Рішення № 6535319, 27.10.2009, Господарський суд Закарпатської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

27.10.2009                                                                                           Справа № 16/108

за позовом           відкритого акціонерного товариства „Ужгородський райагротехсервіс”, м. Чоп

до відповідача           відкритого акціонерного товариства „Державний експортно-імпортний банк України”, м. Київ, філії в м. Ужгороді, м. Ужгород

третя особа, яка не

заявляє самостійних

вимог на предмет спору

на стороні позивача товариство з обмеженою відповідальністю „Енергоресурси”, м. Ужгород

про                               визнання припиненими зобов’язань майнового поручителя по іпотечному договору

та за зустрічним,

позовом                    відкритого акціонерного товариства „Державний експортно-імпортний банк України”, м. Київ, філії в м. Ужгороді, м. Ужгород

до відповідача          відкритого акціонерного товариства „Ужгородський райагротехсервіс”, м. Чоп

про                               стягнення суми 1641442,51 грн. за рахунок заставленого майна

Суддя О.В. Васьковський

Представники:

від позивача (відповідач за зустрічним позовом) –Вагера О.М. (дов. №655 від 03.09.09)

від відповідача (позивач за зустрічним позовом) –Никитюк Л.В. (дов. №010-01/3411 від 20.05.09) (у судовому засіданні 22.10.09 - Тороні В.В. (дов. від 22.10.09 №067-04/1427)

від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - не з’явився (у судовому засіданні 22.10.09 - Костюченко Л.В. (дов. №759 від 05.10.09)

СУТЬ СПОРУ: відкрите акціонерне товариство „Ужгородський райагротехсервіс”, м. Чоп (далі –позивач) звернулося з позовом до відкритого акціонерного товариства „Державний експортно-імпортний банк України”, м. Київ, філії в м. Ужгороді, м. Ужгород (далі –відповідач) про визнання припиненими зобов’язань майнового поручителя по іпотечному договору №6707Z37 від 19.04.07 за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - товариство з обмеженою відповідальністю „Енергоресурси”, м. Ужгород (далі –третя особа) та за зустрічним позовом відкритого акціонерного товариства „Державний експортно-імпортний банк України”, м. Київ, філії в м. Ужгороді, м. Ужгород (далі –позивач за зустрічним позовом) до відкритого акціонерного товариства „Ужгородський райагротехсервіс”, м. Чоп (далі –відповідач за зустрічним позовом) про стягнення суми 1641442,51 грн., у т.ч. 1195361,64 грн. основного боргу, 107489,27 грн. відсотків, 10080,00 грн. комісії, 11506,92 грн. пені згідно кредитної угоди №6707К3 від 19.04.07 за рахунок заставленого майна згідно іпотечному договору №6707Z37 від 19.04.07

          Позивач просить позов задоволити, мотивуючи тим, що у відповідача відсутні підстави для звернення стягнення заборгованості за кредитною угодою на предмет іпотеки, що є його власністю, оскільки порука (іпотечний договір) припинена 30.03.09 та в обґрунтування своїх доводів позивач посилається на ст. 559 Цивільного кодексу України. Позивач вважає, що договір іпотеки є договором поруки в розумінні положень параграфу 3 „Порука” глави 49 Цивільного кодексу України.

Відповідач позовні вимоги заперечує та вказує, що обраний позивачем спосіб захисту не відноситься до встановлених законом способів захисту цивільних прав. Також, відповідач вказує, що до договору іпотеки не можуть бути застосовані правила, встановлені законодавством для договору поруки, оскільки це два самостійні види зобов’язання, які мають різні підстави припинення.

Позивач за зустрічним позовом просить позов задоволити мотивуючи тим, що оскільки третя особа належним чином не виконала свої зобов’язання по поверненню кредиту, сплаті відсотків та комісії, внаслідок чого у неї виникла та рахується прострочена заборгованість, яка підлягаю стягненню за рахунок предмету іпотеки, згідно іпотечному договору №6707Z37 від 19.04.07, укладеного з відповідачем за зустрічним позовом.

Відповідач за зустрічним позовом подав заяву про зупинення провадження у справі, оскільки ним оскаржена постанова про відкриття виконавчого провадження від 13.08.09 щодо виконання виконавчого напису приватного нотаріуса Ужгородського районного нотаріального округу вичиненого на іпотечному договорі №6707Z37 19/04/07 та заперечує щодо розміру штрафних санкцій нарахованих позивачем. зустрічний позов заперечує.

