Ухвала суду № 65352602, 15.03.2017, Апеляційний суд Київської області

Справа № 355/1424/16-ц Головуючий у І інстанції Литвиненко О. Л.Провадження № 22-ц/780/1026/17 Доповідач у 2 інстанції Ігнатченко Н. В.Категорія 4 15.03.2017

УХВАЛА

Іменем України

15 березня 2017 року м. Київ

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

Головуючого судді: Ігнатченко Н.В.,

суддів: Фінагєєва В.О., Яворського М.А.,

за участю секретаря: Волинець Я.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційного суду Київської області цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Баришівського районного суду Київської області від 9 грудня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про припинення права власності на частку у спільному майні та визнання права власності,

у с т а н о в и л а:

У листопаді 2016 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про припинення права власності на частку у спільному майні та визнання права власності.

Під час розгляду справи відповідач заявив клопотання про зупинення провадження у справі до вирішення іншої справи за позовом ОСОБА_3 до Дернівської сільської ради Баришівського району Київської області про визнання права власності на нерухоме майно.

Ухвалою Баришівського районного суду Київської області від 9 грудня 2016 року в задоволенні клопотання відмовлено.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати, з мотивів неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права, та постановити нову ухвалу, якою провадження у справі зупинити.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід відхилити з наступних підстав.

Постановляючи ухвалу, суд першої інстанції керувався вимогами п. 4 ч. 1 ст. 201 ЦПК України та виходив із можливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку цивільного судочинства, оскільки перегляд апеляційним судом рішення про визнання за позивачем права власності на 1/2 частину спірного майна не впливає на умови, від яких залежить розгляд даного спору.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду з огляду на наступне.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 201 ЦПК України суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у разі неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного, цивільного, господарського, кримінального чи адміністративного судочинства.

Визначаючи наявність передбачених статтею 201 ЦПК підстав, за яких провадження у справі підлягає обов'язковому зупиненню, суд повинен, зокрема, враховувати, що така підстава для зупинення провадження у справі, як зазначено в п. 4 ч. 1 цієї статті - неможливість розгляду цивільної справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного, цивільного, господарського, кримінального чи адміністративного судочинства, застосовується в тому разі, коли в цій іншій справі можуть бути вирішенні питання, що стосуються підстав, заявлених у справі вимог, чи умов, від яких залежить можливість її розгляду (п. 33 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року № 2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції»).

Отже, така підстава для зупинення провадження у справі застосовується у тому разі, коли в іншій справі можуть бути вирішені питання, що стосуються підстав, заявлених у справі вимог, чи умов, від яких залежить можливість розгляду.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем на підставі ст. 365 ЦК України порушено питання про припинення права власності відповідача на 1/3 частину житлового будинку по АДРЕСА_1 та визнання за собою права власності на цю частину, оскільки спільне володіння та користування майном не можливе і в добровільному порядку відповідач не бажає вирішити спір.

У той же час встановлено, що ОСОБА_3, ОСОБА_2 та їхній брат ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року, є спадкоємцями вищевказаного житлового будинку за заповітом, при цьому відповідач оформив свої спадкові права, а позивач набув у власність частину будинку на підставі рішення Баришівського районного суду Київської області від 3 серпня 2016 року.

Суд першої інстанції вказане врахував та дійшов правильного висновку про можливість розгляду даної цивільної справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку цивільного судочинства, оскільки предметом даного судового розгляду є припинення права власності саме відповідача на частку у спільному майні, а оскарження вищевказаного рішення не має правового значення для вирішення спору.

Таким чином між справами, що розглядаються, не існує тісного матеріально-правового зв'язку, який повинен виражатися в тому, що факти, встановлені в одній із справ, будуть мати преюдиціальне значення для іншої справи, а тому доводи відповідача не свідчать про обов'язок суду зупинити провадження у справі.

Крім того, зупинення провадження у справі це тимчасове припинення судом вчинення процесуальних дій під час судового розгляду із визначених у законі об'єктивних підстав, які перешкоджають подальшому розгляду справи і щодо яких неможливо передбачити їх усунення, проте під час апеляційного перегляду ухвали суду було встановлено, що рішенням Апеляційного суду Київської області від 1 березня 2017 року рішення Баришівського районного суду Київської області від 3 серпня 2016 року скасовано та ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_3

У відповідності п. 1 ч. 1 ст. 312 ЦПК України розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд відхиляє скаргу і залишає ухвалу без змін, якщо судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням вимог закону.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу, ухвала суду першої інстанції постановлена відповідно до вимог процесуального законодавства і підстав для її скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 307, 312, 313, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів,

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Ухвалу Баришівського районного суду Київської області від 9 грудня 2016 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 324 ЦПК України оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий Н.В. Ігнатченко

Судді: В.О. Фінагєєв

М.А. Яворський