Рішення № 6535522, 22.10.2009, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.10.09 Справа № 17/284/09

Суддя

за позовною заявою: товариства з обмеженою відповідальністю спільне підприємство “Інколаб Сервісез” Україна, 87554, Донецька область, м. Маріуполь, пер. Пілотів, б. 1

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю “Тонік”,

юридична адреса: 71162, Запорізька область, Бердянський район, с. Новопетрівка, пер. Квітковий, 7-а;

фактична адреса: 71112, Запорізька область, м. Бердянськ, вул. Горького, 2, оф. 22

про стягнення 9 285,20 грн.

суддя Корсун В.Л.

          У засіданні приймали участь представники:

від позивача: Швець Л.Г., довіреність від 30.09.09 б/н

від відповідача: не з’явився

СУТЬ СПОРУ:

11.08.09 до господарського суду Запорізької області звернулось товариство з обмеженою відповідальністю спільне підприємство “Інколаб Сервісез” Україна (надалі - ТОВ СП “Інколаб Сервісез”) з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю “Тонік” (далі - ТОВ “Тонік”) про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 14 285,20 грн., з яких: 9 907,42 грн. - вартість виконаних робіт згідно заявки від 21.06.08 № 105; 2 377,78 грн. - пеня та 2 000,00 грн. - моральної шкоди.

Ухвалою від 11.08.09 судом порушено провадження у справі № 17/284/09, у зв’язку з відпусткою за відпрацьований календарний рік судове засідання призначено на 01.10.09. У сторін витребувані документи, які необхідні для всебічного та об’єктивного розгляду і вирішення справи.

Ухвалою від 01.10.09 в. о. голови господарського суду Запорізької області продовжено строк вирішення спору у справі № 17/284/09 на один місяць.

Ухвалою суду від 01.10.09 розгляд справи відкладено на 22.10.09.

За заявою представника позивача розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.

У засіданні суду 22.10.09, на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

В судовому засіданні 22.10.09 представник позивача надав суду заяву про зменшення розміру позовних вимог у зв’язку із частковою сплатою 13.10.09 суми боргу у розмірі 5 000,00 грн. Отже, на час судового розгляду, сума основного боргу становить 4 907,42 грн. Заява про зменшення розміру позовних вимог надана відповідно до вимог ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, не суперечить правам та охоронюваним інтересам сторін, прийнята судом та задоволена.

Позивач вимоги підтримав у повному обсязі з підстав викладених у позовній заяві з урахування заяви про зменшення розміру позовних вимог. В обґрунтування позовних вимог посилається на лист - заявку, відповідно до якої ТОВ СП “Інколаб Сервісез” Україна виконало роботи на 9 907,42 грн. У зв’язку з невиконанням відповідачем зобов’язання щодо оплати виконаних робіт на адресу відповідача направлено претензію від 02.04.09 № 62. Однак, вартість робіт відповідачем сплачено частково в сумі 5 000,00 грн. За невиконання грошових зобов’язань, відповідно до Законом України “Про відповідальність за невчасне виконання грошових зобов’язань”, позивачем нараховано відповідачу пеню у розмірі 2 377,78 грн. за період з 03.07.08 по 03.07.09. Крім того, позивач вказує, що відповідач, своєю поведінкою продемонстрував неповагу до позивача як партнера за господарським договором, проігнорував інтереси позивача, не заплативши зароблені позивачем гроші, грубо порушив принципи підприємницької діяльності, викладені в п. 1 ст. 49, п. 1,2 ст. 193 ГК України, тобто дії відповідача підпадають під ознаки, передбачені п. 4 ч. 2 ст. 23 ЦК України, яка зобов’язує відповідача відшкодувати моральну шкоду, яку позивач оцінює в 2 000,00 грн. Також, позивач просить стягнути з відповідача 750,00 грн. за надані юридичні послуги, які віднесені ним до судових витрат. Враховуючи зазначене, позивач просить суд, на підставі ст. 23 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 198, 216, 219, 225, 229 Господарського кодексу України, позов задовольнити.

Відповідач заявлені позовні вимоги не спростував, представник відповідача в судове засідання жодного разу не з’явився, правом надати відзив на позов не скористався. Про час та місце судового засідання відповідача судом повідомлено належним чином.

