Рішення № 6535572, 27.10.2009, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.10.09 Справа № 17/269/09

Суддя

за позовною заявою: фізичної особи-підприємця ОСОБА_1,

юридична адреса: АДРЕСА_2

фактична адреса: АДРЕСА_3

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю фірми “Легіон”, 71500, Запорізька область, м. Енергодар, вул. Козацька, буд. 15, кв. 5

про стягнення 58 432,81 грн.

суддя Корсун В.Л.

У засіданні приймали участь представники:

від позивача: ОСОБА_1, паспорт від 22.10.96 серія НОМЕР_2

ОСОБА_2, довіреність від 05.05.09 № 943305

від відповідача: не прибув

СУТЬ СПОРУ:

06.08.09 до господарського суду Запорізької області звернулась фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (надалі ФОП ОСОБА_1) з позовною заявою про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю фірми “Легіон” (далі за текстом ТОВ фірма “Легіон”) заборгованості за договором про проведення ремонтних робіт по обслуговуванню автотранспорту і поставку запасних частин від 01.08.08 № 15/01.08.08 в сумі 58 432,81 грн., з яких: 46 499,60 грн. - вартість неоплачених послуг, 947,26 грн. - 3 % річних від простроченої суми та 10 985,95 грн. - пеня.

Ухвалою від 06.08.09 судом порушено провадження в справі № 17/269/09, у сторін витребувані документи, які необхідні для всебічного та обєктивного розгляду і вирішення справи по суті, судове засідання призначено на 01.10.09.

Ухвалою від 06.08.09 заяву позивача про вжиття заходів щодо забезпечення позову шляхом накладення арешту на належні товариству з обмеженою відповідальністю фірми “Легіон” грошові кошти у розмірі, що знаходяться на р/р 26006055874125, МФО 313399, ЄДРПОУ 31814328 в КБ “Приватбанк”, судом залишено без задоволення через необгрунтованість.

Ухвалою від 01.10.09 в. о. голови господарського суду Запорізької області продовжено строк вирішення спору у справі № 17/269/09 на один місяць.

Ухвалою від 01.10.09 у звязку з неявкою в судове засідання представника відповідача розгляд справи судом відкладено, судове засідання призначено на 27.10.09.

За заявою позивача розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.

У засіданні суду 27.10.09, на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, осудом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Позивач позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві та керуючись ст. ст. 526, 530, 611, 625 Цивільного кодексу України, ст. 193, 220, 232 Господарського кодексу України, зазначив наступне. 01.08.08 між сторонами у справі був укладений договір № 15/01.08.08 про проведення ремонтних робіт по обслуговуванню автотранспорту і поставку запасних частин, на виконання умов якого позивач передав та виконав ремонтні роботи по обслуговуванню автотранспорту на загальну суму 46 499,60 грн., про що складено відповідні акти виконаних робіт. Зобовязання щодо оплати наданих послуг відповідач не виконав внаслідок чого, станом на день звернення з позовом до суду, сума боргу за надані послуги складає 46 499,60 грн. 12.02.09 на адресу відповідача позивачем направлено вимогу за вих. від 12.02.09 № 5 про сплату боргу за договором від 01.08.08 № 15/01.08.08. Однак, зазначену вимогу відповідач залишив без відповіді та задоволення. На підставі викладеного, позивач просить суд стягнути з відповідача 46 499,60 грн. основного боргу, 3 % річних в сумі 947,26 грн. та 10 985,95 грн. - пені за порушення строків оплати.

Відповідач заявлені позовні вимоги не спростував, представник відповідача в судове засідання жодного разу не зявився, правом надати відзив на позов не скористався. Про час та місце судового засідання відповідача судом повідомлено належним чином.

Згідно із п. 26.4.7-1 Розяснення президії Вищого господарського суду України від 31.05.02 № 04-5/609 “Про внесення змін і доповнень і про визнання таким, що втратило чинність, деяких розяснень президії Вищого арбітражного суду України”, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

На вимогу суду представником позивача для підтвердження правильності адреси відповідача, яка зазначена у позовній заяві, надано суду довідку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії АБ № 696558, згідно з якою станом на 26.10.09 місцезнаходженням ТОВ фірми “Легіон” є: 71500, Запорізька область, м. Енергодар, вул. Козацька, буд. 15, кв. 5, що співпадає з адресою, зазначеною у позові. Зазначене надає підстави для висновку про те, що судом були вжиті всі заходи повідомлення відповідача про дату, місце і час розгляду справи.

До повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місця знаходження юридичних осіб - учасників судового процесу.

Згідно із ст. 75 Господарського процесуального кодексу України (ГПК України), справу розглянуто за наявними матеріалами, які суд визнав достатніми для вирішення спору по суті.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

01.08.08 між ФОП ОСОБА_1 (Виконавець) та ТОВ фірма “Легіон” (Замовник) укладено договір № 15/01.08.08 про проведення ремонтних робіт по обслуговуванню автотранспорту і поставку запасних частин, за умовами якого (п. 1.1.) Замовник доручає, а Виконавець проводить технічне обслуговування, ремонт і поставку запасних частин для автотранспорту.

Пунктом 2.1 договору визначено, що оплата за виконанні роботи здійснюється Замовником шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Виконавця після підписання Акту приймання-передачі виконаних робіт.

Акт приймання-передачі виконаних робіт підписується сторонами по факту виконаних робіт (п.2.1 договору).

Згідно із ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України (ГК України), майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобовязання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобовязана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку. Майнові зобовязання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України (ЦК України) з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до положень ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобовязання повинні виконуватись належним чином відповідно до вимог закону, умов договору. Одностороння відмова від виконання зобовязання не допускається крім випадків, передбачених законом.

Аналогічний припис містить Господарський кодекс України, частинами 1, 7 ст. 193 якого встановлено, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору (ч. 1). ... Одностороння відмова від виконання зобовязання не допускається крім випадків, передбачених законом (ч. 7).

Згідно з ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобовязується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобовязується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов спірного договору від 01.08.08 № 15/01.08.08 ФОП ОСОБА_1 передав та виконав ремонтні роботи по обслуговуванню автотранспорту на загальну суму 50 499,60 грн., про що складено акти виконаних робіт, а саме: акт виконаних робіт від 17.11.08 № 137 на суму 15 843,60 грн., акт виконаних робіт від 20.11.08 № 139 на суму 4 534,80 грн., акт виконаних робіт від 26.11.08 № 141 на суму 24 817,20 грн. та акт виконаних робіт від 02.12.08 № 143 на суму 5 304,00 грн. Претензій щодо кількості та якості виконаних робіт Замовник не мав.

Відповідно до п. 3.7 спірного договору, Замовник здійснює оплату в гривнях по безготівковому розрахунку відповідно до рахунку-фактури, але не пізніше 5 банківських днів з дня виставлення рахунку до оплати.

Матеріали справи свідчать, що відповідачу виставлено рахунки на оплату за виконанні послуги, а саме: рахунок від 16.11.08 № 229 на суму 15 843,60 грн., від 16.11.08 № 230 на суму 4 534,80 грн., від 26.11.08 № 234 на суму 24 817,20 грн. та рахунок від 01.12.08 № 236 на суму 5 304,00 грн.

Однак, відповідач взятих на себе договірних зобовязань належним чином не виконав, а здійснив лише часткову оплату за виставленим рахунком від 26.11.08 № 234 на суму 4000 грн., внаслідок чого, станом на час розгляду даної справи в суді, заборгованість за надані послуги по обслуговуванню автотранспорту і поставку запасних частин на підставі спірного договору складає 46 499,60 грн.

12.02.09 позивач надіслав на адресу відповідача вимогу за вих. від 12.02.09 № 5 про сплату боргу в розмірі 46 499,60 грн. за спірним договором. Вказана вимога відповідачем залишена без відповіді та задоволення.

Крім того, між сторонами складено акт звірки взаєморозрахунків, відповідно до змісту якого заборгованість відповідача станом на 31.05.09 перед позивачем складає 46 499,60 грн. Цей акт підписаний уповноваженими на то посадовими особами сторін договору та скріплений їх печатками. Вказаний факт є доказом належного виконання ФОП ОСОБА_1 договірних зобовязань та підставою для оплати за надані послуги ТОВ фірма “Легіон”.