Третя особа підтримує позицію ВАТ „Ужгородський райагротехсервіс” щодо визнання припиненим зобов’язання майнового поручителя з мотивів наведених позивачем за первісним позовом.

У судовому засіданні 22.10.09 відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України (далі –ГПК України) оголошувалась перерва.

Рішення проголошено у відповідності до ч.2 ст.85 ГПК України. Повний текст рішення оформлено у відповідності до ст. 84 ГПК України та підписано 09.11.09.

Заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи, розглянувши матеріали справи, суд встановив:

          Між позивачем (банк по договору) та третьою особою (позичальник по договору) укладено наступні кредитні угоди: №6706К5 від 28.02.06, згідно якої позивач надав третій особі кредит у сумі 5000000,00 грн.; №6706К12 від 14.04.06, згідно якої позивач відкрив третій особі кредитну лінію з лімітом заборгованості 1500000,00 грн.; №6707К3 від 19.04.07 (далі –кредитна угода), згідно якої позивач відкрив третій особі кредитну лінію з лімітом заборгованості 1400000,00 грн.

          Для забезпечення виконання зобов’язань третьою особою за вказаними кредитними угодами між позивачем (іпотекодержатель по договору) та відповідачем (іпотекодавець по договору) укладено іпотечний договір №6707Z37 від 19.04.07 (далі –іпотечний договір), згідно п. 1.3. якого предметом іпотеки, що є забезпеченням викладених у кредитному договорі зобов’язань боржника, є комплекс (нафтобаза), який розташований н земельній ділянці площею 1,68 га і яка належить іпотекодавцю на праві постійного користування за адресою: Закарпатська область, м. Чоп, вул. Московська, 21.

          24.04.08 між сторонами укладено додаткову угоду №1 до іпотечного договору від 19.04.07 №6707Z37, якою п. 1.1. іпотечного договору викладено у нові редакції, зокрема, встановлено, що іпотекою за договором забезпечуються всі вимоги іпотекодержателя, що випливають з кредитного договору №6707К3 від 19.04.07 та додаткового договору №3 до нього від 24.04.08.

          Приватним нотаріусом Ужгородського районного нотаріального округу Форкош Мирославою Михайлівною 28.01.09, за зверненням відповідача, вчинено виконавчий напис на іпотечному договорі, згідно якого звернуто стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором.

          В обґрунтування своїх доводів позивач посилається на ч.4 ст. 559 Цивільного кодексу України та доводить, що у відповідача відсутні підстави для звернення стягнення заборгованості за кредитною угодою на предмет іпотеки, що є його власністю. Кінцевим терміном повернення кредитних коштів є 30.09.08, згідно додаткового договору №3 від 24.04.08. Відповідач протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явив вимоги до поручителя. Тому, стверджує, що порука (іпотечний договір) припинена 30.03.09.

          Аналізуючи обставини справи, суд прийшов до наступного висновку.

          Відповідно до ч. 4 ст. 559 Цивільного кодексу України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

          Проте, позивачем неправильно визначено нормативне обґрунтування позовних вимог, виходячи з наступного.

          Відповідно до ч.1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Частина 1 ст. 553 Цивільного кодексу України визначає, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.

          У спірному випадку, для забезпечення виконання зобов’язання за кредитною угодою між сторонами укладено іпотечний договір. Таким чином, на спірні відносини поширюються норми Закону України „Про іпотеку”, у ст. 2 якого визначено, що законодавство України про іпотеку базується на Конституції України і складається з Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Земельного кодексу України, цього Закону та інших нормативно-правових актів, а також міжнародних договорів України.

          У ст. 1 Закону України „Про іпотеку” визначено, що іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

          Частина 1 ст. 575 Цивільного кодексу України визначає, що іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

          З огляду на наведене, позивачем неправильно застосовано до договору іпотеки правила, встановлені законодавством для договору поруки, оскільки це два самостійні види забезпечення виконання зобов’язання.

