Рішення № 6535617, 23.10.2009, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул.Шевченка 16, м.Івано-Франківськ, 76000, тел. 2-57-62

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 жовтня 2009 р. Справа № 14/1

за позовом ТзОВ "Бонус"

вул.Донцова, 13/6, м.Івано-Франківськ, 76000

до відповідача АКБ "ІМЕКСБАНК"

проспект Гагаріна,12а, м.Одеса

в особі Івано-Франківської філії АКБ "ІМЕКСБАНК"

вул.Південний бульвар, 24 а, м.Івано-Франківськ, 76000

Представники:

Від відповідача: Пацалюк О.П., заст. директора, (довіреність № 050609 від 05.06.09)

Від позивача: Рибалов В.О., директор, (довіреність № б/н від 04.07.08)

Предстаникам сторін роз"яснено права та обов"язки на підставі ст.ст.20,22 ГПК України.

СУТЬ СПОРУ: заявлено позов про:

-визнання договору поновлювальної кредитної лінії №95 від 30.08.07, укладеного між АКБ "Імексбанк" (кредитором) та ТзОВ "Бонус" (позичальником) в частині недійсним, а саме: 2.10, 2.10.1, 2.10.2, 2.10.3, 3.1.2, 7.4 договору;

-визнання дій АКБ "Імексбанк", пов"язаних з збільшенням відсоткової ставки з 14% до 17% за користування кредитом по договору поновлювальної кредитної лінії №95 від 30.08.07 та зменшенням строку дії договору з 29.08.2017 на 29.08.2012 - неправомірними;

-зобов"язання АКБ "Імексбанк" виконати умови договору поновлювальної кредитної лінії №95 від 30.08.07, а саме: в межах відновлювальної кредитної лінії з позичкового рахунку ТзОВ "Бонус" видати грошові кошти в сумі 62 000,00 доларів США, що в еквіваленті до національної валюти становить 496 000,00грн. неотриманого траншу;

- стягнення з АКБ "Імексбанк" на користь ТзОВ "Бонус" збитків в розмірі 200 000,00грн.

Ухвалою суду від 09.07.09 продовжено строк вирішення спору (за клопотанням представників сторін).

Судові засідання відкладалися та оголошувалась перерва (14.10.09 до 23.10.09).

Позивач використав своє право надане йому ст.22 ГПК України, а саме: подав заяву про збільшення позовних вимог (б/н від 08.09.09).

Враховуючи диспозитивний характер ст.22 ГПК України, тобто право позивача до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог або зменшити розмір позовних вимог, суд розглянув спір відповідно до змінених позовних вимог, враховуючи, що ця дія не суперечить нормам чинного законодавства та не порушує чиї небудь права та охоронювані законом інтереси.

Позивач позовні вимоги підтримує, просить позов задоволити, свої обгрунтування виклав у позовній заяві, при цьому вказує на:

-визнання договору поновлювальної кредитної лінії №95 від 30.08.07, укладеного між сторонами в частині недійсним, а саме: 2.10, 2.10.1, 2.10.2, 2.10.3, 3.1.2, 7.4 договору;

-неправомірність дій відповідача, пов"язаних з збільшенням відсоткової ставки з 14% до 17% за користування кредитом по договору поновлювальної кредитної лінії №95 від 30.08.07 та зменшенням строку дії договору з 29.08.2017 на 29.08.2012;

-невиконання відповідачем взятих на себе зобов"язання щодо виконання умов договору поновлювальної кредитної лінії №95 від 30.08.07, а саме: в межах відновлювальної кредитної лінії з позичкового рахунку ТзОВ "Бонус" видати грошові кошти в сумі 62 000,00 доларів США, що в еквіваленті до національної валюти становить 496 000,00грн. неотриманого траншу;

-ч.1 ст.224 Господарського кодексу України, відповідно до якої позивач просить стягнути з відповідача збитки в розмірі 200 000,00грн.;

-ст.225 Господарського кодексу України, котрою встановлено склад та розмір відшкодування збитків.