Таким чином, факт наявності заборгованості відповідача перед позивачем у розмірі 46 499,60 грн. підтверджується матеріалами справи.

На підставі викладеного, суд вважає, що позовна вимога в частині стягнення 46 499,60 грн. основного боргу на підставі договору про проведення ремонтних робіт по обслуговуванню автотранспорту і поставку запасних частин від 01.08.08 № 15/01.08.08 доведена, обґрунтована, підтверджена доданими документами та підлягає задоволенню судом.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, одним з наслідків порушення зобовязання є оплата неустойки (штрафу, пені) - визначеної законом чи договором грошової суми, що боржник зобовязаний сплатити кредитору у випадку невиконання чи неналежного виконання зобовязання, зокрема, у випадку прострочення виконання.

Пунктом 6.2 договору передбачено, що у випадку порушення строків оплати або виконання робіт, передбачених цим Договором, вина сторона сплачує на користь іншої сторони пеню в розмірі 0,5 % від вартості невиконаних робіт або простроченої суми оплат за кожен день прострочки, але не більше подвійної облікової ставки НБУ.

У відповідності з вимогами Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань” від 22.11.96 № 543/96-ВР, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Позивачем надано суду розрахунок суми пені згідно з актами виконаних робіт за спірним договором на загальну суму 10 985,95 грн., з яких сума пені за період з 24.11.08 по 23.05.09 складає 3 707,40 грн., з 25.11.08 по 23.05.09 - 1 061,14 грн., з 01.12.08 по 01.11.09 - 4 871,22 грн. та за період 05.12.08 по 02.06.09 - 1 241,13 грн.

Разом з тим, з урахуванням вимог Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань”, за розрахунком суду, загальна сума пені становить 5 528,17, з яких за період з 24.11.08 по 23.05.09 складає 1 874,13 грн., з 25.11.08 по 23.05.09 - 536,43 грн., з 01.12.08 по 01.06.09 - 2 490,10 грн. та за період 05.12.08 по 02.06.09 - 627,51 грн. У звязку з чим, вимога позивача в зазначеній вище частині підлягає задоволенню частково в сумі 5 528,17 грн. В іншій частині вимоги про стягнення пені судом відмовляється.

Згідно із ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також 3 % річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлено інший розмір відсотків.

Враховуючи розрахунок позивача, розмір 3 % річних за актами виконаних робіт складає 947,26 грн., з яких за період з 24.11.08 по 03.08.09 становить 329,46 грн., з 25.11.08 по 03.08.09 93,55 грн., з 01.11.08 по 03.08.09 419,19 грн. та за період з 05.12.08 по 03.08.09 105,06 грн.

Однак, згідно з розрахунком суду, розмір 3 % річних по вищевказаними актами становить 946,80 грн., з яких за актом виконаних робіт від 17.11.08 № 137 за період з 24.11.08 по 03.08.09 становить 329,33 грн., за актом виконаних робіт від 20.11.08 № 139 за період з 25.11.08 по 03.08.09 становить 93,52 грн., за актом виконаних робіт від 26.11.08 № 141 за період з 01.11.08 по 03.08.09 становить 418,92 грн. та за актом виконаних робіт від 05.12.08 № 141 за період з 05.12.08 по 03.08.09 становить 105,03 грн.

Отже, вимоги в цій частині підлягає задоволенні частково в сумі 946,80 грн. В іншій частині вимоги про стягнення 3 % річних відмовляється.

Відповідно до ст. 44 ГПК України, судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат повязаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходженням, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційне-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, повязаних з розглядом справи.

Керуючись ст. 44 ГПК України, позивач в резолютивній частині позовної заяви просить суд стягнути з відповідача судові витрати на оплату послуг адвоката в розмірі 2000 грн. В доказ надання юридичних послуг суду надано договір про надання юридичних послуг від 23.04.09 та свідоцтво про право заняття адвокатською діяльністю від 13.02.03 № 1125, відповідно до якого громадянин ОСОБА_2 має право на заняття адвокатською діяльністю.

За приписом ч. 3 ст. 48 ГПК України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України “Про адвокатуру”. Дія цієї норми поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.