Згідно п. 26.4.7-1 Роз’яснення президії Вищого господарського суду України від 31.05.02 № 04-5/609 “Про внесення змін і доповнень і про визнання таким, що втратило чинність, деяких роз’яснень президії Вищого арбітражного суду України”, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. А ухвала про порушення провадження у цій справі отримана уповноваженою особою відповідача 31.08.09, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, рекомендованого, яке долучено до матеріалів справи.

Слід також зазначити, що ухвали про порушення провадження у справі та про відкладення розгляду справи були направлені за адресою, зазначеною в позовній заяві, що підтверджується витягом державного реєстратора виконкому Маріупольської міської ради Донецької області (станом на 19.10.09) з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії АГ № 908024-908025, який долучено до матеріалів справи.

Зазначене надає підстави для висновку про те, що судом були вжиті всі заходи повідомлення відповідача про дату, місце і час розгляду справи.

Оскільки нез’явлення сторін у справі не є перешкодою для розгляду справи по суті, відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за необхідне розглянути спір за наявними у справі матеріалами в межах строку, передбаченого ст. 69 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

Згідно із ст. 11 Цивільного кодексу України (ЦК України), цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво - чи багатосторонніми (договори). Дво - чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Правочин може вчинятись усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом (ст. 205 ЦК України).

Із змісту ст. 207 ЦК України вбачається, що правочин у простій письмовій формі вчиняється сторонами шляхом фіксації його змісту в одному або кількох документах, листах, телеграмах, якими сторони обмінялися за допомогою телетайпних, електронних або інших технічних засобів зв’язку.

Заявляючи вимоги про стягнення заборгованості, позивач посилається на лист-заявку ТОВ “Тонік” від 21.06.08 № 105, нам підставі якого ТОВ СП “Інколаб Сервісез” Україна проведено аналіз вугілля в кількості 9947,210 т та виданий міжнародний сертифікат якості. Загальна вартість робіт становить 9 907,42 грн., що підтверджується актом здачі - приймання робіт від 25.06.08 № ОУ - 0000070.

Надані до суду документи в сукупності свідчить про наявність між сторонами угоди (правочину), який за своєю правовою природою є угодою про надання послуг.

У відповідності з нормами ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов’язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов’язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Із змісту цієї статті випливає, що істотними умовами договору про надання послуг є предмет і ціна. Законодавством не передбачено обов’язковість письмової форми договору про надання послуг.

Як вбачається з наданих суду документів, між сторонами склались господарські відносини, що породили взаємні обов’язки. Обов’язки позивача виразились у наданні послуг, а обов’язки відповідача - в оплаті наданих послуг.

З матеріалів справи слідує, що на підставі листа-заявки ТОВ “Тонік” від 21.06.08 № 105, ТОВ СП “Інколаб Сервісез” Україна проведено аналіз вугілля в кількості 9947,210 т. Загальна вартість робіт становить 9 907,42 грн.

Про прийняття ТОВ “Тонік” запропонованих умов про надання послуг свідчать лист-заявка від 21.06.08 № 105, акт здачі - приймання робіт від 25.06.08.

Виходячи з цього, у відповідача виник обов’язок оплатити отриманий ним товар.

Отже, суд приходить до висновку, що між сторонами відбулась угода поставки в виду досягнення сторонами згоди по усім істотним умовам, необхідним для зазначених угод.

Згідно із ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України (ЦК України), зобов’язання повинні виконуватись належним чином відповідно до вимог закону, умов договору. Одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається крім випадків, передбачених законом.

Аналогічний припис містить Господарський кодекс України (ГК України), п. п. 1, 7 ст. 193 якого встановлено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається крім випадків, передбачених законом.

У відповідності з п. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов’язку не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь - який час. Боржник повинен виконати такий обов’язок у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги, якщо обов’язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Строк виконання відповідачем його зобов’язання щодо оплати робіт визначений у рахунку - фактурі від 25.06.0,8 № СФ-0000068, з якого вбачається, що рахунок дійсний до сплати до 25.06.08.

У зв’язку з несплату відповідачем вартості робіт в строки, визначені в рахунку - фактурі, позивач надіслав на адресу відповідача претензію від 02.04.09 № 62 з вимогою перерахувати суму боргу у розмірі 9 907,42 грн. на розрахунковий рахунок.

Матеріали справи свідчать, що вартість робіт відповідачем оплачена частково в сумі 5 000,00 грн., про що свідчить платіжне доручення від 13.10.09 № 895, тобто після порушення провадження у справі № 17/284/09. Решта вартість робіт відповідачем оплачена не була.

Таким чином, на момент розгляду зазначеної справи в суді ТОВ “Тонік” має перед позивачем заборгованість за проведений аналіз вугілля у розмірі 4 907,42 грн.

Відповідач не надав суду доказів виконання прийнятих на себе зобов’язань, внаслідок чого суд знаходить позовні вимоги про стягнення 4 907,42 грн. основного боргу обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивачем заявлено вимога про стягнення з відповідача 2 377,78 грн. пені за невиконання відповідачем зобов’язання по сплаті вартості робіт.

У відповідності з вимогами Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” від 22.11.96 № 543/96-ВР, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Як вбачається з матеріалів справи, угоди щодо оплати пені сторони не укладали, у зв’язку з чим в задоволені вимоги про стягнення з відповідача пені в розмірі 2 377,78 грн. слід відмовити.

Також, суд не знаходить правових підстав та відмовляє в задоволенні позовних вимог в частині стягнення 2 000 грн. моральної шкоди виходячи з наступного.

Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України та ст. 33 Господарського процесуального кодексу України (ГПК України), кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав згідно ст. 23 Цивільного кодексу України.

Відповідно до положень ст. 1167 Цивільного кодексу України, моральна шкода завдана юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Моральною визнається шкода, заподіяна організації порушенням її законних немайнових прав. Під немайновою шкодою, заподіяною юридичній особі, слід розуміти втрати немайнового характеру, що настали у зв’язку з приниженням її ділової репутації, посяганням на фірмове найменування, товарний знак, виробничу марку, розголошенням комерційної таємниці, а також вчиненням дій, спрямованих на зниження престижу чи підрив довіри до її діяльності.

У позовних вимогах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він (позивач) виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.

Позивач обґрунтовує моральну шкоду неправомірною поведінкою відповідача, якою останній продемонстрував неповагу до позивача як партнера за господарським договором, проігнорував інтереси позивача, не заплативши зароблені позивачем гроші, грубо порушив принципи підприємницької діяльності.

Позивач не довів факту заподіяння йому моральної шкоди винною особою, не надав суду доказів порушення його законних немайнових прав відповідачем.

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення з відповідача моральної шкоди у сумі 2 000 грн. задоволенню не підлягають.

Вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 750,00 грн. судових витрат за надані юридичні послуги судом відхиляються виходячи з наступного.

Статтею 44 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката.

Проте, з матеріалів справи вбачається, що юридичні послуги позивачу надавались юридичною фірмою ПП “Юрконсул” (договір від 15.07.09).

Таким чином, ст. 44 Господарського процесуального кодексу України передбачає відшкодування сум у вигляді судових витрат, які були сплачені стороною за отримання послуг, лише адвокатам, а не будь - яким представником.

На підставі викладеного, у задоволенні вимог в частині стягнення з відповідача 750,00 грн. за надані юридичні послуги судом відмовляється.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати у справі - 99,07 грн. державного мита та 218,47 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу - відносяться на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 4-5, 22, 49, 69, 75, 82, 84, 85 Господарського процесуальногокодексуУкраїни, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “Тонік” (юридична адреса: 71162, Запорізька область, Бердянський район, с. Новопетрівка, пер. Квітковий, 7-а; фактична адреса: 71112, Запорізька область, м. Бердянськ, вул. Горького, 2, оф. 22, код ЄДРПОУ 23852823, р/р 26003301160045 філія “Відділення Промінвестбанку в м. Бердянськ Запорізької області, МФО 313117) на користь товариства з обмеженою відповідальністю спільне підприємство “Інколаб Сервісез” Україна (87554, Донецька область, м. Маріуполь, пер. Пілотів, б. 1, код ЄДРПОУ 24161721, р/р 26000215034510 в ДОФ АКБ “Укрсоцбанк” м. Донецьк, МФО 334011) - 4 907 (чотири тисячі дев’ятсот сім) грн. 42 коп. основного боргу, 99 (дев’яносто дев’ять) грн. 07 коп. державного мита та 218 (двісті вісімнадцять) грн. 47 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позову відмовити.

           Суддя В.Л. Корсун

Рішення суду набирає чинності протягом 10 днів із дня його підписання.

Рішення оформлено і підписано згідно з вимогами ст. 84 ГПК України 26.10.09