Рішення № 6535546, 27.10.2009, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.10.09 Справа № 10/443/09

Суддя

за позовом Приватного підприємця ОСОБА_1 (69002, АДРЕСА_1)

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “Дак-3” (69118, м. Запоріжжя, пр-т 40 років Перемоги,11, кв.43)

про визнання договору купівлі-продажу дійсним та встановлення права власності

Суддя Алейникова Т.Г.

Представники:

Від позивача ОСОБА_3, представник за довіреністю №102839 від 15.11.2007р.

Від відповідача - Штейніков О.А., представник за довіреністю №02/03/09 від 08.09.2009р.

СУТНІСТЬ СПОРУ:

12.10.2009 на адресу господарського суду надійшла позовна заява Приватного підприємця ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю “Дак-3” про визнання договору купівлі-продажу №3/8 від 18.09.2009 дійсним та визнання права власності за позивачем на нерухоме майно, що визначено у технічному паспорті: склад (літ.Я-1) загальною площею за внутрішнім замірами 513,3кв.м, вбиральню (літ.Я-2) загальною площею 0,9кв.м, сторожку (літ.Я-3)загальною площею за внутрішніми замірами 6,1 кв.м., замощення VI, замощення VII, замощення VIII, ворота №26, паркан №27, паркан №28, водопровідний колодязь №29, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3.

Ухвалою господарського суду від 13.10.2009 порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 27.10.2009.

Позивач підтримав заявлені позовні вимоги з наступних підстав: між позивачем та відповідачем було укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна. На день вирішення спору в суді позивач вільно користується та розпоряджається придбаним майном, але здійснюючи право власності позивач має перепони, оскільки чинним законодавством України встановлено вимоги щодо належної реєстрації прав власності на нерухоме майно у разі його виникнення. Просить позов задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні зазначив, що позивач повністю сплатив вартість майна, що становить ціну договору, після чого майно було передано позивачу за актом приймання передачі. Акт приймання передачі свідчить про фактичну передачу майна позивачу та отримання ним права на вільне володіння і користування майном. Проти позовних вимог не заперечив, на спірне майно не претендує.

За клопотанням учасників судового процесу розгляд справи здійснюється без застосування технічних засобів фіксування судового процесу. За згодою сторін оголошено резолютивну частину рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши учасників судового процесу, суд встановив, що 18 вересня 2009 між Товариством з обмеженою відповідальністю “Дак-3” (продавець) та Приватним підприємцем ОСОБА_1 (покупець) було укладено договір купівлі-продажу №3/8, де останній приймає у власність будівельні матеріали згідно з рахунком-фактурою та самостійно з них монтує склад ( літ.Я-1) загальною площею за внутрішнім замірами 513,3кв.м, вбиральню (літ.Я-2) загальною площею 0,9кв.м, сторожку (літ.Я-3)загальною площею за внутрішніми замірами 6,1 кв.м., замощення УІ, замощення УП, замощення УШ, ворота №26, паркан №27, паркан №28, водопровідний колодязь №29 за адресою: АДРЕСА_3.

Відповідно до п. 1.1 вказаного договору, “продавець” передає, а “покупець” приймає й оплачує його ціну на умовах даного договору, надалі іменується “товар”.

Відповідно до п. 2.1, 2.2 договору, загальна вартість товару за цим договором складає 44 944грн.79коп. з урахуванням 20% ПДВ. Зазначена сума вноситься “Продавцю” не пізніше 15 банківських днів з моменту підписання акта виконаних робіт.

Відповідно до п. 4.1 договору, перехід права власності на товар відбувається у випадку внесення ціни товару згідно п. 2 цього Договору, і якщо Сторонами підписано Акт приймання - передачі товару, що свідчить про фактичну передачу товару.

01.10.2009 між продавцем та покупцем відбулась передача майна, визначеного умовами договору від 18.09.2009р у п. 1.1, що підтверджується актом приймання передачі товару.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Нормами ст. 334 Цивільного кодексу України встановлено, що право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Нормами ст. 657 Цивільного кодексу України передбачено, що договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

З матеріалів справи вбачається, що сторонами повністю досягнуто згоди щодо відчуження майна, а також порядку його відчуження. Таким чином, вони виконали зобовязання, що випливають із змісту правочину, зокрема і про предмет договору, що підтверджується наданими суду доказами. Проте, від нотаріального посвідчення договору відповідач відмовився, оскільки втрачено право на це майно.

Відповідно до ст. 220 Цивільного кодексу України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору, такий договір є нікчемним. Якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

За викладених обставин, даний договір має бути визнаний судом дійсним, нотаріального посвідчення якого надалі не треба.