Однак, судом встановлено, що договір про надання юридичних послуг від 23.04.09 укладений між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 та з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2, а не з адвокатом ОСОБА_2, як того вимагають норми чинного законодавства.

Крім того, пунктом 3.3 вказаного договору визначено, що по завершенню групи робіт, перелічених в п. 1.2.3, п. 1.2.4, сторони складають Акт виконаних робіт.

Позивачем не надано суду в доказ виконання договору про надання юридичних послуг від 23.04.09 акту виконаних робіт, передбаченого п. 3.3 зазначеного договору, на підставі якого суд би дійшов до висновку, що позивачу дійсно надавались юридичні послуги за вищевказаним договором та вказані роботи виконані в повному обсязі.

На підставі викладеного, а також враховуючи, що норми ст. 44 Господарського процесуального кодексу України передбачають відшкодування сум у вигляді судових витрат, які були сплачені стороною за отримання лише послуг адвокатів, а договір про надання юридичних послуг укладений між фізичною особою-підприємцем, у задоволенні вимог в частині стягнення з відповідача 2000 грн. за надані юридичні послуги судом відмовляється.

У відповідності до ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито” від 21.01.93 № 7-93, державне мито із позовних заяв майнового характеру сплачується у розмірі 1 відсоток ціни позову , але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більш 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до ч. 2 ст. 55 ГПК України, ціна позову визначається у позовах про витребування майна - вартістю майна, що витребується.

Частиною 3 вказаної статті визначено, що ціну позову вказує позивач. У випадках неправильного зазначення ціни позову вона визначається суддею.

Як встановлено судом, позивач в позовній заяві за вих. від 31.07.09 № 4 вказує ціну позову - 61 352,13 грн. та на підставі вказаної ціни позову, позивачем сплачено державне мито в розмірі 604,32 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 30.07.09 № 647.

Однак, як свідчить резолютивна частина позовної заяви, позивач просить суд стягнути з відповідача загальну суму заборгованості за спірним договором 58 432,81 грн.

Таким чином, судом встановлено, що ціна позову складає 58 432,81 грн. і державне мито повинно складати 584,32 грн. Отже, державне мито внесено позивачем у більшому розмірі, ніж передбачено чинним законодавством.

Відповідно до ст. 47 ГПК України, державне мито підлягає поверненню у випадках і в порядку, встановлених законодавством.

Статтею 8 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито” визначено, що сплачене державне мито підлягає поверненню частково або повністю у випадку, зокрема, внесення мита в більшому розмірі, ніж передбачено чинним законодавством.

Таким чином, держане мито в розмірі 20 грн. підлягає поверненню позивачу.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати у справі - 529,74 грн. державного мита та 106,97 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу - відносяться на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 4-5, 22, 49, 69, 75, 82, 84, 85 Господарського процесуальногокодексуУкраїни, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю фірми “Легіон” (71500, Запорізька область, м. Енергодар, вул. Козацька, буд. 15, кв. 5, код ЄДРПОУ 32814328, р/р 26006055874125 в КБ “Приватбанк”, МФО 313399) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (юридична адреса: АДРЕСА_2, фактична адреса: АДРЕСА_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, р/р НОМЕР_3 в КБ “Приватбанк” м. Дніпропетровськ, НОМЕР_4) - 46 499 (сорок шість тисяч чотириста девяносто девять) грн. 60 коп. основного боргу, 5 528 (пять тисяч пятсот двадцять вісім) грн. 17 коп. пені, 946 (девятсот сорок шість) грн. 80 коп. 3% річних, 529 (пятсот двадцять девять) грн. 74 коп. державного мита та 106 (сто шість) грн. 97 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позову відмовити.

Повернути фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 (юридична адреса: АДРЕСА_2, фактична адреса: АДРЕСА_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, р/р НОМЕР_3 в КБ “Приватбанк” м. Дніпропетровськ, НОМЕР_4) державне мито у розмірі 20 (двадцять) грн. 00 коп.

Видати довідку на повернення 20 грн. державного мита.

Суддя В.Л. Корсун

Рішення суду набирає чинності протягом 10 днів із дня його підписання.

Рішення оформлено і підписано згідно з вимогами ст. 84 ГПК України 02.11.09