Рішення № 65357581, 15.03.2017, Кіровський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 203/679/17

Провадження № 2/0203/599/2017

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.03.2017 року Кіровський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого судді Єдаменко С.В.,

при секретарі Заярній А.Ю.,

за участю позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Дніпрі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Дніпропетровської міської ради про визнання права власності в порядку набувальної давності,

встановив:

23 лютого 2017 року до Кіровського районного суду м. Дніпропетровська звернувся ОСОБА_1 з позовом до Дніпропетровської міської ради про визнання права власності в порядку набувальної давності. В обґрунтування якого зазначено, що батько позивача в 1989 році придбав для нього нерухоме майно гараж, проте до органів реєстраційної служби документів для реєстрації права власності він не подав. З 1989 року сімя позивача відкрито користується та фактично володіє гаражем, ніхто на вказаний гараж окрім позивача не претендує, вимог щодо звільнення займаного майна до позивача ніхто не предявляв тому позивач просить суд визнати за ним право власності за набувальною давністю на нежитлове приміщення гараж, загальною площею 18 кв.м., який розміщений за адресою: м. Дніпро, вул.Юрія Савченко, між буд.22 та 24 (а.с.1-2).

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав в повному обсязі, позов просив задовольнити. Вказував, що його сімя відкрито користується гаражем, здійснює його ремонт, особи які б могли претендувати на вказане майно відсутні. Зазначив, що гараж є цегляною конструкцією яка стоїть на фундаменті, проте на час проведення оцінки вартості гаражу, верхню оболонку яка складається з цегли він розібрав для заміни, тому в звіті зазначено, що він є металевий. Проти розгляду справи в заочному порядку не заперечував, на стягненні з відповідача судових витрат по справі не наполягав.

Відповідач у судове засідання не з'явився, про місце, день та час розгляду справи повідомлявся належним чином, про причини неявки в судове засідання не повідомив, ніяких письмових заяв чи клопотань до суду не надходило. За таких обставин суд вважає за можливе розглянути дану цивільну справу у заочному порядку відповідно до вимог Глави 8 Розділу ІІІ ЦПК України.

Дослідивши матеріали даної цивільної справи, вислухавши пояснення позивача, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню, з таких підстав.

06 липня 1983 році у ОСОБА_2 та ОСОБА_3 народився син ОСОБА_1, що підтверджується свідоцтвом про народження виданого повторно 14 січня 2015 року Ленінським відділом реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції, актовий запис № 2415 (а.с.4)

З матеріалів справи вбачається, що сімя позивача є користувачами гаражу розташованого між будинками № 22 та 24а по вул. Юрія Савченко, загальною площею 18 кв.м., з 22 квітня 1989 року, який був придбаний батьком позивача ОСОБА_2 для свого сина ОСОБА_1 (а.с.6).

06 серпня 2014 року ОСОБА_2 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть виданого 07 серпня 2014 року відділом державної реєстрації смерті реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції, актовий запис № 5549 (а.с.5).

В судовому засіданні позивач вказав, що після смерті батька, його сімя продовжила відкрито, добросовісно володіти та користуватись гаражем. Тобто встановлена обставина в володінні та користуванні гаражем 27 років.

З матеріалів справи вбачається, що гараж має наступні характеристики: довжина 6 м., ширина 3м., висота 2,1 2,6 м., корисна площа приміщення 18 кв.м., фундамент бетонний, стіна та покрівлі металеві (а.с.46).

Ринкова вартість вказаного гаражу становить 11000 грн., що підтверджується звітом № Д-08/05/16 з належної оцінки металевого гаражу загальною площею 18 кв.м., що розміщений за адресою: м. Дніпро (м. Дніпропетровськ), вул. Юрія Савченко, між. буд. 22 та буд. 24 (а.с.16-52).

Згідно зіст. 344 ЦК Україниособа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність). Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно набувається за рішенням суду. Право власності на нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації, виникає за набувальною давністю з моменту державної реєстрації.

Відповідно до ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Згідно зі ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні данні, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Згідно зі ст.58 ЦПК України належними є докази, які місять інформацію щодо предмета доказування.

Виходячи з аналізу норм ст.344 ЦК, обставинами, які мають значення для справи, і, які повинен довести саме позивач (ч.1 ст.60 ЦПК України), є: законний об'єкт володіння; добросовісність володіння; відкритість володіння; давність володіння та його безперервність (тобто строк володіння).

