Рішення № 6535611, 06.10.2009, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул.Шевченка 16, м.Івано-Франківськ, 76000, тел. 2-57-62

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2009 р. Справа № 19/100-25/40

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Валєєвої Т.Е.,

при секретарі судового засідання Максимів Н.Б., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом комунального підприємства "Міський інформаційний центр" Калуської міської ради (бульвар Незалежності, 6, м. Калуш, Калуський район, Івано-Франківська область, 77300)

до приватного підприємства "Регент-Україна" (факт. адреса: площа Героїв, 3, м. Калуш, Калуський район, Івано-Франківська область, 77300; юр. адреса: вул. Галицька, 64/97, м. Івано-Франківськ, 76018)

про стягнення заборгованості на суму 7 585,67 грн.,

за участю представників сторін:

від позивача: Бойко Р.Б. - представник (довіреність № б/н від 06.10.08);

від відповідача: не з’явилися,

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство "Міський інформаційний центр" Калуської міської ради звернулося до господарського суду Івано-Франківської області з позовом до приватного підприємства "Регент-Україна" про стягнення 7 585,67 грн. заборгованості, з яких 6 660,93 грн. основного боргу за користування майном, 596,07 грн. пені, 254,21 грн. втрат від інфляції, 74,46 грн. суми 3% річних. Крім того, позивач просив суд покласти на відповідача судові витрати у справі, а саме 102,00 грн. державного мита та 312,50 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач на підставі договору № 3/о від 08.12.08 користувався спеціальними конструкціями для розміщення зовнішньої реклами, однак плату за користування майном не здійснював, у зв’язку з чим, виникла заборгованість у розмірі 7 585,67 грн.

Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 24.06.09 порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду на 21.07.09.

Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 21.07.09 розгляд справи відкладено на 13.08.09.

Розпорядженням голови господарського суду Івано-Франківської області від 06.08.09 дану справу передано на розгляд суду у даному складі.

Ухвалами господарського суду Івано-Франківської області від 13.08.09, 02.09.09 та від 22.09.09 розгляд справи було відкладено на 02.09.09, 22.09.09 та 06.10.09 відповідно.

Представник позивача у судовому засіданні заявлені вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача в судове засідання жодного разу на вимогу суду не з’явився, вимоги суду не виконав, відзив на позов і докази, які його підтверджують, суду не подав, а направлені відповідачу ухвали суду поверталися з відмітками органів поштового зв’язку "за зазначеною адресою не проживає", "адресат відсутній".

На запит позивача щодо вручення відповідачу відправлення спецзв’язку державне підприємство "Івано-Франківський обласний вузол спеціального зв’язку" повідомило, що адресат –ПП "Регент-Україна" (вул. Галицька, 64/97, м. Івано-Франківськ, 76018) тимчасово відсутній (а.с. №36).

Відповідач про час та місце розгляду справи був повідомлений судом за адресою вказаною, як фактична, в укладеному між сторонами договорі (площа Героїв, 3, м. Калуш, Калуський район, Івано-Франківська область, 77300), а також за адресою його місцезнаходження, зазначеною в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України та в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (вул. Галицька, 64/97, м. Івано-Франківськ, 76018), про що свідчить довідка Управління статистики в м. Калуші Івано-Франківській області від 10.08.09 №7-99 та витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців від 15.10.09 №4239945.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців” такі відомості Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Таким чином, останнім відомим місцезнаходженням відповідача була адреса: вул. Галицька, 64/97, м. Івано-Франківськ, 76018, та відомості про зміну місцезнаходження відповідача не були внесені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців.

У силу ч. 3 ст. 18 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців”, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Водночас, згідно із п. 19 інформаційного листа Вищого господарського суду України "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року" від 13.08.08 N 01-8/482 до повноважень господарських судів не віднесено з'ясування фактичного місцезнаходження юридичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій та примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Відповідно до ч. 3 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України (далі –ГПК України) сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Враховуючи те, що відповідач належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, суд вважає за можливе розглянути справу відповідно до ст. 75 ГПК України без участі представника відповідача за наявними в ній матеріалами, одночасно запобігаючи безпідставному затягуванню розгляду справи та сприяючи своєчасному відновленню порушеного права.

Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши матеріали справи та дослідивши фактичні обставини справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

Як встановлено судом під час розгляду справи, 08.12.08 між позивачем (наймодавець) та відповідачем (користувач) укладено договір на користування спеціальними конструкціями для розміщення зовнішньої реклами № 3/о (далі - Договір) (а.с. №10), за яким орендодавець передає, а користувач приймає в тимчасове платне користування рекламні конструкції для розміщення зовнішньої реклами в інтересах користувача (п. 1.1 Договору).

У пункті 1.2 Договору сторони погодили місце розташування рекламних конструкцій, їх розмір та кількість.

На виконання умов Договору позивач передав, а відповідач прийняв у користування спеціальні рекламні конструкції, про що свідчить відповідний акт від 08.12.08 (а.с. №11).

