Рішення № 6535529, 22.10.2009, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.10.09 Справа № 17/261/09

Суддя

за позовною заявою: приватного підприємства фірми “Шисхол”, 54030, м. Миколаїв, вул. Наваринська, 11

до відповідача: приватного підприємства “ІМІР”, 69035, м. Запоріжжя, вул. Седова, 9

про зобов’язання вчинити певні дії

суддя Корсун В.Л.

          У засіданні приймали участь представники:

від позивача: Гнатюк В.С., довіреність від 21.10.09 № 84

від відповідача: не з’явився

СУТЬ СПОРУ:

04.08.09 до господарського суду Запорізької області звернулось приватне підприємство фірма “Шисхол” (надалі ППФ “Шисхол”) з позовною заявою про зобов’язання приватного підприємства “ІМІР” (далі за текстом ПП “Імір”) повернути в натурі з тимчасового користування (оренди) майно за договорами оренди від 01.03.07 № 3/90 та від 01.01.08 № 5.

Ухвалою від 04.08.09 судом порушено провадження у справі № 17/261/09, судове засідання призначено на 30.09.09. У сторін витребувані документи, які необхідні для всебічного та об’єктивного розгляду і вирішення справи.

Ухвалою від 30.09.09 в. о. голови господарського суду Запорізької області продовжено строк вирішення спору у справі № 17/261/09 на один місяць.

Ухвалою від 30.09.09 розгляд справи у зв’язку з неявкою в судове засідання представника відповідача судом відкладено, судове зсідання призначено на 22.10.09.

В судовому засіданні 22.10.09 позивач надав суду заяву про зменшення розміру позовних вимог за вих. від 21.10.09 № 85, якою просить суд у зв’язку з поверненням відповідачем 12 морозильних прилавків та 27 корзин для прилавків, зобов’язати відповідача повернути в натурі з тимчасового користування (оренди) приватному підприємству фірмі “Шисхол” три морозильних прилавки марки “Ugur” №№ 412929200061, 413521500094, 412629200175, балансовою вартістю 2083,33 грн. кожний; п’ятнадцять морозильних прилавків марки “Liebherr” №№ 755590801, 755560002, 755560033, 755560118, 755559525, 755559976, 775023228, 775856765, 775560105, 775560075, 775560778, 775559994, 775560273, 775559963, 775889725, балансовою вартістю 2083,33 грн. кожний; 69 корзин для товару балансовою вартістю 50 грн. кожна. Від позовних вимог в частині витребування від відповідача ( повернення в натурі) майна: двох морозильних прилавків марки “Ugur” №№ 412929200075, 412929200060; десяти морозильних прилавків марки “Liebherr” №№ 775529492, 755590900, 774982847, 7589626, 755559228, 775889756, 755530241, 775823866, 755560019, 775560242 та двадцять семи корзин для товару позивач відмовляється.

Заява про уточнення позовних вимог подана позивачем відповідно до ст. 22 ГПК України, відповідає вимогам чинного законодавства, не суперечить правам і охоронюваним законом інтересам сторін, прийнята судом до розгляду та задоволена.

Таким чином, предметом спору у справі № 17/261/09 є зобов’язання відповідача повернути в натурі з тимчасового користування (оренди) ППФ “Шисхол” три морозильних прилавки марки “Ugur” за №№ 412929200061, 413521500094, 412629200175 балансовою вартістю 2083,33 грн. кожний; п’ятнадцять морозильних прилавків марки “Liebherr” №№ 755590801, 755560002, 755560033, 755560118, 755559525, 755559976, 775023228, 775856765, 775560105, 775560075, 775560778, 775559994, 775560273, 775559963, 775889725 балансовою вартістю 2083,33 грн. кожний; 69 корзин для товару балансовою вартістю 50 грн. кожна.

Крім того, позивач надав суду заяву за вих. від 29.09.09 № 74, якою просить суд стягнути з відповідача витрати на оплату послуг адвоката в сумі 1800 грн.

Заява позивача про стягнення з відповідача витрат на оплату послуг адвоката подана відповідно до ст. 22 ГПК України та прийнята судом до розгляду.

За заявою позивача розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.

