Рішення № 6535532, 28.10.2009, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.10.09 Справа № 10/388д/09

Суддя

За позовом: Відкритого акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг», м. Кривий Ріг Дніпропетровської області

До відповідача: Відкритого акціонерного товариства «Запорізький завод феросплавів», м. Запоріжжя

                                        Суддя                               Алейникова Т.Г.

          Представники

          від позивача: Якименко М.М., довіреність № 85-132юр від 03.09.2009 року

          від відповідача: Винниченко О.О., довіреність № 18-59 від 25.12.2008 року

В судовому засіданні 28.10.2009 року господарським судом оголошений повний текст рішення.

Розглядаються позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг», м. Кривий Ріг Дніпропетровської області до Відкритого акціонерного товариства «Запорізький завод феросплавів», м. Запоріжжя про визнання недійсною додаткової угоди № 9 від 31.10.2008 року до договору поставки феросплавів № 11-06/96/58/1935 від 30.03.2007 року.

Ухвалою від 09.09.2009 року позовна заява прийнята до провадження, клопотання позивача про вжиття заходів забезпечення позову залишено без задоволення як необґрунтоване, розгляд справи № 10/388д/09 призначено на 05.10.2009 року.

Ухвалою від 05.10.2009 року слухання справи № 10/388д/09, через неявку позивача в судове засідання, було відкладено на 12.10.2009 року.

В судовому засіданні 12.10.2009 року судом оголошено перерву до 23.10.2009 року,

Через необхідність витребування нових доказів, в судовому засіданні 23.10.2009 року оголошено перерву до 27.10.2009 року.,та 28.10.09р.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги в повному обсязі. В обґрунтування позову зазначив, що 30.03.2007 року між ВАТ «АрселорМіттал Кривий ріг»та ВАТ «Запорізький завод феросплавів» укладений договір поставки феросплавів № 11-06/96/58/1935. Протягом дії цього договору сторонами неодноразово укладалися додаткові угоди до нього, в тому числі й додаткова угода № 9 від 31.10.2008 року. Позивач вважає, що оспорювана додаткова угода укладена представником ВАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг»з перевищенням повноважень. Більш того, на думку позивача, ні ВАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг», ні ВАТ «Запорізький завод феросплавів»подальшого схвалення оспорюваного правочину не здійснили.

В процесі розгляду справи позивач змінив підставу позову, та зазначив, що оспорювану додаткову угоду № 9 від 31.10.2008 року вважає недійсною у зв‘язку з її невідповідністю нормам ч. 5 ст. 203, ч. 1 ст. 215 ЦК України. Адже зобов‘язання за договором № 11-06/96/58/1935 від 30.03.2007 року та додатковими угодами до нього №№ 1-8 припинилися у відповідності до норм ст. 599 ЦК України через повне їх виконання, здійснене належним чином. А тому, укладаючи оспорювану додаткову угоду, сторони діяли в супереч нормам ст.ст. 202, 203, 509, 599 ЦК України, що, в свою чергу, не мало наслідком реального настання будь-яких правових наслідків для сторін договору. Просить позовні вимоги задовольнити.

Відповідач позовні вимоги не визнав. У відзиві на позов зазначив, що оспорювана додаткова угода повністю відповідає нормам чинного законодавства України. Вважає, що позивачем не доведений факт припинення дії договору № 11-06/96/58/1935 від 30.03.2007 року (зі змінами та доповненнями до нього), оскільки останньою додатковою угодою № 8 від 26.06.2008 року сторони узгодили строк дії договору до 31.10.2008 року. До того ж, представник позивача, посилаючись на рішення господарського суду Дніпропетровської області у справі № 28/450-09 від 21.09.2009 року, вважає, що господарським судом вже дана правова оцінка оспорюваній додатковій угоді № 9 від 31.10.2008 року. Просить у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

В судовому засіданні представником відповідача заявлене клопотання про зупинення провадження у цій справі до розгляду Дніпропетровським апеляційним господарським судом, на його думку, пов’язаної справи № 28/450-09 за позовом ВАТ «Запорізький завод феросплавів»до ВАТ «АрселорМіттал Кривий ріг» про стягнення передоплати за договором № 11-06/96/58/1935 від 30.03.2007 року. Клопотання суд не задовольняє т.я. не вбачає підстав для його зупинення.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторони, суд

ВСТАНОВИВ:

30.03.2007 року між ВАТ «Запорізький завод феросплавів»(Постачальником) та ВАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг»(Покупцем) укладено договір на поставку феросплавів № 11-06/96/58/1935.

