Ухвала суду № 65352557, 14.03.2017, Апеляційний суд Київської області

Справа № 366/3048/16-ц Головуючий у І інстанції Тетервак Н.А.Провадження № 22-ц/780/1288/17 Доповідач у 2 інстанції Олійник В. І.Категорія 53 14.03.2017

УХВАЛА

Іменем України

14 березня 2017 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого судді - Олійника В.І.,

суддів Березовенко Р.В., Лівінського С.В.,

при секретарі Спеней І.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою Державного підприємства "Центр організаційно-технічного і інформаційного забезпечення управління зоною відчуження" на рішення Іванківського районного суду Київської області від 12 грудня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Державного підприємства "Центр організаційно-технічного і інформаційного забезпечення управління зоною відчуження", третя особа: ОСОБА_3, про поновлення на посаді і стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, -

в с т а н о в и л а :

У жовтні 2016 року позивачка звернулася до суду із зазначеним позовом про поновлення на посаді і стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, посилаючись на те, що від 01 січня 2014 року до 19 вересня 2016 року працювала у відповідача ДП «Центр організаційно-технічного і інформаційного забезпечення управління зоною відчуження» на посаді начальника відділу планування і аналізу економічної діяльності та організації праці.

Згідно наказу №51-ОС від 19 вересня 2016 року вона (позивачка) була звільнена із займаної посади за систематичне невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на неї трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення (п.3 ч.1 ст.40 КЗпП України), а саме: «невиконання п.2.2.6 Посадової інструкції начальника ВП і АЕД та ОП ОСОБА_2, п.п.3 п.4.1 Розділу Правил внутрішнього трудового розпорядку ДП «ЦОТІЗ» (Додаток 1 до Колективного договору).

В наказі зазначено, що ОСОБА_2 - начальник відділу планування і аналізу економічної діяльності та організації праці 30.08.2016 року від 18 год. 10 хв. відлучилася з робочого місця без відома безпосереднього керівника та до кінця робочого дня була відсутня на робочому місці.

Позивачка не була згідна з наказом про її звільнення, мотивуючи тим, що 30 серпня 2016 року весь робочий день вона виконувала розпорядження керівництва: знайомилася з наказом про її переведення з зони відчуження в «нормальні» умови праці, виконувала ОД-4, ОД-5 та спілкувалася з гр.ОСОБА_4, який під час перебування її на лікарняному від 11.08.2016 року до 29.08. 2016 року виконував її обов'язки.

Також вона не погоджувалася з формулюванням причини звільнення, а саме: як систематичне невиконання без поважних причин обов'язків,покладених на неї як працівника, так як така підстава для звільнення вимагає наявність наказу про притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності за аналогічні порушення протягом року перед звільненням.

Крім того, за свою трудову діяльність вона неодноразово мала заохочення за добросовісне виконання своїх трудових обов'язків і нагороджувалася грамотами.

Рішенням Іванківського районного суду Київської області від 12 грудня 2016 року позов задоволено частково.

ОСОБА_2 поновлено на посаді начальника відділу планування і аналізу економічної діяльності та організації праці ДП «Центр організаційно-технічного і інформаційного забезпечення управління зоною відчуження» від 19 вересня 2016 року.

Стягнуто з Державного підприємства «Центр організаційно-технічного і інформаційного забезпечення управління зоною відчуження» на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період від 19.09.2016 року до 06.10.2016 року в сумі 4387 грн. 50 коп., попередньо відрахувавши відповідні податки.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі з підстав порушення судом норм матеріального і процесуального права ставиться питання про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Задовольняючи частково позов, суд виходив з того, що зазначені відповідачем порушення не є систематичним невиконанням трудових обов'язків без поважних причин і позивачку відповідно до наказу було звільнено за те, що відлучилася з робочого місця без відома безпосереднього керівника і до кінця робочого дня була відсутня на робочому місці та матеріалами справи не доведено порушення ОСОБА_2 правил внутрішнього трудового розпорядку.