У засіданні суду 22.10.09, на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, осудом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Позивач підтримав заявлені вимоги, з урахуванням уточнень позовних вимог, у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві. Заявлені позивачем вимоги ґрунтуються на ст.ст. 16, 526, 598, 759, 763, 785 Цивільного кодексу України та ст.ст. 193, 283, 291 Господарського кодексу України і полягають в наступному. 01.03.08 між сторонами у справі укладено договір оренди майна № 3/90 за умовами якого позивач зобов’язувався передати в оренду майно - морозильні прилавки, відповідно до умов договору по акту приймання-передачі майна, а відповідач прийняти вказане в договорі майно, використовувати майно за призначенням та своєчасно, в повному обсязі та у встановленому порядку вносити за нього орендодавцю оренду плату. 01.01.08 по закінченню строку дії вказаного договору між сторонами укладено новий договір оренди морозильних прилавків № 5 на строк до 31.12.08. ППФ “Шисхол” у зв’язку з закінченням 31.12.08 строку дії договору оренди майна направив на адресу відповідача повідомлення про припинення дії договору оренди та повернення майна за вих. від 10.12.08 № 93, якою просить відповідача в строк до 20.01.09 самостійно повернути орендоване майно в справному стані або ж повідомити про місце знаходження морозильних прилавків. Однак, відповідач станом на день звернення позивача з позовом до суду, майно не повернув та не повідомив позивача про місцезнаходження майна, тобто свої зобов’язання щодо повернення майна в порушення п. 4.4 умов договору не виконав. Крім того, позивач зазначив, що 30.09.09 (тобто після звернення з позовом до суду) відповідач повернув позивачу частину орендованого майна, а саме 12 морозильних прилавків та 27 корзин для прилавків. Таким чином, у зв’язку з неналежним виконанням відповідачем свого зобов’язання щодо своєчасного повернення орендованого майна після закінчення строку дії договору оренди, позивач просить суд позов задовольнити.

Відповідач заявлені позовні вимоги не спростував, представник відповідача в судове засідання жодного разу не з’явився, правом надати відзив на позов не скористався. Про час та місце судового засідання відповідача судом повідомлено належним чином.

Згідно п. 26.4.7-1 Роз’яснення президії Вищого господарського суду України від 31.05.02 № 04-5/609 “Про внесення змін і доповнень і про визнання таким, що втратило чинність, деяких роз’яснень президії Вищого арбітражного суду України”, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Представником позивача для підтвердження правильності адреси відповідача, яка зазначена у позовній заяві, надано суду довідку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії АГ № 765929, згідно з якою станом на 08.10.09 місцезнаходженням ПП “Імір” є: 69035, м. Запоріжжя, вул. Сєдова, буд. 9, що співпадає з адресою, зазначеною у позові. Зазначене надає підстави для висновку про те, що судом були вжиті всі заходи повідомлення відповідача про дату, місце і час розгляду справи.

До повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місця знаходження юридичних осіб - учасників судового процесу.

Згідно із ст. 75 Господарського процесуального кодексу України (ГПК України), справу розглянуто за наявними матеріалами, які суд визнав достатніми для вирішення спору по суті.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

01.03.07 між ППФ “Шисхол” (Орендодавець) і ПП “Імір” (Орендар) укладено договір оренди майна № 3/90, за умовами якого Орендодавець надає, а Орендар приймає в строкове платне користування майно, яке належить ППФ “Шисхол” - морозильні прилавки в кількості, в марках, номерах та вартості, визначених в Додатку № 1 до договору, який є його невід’ємною частиною, для використання майна при здійсненні “Орендарем” торгівлі морозивом ППФ “Шисхол” на території Запорізької області.

Відповідно до п. 2.1 вказаного договору, “Орендар” вступає в користування майном після підписання Договору та акту приймання-передачі майна.

Згідно з п. 2.2. зазначеного договору, з передачею майна в оренду у “Орендаря” не виникає права власності на це майно, а “Орендар” має лише право використовувати його протягом строку оренди в порядку та на умовах, визначених в договорі.