Відповідач проти позову заперечує з підстав вказаних у відзиві на позов (№1332 від 24.06.09). Свою правову позицію мотивує наступним та вказує на:

- лист позивача №1 від 05.05.08, відповідно до котрого позивач просить підняти відсоткову ставку до 17% річних у доларах США по вищезгаданій кредитно-поновлювальній лінії;

-постанову правління Національного Банку №319 від 11.10.08 щодо заборони кредитування;

-додаткову угоду від 08.08.08 підписану сторонами, відповідно до якої за згодою двох сторін зменшено термін дії договору до 29.08.12.

Заслухавши представників сторін та розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.

Між Акціонерним комерційним банком „ІМЕКСБАНК" (кредитор) та ТОВ „Бонус" (позичальник) 30.08.07 укладено договір поновлювальної кредитної лінії № 95. Розмір відсоткової ставки за користування кредитом становив 14 % річних у доларах США.

Згідно п.2.10.1. договору про намір змінити розмір відсотків за надання кредиту, кредитор зобов"язаний повідомити позичальника не пізніше ніж за десять робочих днів до очікуваної дати початку їх застосування за кредитом відповідно до нових ставок, а також надати для укладення угоду про внесення змін до цього договору.

Згідно п.2.10.2. договору у випадку, якщо позичальник не погодиться з запропонованим розміром винагороди кредитора, він зобов'язаний протягом строку, зазначеного в п.2.10.1 цього договору надану кредитором додаткову угоду про внесення змін до цього договору та повернути її кредитору.

Згідно п.2.10.3. договору у випадку, якщо позичальник не погодиться з запропонованим розміром винагороди кредитора, він зобов"язаний протягом строку, зазначеного в п.2.10.1 цього договору, повернути кредитору існуючу заборгованість за кредитом, нараховані відсотки та можливі штрафні санкції, у повному обсязі. Після сплати позичальником зазначених сум дія цього договору вважається припиненою.в

Відповідач 30.04.08 надіслав позивачу лист № 629, в котрому повідомив, що у зв'язку з ростом цін на ринку кредитних ресурсів та збільшенням рівня інфляції, відповідач збільшує відсоткову ставку за користування кредитом до 18 % річних у доларах США.

Позивач в засіданні суду зазначив, що відповідно до п.2.10.3 договору, позивач зобов'язався повернути кредит та нараховані відсотки. Проте, повернення грошових коштів є неможливим, оскільки кошти використовуються не за цільовим призначенням і протягом десяти днів повернути їх неможливо, та наголошує, що дані кошти необхідні для здійснення будівництва і у випадку їх неотримання господарська діяльність буде зупинена, і тому позивач змушений підписати додаткову угоду № 2 від 30.08.08.

Відповідач, листом від 29.10.2008 повідомив позивача про збільшення відсоткової ставки за користування кредитом до 23 % річних у доларах США у зв'язку з ростом цін на ринку кредитних ресурсів та збільшенням рівня інфляції. Проте, із збільшенням відсоткової ставки позивач не погоджується, вважає, що вказані в листі обставини не впливають на збільшення вартості виданого ще в серпні 2007 року кредиту.

Позивач наголосив, що у зв'язку з збільшенням курсу долара США у відношенні до національної валюти, збільшенням відсоткової ставки до 17 % річних позивач сплачує значно більшу суму грошових коштів по кредиту та відсотках, ніж розраховувалося при укладенні договору поновлювальної кредитної лінії.

Позивач в засіданні суду зазначив, що ним зобов»язання за договором виконувались належним чином, а саме: вчасно погашався кредит, грошові кошти використовувались на передбачені договором цілі. Вказує, що відповідач недобросовісно виконував взяті на себе зобов»язання за договором, чим і порушив умови договору.