Ухвалене судом рішення зазначеним вимогам відповідає.

Відповідно до вимог ч.1 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно зі ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

За змістом ч.3 ст.10 та ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Як убачається з Наказу Державного підприємства «Центр організаційно-технічного і інформаційного забезпечення управління зоною відчуження» №51-ОС про припинення трудового договору від 19 вересня 2016 року звільнено ОСОБА_2 з 19 вересня 2016 року (Відділ планування і аналізу економічної діяльності та організації праці, Начальник відділу) за систематичне невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення;( п.3 ч.1 ст.40 КЗпП України).

Відповідно до наказу (а.с.7) ОСОБА_2 була звільнена за невиконання:

п.2.2.6 Посадової інструкції начальника ВП і АЕД та ОП ОСОБА_2;

Пп.З п.4.1 Розділу Правил внутрішнього трудового розпорядку ДП»ЦОТІЗ» (Додаток 1 до Колективного договору).

ОСОБА_2 начальник відділу планування і аналізу економічної діяльності та організації праці 30.08.2016 року з 18 год. 30 хв. відлучилася з робочого місця без відома безпосереднього керівника та до кінця робочого дня була відсутня на робочому місці.

З Наказу Державного підприємства «Центр організаційно-технічного і інформаційного забезпечення управління зоною відчуження №3-к від 20 квітня 2016 року слідує, що ОСОБА_2,начальнику відділу планування і аналізу економічної діяльності та організації праці оголосити догану та не застосовувати до ОСОБА_2 заходи заохочення протягом дії даного дисциплінарного стягнення, починаючи з 20 квітня 2016 року.

Таким чином, станом на 30.08.2016 року до ОСОБА_2 було застосовано заходи дисциплінарного стягнення - догана.

Відповідно до ст.147 КЗпП України, за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення:

1)догана;

2)звільнення.

Законодавством, статутами і положеннями про дисциплінарну відповідальність можуть бути передбачені для окремих категорій працівників й інші дисциплінарні стягнення.

Після накладення 20 квітня 2016 року (наказ№3-к ) стягнення у вигляді догани наступним кроком роботодавця було б правомірним звільнення працівника у разі порушення ним трудової дисципліни.

Відповідач - роботодавець сформулював причину звільнення ОСОБА_2: систематичне невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення.

Як встановлено в судовому засіданні, і даний факт відповідачі не заперечували, з 16 серпня 2016 року умови праці ОСОБА_2 змінилися, змінилося її робоче місце і вона мала переїхати в м.Київ на бульвар Л.Українки, але так як від 11-го до 29.08.2016 року знаходилася на лікарняному, то її переїзд затримався.

Також встановлено, що 30.08.2016 року позивачка знаходилася в м.Чорнобилі. З окремих доручень слідує, що директор ОСОБА_3 спілкувався з ОСОБА_2, надаючи їй різні доручення( а.с.85-87).

З Акту прийому-передачі документів від 30 серпня 2016 року вбачається, що ОСОБА_2 передала, а ОСОБА_5 прийняла від неї 13 документів, з яких 8 відсутні. Акт особою, яка приймала документи, не підписаний, і він належним чином не оформлений, але даний акт сторони не спростовували.

Позивачка стверджувала, що весь час, доки не пішла в кабінет до ОСОБА_4, вона знаходилася в кабінеті ОСОБА_6, куди їй передавали окремі доручення директора підприємства, оскільки її кабінет №11 по вулиці Радянській, 9 було опечатано.

Факт відсутності у позивачки 30.08.2016 року робочого місця підтвердила свідок ОСОБА_7

Представники відповідача та третьої особи факт опечатування, тобто, відсутності у ОСОБА_2 30.08. 2016 року робочого місця заперечували, але, як вірно зазначив суд першої інстанції, і не довели, що 30.08. 2016 року вона мала знаходитися саме в кабінеті №11 по вулиці Радянській, 9 в місті Чорнобилі.