Пунктом 2.3 визначено, що майно вважається повернутим “Орендодавцю” повністю з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі от “Орендаря” до “Орендодавця”.

Відповідно до п. 4.4 вказаного договору, у випадку припинення договору оренди “Орендар” зобов’язується повернути “Орендодавцю” орендоване майно у стані не гіршому на час передачі його в оренду, з урахуванням його фізичного зношування.

Строк дії договору оренди визначається з 01.03.07 по 31.12.07.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач на виконання умов вказаного договору передав в оренду майно, а саме: п’ять морозильних прилавків марки “Ugur” №№ 412929200060, 412929200061, 412929200075, 413521500094, 412629200175 вартістю 2 083,33 грн. кожний, двадцять п’ять морозильних прилавків марки “Liebherr” №№ 755590801, 755560002, 755560033, 755560118, 755559228, 755559525, 755590900, 755560019, 755559976, 775023228, 775856765, 775560242, 775560105, 775560075, 775529492, 775560778, 775559994, 775560273, 774982847, 775559963, 775823866, 775889725, , 775889756, 55530241 вартістю 2 083,33 грн. кожний та дев’яносто шість корзин для товару вартістю 50 грн. кожна, що підтверджується видатковою накладною від 07.03.07 № 5 та актом приймання-передачі обладнання згідно договору від 01.03.07, копії яких залучено до матеріалів справи.

Матеріали справи свідчать, що майно Орендарем після закінчення строку дії вищевказаного договору оренди Орендодавцю не повернуто.

Крім того, 01.01.08 по закінченню строку дії договору оренди від 01.03.07 № 3/90 між сторонами у справі укладено договір оренди майна № 5, за умовами якого Орендодавець надає, а Орендар приймає в строкове платне користування майно, яке належить ППФ “Шисхол” - морозильні прилавки, в кількості, марках номерах та вартості, визначених в Додатку № 1 до договору, який є невід’ємною частиною договору, для використання майна при здійсненні “Орендарем” торгівлі морозивом ППФ “Шисхол” на території Запорізької області.

Відповідно до п. 2.1 вказаного договору, “Орендар” вступає в користування майном після підписання Договору та акту приймання-передачі майна від “Орендодавця” до “Орендаря”.

Згідно з п. 2.2. зазначеного договору, з передачею майна в оренду у “Орендаря” не виникає права власності на це майно, а “Орендар” має лише право використовувати його протягом строку оренди в порядку та на умовах, визначених в договорі.

Відповідно до п. 4.4 вказаного договору, у випадку припинення договору оренди “Орендар” зобов’язується повернути “Орендодавцю” орендоване майно у стані не гіршому на час передачі його в оренду, з урахуванням його фізичного зношування.

Строк дії договору оренди визначається з 01.01.08 по 31.12.08.

За своєю правовою природою правовідносини сторін є господарськими.

Згідно з ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України (ГК України), майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов’язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов’язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку. Майнові зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України (ЦК України) з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Згідно із ст. 509 ЦК України, зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов’язання повинні виконуватись належним чином відповідно до вимог закону, умов договору. Одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається крім випадків, передбачених законом.

Аналогічний припис містить Господарський кодекс України, п. п. 1, 7 ст. 193 якого встановлено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається крім випадків, передбачених законом.

Положеннями ст. 283 Господарського кодексу України передбачено, що до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

У відповідності до ст. 283 ГК України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно ст. 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов’язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 291 ГК України визначено, що договір припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено.

Відповідно до ч. 1 ст. 785 ЦК України, у разі припинення договору найму наймач зобов’язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Відповідно до положень ст. 629 ЦК України, договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач надіслав на адресу відповідача повідомлення про припинення дії договору оренди та повернення майна за вих. від 10.12.08 № 93, яким повідомив відповідача, що 31.12.08 строк дії договору оренди закінчується, наміру продовжити строк дії договору позивач не має, а тому просить відповідача самостійно до 20.01.09 повернути орендодавцю орендоване майно в справному стані, або ж повідомити про місце знаходження морозильних прилавків та їх вивезення безпосередньо ППФ “Шисхол”. Однак, зазначене повідомлення відповідач залишив без відповіді та задоволення. Крім того, позивач направив на адресу відповідача вимоги про повернення переданого в оренду майна за вих. від 01.04.09 № 13 та від 25.05.09 № 21. Вказані вимоги повернуто відділенням поштового зв’язку на адресу позивача з відміткою - за зазначеною адресою не проживає.

