Рішення № 6535594, 28.10.2009, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.10.09 Справа № 4/278/09

За позовом Закритого акціонерного товариства “Торговий дім “УКРАВТОВАЗ”, (фактична адреса: 04050, м. Київ, вул. Сім’ї Сосніних, 17; юридична адреса: 04050, м. Київ, вул. Пимоненко, 13, оф. 6D-25)

До відповідача Закритого акціонерного товариства “ХОРТИЦЯ-ЛАДА” (69093, м. Запоріжжя, вул. Хакаська, 1)

Про стягнення 997 120,00 грн. заборгованості за нереалізовані автомобілі за договором комісії № 1/08-05/К від 19.05.2008 р., 120 990,54 грн. пені, та 136 510,54 грн. втрат від інфляції грошових коштів

Суддя Зінченко Н.Г.

За участю представників сторін:

Від позивача –Крутій О.В. (довіреність б/н від 30.04.2009 року);

Від відповідача –Сирцова Т.В.(в.о.генерального директора, протокол від 14.08.2009р.)

14.07.2009р. до господарського суду Запорізької області звернулося закрите акціонерне товариство “Торговий дім “УКРАВТОВАЗ”, м. Київ з позовною заявою до закритого акціонерного товариства “ХОРТИЦЯ-ЛАДА”, м. Запоріжжя про стягнення заборгованості з врахуванням індексу інфляції по неоплаченим відповідачем автомобілям в розмірі 1133 630,54 грн. та пені за прострочення оплати таких автомобілів в розмірі 120990,54 грн., всього суми 1254621,08 грн.

          Ухвалою господарського суду Запорізької області від 14.07.2009р. порушено провадження у справі № 4/278/09, судове засідання призначено на 11.08.2009р. На підставі ст.77 ГПК України в судовому засіданні 11.08.2009р. оголошено перерву до 14.10.2009р., потім до 28.10.2009р. За клопотанням сторін в порядку ст. 69 ГПК України продовжено строк розгляду спору.

У судовому засіданні 28.10.2009 р. справу розглянуто, прийнято та оголошено на підставі ст. 85 ГПК України за погодженням з представниками сторін вступну та резолютивну частини рішення.

За клопотанням представників сторін розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.

Позивач підтримав позовні вимоги, які ґрунтуються на ст., ст. 526, 530, 625 ЦК України, ст.ст.66,67,232ГК України і полягають в наступному. 19.05.2008 р. між сторонами був укладений договір комісії №1/08-05/к, за умовами якого відповідач зобов’язався реалізувати від власного імені за рахунок позивача транспортні засоби, а позивач –сплатити відповідачу винагороду за здійснену реалізацію автомобілів. На виконання умов договору позивач поставив відповідачу автомобілі (згідно з переліком), які за умовами договору (п.п.3.3.) комісіонер зобов’язаний реалізувати не пізніше 30 календарних днів з дати видаткової накладної, та відповідно до п.п.2.3 договору комісіонер зобов’язаний перерахувати на рахунок комітента. Проте, всупереч вимогам договору оплата за автомобілі у вказані строки не надійшла. Проведеною перевіркою виявлено відсутність надходження коштів на рахунки позивача за реалізацію переданих на комісію відповідачу автомобілів, а також фактичну відсутність таких автомобілів у відповідача. Враховуючи порушення відповідачем зобов’язань за договором, позивач просить суд позов задовольнити та стягнути з відповідача заборгованість з врахуванням індексу інфляції (по кожній накладній) по неоплаченим відповідачем автомобілям в розмірі 1133 630,54 грн. та пеню за 185 днів прострочення оплати таких автомобілів в розмірі 120990,54 грн., всього суми 1254621,08 грн.

При пред’явленні позову позивачем заявлялося клопотання про забезпечення позову, яке ухвалою суду від 14.07.2009р. відхилено як необгрунтоване.

Відповідач спочатку позовні вимоги не визнав, вважав їх необґрунтованими, оскільки при укладенні договору комісії сторони не узгодили суттєві умови продажу товару кінцевому покупцю. Самим комітентом не були належним чином виконані умови договору, в тому числі повноважний представник не був присутній при укладенні договорів із кінцевим покупцем, продовжувалися поставки товару навіть після порушення строків реалізації за попередніми поставками. У договорі сторони не передбачили угоду про делькредере, що позбавляє позивача вимагати від комісіонера виконання умов про оплату товару. У подальшому відповідач позовні вимоги в частині стягнення основної суми боргу та інфляції визнав, оскільки автомобілі реалізовані, однак грошові кошти від реалізації відповідачем не отримані, оскільки в свою чергу він уклав договір комісії з іншою особою, яка має борг перед відповідачем. У частині стягнення пені вимоги не визнав, так як за умовами договору пеня встановлена за порушення строку реалізації товару. При цьому значення вислову “реалізація” сторонами не визначено, за особливостями договору комісії комісіонер зобов’язаний передати товар кінцевому покупцю, але не зобов’язаний виконувати за нього обов’язок оплати товару. Строки оплати коштів за проданий товар не встановлені, передача товару мала відбуватися за умовами передплати.

          Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд –

ВСТАНОВИВ:

19.05.2008р. між ЗАТ “ХОРТИЦЯ-ЛАДА” (відповідач у справі) та ЗАТ “Торговий дім “УКРАВТОВАЗ” (позивач у справі) був укладений договір комісії № 1/08-05/К (далі за текстом –Договір).

За умовами Договору позивач доручає відповідачу реалізувати кінцевим покупцям від свого ім’я, але за рахунок позивача автомобілі “LADA”, які є власністю позивача.

Відповідно до пункту 2.1 Договору позивач здійснює поставку товару відповідачу на підставі видаткової накладної, яка підписується сторонами.

Згідно з п. 2.3. Договору по мірі реалізації товару відповідач перераховує повну вартість товару на розрахунковий рахунок позивача.

Пунктом 3.3 Договору відповідач зобов’язався реалізувати товар не пізніше 30 календарних днів з дати зазначеної в видатковій накладній, по якій передається товар.

Відповідно до п. 3.4. Договору відповідач зобов’язався представити позивачу наступні документи: звіт відповідача, акт виконаних робіт на суму комісійної винагороди, рахунок –фактуру на суму комісійної винагороди; податкову накладну на суму комісійної винагороди.

Згідно з п. 4.1. Договору позивач зобов’язався надати відповідачу наступні документи на товар: рахунок-фактуру; видаткову накладну (на комісію); приймально - здатний акт; сводну податкову накладну 1 раз на місяць (згідно з Порядку заповнення податкової накладної, затвердженої Наказом ДПАУ від 30.05.1997р. № 165); копію сертифікату відповідності, завірену імпортером.

У відповідності з п. 4.2. Договору позивач зобов’язався виплачувати відповідачу винагороду за надані послуги протягом 3-х банківських днів після перерахування від відповідача повної вартості реалізованого товару і отримання документів, вказаних в п. 3.4. договору, при умові не порушення відповідачем п. 3.3. договору.

На виконання умов Договору позивачем було поставлено автомобілі, серед яких, зокрема, були наступні:

№Кузов автомобілякількість

1ХТА211540846860471

2ХТА211540846834271

3ХТА111730800146941

4ХТА111730800141571

5ХТА111740800129161

6ХТА111740800141071

7ХТА217230800295351

8ХТА217030801243951

9ХТА217030801306651

10ХТА217030801229871

11ХТА217030801230061

12ХТА217030801226741

13ХТА217030801223561

14ХТА217030801227981

15ХТА217030801468511

16ХТА111840801601971

17ХТА111840801580641

18ХТА217230800266721 На вказані поставлені автомобілі були виписані видаткові накладні: №3207 від 07.09.2008р., №3206 від 11.09.2008р., №2321 від 20.06.2008р., №2432 від 02.07.2008р., №2352 від 24.06.2008р., №3053 від 02.09.2008р. Транспортні засоби отримувалися відповідачем через уповноважену особу Плаксіна В.І. на підставі довіреностей серія НБМ №247573 від 26.08.2008р.; НБМ №247576 від 11.09.2008р.; НБМ 247561 від 19.06.2008р.

Отже, позивач взяті на себе зобов’язання за Договором виконав належним чином і у повному обсязі, у відповідача виникло зобов’язання реалізувати товар не пізніше 30 календарних днів з дати зазначеної в видатковій накладній, по якій передається товар та перерахувати на рахунок позивача повну вартість автомобілів по мірі їх реалізації.

Проте, всупереч вимогам договору оплата за вищевказані автомобілі у вказані строки від відповідача не надійшла.

03.12.2008 року комісією від позивача у складі 3-х чоловік, на чолі з головою комісії Мойсеєнко В.Ю. в присутності представника відповідача Плаксіна В.І. було здійснено контрольну перевірку інвентаризації цінностей на підприємстві відповідача, про що складено Акт контрольної перевірки інвентаризації цінностей на ЗАТ “Хортиця - Лада” від 03.12.2008р.

По результатам такої перевірки було виявлено відсутність надходження коштів на рахунки позивача за реалізацію переданих на комісію відповідачу автомобілів, а також фактичну відсутність таких автомобілів у відповідача.

