УСБ, МФО 351016) 91542,22 грн. (дев’яносто одну тисячу п’ятсот сорок дві гривні двадцять дві копійки), з яких 75442,14, грн. (сімдесят п’ять тисяч гривень чотириста сорок дві гривні чотирнадцять копійок) основного боргу, 8409,94 грн. (вісім тисяч чотириста дев’ять гривень дев’яносто чотири копійки) пені, 1051,24 грн. (одну тисячу п’ятдесят одну гривню двадцять чотири копійки) відсотків річних, 6638,90 грн. (шість тисяч шістсот тридцять вісім гривень дев’яносто копійок)втрат від інфляції, а також 915,42 грн. (дев’ятсот п’ятнадцять гривень сорок дві копійки) –державне мито та 312,41 грн. (триста дванадцять гривень сорок одну копійку) –витрати на інформаційно –технічне забезпечення судового процессу.

Видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його складання та підписання в повному обсязі.

Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його складання та підписання в повному обсязі до Київського апеляційного господарського суду або протягом місяця до Вищого господарського суду України.

Суддя                                                                      О. С. Копитова