Згідно з п. 1.1 договору сторони погодили його предмет, зокрема, визначивши товар, який поставлятиметься згідно з цим договором протягом другого, третього, четвертого кварталу 2007 року та першого кварталу 2008 року, а також кількість та якість товару. Також вказаним пунктом договору сторони погодили ціну товару за базову тону, з включенням до такої витрат, пов‘язаних з його доставкою та охороною до станції призначення, і при цьому рівень вказаної ціни був зафіксований сторонами на другий квартал 2007 року, одночасно передбачивши формування такої ціни на кожний послідуючий квартал.

Також умовами цього договору сторони погодили, що строк його дії встановлюється до 30.04.2008 року, але за погодженням сторін строк дії договору може бути продовжений шляхом укладення додаткових угод (п. 6.1).

В період дії вказаного договору сторонами укладені наступні додаткові угоди до нього: додаткова угода № 1 від 11.06.2007 року, додаткова угода № 2 від 25.06.2007 року, додаткова угода № 3 від 27.06.2007 року, додаткова угода № 4 від 28.09.2007 року, додаткова угода № 5 від 26.12.2007 року, додаткова угода № 6 від 31.03.2008 року, додаткова угода № 7 від 18.04.2008 року, додаткова угода № 8 від 26.06.2008 року.

Як вбачається з матеріалів справи, сторонами в межах строку дії договору додатковою угодою № 3 від 27.06.2007 року узгоджені зміни до п. 1.1 договору № 11-06/96/58/1935 від 30.03.2007 року та зафіксовано нову ціну на товар за базову його тону з урахуванням відповідних витрат вже на третій квартал 2007 року.

Додатковою угодою № 4 від 28.09.2007 року та № 5 від 26.12.2007 року сторони внесли зміни до п. 1.1 договору та зафіксували нову ціну на товар відповідно на четвертий квартал 2007 року та перший квартал 2008 року.

Згідно зі ст. 509 ЦК України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 11 цього Кодексу цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Судом встановлено, що сторони, укладаючи додаткові угоди №№ 3-5, діяли у відповідності до положень п. 1.1 укладеного між ними договору № 11-06/96/58/1935 від 30.03.2007 року, тобто в частині фіксування нової ціни по кожному кварталу, що входив до узгодженого сторонами періоду поставки товару – другого-четвертого кварталу 2007 року та першого кварталу 2008 року в межах визначеного строку дії договору - до 30.04.2008 року.

В подальшому, сторонами додатковими угодами №№ 6-8 поряд із внесенням змін до основного договору в частині продовження періоду оплати та поставки товару відповідно на другий та третій квартал 2008 року, фіксуванням ціни на базову тону знову ж таки на другий та третій квартал 2008 року також продовжували дію договору № 11-06/96/58/1935 від 30.03.2007 року на строк, необхідний для виконання вищевказаних узгоджених додатковими угодами №№ 6-8 умов.

Сторонами в повному обсязі були виконані умови договору № 11-06/96/58/1935 від 30.03.2007 року, в тому числі за додатковою угодою № 3, додатковою угодою № 4, додатковою угодою № 5, додатковою угодою № 6, додатковою угодою № 7, додатковою угодою № 8 щодо оплати та поставки товару в другому-четвертому кварталі 2007 році та першому-третьому кварталі 2008 році по узгоджених сторонами поквартальних цінах на товар.

Поряд з цим, 31.10.2008 року між ВАТ «Запорізький завод феросплавів»та ВАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг»укладено додаткову угоду № 9 до договору № 11-06/96/58/1935 від 30.03.2007 року, згідно з якою лише продовжено строк дії договору до 31 грудня 2008 року.

Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

З огляду на вказані вимоги цивільного законодавства та той факт, що договір № 11-06/96/58/1935 від 30.03.2007 року та додаткові угоди до нього №№ 3-8 виконані сторонами в повному обсязі та належним чином, суд дійшов висновку про те, що цей договір (зі змінами та доповненнями до нього) після його повного виконання припинив свою дію, а відповідно вже не наділяють сторін жодними правами та відповідно не породжують для сторін жодних обов’язків.

Однак, при укладенні додаткової угоди № 9 від 31.10.2008 року сторони продовжили такою лише строк дії основного договору до 31.12.2008 року, але не узгодили таких істотних умов, як ціни на товар на період поставки та самого періоду, протягом якого здійснювалась би поставка товару.