Крім того, як встановлено судом, 30.09.09 (тобто після звернення з позовом до суду) відповідач повернув позивачу 12 морозильних прилавків, з яких 2 марки “Ugur” №№ 412929200075, 412929200060, десять морозильних прилавків марки “Liebherr” №№ 775529492, 755590900, 74982847, 7589626, 55559228, 775889756, 755530241, 775823866, 755560019, 775560242 та 27 корзин для прилавків.

Тобто, на день розгляду справи в суді кількість орендованого майна, яке не повернуто відповідачем в порушення умов договору оренди складає: три морозильних прилавки “Ugur” за №№ 412929200061, 41352150094, 412629200175 балансовою вартістю 2083,33 грн. кожний; п’ятнадцять морозильних прилавків марки “Liebherr” за №№ 755590801, 755560002, 755560033, 755560118, 755559525, 755559976, 775023228, 775856765, 775560105, 775560075, 775560778, 775559994, 775560273, 775559963, 775889725 балансовою вартістю 2083,33 грн. кожний; 69 корзин для товару балансовою вартістю 50 грн. кожна.

Таким чином, матеріали справи свідчать, що відповідач договірних зобов’язань належним чином не виконав, по закінченні строку дії договору оренди не повернув “Орендодавцю” все орендоване майно, чим порушив умови вищевказаних договорів.

З урахуванням викладеного, беручи до уваги той факт, що відповідач на час розгляду справи в суді частково повернув орендоване майно позивачу в кількості 12 морозильних прилавків та 27 корзин для прилавків, суд задовольняє позовні вимоги ППФ “Шисхол” частково. Провадження у справі щодо вимог в частині витребування від відповідача (повернення в натурі) двох морозильних прилавків марки “Ugur” за №№ 412929200075, 412929200060, десяти морозильних прилавків марки “Liebherr” за №№ 775529492, 755590900, 774982847, 7589626, 755559228, 775889756, 755530241, 775823866, 755560019, 775560242 та двадцяти семи корзин підлягає припиненню на підставі п. 4 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, внаслідок відмови позивача від позову.

Відповідно до ст. 44 ГПК України, судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат пов’язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходженням, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційне-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов’язаних з розглядом справи.

У п. 12 роз’яснень президії Вищого арбітражного суду України від 04.03.98 № 02-5/78 “Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України” зазначено, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування названих витрат, крім державного мита, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним. За таких обставин суд, з урахуванням обставин конкретної справи, зокрема, ціни позову, може обмежити цей розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

Пунктом 11 Інформаційного листу Вищого господарського суду України від 14.12.07 № 01-8/973 “Про деякі питання практики застосування у вирішенні спорів окремих норм процесуального права” передбачено, що у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братись до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалась в країні або в регіонів; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.

З огляду на вищевикладене, а також враховуючи, що розмір відшкодування судових витрат, крім державного мита, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним з огляду на складність та обставини справи, що позивач не надав суду: встановлених нормативно-правовими актами норм видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартості економних транспортних послуг; доказів вартості оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалась в країні або в регіоні; ін. наявних відомостей органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг, не складності справи, суд дійшов висновку про необхідність зменшення розміру судових витрат на оплату послуг адвоката до суми 400,00 грн.

У відповідності до ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито” від 21.01.93 № 7-93, державне мито із позовних заяв майнового характеру сплачується у розмірі 1 відсоток ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більш 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до ч. 2 ст. 55 ГПК України, ціна позову визначається у позовах про витребування майна –вартістю майна, що витребується.

Частиною 3 вказаної статті визначено, що ціну позову вказує позивач. У випадках неправильного зазначення ціни позову вона визначається суддею.

Як встановлено судом, позивач в позовній заяві за вих. від 31.07.09 № 42 вказує ціну позову - 79 800 грн. та на підставі вказаної ціни позову, позивачем сплачено державне мито в розмірі 798,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 31.07.09 № 588.

