Рішення № 65355057, 16.03.2017, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/650/17Головуючий по 1 інстанціїКатегорія : 24 ОСОБА_1 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 березня 2017 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючогоОСОБА_2суддівОСОБА_3, ОСОБА_4 при секретаріОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_6 на рішення Соснівського районного суду міста Черкаси від 10 листопада 2016 року у цивільній справі за позовом комунального підприємства теплових мереж «Черкаситеплокомуненерго» Черкаської міської ради до ОСОБА_6, ОСОБА_7 про стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію,

в с т а н о в и л а :

КП «Черкаситеплокомуненерго» звернулося до суду із даним позовом, яким просило стягнути солідарно з відповідачів на свою користь борг в сумі 24091,29 грн., мотивуючи про те, що відповідачі є власниками квартири АДРЕСА_1 та є споживачами житлово-комунальних послуг по централізованому опаленню, які надаються позивачем. Плата за ці послуги нараховується щомісячно за затвердженими в установленому порядку тарифами, однак відповідачі своєчасно та в повному обсязі не оплачують надані послуги, тому станом на 01.05.2016 їх заборгованість становить 24091,29 грн., в тому числі 1397,12 грн. інфляційних збитків та 235,83 грн. 3% річних за період прострочення грошового зобовязання, що й стало підставою для звернення з цим позовом до суду.

Ухвалою суду від 23.08.2016 провадження у справі відкрито в частині вимог про стягнення боргу станом на 01.02.2015 в сумі 17 899,18 грн. з урахуванням інфляційних втрат та 3% річних, щодо яких позивачем надано докази попереднього звернення в порядку наказного провадження у справі №712/3896/15-ц (2-н/712/327/15) протягом наданого ухвалою суду від 29.06.2016 про залишення позовної заяви без руху строку, а в іншій частині позовні вимоги залишені без розгляду.

Рішенням Соснівського районного суду міста Черкаси від 10.11.2016 позовні вимоги задоволено.

Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, відповідач ОСОБА_6 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи та порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову. В обґрунтування вказує на те, що централізоване опалення в квартирі відповідачів відсутнє з 15.09.2008, що підтверджується відповідними доказами; суми боргу розраховані неправильно та обґрунтованих розрахунків рішення суду не містить; провадження у справі відкрито за позовною заявою, яка не відповідає вимогам ЦПК України, оскільки в ній не вказано фактичні обставини справи та не наведено доказів, якими обґрунтовано позовні вимоги; судом не надіслано відповідачам ухвалу від 29.06.2016 про усунення недоліків позовної заяви; апелянт не отримувала оборотну відомість та розрахунок заборгованості, на які послався у рішення суд; суд вийшов за межі позовних вимог, оскільки стягнув не ту суму, яку просив позивач та замість стягнення боргу за спожиту енергію стягнула борг за житлово-комунальні послуги; судом не враховано рішення Соснівського районного суду від 20.03.2009, яким встановлено обставини щодо відключення квартири апелянта від мережі централізованого опалення; оборотна відомість по стану рахунку апелянта є неналежним доказом, оскільки не містить вихідний номер, дату, підпис, печатку;указана відомість не є доказом сплати відповідачем боргу за отримані послуги, оскільки сплату за нею проведено до 01.10.2008 за рішенням Соснівського районного суду від 20.03.2009 шляхом відрахувань із пенсії відповідача; судом не витребувано первинних документів про сплату відповідачами заборгованості; вказаною відомістю позивач змінив одночасно предмет позову (суму боргу) та підставу позову (замість заборгованості за теплову енергію вказав заборгованість за житлово-комунальні послуги), відповідачі не були ознайомлені з цими змінами та не мали часу для подання заперечень; судом не досліджувалася у судовому засіданні вказана відомість; судом не розглянуто клопотання №2 відповідача від 10.11.2016 про витребування доказів; суд не врахував, що клопотання відповідача про застосування до позовних вимог наслідків спливу строків позовної давності стосується дати відключення квартири відповідача від мережі централізованого опалення, а не вимог про стягнення заборгованості; кошти, які зараховані в якості погашення боргу відповідача за період часу з січня 2012 року по січень 2015 року, насправді стягнуто ДВС у ході виконавчого провадження по рішенню суду про стягнення боргу за 2007-2008 роки; позивач не надав суду первинних документів щодо надання відповідачам послуг з централізованого опалення; договір про надання послуг з централізованого опалення між сторонами справи не укладався; апелянт вважає, що в рішенні суду наявні описки, які стосуються його суті; суми, стягнуті судом, не відповідають тим, що вказані в оборотній відомості; у суму боргу протиправно включено 8774,56 грн. за послуги, надані до 01.02.2012; судом не враховані суми, які фактично стягнуто ДВС; судом вказану оборотну відомість самостійно долучено до матеріалів справи, поза волею позивача; ст. 625 ЦК України не застосовується за відсутності письмового договору.

Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, які зявилися у судове засідання, вивчивши та обговоривши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з таких підстав та мотивів.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем надано відповідачам послуги з централізованого опалення їх квартири, за які відповідачі не розрахувалися, що спричинило виникнення заборгованості, суму якої належить стягнути у судовому порядку.

Колегія суддів в цілому погоджується з такими висновками суду та вважає, що встановивши дійсні обставини справи, суд першої інстанції дав належну оцінку зібраним доказам, правильно застосував норми матеріального права, не допустив порушень норм процесуального права, які призвели б до неправильного вирішення справи, та ухвалив у справі законне і обґрунтоване рішення, підстав для скасування якого колегія суддів не вбачає, виходячи з наступного.

При розгляді справи встановлено, що КП «Черкаситеплокомуненерго» відповідно до ст.21 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» забезпечує надання населенню послуги з централізованого опалення. Відповідно до ЗУ «Про теплопостачання» та Указу Президента України від 23.11.2011 №1059 «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики» постановами НКРЕ у встановленому порядку КП «Черкаситеплокомуненерго» встановлені тарифи на виробництво теплової енергії (постанови НКРЕ від 01.11.2012 №1415, від 25.04.2013 №487).

Згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 23.08.2016 №66509749 квартира АДРЕСА_2 належить на праві власності ОСОБА_7 (1/2) та ОСОБА_6 (1/2) на підставі свідоцтва про право власності від 22.07.2004.

Відповідно до відомості стану особового рахунку по оплаті за житлово-комунальні послуги за період з січня 2012 року по січень 2015 року по особовому рахунку №74511061, абонент ОСОБА_6, опалювальна площа 66,9 кв.м., по вказаній квартирі відповідачів у справі нараховано оплату за централізоване опалення в сумі 17134,08 грн., з яких частково оплачено 1119,49 грн., таким чином заборгованість за вказаний період часу складає 16014,59 грн.

02.04.2015 позивач звернувся до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення з відповідачів заборгованості станом на 01.02.2015 в сумі 17899,18 грн., ухвалою від 06.04.2015 у справі № 712/3896/16-ц відмовлено у прийнятті цієї заяви у звязку з тим, що з наданих матеріалів вбачається спір про право та розяснено право на звернення до суду в порядку позовного провадження, після чого, в звязку з непогашенням заборгованості позивач звернувся до суду з даним позовом.

Відповідачі стверджують про те, що їхня квартира відключена від мережі централізованого опалення, отже вони не можуть бути споживачами послуг КП «Черкаситеплокомуненерго».

Питання відключення від мереж централізованого опалення регулюється Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 630, зі змінами, що внесені постановою Кабінету Міністрів України від 31.10.2007 №1268, в яких з метою захисту прав усіх мешканців багатоквартирних будинків передбачено відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води не окремих квартир багатоквартирного будинку з ініціативи їх власників або наймачів, а відключення цілих багатоквартирних будинків з ініціативи споживачів.