Реалізація відповідачем автомобілів підтверджується довідками-рахунками № 394867 від 08.09.2008р., № 394872 від 10.09.2008р., № 394873 від 15.09.2008р., № 394871 від 09.09.2008р., № 394921 від 10.09.2008р., № 394881 від 18.09.2008р., № 394884 від 22.09.2008р., № 394887 від 23.09.2008р., № 394877 від 17.09.2008р., № 394882 від 19.09.2008р., № 394880 від 18.09.2008р., № 394891 від 25.08.2008р., № 394890 від 25.09.2008р., № 394808 від 27.09.2008р., № 394909 від 30.10.2008р., № 394923 від 21.11.2008р., № 394903 від 10.10.2008р., № 394916 від 04.11.2008р. (копії в матеріалах справи).

Крім того, в судовому засіданні представник відповідача визнав факт реалізації зазначених автомобілів.

Таким чином, відповідачем було порушено умови Договору, а саме пп. пп. 2.З., 3.3.

Статтею 1011 ЦК України встановлено, що за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов’язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька право чинів від свого імені, але за рахунок комітента.

Згідно із ст. 1014 ЦК України комісіонер зобов’язаний вчиняти право чини на умовах, найбільш вигідних для комітента, і відповідно до його вказівок. Якщо у договорі комісії таких вказівок немає, комісіонер зобов’язаний вчиняти право чини відповідно до звичаїв ділового обороту або вимог, зо звичайно ставляться. Якщо комісіонер вчинив право чин на умовах більш вигідних, ніж ті, що були визначені комітентом, додатково одержана вигода належить комітентові.

Статтею 174 ГК України передбачено, що господарські зобов’язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов’язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов’язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку. Майнові зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України та ст. 193 ГК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших правових актів, а за відсутності таких умов та вимог–відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до п.1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до пункту 2.1 Договору позивач здійснює поставку товару відповідачу на підставі видаткової накладної, яка підписується сторонами.

Відповідач взяті на себе зобов’язання згідно з умовами Договору № 1/08-05/К від 19.05.2008 р. належним чином та в повному обсязі не виконав.

          Ціна переданих автомобілів на реалізацію зазначається у видатковій накладній на поставлений комісійний товар.

          Так, відповідачем не була перерахована на рахунки позивача вартість переданих на реалізацію та проданих автомобілів на суму 997120,00 грн.

          Доказів погашення заборгованості в сумі 997120,00грн. відповідач суду не надав.

На підставі викладеного, суд вважає позовні вимоги про стягнення з відповідача 997120,00грн. вартості реалізованих автомобілі документально підтвердженими, обґрунтованими, заснованими на законі та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Також, позивачем заявлено вимогу про стягнення витрат від інфляції в сумі 136510,54грн.

Згідно зі ст. 625 ГК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом у судовому засіданні перевірено правильність нарахування витрат від інфляції, встановлено, що вимоги в цій частині є законними і обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню судом.

Крім того, позивачем заявлені вимоги про стягнення 120990,54грн. пені.

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Як вбачається з п. 5.4. Договору, сторони обумовили, що у випадку порушення строків реалізації товару, вказаного в п. 3.3., відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості товару за кожен день прострочки.

Проте, позивачем не доведено факту прострочення відповідачем строку реалізації товару, з чого виходить, що відповідачем не порушено п. 3.3. Договору.

З огляду на викладене відсутні підстави для застосування до відповідача відповідальності передбаченої п. 5.4. Договору.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає вимогу про стягнення пені такою, що не підлягає задоволенню.

Таким чином позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Відповідно до вимог ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

          Керуючись ст., ст. 49, 82-84 ГПК України, суд –

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Закритого акціонерного товариства “ХОРТИЦЯ-ЛАДА” (69093, м. Запоріжжя, вул. Хакаська, 1, код ЄДРПОУ 13609004) на користь Закритого акціонерного товариства “Торговий дім “УКРАВТОВАЗ”, (фактична адреса: 04050, м. Київ, вул. Сім’ї Сосніних, 17; юридична адреса: 04050, м. Київ, вул. Пимоненко, 13, оф. 6D-25, код ЭДРПОУ 22965525) суму 997120(дев’ятсот дев’яносто сім тисяч сто двадцять)грн. 00коп. заборгованості, 136510(сто тридцять шість тисяч п’ятсот десять)грн. 54коп. витрат від інфляції, 11336(одинадцять тисяч триста тридцять шість)грн. 30коп. державного мита та 284(двісті вісімдесят чотири)грн. 60коп. витрат на ІТО. Видати наказ.

3. В іншій частині позову відмовити.

          Суддя                               Н.Г.Зінченко

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підпису.

Рішення оформлене і підписане згідно із вимогами ст. 84 ГПК України 05.11.2009р.