У відповідності до ст.610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов 'язання (неналежне виконання).

Пунктом 3.1 договору встановлено, що кредитор зобов»язаний для обліку розрахунків за кредитами відкрити позичковий рахунок та сплачувати з нього розрахункові документи пзичальника в межах максимального ліміту заборгованості за кредитом, в порядку, визначеному цим договором.

Для будівництва 4-х поверхового офісного блоку між позивачем та будівельною компанією укладено підрядний контракт, згідно з яким будівельна компанія повинна здійснити будівельні роботи та здати об»єкт в експлуатацію в 4-му кварталі 2009р. За виконання будівельних робіт позивач до 10.12.2008р. повинен сплатити 62 000 доларів США, що в еквіваленті до національної валюти становить 496 000,00 грн., у випадку несплати будівельні роботи підлягають зупиненню і як наслідок затримання здачі об»єкта в експлуатацію, в зв»язку з чим ТОВ «Бонус»зобов»язано сплатити штрафні санкції у розмірі 700 000 грн.

В звязку з укладенням підрядного контракту, позивач 14.12.09 звернулися листом №1 до відповідача з проханням надати грошові кошти на суму 62 000 доларів США.

На даний лист відповідач не відреагував та транш, який є в межах максимального ліміту не видав, що вказує на невиконання умов договору, тому виникла необхідність у зобов»язанні відповідача виконати умови договору, а саме з позичкового рахунку видати транш на суму 62 000 доларів США, як наслідок, позивачу завдано значних матеріальних збитків.

Відповідно до ч.І ст.224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов 'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

На думку позивача, збитки проявляються в наступному:

-у зв»язку з неоплатою будівельній компанії грошових коштів в сумі 62 000 доларів США до цього часу - будівельні роботи зупинені, в результаті чого об»єкт не буде зданий у встановлені строки та за невиконання умов підрядного контракту на ТОВ «Бонус», зокрема за порушення строків проведення оплати протягом 2-х кварталів накладено додатково штрафні санкції в розмірі 100 000,00 грн.

З огляду на викладене, збитки, завдані відповідачем позивачу оцінюються в розмірі 200 000,00 грн.

Аналізуючи вказані вище норми, суд вважає, що позов слід задоволити частково: позовні вимоги в частині визнаня договору поновлювальної кредитної лінії № 95 від 30.08.07, укладенм між Акціонерним комерційним банком „ІМЕКСБАНК" (Кредитор) та ТОВ „Бонус" (Позичальник) в частині недійсним, а саме: 2.10., 2.10.1, 2.10.2, 2.10.3, 3.1.2, 7.4 договору та зобов»язаня Акціонерного комерційного банку „ІМЕКСБАНК" виконати умови договору поновлювальної кредитної лінії № 95 від 30.08.07 а саме: в межах відновлювальної кредитної лінії з позичкового рахунку ТОВ «Бонус»видати грошові кошти в сумі 62 000, 00 доларів США, що в еквіваленті до національної валюти становить 496 000 грн. неотриманого траншу - задоволити і виходить з наступного.

Відповідно до п.3.5. Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою Правління Національного банку України №168 від 10.05.07, банки мають право змінювати процентну ставку за кредитом лише у разі настання події, незалежної від волі сторін договору, яка має безпосередній вплив на вартість кредитних ресурсів банку. Банки не мають права змінювати процентну ставку за кредитом у зв»язку з волевиявленням однієї із сторін (зміни кредитної політики банку).

Приписами ч.1 ст.188 Господарського кодексу України встановлено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або договором.

Таким чином, п.п.2.10., 2.10.1, 2.10.2, 2.10.3, 3.1.2. 7.4 договору у такій редакції суперечить вимогам чинного законодавства України, оскільки передбачають збільшення відсоткової ставки з ініціативи тільки однієї із сторін (внесення змін до договору можливе тільки з ініціативи кредитора); даними пунктами договору та п.7.4 передбачено розірвання договору в односторонньому порядку у випадку незгоди позичальника із збільшенням відсоткової ставки, що є недопустимим.