Згідно зі ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов’язків. Правочин за своїм змістом являє собою дії, спрямовані на досягнення цивільно-правових результатів, тобто на набуття, зміну та припинення цивільних прав та обов’язків, а також на встановлення, зміну та припинення цивільно-правових відносин.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п’ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Статтею 203 цього Кодексу встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме: 1) зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; 2) особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; 3) волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; 4) правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; 5) правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Аналіз наведених вимог нормативно-правового акту дозволяє дійти висновку про те, що додаткова угода № 9 від 31.10.2008 року укладена сторонами вже після закінчення третього кварталу 2008 року, а тому оспорюваний правочин укладений сторонами після того, як у третьому кварталі 2008 року відбулося повне фактичне виконання договору № 11-06/96/58/1935 від 30.03.2007 року, тобто зобов’язання за цим договором припинилося у зв’язку з їх належним виконанням сторонами.

Окрім припинення належним виконанням зобов’язань між сторонами, що виникли на підставі укладеного між ними договору № 11-06/96/58/1935 від 30.03.2007 року, про що свідчить довідка про загальний та фактичний об’єм поставок по договору, позивачем доведено також те, що продовження строку зазначеного договору без узгодження необхідних істотних умов для його подальшого виконання не призвело до виникнення нових прав та обов’язків для сторін.

Таким чином, продовження строку дії договору № 11-06/96/58/1935 від 30.03.2007 року шляхом укладання додаткової угоди № 9 від 31.10.2008 року не може розглядатися як дія сторін, направлена на реальне настання правових наслідків для сторін вказаного договору, що, в свою чергу, є порушенням ч. 5 ст. 203 ЦК України.

Доводи відповідача про те, що додаткова угода № 9 від 31.10.2008 року повністю відповідає нормам чинного законодавства України, а останньою додатковою угодою № 8 від 26.06.2008 року сторони узгодили строк дії договору до 31.10.2008 року не спростовують вищенаведених висновків суду, оскільки оспорюваний правочин фактично укладений лише формально без узгодження всіх умов щодо ціни товару та періоду поставки. Дій, спрямованих на узгодження зазначених умов сторонами договору також не вчинено.

Суд відхиляє доводи відповідача в частині того, що необхідність доказування сторонами дійсності або недійсності оспорюваної додаткової угоди відсутня, оскільки рішенням господарського суду Дніпропетровської області у справі № 28/450-09 від 21.09.2009 року вже встановлені стосовно цього відповідні факти, внаслідок наступного. По-перше, в силу статті 35 Господарського процесуального кодексу України встановлені господарським судом факти мають преюдиціальний характер лише за умови істинності та стабільності судового акту, тобто рішення господарського суду має вступити в законну силу. Але, як вбачається з матеріалів справи, рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 21.09.2009 року законної чинності не набрало. По-друге, преюдиціальність фактів має місце бути тоді, коли в раніше розглянутій справі ці факти дійсно входили в предмет доказування. Суд зазначає, що предметом позову за справою № 28/450-09 було стягнення передоплати за товар за договором № 11-06/96/58/1935 від 30.03.2007 року (зі змінами та доповненнями до нього), а не заперечення будь-якої сторони дійсності цього договору чи додаткових угод до нього. А тому, факти, які потребують встановленню при вирішенні цього спору, не були предметом доказування в іншій раніше розглянутій справі, а відповідно –не мають преюдиціального характеру.

.

Враховуючи вищевикладені обставини в їх сукупності, суд дійшов висновку, що оспорювана додаткова угода № 9 від 31.10.2008 року до договору № 11-06/96/58/1935 від 30.03.2007 року не породжує реального настання правових наслідків для сторін, а її вчинення відбулося без додержання вимог ч. 5 ст. 203 ЦК України. А так, позовні вимоги ВАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг»про визнання недійсною з моменту укладення додаткової угоди № 9 від 31.10.2008 року до договору № 11-06/96/58/1935 від 30.03.2007 року є законними, обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Судові витрати у справі покладаються на відповідача відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати недійсною додаткову угоду № 9 від 31 жовтня 2008 року до договору на поставку феросплавів № 11-06/96/58/1935, укладеного 30 березня 2007 року між Відкритим акціонерним товариством «Запорізький завод феросплавів»(69035, м. Запоріжжя, вул. Діагональна, буд. 11; код ЄДРПОУ 00186542) та Відкритим акціонерним товариством «АрселорМіттал Кривий Ріг»(50095, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Орджонікідзе, буд. 1; код ЄДРПОУ24432974).

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Запорізький завод феросплавів»(69035, м. Запоріжжя, вул. Діагональна, буд. 11; код ЄДРПОУ 00186542) на користь Відкритого акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг»(50095, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Орджонікідзе, буд. 1; код ЄДРПОУ 24432974236) судові витрати в розмірі 85 (восьмидесяти п’яти) грн. державного мита та 236 (двісті тридцяти шести) грн. витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

                              Суддя                                         Алейникова Т.Г.