Згідно з розясненнями, які містяться в п. 9 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 07 лютого 2014 року «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав», при вирішенні спорів, пов'язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, суди повинні враховувати, зокрема, таке:

- володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності;

- володіння визнається відкритим, якщо особа не приховувала факт знаходження майна в її володінні. Вжиття звичайних заходів щодо забезпечення охорони майна не свідчить про приховування цього майна;

- володіння визнається безперервним, якщо воно не переривалось протягом всього строку набувальної давності. У разі втрати не із своєї волі майна його давнісним володільцем та повернення цього майна протягом одного року або пред'явлення протягом цього строку позову про його витребування набувальна давність не переривається (частина третя статті 344 ЦК). Не переривається набувальна давність, якщо особа, яка заявляє про давність володіння, є сингулярним чи універсальним правонаступником, оскільки в цьому разі вона може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем (правонаступником) вона є (частина друга статті 344 ЦК).

Право власності за давністю володіння, перш за все, може виникнути на придбане для володіння майно, яке відноситься до будь-якої форми власності, крім того, яке вилучено з цивільного обороту. В силу ч.1 ст. 181 ЦК України, до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать у тому числі об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знеціненні та зміни їх призначення. Також, обов'язковою ознакою нерухомого майна, як об'єкту матеріального світу, в розумінні вимог матеріального закону, є будівництво об'єкту нерухомості у встановленому законом порядку.

Добросовісність є однією із засад цивільного законодавства, наряду зі справедливістю та розумністю (ст.3 ЦК України). Аналіз вимог чинного законодавства, в яких йдеться про недостовірних учасників цивільних правовідносин, дозволяє зробити висновок, що особу слід вважати добросовісною у тому випадку, коли вона діє без умислу причинити шкоду іншій особі, а також не допускає легковажності або самонадійності чи необережності по відношенню до можливого завдання шкоди. З матеріалів даної цивільної справи вбачається, що фактичне володіння спірним майном не завдало шкоди правам та охоронюваним законом інтересам третіх осіб, а сам факт володіння таким майном з боку позивача не спрямований на спричинення шкоди іншим особам. Оскільки він набув володіння спірним майном і володів ним понад 12 років, суд вважає, що позивач мав підстави вважати, що користування майном протягом настільки тривалого строку і без будь-яких вимог з боку третіх осіб щодо повернення цього майна, свідчить про правомірність такого володіння.

Безперервність володіння повинна бути протягом визначених законом строків і цей строк диференціюється в залежності від об'єкта, в даному випадку для нерухомого майна є таким, що становить 10 років. Також обов'язковою ознакою, необхідною для набуття права власності за набувальною давністю відповідно до ст. 344 ЦК України є факт відкритого володіння, очевидного для всіх третіх осіб, які повинні мати можливість спостерігати за ним, але це не означає, що володілець зобов'язаний спеціально інформувати оточуючих про своє володіння річчю. При цьому перебіг строку набувальної давності починається з моменту володіння.

Як вбачається з матеріалів справи, власників вказаного гаражу не має, особи які б могли претендувати на вказане майно також відсутні, доказів примусово витребування у позивача законним володільцем вказаного майна до справи не надано, фактичне володіння таким майном з боку позивача не було визнано недобросовісним у встановленому законом порядку.

З огляду на вказані вимоги чинного законодавства та фактичні обставини справи, зокрема наявності фактичного, без титульного, відкритого та безперервного володіння спочатку членами сімї позивача а потім позивачем нерухомим майном у вигляді гаражу, що розташований між буд. №22 та буд.№ 24 по вул.Юрія Савченка в м.Дніпрі, суд вбачає підстави для задоволення позовних вимог та визнання за ОСОБА_1 право власності за набувальною давністю на вказаний гараж.

Суд також зауважує, що відповідач, будучи належним чином повідомлена про розгляд даної цивільної справи по суті, в судове засідання не з'явилася, заперечень на позов та доказів на їх обґрунтування суду не надав, що дає суду право при заочному розгляді справи обмежитись доказами, наданими позивачем, що повністю відповідає вимогам ст.224 ЦК України

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат та враховуючи волевиявлення позивача щодо відсутності необхідності стягувати з відповідача сплачений судовий збір, суд приходить до висновку, що судові витрати у справі відшкодуванню не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись ст. 41 Конституції України, ст.ст. 321, 328, 344 ЦК України, ст. ст. 10, 57-61, 88, 208, 209, 212-215, 218, 294 ЦПК України, суд,

вирішив:

Позов ОСОБА_1 до Дніпропетровської міської ради про визнання права власності в порядку набувальної давності задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1, номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, право власності в порядку набувальної давності на нежитлове приміщення гараж загальною площею 18 кв.м., між буд. №22 та буд. № 24 по вул.Юрія Савченка в м.Дніпрі.

Заочне рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст.ст.223, 233 ЦПК України.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 10 днів з дня отримання його копії.

Заочне рішення суду може бути оскаржено позивачем до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Кіровський районний суд м. Дніпропетровська шляхом подання апеляційної скарги протягом 10 днів з дня його ухвалення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення також може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку.

Повний текст рішення складено 16.03.2017 р.

Суддя С.В.Єдаменко