Рішення № 65356252, 28.02.2017, Солом'янський районний суд міста Києва

Провадження № 2/760/6213/16

Справа № 760/17641/16-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 лютого 2017 року Солом'янський районний суд м. Києва

в складі головуючого судді - Букіної О.М.

при секретарі - Казакова М.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної шкоди, -

В С Т А Н О В И В :

13.10.2016 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідача та просив стягнути з відповідача матеріальну шкоду у розмірі 56590, 98 грн., витрати по сплаті Звіту про оцінку у розмірі 1000,00 грн. та судовий збір у розмірі 565, 91 грн..

Свої вимоги мотивує тим, що 18.12.2015 року о 12.25 год. по бульвару Івана Лепсе, 4 в м. Києві сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля позивача марки Honda, модель Civic, номерний знак НОМЕР_3, автомобіля марки Chevrolet, модель Laccetti, номерний знак НОМЕР_4, автомобіля марки Toyota, модель Corolla, номерний знак НОМЕР_5, автомобіля марки Volkswagen, модель LT35, номерний знак НОМЕР_6, внаслідок чого автомобіль позивача зазнав механічних пошкоджень.

Відносно ОСОБА_2, який керував автомобілем марки Volkswagen, модель LT35, номерний знак НОМЕР_6 працівниками міліції складено адміністративний протокол за порушення ПДР.

Постановою Солом'янського районного суду м. Києва від 29.06.2016 року ОСОБА_2 визнано винним у скоєнні ДТП, що сталася 18.12.2015 року.

Відповідно до Звіту № 4712/4 від 27.01.2016 року вартість матеріального збитку завданого пошкодженням автомобіля позивача марки Honda, модель Civic, номерний знак НОМЕР_3, внаслідок ДТП, що сталася 18.12.2015 року, складала 103388,46 грн.

Позивач зазначає, що МТСБУ було сплачено страхову виплату у розмірі 46797,48 грн., а тому відповідачем має бути сплачена різниця завданого матеріального збитку, що становить 56590,98 грн., а також 1000,00 грн. витрат понесених позивачем по сплаті експертного дослідження

Враховуючи вищевикладене, позивач просив позов задовольнити.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримала та просила його задовольнити в повному обсязі.

Відповідач в судовому засіданні проти позову заперечував частково, посилаючись на його необґрунтованість та безпідставність. Зазначив, що шкода завдана внаслідок ДТП повинна бути відшкодована власником транспортного засобу марки Volkswagen, модель LT35, номерний знак НОМЕР_6, оскільки даний автомобіль був технічно не справний.

Крім того, вважає, що розмір спричиненої матеріальної шкоди є завищеним, а вартість визначених робіт необґрунтованим.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши та оцінивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Згідно ст. 1 Закону України "Про страхування", страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Відповідно до ст. 5 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Згідно ст. 6 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.

Судом встановлено, що 18.12.2015 року о 12.25 год. по бульвару Івана Лепсе, 4 в м. Києві сталася дорожньо-транспортна пригода під керуванням водієм ОСОБА_1 автомобілем марки Honda, модель Civic, номерний знак НОМЕР_3, під керуванням водієм ОСОБА_2 автомобілем автомобіля марки Volkswagen, модель LT35, номерний знак НОМЕР_6, та автомобіля марки Chevrolet, модель Laccetti, номерний знак НОМЕР_4, автомобіля марки Toyota, модель Corolla, номерний знак НОМЕР_5, внаслідок чого автомобіль позивача зазнав механічних пошкоджень (а.с.36).

Постановою Солом'янського районного суду м. Києва від 29.06.2016 року ОСОБА_2 визнано винним у скоєнні ДТП, що сталася 18.12.2015 року та провадження по справі відносно нього закрито у зв'язку з закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності (а.с.34).

Згідно з постановою Солом'янського районного суду м. Києва від 29.06.2016 року вищевказана дорожньо-транспортна пригода відбулась внаслідок порушення водієм - ОСОБА_2 п.п. 2.3 (а), 2.3 (б) Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10 жовтня 2001 року.

Постановою Пленуму Верховного Суду України за №14 від 18.12.2009 року "Про судове рішення" (з наступними змінами) передбачено, що відповідно до принципу безпосередності судового розгляду рішення може бути обґрунтоване лише тими доказами, які одержані у визначеному законом порядку і перевірені в тому судовому засіданні, в якому постановлюється рішення.

Згідно з положеннями ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказується при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, а отже, виходячи з даних правил, постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, якою встановлена вина притягнутої до адміністративної відповідальності особи, є обов'язковою для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено постанову, з питань щодо того, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Таким чином, вина ОСОБА_2 встановлена та в порядку ст.61 ЦПК України доказуванню не підлягає.

З матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся до МТСБУ з заявою про виплату страхового відшкодування, завданого внаслідок ДТП, що сталася 18.12.2015 року.

Відповідно до п.22.1. ст. 22 ЗУ "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Відповідно до ст. 29 ЗУ "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховою компанією у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Згідно п. 32.7 ст. 32 ЗУ "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", страховик не відшкодовує шкоду, пов'язану із втратою товарної вартості транспортного засобу.

