Ухвала суду № 65352601, 15.03.2017, Апеляційний суд Київської області

Справа № 369/10040/16-ц Головуючий у І інстанції Ковальчук Л. М.Провадження № 22-ц/780/1061/17 Доповідач у 2 інстанції Ігнатченко Н. В.Категорія 56 15.03.2017

УХВАЛА

Іменем України

15 березня 2017 року м. Київ

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

Головуючого судді: Ігнатченко Н.В.,

суддів: Фінагєєва В.О., Яворського М.А.,

за участю секретаря: Волинець Я.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційного суду Київської області цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 24 листопада 2016 року у справі за позовом ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства «Київобленерго» Києво-Святошинський районний підрозділ про визнання протиправним та скасування рішення комісії та акту про порушення Правил користування електроенергією,

у с т а н о в и л а:

У листопаді 2016 року ОСОБА_2 звернувся до суду з вказаним позовом, обґрунтовуючи його тим, що на підставі договору від 3 липня 1999 року він є користувачем електричної енергії. 21 серпня 2016 року до його помешкання по АДРЕСА_1 прийшли три представники Києво-Святошинського районного підрозділу ПАТ «Київобленерго» та після перевірки роботи лічильника повідомили, що він викрадає електроенергією. При цьому коли позивач не погодився з цим один з представників відповідача включив у режим відеозапису телефон і почав фіксацію. В подальшому цими особами було складено акт про порушення № К 032679, в якому вони зазначили, що позивач порушив Правила користування електричною енергією (далі - ПКЕЕН), а саме самовільно підключився до мереж енергопостачальної організації поза засобами обліку відкритим способом. В даному акті також зазначено про вилучення кабелю (речового доказу), який поміщено в пакет опломбований пломбою С3038689, та про долучення фото- й відеоматеріалів, проте для огляду позивачу вони надані не були. 27 жовтня 2016 року ОСОБА_2 вручено протокол від 13 жовтня 2016 року № 023, яким під час засідання комісії по розгляду акту про порушення ПКЕЕН вчинене правопорушення кваліфіковано як таке, що сталося з вини споживача, а розмір завданих збитків становить 6 676,54 грн.

Позивач вказав що він не порушував ПКЕЕН, а навпаки працівниками відповідача було порушено порядок складання акту про порушення цих правил, зокрема, складені документи не містять фактичних даних щодо вчинення ним порушення, не вказано яким чином та за допомогою яких засобів воно було вчинено, до яких саме мереж енергопостачальної організації відбувалося самовільне підключення, з яких фактичних обставин вбачається, що саме він вчинив порушення, а також не зазначено на підставі яких доказів порушення кваліфіковано як таке, що сталося з вини споживача, вчинене відкритим способом. Крім того, докази при ньому не збиралися і не оформлювалися, про фото- й відеофіксацію його ніхто не попереджав.

Посилаючись на відсутність складу і події порушення ПКЕЕН, позивач просив визнати протиправним та скасувати рішення комісії по розгляду акту від 21 серпня 2016 року № 032679 про порушення ПКЕЕН у споживача, оформлене від 13 жовтня 2016 року протоколом № 023, та визнати протиправним та скасувати сам акт про порушення від 21 серпня 2016 року № 032679.

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 24 листопада 2016 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати, з мотивів неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права, та ухвалити нове рішення у справі про задоволення позову.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення сторін, що з'явилися, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права рішення суду без змін.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 на підставі договору від 3 липня 1999 року є користувачем електричної енергії.

Відповідно до п. 1.1. цього договору енергопостачальник постачає електричну енергію відповідно до умов договору та ІІІ категорії надійності струмоприймачів споживача, а споживач своєчасно оплачує спожиту електричну енергію.

Згідно із п. 3.10. договору споживач зобов'язується без дозволу електропостачальника не збільшувати спроможність захисного приладу понад величину, зазначену цим договором, не перевищувати зазначену договором величину потужності.

21 серпня 2016 року під час проведення перевірки лічильника за місцем проживання ОСОБА_2 АДРЕСА_1, представниками Києво-Святошинського районного підрозділу ПАТ «Київобленерго» було виявлено порушення ПКЕЕН, а саме самовільне підключення до мережі енергопостачальної організації поза засобами обліку відкритим способом, що можливо було виявити без стороннього огляду. Електрична енергія, яка споживалася лічильником, не враховувалася.

За результатами проведеної перевірки в присутності ОСОБА_2 було складено акт про порушення від 21 серпня 2016 року № К 032679, від підпису якого останній відмовився.

13 жовтня 2016 року в присутності позивача відбулося засідання комісії по розгляду акту № 032679 про порушення ПКЕЕН, на якому було встановлено самовільне підключення до мережі енергопостачальної організації поза засобами обліку та прийнято рішення щодо проведення нарахування збитків згідно з п. 3.5 ОСОБА_3 визначення обсягу та вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення споживачем ПКЕЕН.

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із недоведеності того, що акт про порушення складений працівниками Києво-Святошинського районного підрозділу ПАТ «Київобленерго» з порушенням вимог ПКЕЕН.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду з огляду на наступне.

Відносини між громадянами та енергопостачальником регулюються, зокрема, ст. 714 ЦК України, Законом України «Про електроенергетику», Правилами користування електричною енергією для населення, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України № 1357 від 26 липня 1999 року. В п. 2 цих Правил передбачено, що самовільне підключення - це споживання електричної енергії без укладення з енергопостачальником договору про користування електричною енергією або підключення з порушенням цих Правил.