Відповідно до п. 25 зазначених Правил відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється у порядку, що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства.

Самовільне відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води забороняється.

Порядком відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання, затвердженим наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 22.11.2005 №4 (у редакції зі змінами, внесеними згідно з наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства від 06.11.2007 №169), установлено, що таке відключення відбувається на підставі рішення постійно діючої міжвідомчої комісії, створеної органом місцевого самоврядування або місцевим органом виконавчої влади. Крім того, внесені зміни унеможливлюють відключення від мереж центрального опалення і гарячого водопостачання окремих квартир у багатоквартирному будинку та дозволяють таке відключення лише будинку в цілому.

Вказані правові висновки, які в силу ст. 360-7 ЦПК України є обовязковими для судів України, містяться у постанові ВСУ від 26.09.2012 у справі №6-96цс12.

Крім того у правовому висновку ВСУ від 11.11.2015 у справі №6-1192цс15 вказано про те, що відповідно до ст.19 ЗУ «Про теплопостачання» споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Відповідно до Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 №630, споживачі можуть відмовитися від отримання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води. Відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється у порядку, що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства. Самовільне відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води забороняється.

Відповідно до пунктів 25, 26, 30 пункту 3 Правил №630 відключення споживача від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється у порядку, що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства.

Підведення централізованого опалення до стояка в межах квартири свідчить про виконання послуг позивачем. У разі наміру споживача припинити надання послуг з централізованого теплопостачання, останній не позбавлений можливості у передбачений законом спосіб провести відключення квартири від мереж теплопостачання.

Отже, самовільне відключення від мереж централізованого опалення не є підставою для звільнення від оплати за послуги теплопостачання.

Відповідно до положень ч.3 ст.10 та ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Згідно ч.2 ст.59 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З цих підстав колегія суддів вважає, що, оскільки відповідачами не надано суду належних доказів відключення їх квартири, яка знаходиться у багатоквартирному будинку, від мережі централізованого опалення (відповідного акта про відключення, затвердженого міжвідомчою комісією з розгляду питань відключення від мереж центрального опалення), то не може йти мови про те, що квартира відповідачів відключена від мереж централізованого опалення у встановленому законодавством порядку.

Слід також врахувати законодавчу заборону на самовільне відключення споживачів у багатоквартирних будинках від мереж централізованого опалення (п.25 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення). Отже факт відключення квартири у багатоквартирному будинку від мереж централізованого опалення має підтверджуватися доказами, встановленими законодавством п.25 вищевказаних Правил.

Таким чином належних доказів відключення квартири відповідачів від мережі централізованого опалення суду не надано.

Одночасно апеляційний суд враховує, що звернення відповідача ОСОБА_7 щодо відключення його квартири від мережі централізованого опалення перебувало на розгляді засідання міжвідомчої комісії з розгляду питань відключення від мереж центрального опалення від 08.07.2008, оформленого протоколом №37 (т.1 а.с.63), за результатами якого заявнику було надано перелік організацій, до яких слід звернутися для отримання технічних і санітарних умов для розробки проекту індивідуального (автономного) теплопостачання і відокремлення від мереж центрального опалення та розяснено, що по закінченню відповідних робіт має бути складено акт про відключення квартири від мережі централізованого опалення, який в 10-ти денний строк подається на затвердження комісії.

Тобто, навіть у разі фактичного вчинення заявником дій по відключенню його квартири від мережі централізованого опалення, без складення відповідного акту, затвердженого міжвідомчою комісією, вказані дії не мають правового значення у аспекті встановлення факту відсутності централізованого опалення у квартирі заявника.

За встановленої відсутності у апелянта належних доказів відключення її квартири від мережі централізованого опалення колегія суддів відхиляє відповідні апеляційні доводи.

Згідно п.5 ч.3 ст.20 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Пунктом 18 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених Постановою КМУ від 21.07.2005 №630, розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, якщо договором не встановлено інший строк.

На підставі викладеного вище, колегія суддів вважає, що дії КП «Черкаситеплокомуненерго» по виставленню відповідачам рахунків на оплату послуг за опалення квартири є правомірними.

Таким чином позовні вимоги у справі про стягнення заборгованості за послуги з централізованого опалення є обґрунтованими.

Колегія суддів відхиляє апеляційні доводи щодо невірного розрахунку суми боргу; про те, що кошти, які зараховані в якості погашення боргу відповідача за період часу з січня 2012 року по січень 2015 року, насправді стягнуто ДВС у ході виконавчого провадження по рішенню суду про стягнення боргу за 2007-2008 роки; судом не враховані суми, які фактично стягнуто ДВС, оскільки сума основної заборгованості з урахуванням здійсненої відповідачами сплати (незалежно від того чи це добровільна сплата чи наслідок стягнення у порядку виконавчого провадження) ґрунтується на матеріалах справи. Крім того, колегія суддів враховує, що примусове стягнення відбулося протягом 2012 2015 років, отже його суму вірно включили до розрахунку наявної у відповідачів заборгованості за одержані послуги за вказаний період часу.

Слід відхилити як безпідставні апеляційні доводи про те, що провадження у справі відкрито за позовною заявою, яка не відповідає вимогам ЦПК України, оскільки в ній не вказано фактичні обставини справи та не наведено доказів, якими обґрунтовано позовні вимоги, так як позовна заява містить фактичні обставини на яких ґрунтується позовні вимоги (зокрема, щодо надання споживачу послуг з централізованого опалення та відсутності їх оплати), указано на докази, що обґрунтовують такі твердження відповідні розрахунки.

Колегія суддів оцінює критично апеляційні доводи про те, що судом не надіслано відповідачам ухвалу від 29.06.2016 про усунення недоліків позовної заяви; апелянт не отримувала оборотну відомість та розрахунок заборгованості, на які послався у рішення суд; оскільки ці обставини не впливають на правильність висновків суду про необхідність стягнення заборгованості, так як для висновків про неможливість задоволення позовних вимог, відповідачам слід довести належними доказами суду або те, що вони не отримували від позивача послуги, або те, що вони здійснили належний розрахунок, що не мало місця в даній справі.

Слід відхилити апеляційні доводи про те, що суд вийшов за межі позовних вимог, оскільки стягнув не ту суму, яку просив позивач, та замість стягнення боргу за спожиту енергію стягнула борг за житлово-комунальні послуги, оскільки провадження у справі правомірно відкрито у межах заявлених позовних вимог в частині, в якій мало місце подання суду заяви про видачу судового наказу, що передбачено ч.3 ст.118 ЦПК України (позовна заява щодо вимог, визначених у частині першій статті 96 цього Кодексу (вимоги про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг п.3), може бути подана тільки в разі відмови у прийнятті заяви про видачу судового наказу або скасування його судом). Крім того, у даному випадку з матеріалів позовної заяви зрозуміло, що видом житлово-комунальних послуг, за надання яких наявна заборгованість, є послуги з централізованого опалення, які надає КП «Черкаситеплокомуненерго».

Не можна погодитися з апеляційними доводами про те, що судом не враховано рішення Соснівського районного суду від 20.03.2009, яким встановлено обставини щодо відключення квартири апелянта від мережі централізованого опалення, оскільки такі обставини цим рішенням суду встановлено не було.

Колегія суддів оцінює критично апеляційні доводи про те, що оборотна відомість по стану рахунку апелянта є неналежним доказом, оскільки не містить вихідний номер, дату, підпис, печатку, так як нормами законодавства не передбачено таких вимог до цих документів, що апелянтом не спростовано. Також колегія суддів враховує, що даний документ використано судом для визначення вартості наданих позивачем послуг та здійснених відповідачами оплат, а не як первинний бухгалтерський документ.

Відповідно до положень ч.1 ст.58 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування, отже безсумнівно зазначена відомість є належним доказом, оскільки з її допомогою можливо визначити суму боргу відповідачів за надані послуги.

Колегія суддів відхиляє апеляційні доводи про те, що зазначені у відомості докази сплати є насправді не добровільною сплатою за послуги, а наслідком примусового стягнення за рішенням Соснівського районного суду від 20.03.2009 шляхом відрахувань із пенсії відповідача, оскільки в даному випадку правове значення має сума погашення боргу, а не те чи цей борг погашено добровільно чи у примусовому порядку.

Колегія суддів враховує, що відповідачами не надано суду доказів погашення боргу у іншій сумі, ніж встановлено при розгляді справи.

Апелянтом не вказано, яким саме чином дослідження первинних документів про сплату відповідачами заборгованості може вплинути на встановлення фактичних обставин справи чи на правильність висновків суду, отже відповідні апеляційні доводи слід оцінити критично.

Апеляційний суд відхиляє апеляційні доводи про те, що вказаною відомістю позивач змінив одночасно предмет позову (суму боргу) та підставу позову (замість заборгованості за теплову енергію вказав заборгованість за житлово-комунальні послуги), оскільки цей документ не є позовною заявою, а є доказом, на якому ґрунтуються позовні вимоги (фактично - розрахунком) про якій йдеться у позові.

Апеляційні доводи про те, що судом не досліджувалася у судовому засіданні вказана відомість колегія суддів вважає безпідставними, оскільки результати такого дослідження відображено у рішенні суду.

Слід оцінити критично апеляційні доводи з посиланням на клопотання №2 відповідача від 10.11.2016 про витребування доказів, оскільки апелянтом не вказано, яким саме чином ці докази можуть вплинути на висновки суду у контексті наявних предмету та підстав позовних вимог.

Колегія суддів відхиляє апеляційні доводи про те, що клопотання відповідача про застосування до позовних вимог наслідків спливу строків позовної давності стосується дати відключення квартири відповідача від мережі централізованого опалення, а не вимог про стягнення заборгованості, оскільки, як встановлено при судовому розгляді, в належному порядку квартиру відповідачів від мережі централізованого опалення відключено не було. Крім того, яке значення мають вказані обставини щодо строків позовної давності за позовними вимогами про стягнення заборгованості апелянтом не вказано.

Згідно ст.256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Колегія суддів відхиляє апеляційні доводи про те, що договір про надання послуг з централізованого опалення між сторонами справи не укладався, оскільки згідно ст. 19 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах. Учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник, при чому виробник послуг може бути і їх виконавцем.

Відповідно до п.1 ч.3 ст.20 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобовязаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору. Згідно п.3 ч.2 ст.21 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» виконавець зобовязаний підготувати та укласти із споживачем договір на надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором.

Таким чином, законодавством передбачений двосторонній обовязок, щодо укладання договору про надання житлово-комунальних послуг, у звязку з чим у разі відмови на оплату таких послуг споживачем з посиланням на відсутність укладеного договору не беруться до уваги, оскільки споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі (постанова ВСУ від 30.10.2013 у справі №6-59цс13, яка в силу ст. 360-7 ЦПК України є обовязковою для застосування).

Слід відхилити доводи апелянта про наявність у рішенні суду описок, оскільки ці доводи фактично спрямовані на зміну суті висновків суду, а не на вказівку на технічні помилки, чим є описки в силу положень ст. 219 ЦПК України.

Колегія суддів відхиляє апеляційні доводи про те, що суми, стягнуті судом, не відповідають тим, що вказані в оборотній відомості, оскільки такі доводи є безпідставними, адже суд врахував наявні у цій відомості дані про нараховану вартість послуг та здійснену часткову проплату.

Слід критично оцінити доводи про те, що у суму боргу протиправно включено 8774,56 грн. за послуги, надані до 01.02.2012, оскільки вимоги про стягнення боргу за час до 01.02.2012 не були вирішені по суті внаслідок звернення позивача із відповідним судовим наказом, а отримали своє вирішення оскарженим у даній справі рішенням суду. Також колегія суддів враховує, що відповідно до ч.2 ст.264 ЦК України позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Отже в даному випадку перебіг позовної давності за вимогами про стягнення боргу за період часу до 01.02.2012 переривався внаслідок звернення позивача із заявою про видачу відповідного судового наказу. Колегія суддів враховує, що такі висновки суду першої інстанції в апеляційному порядку не оспорюються.

Апеляційні доводи про те, що судом оборотну відомість за рахунком відповідачів самостійно долучено до матеріалів справи, поза волею позивача є необґрунтованими, оскільки їх не підтверджено доказами.

Також колегія суддів відхиляє апеляційні доводи про те, що положення ст. 625 ЦК України не застосовується за відсутності письмового договору між сторонами, оскільки відповідно до положень ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно ч.1 ст.509 ЦПК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Таким чином, за встановлених у справі фактичних обставин, в силу правового висновку ВСУ 30.10.2013 у справі №6-59цс13 колегія суддів приходить до висновку про те, що між сторонами наявні зобовязальні правовідносини з приводу надання позивачем відповідачам послуг з централізованого опалення на оплатній основі. Отже за наявності прострочень по грошовому розрахунку за одержані послуги, що має місце в даному випадку, кредитор (позивач) вправі виставляти вимогу боржнику (відповідачам) про стягнення суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Колегія суддів вважає, що розрахунок судом індексу інфляції та 3% річних, які слід стягнути з відповідачів, зроблено вірно, з урахуванням позовних вимог у справі та встановлених обставин щодо строків прострочення та розміру заборгованості, а апелянтом невірності вказаних розрахунків суду не доведено.

Інші доводи апеляційної скарги є несуттєвими, правильності висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для скасування рішення суду, яке є законним та обґрунтованим, ухваленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Одночасно, колегією суддів встановлено, що суд першої інстанції помилково вказав про солідарне стягнення з відповідачів суми судового збору.

Так відповідно до положень п.35 постанови Пленуму ВССУ «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» солідарне стягнення суми судових витрат законом не передбачено.

Відповідно до положень ст.309 ЦПК України підставою для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції є невідповідність висновків суду обставинам справи, недоведеність обставин, що мають значення по справі, які суд вважав доведеними, порушення або неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Отже рішення Соснівського районного суду міста Черкаси від 10.11.2016 у даній справі в частині вказівки на солідарне стягнення з відповідачів судового збору слід змінити у звязку з порушенням судом норм процесуального права (ст.88 ЦПК України) та зазначити про стягнення з відповідачів на користь позивача по ? сплаченої суми судового збору.

Керуючись ст. ст. 88, 303, 304, 307, 309, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів,

в и р і ш и л а :

апеляційну скаргу задовольнити частково.

Рішення Соснівського районного суду міста Черкаси від 10 листопада 2016 року у цивільній справі за позовом комунального підприємства теплових мереж «Черкаситеплокомуненерго» Черкаської міської ради до ОСОБА_6, ОСОБА_7 про стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію змінити в частині вказівки про солідарне стягнення з відповідачів на користь позивача судового збору.

Стягнути з ОСОБА_6 та з ОСОБА_7 на користь комунального підприємства теплових мереж «Черкаситеплокомуненерго» Черкаської міської ради по 689,00 грн. судового збору з кожного.

У решті рішення Соснівського районного суду міста Черкаси від 10 листопада 2016 року в даній цивільній справі залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає чинності з моменту проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом 20 днів з дня його проголошення.

Головуючий :

Судді :