Рішення № 6535580, 02.11.2009, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.11.09 Справа № 15/183/09

Суддя

За позовом Приватного підприємства “Сіата”, м. Запоріжжя, вул.. Глісерна, 14

до Національної атомної енергогенеруючої компанії “Енергоатом”в особі Відокремленого підрозділу Запорізької АЕС, Запорізька область, м. Енергодар

про стягнення 149 589,03 грн. основного боргу за договором №01/01-09 від 12.01.2009р.

Суддя І.С. Горохов

Представники:

від позивача – Подріз В.В., наказ. № 1 к/к від 20.10.2004р.

Пономарьов В.І., дов. від 19.08.2009р.

відповідача – Іванова Н.М., дов. № 3271 від 29.10.2008р.

Розглядається позовна заява Приватного підприємства “Сіата” до Національної атомної енергогенеруючої компанії “Енергоатом” в особі Відокремленого підрозділу Запорізької АЕС про стягнення 149 589,03 грн. основного боргу за договором №01/01-09 від 12.01.2009р..

Ухвалою господарського суду від 08.09.2009 порушено провадження у справі, її розгляд призначено на12.10.2009. в судовому засіданні оголошувалася перерва до 02.11.2009р..

В судовому засіданні 02.11.2009р. за згодою представників сторін оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Позов заявлено з тих підстав, що 12 січня 2009 року ПП «Сіата»та НАЕК «Енергоатом»- в особі ВП ЗАЕС укладено договір №01/01-09 на виконання ремонтних робіт. Відповідно до умов договору позивач зобов’язався виконати роботи по ремонту теплохода «Юнга флоту», який є власністю відповідача, а відповідач в свою чергу зобов’язався здійснити оплату вартості виконаних робіт в передбачені договором строки. В порушення умов договору відповідач оплату вартості виконаних робіт не здійснив, внаслідок чого за ним склалася заборгованість сумі 149859,03 грн., яку позивач просить стягнути з відповідача.

Відповідач заявлені позовні вимоги не визнав, в обґрунтування заперечень зазначив, що позивачем не дотримано позасудового порядку врегулювання спору, внаслідок чого и виникла заборгованість. Відповідач зазначає, що позивач повинен був звернутися до нього з вимогою про погашення суми заборгованості в добровільному порядку. Крім того, в судовому засіданні відповідачем подано заяву про припинення провадження по справі в частині стягнення з нього 30000,00 грн., в зв’язку з врегулюванням спору в добровільному порядку.

Вивчивши матеріали справи, суд встановив, що 12 січня 2009 року ПП «Сіата»та НАЕК «Енергоатом»- в особі ВП ЗАЕС укладено договір №01/01-09 на виконання ремонтних робіт. Відповідно до умов договору позивач зобов’язався виконати роботи по ремонту теплохода «Юнга флоту», який є власністю відповідача, а відповідач в свою чергу зобов’язався здійснити оплату вартості виконаних робіт в передбачені договором строки. Відповідно до пункту 3.1 договору договірна вартість робіт встановлюється виходячи із попереднього кошторису та складає 179859,03 грн.. відповідно до пункту 5.1 договору розрахунок здійснюється за фактично виконані обсяги робіт, на протязі 30 днів з моменту оформлення актів, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок виконавця.

Як свідчать вивчені матеріали, відповідачем виконано ремонтні роботи теплохода «Юнга флоту»на загальну суму 179859,03 грн., що підтверджується актом приймання –передачі виконаних робіт №1 від 05.05.2009р., який підписаний уповноваженими представниками сторін підписи яких скріплені печатками підприємств.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов’язання, що виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, у силу якого один суб’єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо) або утриматися від певних дій, а інший суб’єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Відповідно до вимог ст. 193 Господарського кодексу України та 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, ст. 525 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.

В судовому засіданні суд дійшов висновку, що провадження по справі в частині стягнення з відповідача 30 000,00 грн. основного боргу підлягає припиненню на підставі п. 1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України внаслідок врегулювання спору в добровільному порядку.

Оскільки відповідач не надав суду доказів оплати вартості виконаних робіт, суд вважає, що вимоги в частині стягнення основного боргу в сумі 119 589,03 грн. обґрунтовані, підтверджені доданими розрахунками та матеріалами, підлягають задоволенню.

Доводи відповідача щодо безпідставності даних вимог, оскільки відповідачем не додержано порядку досудового врегулювання спору, є хибними внаслідок наступного: право на судовий захист не позбавляє суб'єктів правовідносин можливості досудового врегулювання спорів. Це може бути передбачено цивільно-правовим договором, коли суб'єкти правовідносин добровільно обирають засіб захисту їхніх прав.

Досудове врегулювання спору може мати місце також за волевиявленням кожного з учасників правовідносин і за відсутності у договорі застереження щодо такого врегулювання спору. Обрання певного засобу правового захисту, у тому числі і досудового врегулювання спору, є правом, а не обов'язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів, його використовує. Встановлення законом обов'язкового досудового врегулювання спору обмежує можливість реалізації права на судовий захист. З огляду на положення частини другої статті 124 Конституції України щодо поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі, право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами. Встановлення законом або договором досудового врегулювання спору за волевиявленням суб'єктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист. (За рішенням Конституційного Суду України № 4 від 09.07.2002р. у справі № 1-2/2002).

На підставі викладеного, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню.

Судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, ст. ст. 49, 75, п. 1-1 ст. 80, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Провадження по справі в частині стягнення з відповідача 30000,00 грн. припинити.

3. Стягнути з Національної атомної енергогенеруючої компанії “Енергоатом” в особі Відокремленого підрозділу Запорізької АЕС, (Запорізька область, м. Енергодар, вул. Промислова 133, ЄДРПОУ 19355964) на користь Приватного підприємства “Сіата” (м. Запоріжжя, вул. Глісерна, 14, ЄДРПОУ 32469799) 119 859,03 грн. основного боргу та 1732 грн. судових витрат. Видати наказ.

Суддя І.С. Горохов

Рішення оформлено і підписано згідно із вимогами ст. 84 Господарського процесуального кодексу України 03.11.2009р.