Згідно п. 37 Правил енергопостачальник має право вимагати від споживача відшкодування збитків, завданих порушеннями, допущеними споживачем під час користування електричною енергією.

За п. 42 ПКЕЕН, споживач електричної енергії зобов'язаний дотримуватися вимог нормативно-технічних документів та договору; забезпечувати належний технічний стан та безпечну експлуатацію своїх електроустановок та побутових електроприладів; забезпечувати збереження приладів обліку і пломб на них у разі розміщення приладу обліку в квартирі або на іншому об'єкті споживача; невідкладно повідомляти енергопостачальника про недоліки в роботі приладу обліку; оплачувати спожиту електричну енергію та здійснювати інші платежі відповідно до умов договору та цих Правил; узгоджувати з енергопостачальником нові підключення та переобладнання внутрішньої електропроводки, здійснювані з метою збільшення споживання електричної потужності.

Пунком 53 зазначених Правил передбачається, що у разі виявлення представником енергопостачальника порушення побутовим споживачем правил користування електричною енергією, у тому числі фактів розкрадання електричної енергії, складається акт, який підписується представником енергопостачальника та побутовим споживачем чи представником побутового споживача (особою, яка є співвласником об'єкта або має право користуватися цим об'єктом відповідно до договору). Один примірник акта вручається побутовому споживачу, другий залишається у енергопостачальника. Побутовий споживач має право внести до акта свої зауваження.

У разі відмови побутового споживача від підпису в акті робиться позначка про відмову. Акт вважається дійсним, якщо його підписали три представники енергопостачальника.

Наявний у справі акт від 21 серпня 2016 року № К 032679 містить три підписи представників енергопостачальника із зазначенням факту порушення, не містить підпису споживача у зв'язку з відмовою від підпису, про що є відповідна позначка.

На підставі акту електропостачальник має право відключити споживача від електропостачання (у випадках, передбачених пунктом 35 цих Правил), а також визначити величину збитків, завданих йому протиправними діями споживача.

Розмір завданих електропостачальнику збитків розраховується відповідно до оформленого акта про виявлення порушення за добовою величиною розрахункового споживання електричної енергії за кількістю днів з дня останнього контрольного зняття представником електропостачальника показань чи технічної перевірки приладу обліку до моменту усунення порушення за тарифами (цінами) для населення, що діяли у період, за який нараховується розмір збитків, але не більше терміну позовної давності.

Розмір відшкодування збитків, заподіяних електропостачальнику внаслідок користування електричною енергією, обчислюється відповідно до методики, затвердженої НКРЕ.

Згідно до п. 48 ПКЕЕН споживач несе відповідальність згідно із законодавством за розкрадання електричної енергії у разі самовільного підключення до електромереж і споживання електричної енергії без приладів обліку.

Ураховуючи вимоги ст. ст. 10, 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції на підставі поданих сторонами доказів, які належним чином оцінені (ст. 212 ЦПК України), правильно встановивши усі обставини справи, дійшов обгрунтованого висновку про недоведеність позивачем порушення його прав працівниками відповідача при здійсненні своїх посадових обов'язків, а саме при огляді приладу обліку електроенергії та складанні акту про порушення ПКЕЕН у зв'язку з самовільним підключенням до мереж енергопостачальної організації поза засобами обліку відкритим способом.

Не зайвим також зазначити, що визнання вимоги про оплату збитків незаконною не передбачено як спосіб захисту порушеного права, оскільки сама вимога носить рекомендаційний характер і сторони у разі необхідності можуть вжити заходів для досудового врегулювання спору. Оскарження як дій лише щодо факту складення акта так і самого акта, який не встановлює для споживача будь-яких обов'язків, крім рекомендації сплатити нараховані збитки, що є різновидом претензії, не передбачено чинним законодавством в якості способу захисту прав.

Так, ст. 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства.

Отже, об'єктом захисту є порушене, невизнане або оспорене право чи цивільний інтерес, саме вони є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Як вбачається з матеріалів справи, за результатами оспорюваного акту комісією Києво-Святошинського районного підрозділу ПАТ «Київобленерго» 13 жовтня 2016 року складено протокол № 023, згідно з яким сума збитків, завданих енергопостачальнику внаслідок порушення споживачем Правил, за період з 1 червня 2016 року по 21 серпня 2016 року складає 6 676,54 грн.

Таким чином, складений відповідно до вимог Правил відповідачем протокол також є лише фіксацією заподіяних внаслідок необлікованого використання електроенергії збитків, у разі виникнення спору він буде наданий як доказ, який повинен оцінюватись судом відповідно до вимог ст. 212 ЦПК України; його оскарження не передбачено чинним законодавством або договором як спосіб захисту судом цивільних прав та інтересів особи.

Зазначена правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 12 вересня 2011 року № 6- 25 цс 11, яка згідно з ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для усіх судів України.

З огляду на наведене, обставини, на які позивач посилається в апеляційній скарзі були предметом дослідження судом першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом були дотримані норми матеріального та процесуального права.

Відповідно до п. 1 ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.

За таких обставин, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку в силу вимог ст. ст. 10, 11, 60, 61, 212 ЦПК України, правильно встановив обставини справи, в результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам ст. ст. 213, 214 ЦПК України, підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст. ст. 303, 307-308, 313 - 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 24 листопада 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий Н.В. Ігнатченко

Судді: В.О. Фінагєєв

М.А. Яворський