Відповідно до п. 8.2. «Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів», затвердженої Постановою КМУ № 142/5/2092 від 24.11.2003 року, вартість матеріального збитку (У), завданого власнику КТЗ, визначається такою, що дорівнює ринковій вартості КТЗ на момент пошкодження.

Згідно Звіту № 4712/4 від 27.01.2016 року про визначення вартості матеріального збитку завданого власнику колісного транспортного засобу, вартість матеріального збитку завданого пошкодженням автомобіля позивача марки Honda, модель Civic, номерний знак НОМЕР_3, внаслідок ДТП становить 103388,46 грн. (а.с.8-21).

Встановлено, що МТСБУ було здійснено виплату позивачу страхового відшкодування в розмірі 46797,48 грн., що підтверджується листом МТСБУ про прийняте рішення № 3/1-05/21632 від 11.08.2015 року та випискою з особового рахунку в ПАТ «Приватбанк» від 20.09.2016 року (а.с.35,51).

Згідно ст. 57 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

В своїх поясненнях наданих суду вбачається, що відповідач заперечуючи проти позову посилався на необґрунтованість Звіту про визначення вартості матеріального збитку за № 4712/4 від 27.01.2016 р., який наданий позивачем по справі.

В судовому засіданні судом на виконання вимог ст. 10 ЦПК України було роз»яснено відповідачу право заявити клопотання про призначення по справі судової автотоварознавчої експертизи.

Проте, відповідач відмовився від проведення та оплати даної експертизи посилаючись на тяжке матеріальне становище.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного суду України « Про судову експертизу в кримінальних та цивільних справах» за №7 від 30.05.1997 року передбачено, що у разі незгоди сторони оплатити вартість експертизи суд розглядає справу на підставі наявних доказів.

З огляду на викладене вище, суд вважає можливим розглядати справу на підставі наявних доказів у справі.

Оцінюючи Звіт № 4712/4 від 27.01.2016 року про визначення вартості матеріального збитку завданого власнику колісного транспортного засобу, суд не знаходить обставин, які б дозволяли стверджувати про необґрунтованість, неправильність даного дослідження чи суперечливість його іншим матеріалам справи, а тому приймає його до уваги, в якості належного та допустимого доказу у справі.

Як зазначено вище, згідно Звіту № 4712/4 від 27.01.2016 року вбачається, що розмір матеріального збитку завданого позивачу внаслідок ДТП , яка сталася 18.12.20115 року становить 103 388,46 грн.

При цьому суд враховує, що відповідно до п. 32 Національного стандарту №1 Загальні оцінки майна і майнових прав», що затверджений Постановою КМУ №1440 від 10.09.2003 року , оцінка розміру ймовірного страхування проводиться виходячи з характеристики майна на дату заподіяння збитків до настання страхового випадку шляхом розрахунку прямих збитків.

Відповідно до п.6 Постанови ПВСС України за №4 від 01.03.2013 року "Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки" зазначено, що особою, яка зобов'язана відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, є фізична або юридична особа, що на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, позички тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до ст. ст. 22, 1166 ЦК України шкода, завдана майну фізичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала, за винятком випадків, передбачених законом. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Згідно положень ст.ст. 1187, 1188 Цивільного кодексу України шкода спричинена джерелом підвищеної небезпеки відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. При цьому, особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого. Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Відповідно до п.16 Постанови "Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки" передбачено, що при відшкодуванні страховиком шкоди, завданої особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, така особа сплачує потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Пленум Верховного суду України у Постанові „Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" № 6 від 27.03.1992 року (із змінами та доповненнями) роз'яснює, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини. Більше того при заподіянні шкоди джерелом підвищеної небезпеки на його володільця не може бути покладено обов'язок по її відшкодуванню лише тоді, коли шкода виникла внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого, а у випадках, передбачених спеціальним законом, - тільки умислу потерпілого (абз. 1, 2 п. 2 Постанови).

Відповідно до ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою, що становить 56590,98 грн. (103388,46 грн. - 46797,48 грн. (виплачена сума МТСБУ згідно виписки з особового рахунку в ПАТ «Приватбанк» від 20.09.2016 року) = 56590,98 грн.)

Крім того, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню понесені витрати по сплаті Звіту про оцінку в розмірі 1000,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору в сумі 565,91 грн.

На підставі викладеного, керуючись Законом України "Про страхування", Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", ст.ст. 22, 1166, 1187, 1188, 1192, 1194 ЦК України, ст.ст. 3, 4, 10-11, 57-61, 88, 169, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної шкоди, задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2) матеріальної шкоди у розмірі 56 590, 98 грн., витрати по сплаті звіту про оцінку у розмірі 1000, 00 грн. , витрати по сплаті судового збору у розмірі 565, 91 грн.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду міста Києва шляхом подання апеляційної скарги через суд першої інстанції протягом 10 днів з моменту проголошення рішення.

Суддя: