Рішення № 6535471, 21.10.2009, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.10.09 Справа № 21/124/09

Суддя

За позовом Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія” Енергоатом” в особі відокремленого підрозділу “Запорізька атомна електрична станція” (71504, Запорізька область, м.Енергодар, вул. Промислова, б.133)

до відповідача Приватного підприємця ОСОБА_1 (71504, АДРЕСА_1; ідентифікаційний код НОМЕР_1)

про стягнення 274 грн. 47 коп.

Суддя Черкаський В.І.

За участю представників сторін:

від позивача Погосян С.Г., довір. б/н від 29.10.2008 року;

від відповідача не зявився

СУТНІСТЬ СПОРУ:

Заявлений позов про стягнення з відповідача 274 грн. 47 коп., з яких: 254 грн. 56 коп.сума заборгованості за договором про надання послуг електрозвязку № 69/138-03 від 27.02.2003 року, 3 грн. 02 коп. сума 3% річних, 16 грн. 89 коп. втрат від інфляції.

Ухвалою господарського суду від 03.09.2009 року прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі,призначено судове засідання по справі на 21.10.2009 року.

Позивач підтримує заявлені вимоги та обґрунтовує їх ст. ст. 526, 530, 625 Цивільного кодексу України, ст.ст.1,2,64,82 ГПК України, ст.231 Господарського кодексу України, договором про надання послуг електрозвязку № 69/138-03 від 27.02.2003 року.

Відповідач в судове засідання 21.10.2009 р. не зявився, не виконав вимоги суду, викладені в ухвалі від 03.09.2009 року, зокрема відзив та інші витребувані документи суду не надав, свого повноважного представника в судове засідання без поважних причин не направив.

Згідно п. 26.4.7-1 Розяснення президії Вищого господарського суду України № 04-5/609 від 31.05.2002 р. “Про внесення змін і доповнень і про визнання таким, що втратило чинність, деяких розяснень президії Вищого арбітражного суду України”, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Ухвалу від 03.09.2009 року було спрямовано на адресу відповідача, яка зазначена в позовній заяві, тобто відповідача слід вважати таким, що належним чином повідомлений про час і місце розгляду судом справи.

Згідно ст. 22 ГПК України, сторони зобовязані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та обєктивного дослідження всіх обставин справи.

У відповідності із ст. 33 ГПК України, обовязок доказування і подання доказів покладається на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Докази додаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Неявка відповідача чи його представника в судове засідання не звільняє відповідача від виконання вимог суду, викладених в ухвалі суду, і направлення суду витребуваних матеріалів.

Згідно ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами, якщо їх достатньо для вирішення спору по суті. Відповідач свої зобовязання не виконав, не скористався без поважних причин правом на захист своїх інтересів. Не надав суду відзив на позовну заяву чи доказів заперечення.

За клопотанням представника позивача судове засідання ведеться без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.

Справу розглянуто в порядку ст. 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

Розгляд справи закінчено 21.10.2009 р. оголошенням вступної та резолютивної частин рішення.

Вивчивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

27.02.2003 року між Державним підприємством “Національна атомна енергогенеруюча компанія” Енергоатом” в особі відокремленого підрозділу “Запорізька атомна електрична станція” (підприємство) та Приватним підприємцем ОСОБА_1 укладено договір про надання послуг електрозвязку № 69/138-03 (далі-договір).

У відповідності із п.1.1 договору підприємство надає послуги електрозвязку,перераховані в додатку 3, та безоплатні послуги, перераховані в додатку 2, з 20 березня 2003 року.

Пунктом 4.1 договору визначено, що послуги, які надаються підприємством сплачуються за тарифами, затвердженими згідно із діючим законодавством.

Згідно з п.4.2 договору споживач сплачує послуги електрозвязку у відповідності із обумовленою системою оплати-авансовою.

Відповідно до п.4.6 договору у разі застосування авансової системи оплати споживач для отримання послуг електрозвязку проводить щомісячно, до 20 числа поточного місяця, попередню оплату їх вартості у розмірі не менше суми послуг, наданих в попередньому розрахунковому періоді, з подальшим перерахунком (до 10 числа місяця, який наступає після розрахункового періоду), виходячи із фактично наданих послуг.

У відповідності із п.п.3.2.8 п.3.2 договору споживач зобовязаний своєчасно вносити плату за користування телефоном, міжміські та міжнародні телефонні розмови тощо.

Згідно з п.7.1 договору останній вступає у силу з дня підписання та діє пять років.

Позивачем було виставлено відповідачеві до сплати, за надані послуги з електрозвязку, наступні рахунки-фактури № 1021 від 30.11.2008 року, № 1127 від 31.12.2008 року, № 1227 від 31.01.2009 року, № 1324 від 28.02.2009 року, № 1419 від 31.03.2009 року, № 1517 від 30.04.2009 року на загальну суму 442 грн. 68 коп.

Матеріалами справи підтверджується несвоєчасна оплата відповідачем послуг з електрозвязку у розмірі 442 грн. 68 коп., оплата була здійснена Приватним підприємцем ОСОБА_1 платіжним дорученням № 5 від 28.05.2009 року.

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно із ч.3 ст. 549 ЦК України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності із ч.6 ст.232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

Згідно із ст. 1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань” платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Статтею 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань” визначено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 5.8 договору визначено, що у разі несплати за надані послуги електрозвязку понад встановленого строку (з 21 числа місяця, який настає після розрахункового періоду) споживач сплачує пеню у розмірі одного відсотку від затримки платежів за кожну добу затримки, відповідно до діючого законодавства.

Позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь 368 грн. 52 коп. пені. Розглянувши наданий позивачем розрахунок пені, суд дійшов висновку, що він є невірним, оскільки при його здійсненні застосовано розмір пені, передбаченої договором, який є вищим ніж максимально визначений Законом України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань”. Відповідно до розрахунку пені, здійсненому судом, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 16 грн. 97 коп. пені.

Позивач просить суд стягнути з відповідача 3 грн. 02 коп. 3 % річних за період з 21.12.2008 року по 28.05.2009 року та 16 грн. 89 коп. втрат від інфляції за період з грудня 2008 року по квітень 2009 року.

Згідно із ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних та втрат від інфляції, суд дійшов висновку, що він є правильно складеним та з Приватного підприємця ОСОБА_1 слід стягнути на користь позивача 16 грн. 89 коп. втрат від інфляції та 3 грн. 02 коп. 3 % річних.

Враховуючи вищевикладене, позов слід задовольнити частково.

На підставі ст.ст. 44, 49 ГПК України з відповідача на користь позивача слід стягнути 102 грн. державного мита, оскільки спір виник внаслідок вини Приватного підприємця ОСОБА_1, та 31 грн. 77 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 3, 22, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємця ОСОБА_1 (71504, АДРЕСА_1; розрахункові рахунки невідомі; ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія” Енергоатом” в особі відокремленого підрозділу “Запорізька атомна електрична станція” (71504, Запорізька область, м.Енергодар, вул. Промислова, б.133, п/р № 260002673 в ЗОД ВАТ “Райффайзен Банк Аваль”, МФО 313827, код за ЄДРПОУ 19355964) суму 16 грн. 97 коп. пені, 16 грн. 89 коп. втрат від інфляції, 3 грн. 02 коп. 3% річних, 102 грн. державного мита, 31 грн. 77 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позову відмовити.

Суддя В.І.Черкаський

(рішення оформлене та підписане відповідно до вимог ст. 84 ГПК України 22.10.2009)