На час вирішення спору в суді, не завдаючи шкоди навколишньому середовищу, суспільству, а також іншим фізичним та юридичним особам, позивач на свій розсуд володіє, користується і розпоряджається належним йому майном.

Згідно зі ст. 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно з п. 1 ст. 182 Цивільного кодексу України право власності, інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Аналогічну норму містять вимоги ст. 4 Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень”.

Статтею 20 Господарського кодексу України передбачено, що держава забезпечує захист прав і законних інтересів субєктів господарювання та споживачів і кожен з них має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Відповідно до п. 1.5 Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого Наказом Міністерства Юстиції України від 07.02.2002 р. № 7/5 і зареєстрованого в Міністерстві Юстиції України 18.02.02 р. за № 157/6445, далі Тимчасове положення, обовязковій реєстрації підлягає право власності на нерухоме майно фізичних та юридичних осіб, у тому числі іноземців та осіб без громадянства іноземних юридичних осіб, міжнародних організацій іноземних держав, а також територіальних громад в особі органів місцевого самоврядування та держави в особі органів, уповноважених керувати державним майном.

Згідно Переліку правовстановлювальних документів, на підставі яких проводиться реєстрація прав власності на обєкти нерухомого майна, передбаченого зазначеним вище Тимчасовим положенням, одним з таких правовстановлювальних документів є рішення судів, третейських судів про визнання права власності на обєкти нерухомого майна та про встановлення факту права власності на обєкти нерухомого майна.

Згідно зі ст. 19 Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень”реєстрація прав власності проводиться на підставі рішень суду, що набрали законної сили.

Вище зазначені обставини та надані суду документи підтверджують право позивача на державну реєстрацію права власності на майно для здійснення своєї підприємницької діяльності та задоволення потреб.

Відповідно до ч. 3 ст. 334 Цивільного кодексу України право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним.

Шляхом укладення та виконання договору №3/8 позивач набув право власності на нерухоме майно, що визначено у технічному паспорті: склад (літ.Я-1) загальною площею за внутрішнім замірами 513,3кв.м, вбиральню (літ.Я-2) загальною площею 0,9кв.м, сторожку (літ.Я-3)загальною площею за внутрішніми замірами 6,1 кв.м., замощення УІ, замощення УП, замощення УШ, ворота №26, паркан №27, паркан №28, водопровідний колодязь №29 та знаходиться за адресою: АДРЕСА_3.

Доказів визнання вищезазначеного договору недійсним (неукладеним) або докази незаконності набуття права власності суду не надано.

Відповідач не оспорює і не заперечує проти факту наявності у позивача права власності на вищезазначений обєкт.

Враховуючи вище викладене, суд вважає вимоги позивача обґрунтованими, такими, що відповідають вимогам чинного законодавства України та підтвердженими відповідними засобами доказування, і тому підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати державного мита.

Судові витрати на користь позивача підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

Вирішив:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати дійсним договір купівлі-продажу №3/8 від 18.09.2009, укладений між Приватним підприємцем ОСОБА_1 (69002, АДРЕСА_1, іден.код НОМЕР_1) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Дак-3” (69118, м. Запоріжжя, пр-т 40 років Перемоги,11, кв.43, ЄДРПОУ 31890339, р/р 260032193 в ЗОД “Райффайзен банк Аваль” м. Запоріжжя, МФО 313827).

3. Визнати за Приватним підприємцем ОСОБА_1 (69002, АДРЕСА_1, іден.код НОМЕР_1) право власності на нерухоме майно: склад (літ.Я-1) загальною площею за внутрішнім замірами 513,3кв.м, вбиральню (літ.Я-2) загальною площею 0,9кв.м, сторожку (літ.Я-3)загальною площею за внутрішніми замірами 6,1 кв.м., замощення VI, замощення VII, замощення VIII, ворота №26, паркан №27, паркан №28, водопровідний колодязь №29 та знаходиться за адресою: АДРЕСА_3.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Дак-3” (69118, м. Запоріжжя, пр-т 40 років Перемоги,11, кв.43, ЄДРПОУ 31890339, р/р 260032193 в ЗОД “Райффайзен банк Аваль” м. Запоріжжя, МФО 313827) на користь Приватного підприємця ОСОБА_1 (69002, АДРЕСА_1, іден.код НОМЕР_1) державне мито в сумі 449 (Чотириста сорок девять)грн.45коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236 (Двісті тридцять шість)грн.00коп.Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підпису. Рішення оформлено і підписано згідно із вимогами ст. 84 ГПК України 29.10.2009р.

Суддя Т.Г.Алейникова