          Також, слід відзначити, що відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

          Позивачем обрано такий спосіб захисту свого права та інтересу як визнання припиненими зобов’язань майнового поручителя по іпотечному договору. Проте, ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України не передбачає такого способу захисту порушеного права та інтересу. Більше того, вимога про визнання припиненим зобов’язання не призводить до поновлення порушених прав, а є по суті фактом, що має юридичне значення та може встановлюватися судом лише при існуванні та розгляді між сторонами договору спору про право цивільне.

          За таких обставин, суд відмовляє у задоволенні первісного позову.

                    Водночас, з первісним позов судом розглянуто зустрічний позов відповідача (позивача за зустрічним позовом) до позивача (відповідача за зустрічним позовом) про стягнення суми 1641442,51 грн., у т.ч. 1195361,64 грн. основного боргу, 107489,27 грн. відсотків, 10080,00 грн. комісії, 11506,92 грн. пені за рахунок заставленого майна згідно іпотечному договору №6707Z37 від 19.04.07

Вказана заборгованість виникла у зв’язку з невиконанням третьою особою зобов’язань за кредитною угодою №6707К3 від 19.04.07 станом на 23.09.09.

Відповідно до ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Як встановлено, для забезпечення виконання зобов’язання за вказаною кредитною угодою між відповідачем (позивачем за зустрічним позовом) та позивачем (відповідачем за зустрічним позовом) укладено іпотечний договір, на якому зроблено виконавчий напис.

Згідно виконавчого напису від 28.01.09 звернуто стягнення на предмет іпотеки, що належить на праві власності позивачу (відповідачу за зустрічним позовом) на суму 1391605,67 грн., у т.ч. 1195361,64 грн. простроченої заборгованості, 18860,18 грн. прострочені відсотки та комісія, 20698.95 грн. відсотки та комісія та 136119,30 грн. пені.

          Частина 1 ст. 18 Цивільного кодексу України встановлює, що нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

          Відповідач пред’явив до державної виконавчої служби виконавчий напис до виконання. Районним відділом державної виконавчої служби Ужгородського міськрайонного управління юстиції 13.08.09 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з виконання виконавчого напису №190 від 28.01.09.

Таким чином, суд частково відмовляє у задоволені зустрічного позову у частині стягнення суми 1391605,67 грн. (сума виконавчого напису) за рахунок заставленого майна, оскільки позивач за зустрічним позовом реалізував своє право на захист внаслідок чого стягнення кредитної заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса та по якому відкрито у державній виконавчій службі виконавче провадження.

Щодо решти позовних вимог, слід зазначити наступне.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Таким чином, підлягає задоволенню вимога позивача за зустрічним позовом про стягнення 107489,27 грн. відсотків нарахованих відповідно до ст.3 кредитної угоди за період з 01.04.09 по 31.08.09 (розрахунок додається). Вимога про стягнення плати за управління кредитом (комісії) у сумі 10080, 00 грн. відповідно до п.3.2.7 ст.3 кредитної угоди, підлягає задоволенню частково у сумі 7984,52 грн., оскільки різниця включена до суми вчиненого виконавчого напису.

За прострочення виконання грошового зобов’язання позивач за зустрічним позовом нарахував пеню відповідно до ст.7 кредитної угоди у сумі 328511,6 грн. із яких: 316049,65 грн. за прострочення погашення основного боргу (розрахунок додається); 11506,92 грн. за прострочення сплати відсотків (розрахунок додається); 955,03 грн. за прострочення сплати комісії (розрахунок додається).

Згідно розрахунку, поданого ТзОВ „Енергоресурси” зазначається, що із урахуванням строку позовної давності та норми п.6 ст.232 Господарського кодексу України, заборгованість за штрафними санкціями складає: 118300,49 грн. пеня за прострочення сплати основного боргу; 11257,90 грн. пеня за прострочення сплати відсотків; 836,00 грн. пеня за прострочення сплати комісії.

Як вбачається із розрахунків наданих позивачем за зустрічним позовом, до нарахованої пені, повторно включена пеня у сумі 136119,30 грн., (період з 29.08.08 по 28.01.09), яка підлягає стягненню згідно виконавчого напису. Отже, вказана сума пені безпідставно включена до складу вимог, тому загальна сума пені підлягає зменшенню до 192392,90 грн. (328511,6 грн. –136119,30 грн.).

          Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

          Оскільки, кінцевим терміном погашення основного боргу за кредитною угодою є 30.09.08 то з 30.03.09 нарахування пені на цю суму є безпідставним. Доводи позивача, що вказана норма не підлягає застосуванню, оскільки кредитною угодою передбачено нарахування пені після спливу шести місяців з моменту прострочки суд відхиляє. Стаття 7 кредитної угоди, де передбачені умови нарахування пені за прострочення виконання зобов’язання, не встановлює додаткового строку нарахування пені за межами шестимісячного строку.

Таким чином, при перерахунку сума пені нарахована за прострочення основного боргу за період з 29.01.09 по 30.09.09 становить 47159,7 грн. (1195361,64Ч2Ч12Ч60 днів:365 днів). Сума пені за прострочення сплати відсотків по кредитному договору без врахування суми пені нарахованої станом на 28.01.09 становить 10567,23 грн. (11506,92 грн. – 939,69 грн.). Сума пені за прострочення сплати комісії за управління по кредитному договору без врахування суми пені нарахованої станом на 28.01.09 становить 893,8 грн. (955,03 грн. –61,23 грн.). Отже, загальна сума пені становить 58620,5 грн. (47159,7 грн. + 10567,23 грн. + 893,8 грн.).

          Відповідно до ч. 1 ст. 23 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

          Враховуючи, що: на відповідача за зустрічним позовом вже покладені негативні наслідки у вигляді стягнення згідно виконавчого напису 136119,30 грн. пені; позивач за зустрічним позовом крім пені нараховує проценти за користування основною сумою боргу, що компенсують йому втрати від вилучення коштів; відповідач за зустрічним позовом не є прямим боржником за кредитним зобов’язанням, а відповідає за вказаним зобов’язанням солідарно, згідно договору іпотеки, суд зменшу належну до сплати пеню до 5000,00 грн.

Згідно з ст.49 ГПК України за первісним позовом судові витрати покладаються на позивача, а за зустрічним позовом з відповідача за зустрічним позовом на користь позивача за зустрічним позовом підлягають стягненню судові витрати у сумі 1204,73 грн. державного мита та 17,32 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу пропорційно розміру задоволених вимог.

          Крім того, судом відмовлено у задоволенні заяви відповідача за зустрічним позовом про зупинення провадження у справі з посиланням на ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 01.09.09 у справі №2а-3719/09/-770 про відкриття провадження в адміністративній справі за заявою ВАТ „Ужгородський райагротехсервіс” до органу ДВС про скасування постанови про відкриття виконавчого провадження від 13.08.09 ВП№14234835 за виконавчим написом №190 від 28.01.09 та до закінчення виконавчого провадження при примусовому виконанню виконавчого напису, не підлягає задоволенню виходячи з такого. Серед підстав зупинення провадження у справі ч.1 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України передбачає зупинення провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом. Однак, обґрунтованих доводів у чому полягає неможливість розгляду даної справи до вирішення вказаної адміністративної справи сторона не подала. Посилання на необхідність зупинення даної справи до закінчення виконавчого провадження не відповідає вимогам ст.79 Господарського процесуального кодексу України, та водночас не взято до уваги, що відповідач за зустрічним позовом є майновим поручителем, який відповідає в межах вартості заставного майна.

Керуючись ст. ст. 1, 15, 27, 32, 33, 34, 35, 43, 60, 77, 79, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

          у задоволенні первісного позову відмовити повністю.

          Судові витрати покласти на позивача.

                    Зустрічний позов задоволити частково.

          Стягнути з відкритого акціонерного товариства „Ужгородський райагротехсервіс” (Закарпатська область, м. Чоп, вул. Московська, 21, код 00903848) на користь відкритого акціонерного товариства „Державний експортно-імпортний банк України”, м. Київ, філії в м. Ужгороді (Закарпатська область, м. Ужгород, пл. Ш.Петефі, 19, код 09805194):

          - суму 120473,79 грн., у т.ч. 107489,27 грн. відсотків, 7984,52 грн. комісії з управління кредитом та 5000,00 грн. пені за рахунок заставленого майна згідно іпотечного договору №6707Z37 від 19.04.07;

- суму 1204,73 грн. у відшкодування витрат по сплаті державного мита та суму 17,32 грн. у відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

          В решті зустрічного позову відмовити.          

Рішення суду набирає законної сили і підлягає обов’язковому виконанню на території України в порядку ст.85 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя                                                             О.В. Васьковський

Повний текст рішення виготовлено та підписано 09.11.09.