Однак, як свідчить резолютивна частина позовної заяви, вартість майна, що витребується, і яке є предметом заявленого позову складає 67 299,9 грн.

Таким чином, судом встановлено, що ціна позову складає 67 299,9 грн. і державне мито повинно складати 672,9 грн. Отже, державне мито внесено позивачем у більшому розмірі, ніж передбачено чинним законодавством.

Відповідно до ст. 47 ГПК України, державне мито підлягає поверненню у випадках і в порядку, встановлених законодавством.

Статтею 8 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито” визначено, що сплачене державне мито підлягає поверненню частково або повністю у випадку, зокрема, внесення мита в більшому розмірі, ніж передбачено чинним законодавством.

Таким чином, держане мито в розмірі 125,10 грн. підлягає поверненню позивачу.

Враховуючи викладене, судові витрати згідно із ст. 49 Господарського процесуального кодексу України підлягають стягненню з відповідача в розмірі: 400,00 грн. адвокатських послуг, 409,49 грн. державного мита та 191,66 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 4-5, 22, 49, 69, 75, п. 4 ч. 1 ст. 80, ст. 82, 84, 85 Господарського процесуальногокодексуУкраїни, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Зобов’язати приватне підприємство “ІМІР” (69035, м. Запоріжжя, вул. Седова, 9, код ЄДРПОУ 33960885, р/р 26000976712786 в ЗФ ЗАТ ПУМБ, МФО 313623) повернути в натурі з тимчасового користування (оренди) приватному підприємству фірма “Шисхол” (54030, м. Миколаїв, вул. Наваринська, 11, код ЄДРПОУ 20864990, р/р 260021167 в ВАТ Райфайзен Банк Аваль, МФО 326182):

- три морозильних прилавки “Ugur” №№ 412929200061, 413521500094, 412629200175 балансовою вартістю 2083,33 грн. кожний;

- п’ятнадцять морозильних прилавків марки “Liebherr” №№ 755590801, 755560002, 755560033, 755560118, 755559525, 755559976, 775023228, 775856765, 775560105, 775560075, 775560778, 775559994, 775560273, 775559963, 775889725 балансовою вартістю 2083,33 грн. кожний;

- 69 корзин для товару балансовою вартістю 50 грн. кожна.

У випадку не виконання рішення в добровільному порядку - видати наказ на примусове повернення майна.

Стягнути з приватного підприємства “ІМІР” (69035, м. Запоріжжя, вул. Сєдова, 9, код ЄДРПОУ 33960885, р/р 26000976712786 в ЗФ ЗАТ ПУМБ, МФО 313623) на користь приватного підприємства фірма “Шисхол” (54030, м. Миколаїв, вул. Наваринська, 11, код ЄДРПОУ 20864990, р/р 260021167 в ВАТ “Райфайзен Банк Аваль”, МФО 326182) - 409 (чотириста дев’ять) грн. 49 коп. державного мита та 191 (сто дев’яносто одну) грн. 66 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Відмову від позову в частині позовних вимог щодо витребування від відповідача (повернення в натурі) двох морозильних прилавків марки “Ugur” №№ 412929200075, 412929200060, десяти морозильних прилавків марки “Liebherr” №№ 775529492, 755590900, 774982847, 7589626, 755559228, 775889756, 755530241, 775823866, 755560019, 775560242 та двадцяти семи корзин прийняти. Провадження у справі в цій частині - припинити.

Повернути приватному підприємству фірми “Шисхол” (54030, м. Миколаїв, вул. Наваринська, 11, код ЄДРПОУ 20864990, р/р 260021167 в ВАТ Райфайзен Банк Аваль, МФО 326182) державне мито у розмірі 125 (сто двадцять п’ять) грн. 10 коп.

Видати довідку на повернення з державного бюджету державного мита в сумі 125,10 грн.

           Суддя В.Л. Корсун

Рішення суду набирає чинності протягом 10 днів із дня його підписання.

Рішення оформлено і підписано згідно з вимогами ст. 84 ГПК України 27.10.09