Приписами ч.1 ст.215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п»ятою та шостою ст.203 цього кодексу.

Нормою ч.1 ст.203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Згідно ст.217 ЦК України недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

Щодо позовних вимог позивача щодо визнаня неправомірними дій Акціонерного комерційного банку „ІМЕКСБАНК", пов'язані з збільшенням відсоткової ставки з 14 % до 17 % за користування кредитом по Договору поновлювальної кредитної лінії № 95 від 30.08.2007р. та зменшенням строку дії Договору з 29.08.2017р. на 29.08.2012р. та стягнення з відповідача збитків в розмірі 200 000,00грн., суд приходить до висновку, що в позові в цій частині слід відмовити і зазначає наступне.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом (ч.І ст. 614 ЦК України).

Згідно ст. 623 ЦК України, боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором

Відповідно до ст. 22 ЦК України, збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

Враховуючи наведене, суд прийшов до висновку про те, що між понесеними позивачем додатковими витратами та невиконанням відповідачем зобов'язань за договором відсутній причинно-наслідковий зв'язок, а у зв'язку із цим відсутній склад цивільного правопорушення та підстави для застосування до відповідача відповідальності у вигляді відшкодування збитків.

З огляду на викладене, збитки, які просить стягнути позивач, є необґрунтованими, оскільки це лише умовне припущенням позивача.

За таких обставин суд вважає, що зазначені вимоги позивача, є необґрунтованими, оскільки вони спростовуються зібраними у справі доказами і не відповідають вимогам закону.

Суд керується правилами ст. 43 ГПК України щодо оцінки доказів, тобто оцінює наведені сторонами обставини за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили, а визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Відповідно до ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Досліджуючи вказані обставини та оцінюючи подані сторонами докази на їх підтвердження, з урахуванням вимог наведеного законодавства, суд прихолдить до висновку про часткове задоволення позову.

Судові витрати відповідно до ст.49 ГПК України слід покласти на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

ького На підставі наведеного, керуючись ст.124 Конституції України, ст.188 Господарського кодексу України, ст.ст.203,215,217,610,614 Цивільного кодексу України, ст.ст.33,49,82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

позов задоволити частково.

Визнати договір поновлювальної кредитної лінії № 95 від 30.08.2007р., укладений між Акціонерним комерційним банком „ІМЕКСБАНК" та ТОВ „Бонус" в частині недійсним, а саме: 2.10., 2.10.1, 2.10.2, 2.10.3, 3.1.2, 7.4 договору.

Акціонерному комерційному банку „ІМЕКСБАНК" виконати умови договору поновлювальної кредитної лінії № 95 від 30.08.07, а саме: в межах відновлювальної кредитної лінії з позичкового рахунку ТОВ «Бонус»видати грошові кошти в сумі 62 000, 00 доларів США, що в еквіваленті до національної валюти становить 496 000 грн. неотриманого траншу.

Стягнути з Акціонерного комерційного банку „ІМЕКСБАНК", проспект Гагаріна, 12а м.Одеса в особі Івано-Франківської філії акціонерного комерційного банку «ІМЕКСБАНК»вул.Південний бульвар, 24а, м.Івано-Франківськ (МФО 336785, код ЄДРПОУ 35241662) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бонус», вул.Донцова, 13/6, м.Івано-Франківськ (р/р 2600201411001 в АКБ „Імексбанк", МФО 328384, ідент. код 24684204) 1 127,5грн. держмита та 59,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.           Видати наказ.

В решті позовних вимог - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, у разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання повного рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Булка В.І.

Рішення підписане 30.10.09.

Виготовлено в АС "Діловодство суду"

Помічник судді Гандера М.В.

Ч