Відповідно до п. 2.2.2 Договору користувач зобов’язався здійснювати щомісячну оплату до 25 числа, що передує місяцю, за який здійснюється оплата.

Згідно із п. 5.1 Договору сторони домовилися, що щомісячна вартість користування рекламними конструкціями становить 1 474,92 грн.

Як стверджує позивач та не спростовано відповідачем, останній плату за користування майно не здійснював взагалі.

У зв’язку з чим, за період з грудня 2008 р. по квітень 2009 р. виникла заборгованість із плати за користування майно у розмірі 6660,93 грн.

У силу ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідні приписи містить ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, згідно з положеннями якої суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Також, вказаною нормою передбачено, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму (ч. 1) та плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором (ч. 5).

Відповідно до ст. 286 Господарського кодексу України орендна плата це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності (ч. 1), строки внесення орендної плати визначаються в договорі (ч. 4).

З матеріалів справи вбачається, що докази, які б спростовували доводи позивача та/або свідчили про сплату плати за користування майном, відповідачем суду не надано та в матеріалах справи відсутні.

На підставі вищевикладеного суд дійшов висновку, що відповідач взяті на себе зобов’язання згідно з укладеним Договором не виконав, внаслідок чого утворилась заборгованість перед позивачем.

За таких обставин справи позовні вимоги в частині стягнення суми основної заборгованості у розмірі 6 660,93 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Згідно із ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

У відповідності до ч. 1 ст. 216 вказаного кодексу учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Частиною 1 статті 230 зазначеного кодексу передбачено, що штрафними санкціями у цьому кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно із ч. ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання, а пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 6.1 Договору сторони передбачили, що при порушенні термінів оплати користувач виплачує наймодавець пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ суми простроченого або неповністю сплаченого платежу за кожен день прострочення.

Відповідно до положень діючого процесуального законодавства при вирішенні спору суд має виходити з предмету та підстав, визначених позивачем у позовній заяві або у заяві про зміну підстав або предмету позову.

Як вбачається з розрахунку пені, доданого до позовної заяви, позивачем нараховано пеню у розмірі 596,07 грн. за період з 15.12.08 по 30.04.09 (136 днів) на суму 6 660,93 грн. заборгованості, в той час як 6 660,93 грн. є загальною, заявленою до стягнення, сумою заборгованості за Договором (за користування майном з грудня 2008 р. по квітень 2009 р.), яка, з урахуванням положень п. 2.2.2 Договору щодо часу здійснення оплати, виникла лише 26.03.09.

Відповідно до розрахованої судом пені за заявлений період (з 15.12.08 по 30.04.09) пеня з урахуванням часу виникнення зобов’язань за кожен місяць користування майном становить 374,25 грн.

У зв’язку з чим та беручи до уваги встановлення судом факту прострочення виконання відповідачем грошового зобов’язання за користування майном, позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають задоволенню на суму 374,25 грн., а на суму 221,82 грн. задоволенню не підлягають.

Згідно із ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно із розрахунками, доданими до позовної заяви та наданими на вимогу суду, позивач також застосував індекс інфляції та нарахував 3% річних за період з 15.12.08 по 30.04.09 (136 днів) на суму 6 660,93 грн.

На підставі вищевикладеного, позовні вимоги в частині стягнення втрат від інфляції за заявлений період (з 15.12.08 по 30.04.09), з урахуванням часу виникнення зобов’язань, підлягають задоволенню на суму 253,07 грн., а на суму 1,14 грн. задоволенню не підлягають.

Відповідно, позовні вимоги в частині стягнення суми 3% річних підлягають задоволенню на суму 46,80 грн., а на суму 27,66 грн. задоволенню не підлягають.

За правилами, встановленими ст. 49 ГПК України, судові витрати по справі слід покласти на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 8, 124 Конституції України, ст. ст. 11, 509, 526, 546, 549, 625, 762 Цивільного кодексу України, ст. ст. 20, 193, 216, 230, 231, 286 Господарського кодексу України, ст. ст. 43, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

України покладаються на

позов задовольнити частково.

Стягнути з приватного підприємства "Регент-Україна" (факт. адреса: площа Героїв, 3, м. Калуш, Калуський район, Івано-Франківська область,77300; юр. адреса: вул. Галицька, 64/97, м. Івано-Франківськ, 76018; ідентифікаційний код 35766115) на користь комунального підприємства "Міський інформаційний центр" Калуської міської ради (бульвар Незалежності, 6, м. Калуш, Калуський район, Івано-Франківська область, 77300; ідентифікаційний код 34672278) 6 660,93 грн. основного боргу, 374,25 грн. пені, 253,07 грн. втрат від інфляції, 46,80 грн. суми 3% річних, 98,63 грн. державного мита та 302,17 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

У задоволенні решти позовних вимог (в частині стягнення 221,82 грн. пені, 1,14 грн. втрат від інфляції та 27,66 грн. суми 3 % річних) відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, у разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання повного рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Т.Е. Валєєва

рішення підписане 04.11.09

Виготовлено в АС "Діловодство суду

______