З Акту про відсутність на робочому місці 30.08. 2016 року, складеного о 17 год. 50 хв. головним юрисконсультом ОСОБА_8, начальником відділу документального та організаційного забезпечення ОСОБА_6, провідним юрисконсультом ОСОБА_9, керівником групи кадрів ОСОБА_10 та провідним кореспондентом ОСОБА_11 вбачається, що ОСОБА_2 (начальник відділу планування і аналізу економічної діяльності та організації праці) була відсутня на робочому місці 30.08.2016 року від 17 год. 50 хв. до 19 год.00 хв. впродовж робочого дня.

Проте, з даного акту не вбачається на якому саме робочому місці від 17 год. 50 год. до 19 год. мала знаходитися ОСОБА_2, так як від 16.08.2016 року її офіційне місце роботи - м. Київ, бульвар Л.Українки. 30.08.2016року ОСОБА_2 знаходилася в кабінеті ОСОБА_6, як вона стверджує, і даний факт не спростовано відповідачами.

З посадової інструкції начальника відділу планування і аналізу діяльності та організації праці ПІ-05-0030 слідує, що Начальник відділу виконує наступні функції: п.2.1.1-3.4, зокрема: бере участь у формуванні економічної частини до виробничих програм, організовує проведення аналізу виконавчих кошторисів, готує пропозиції щодо перерозподілу бюджетних призначень, організовує проведення бюджетних комісій, організовує і веде контроль за веденням банку статистичних даних, контролює правильність встановлення тарифних ставок, проводить розподіл доведених бюджетних асигнувань, слідкує за вірністю складання фінансових звітів.

Отже, до службових обов'язків позивачки належали обов'язки виключно економічного характеру.

Таким чином, як вірно вважав суд першої інстанції, відсутність начальника Відділу планування і аналізу економічної діяльності та організації праці на робочому місці не є невиконання працівником своїх трудових обов'язків, а є дотримання працівником трудової дисципліни.

В п.4.1 Правил внутрішнього трудового розпорядку вказано, що працівник зобов'язаний бути на робочому місці впродовж всього робочого дня за винятком перерв на відпочинок та харчування. При виконанні робіт, що потребують відлучення з робочого місця, ставити до відома безпосереднього керівника.

Згідно з розділом 5 Посадової інструкції ПІ-05-0030 (п.5.1) начальник відділу адміністративно підпорядкований директору підприємства, а організаційно-технічно заступнику.

Обов'язки щодо дотримання працівником трудової дисципліни передбачено ст.139 КЗпП України.

Відповідно до ст.141 КЗпП України власник або уповноважений ним орган повинні правильно організовувати працю працівників, створювати умови для зростання продуктивності праці, забезпечувати трудову і виробничу дисципліну, неухильно додержувати законодавства про працю і правил охорони праці, уважно ставитися до потреб і запитів працівників, поліпшувати умови їх праці та побуту.

Як вбачається з Наказу №51-ОС про припинення трудового договору від 19 вересня 2016 року, відповідач переплутав вимоги щодо виконання ОСОБА_2 своїх прямих професійних обов'язків: звільнена «за систематичне невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення; п.3 ч.1 ст. 40 КЗпП України, з дотриманням працівником трудової дисципліни: «ОСОБА_2 начальник відділу планування і аналізу економічної діяльності та організації праці 30.08.2016 року з 18 год. 30 хв. відлучилася з робочого місця без відома безпосереднього керівника та до кінця робочого дня була відсутня на робочому місці.»

Як передбачено в п.3 ст.40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках систематичного невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення.

Таким чином, для звільнення працівника з підстав систематичного невиконання ним своїх трудових обов'язків необхідно невиконання їх без поважних причин.

Проте, в Наказі №51-ОС від 19.09.2016 року позивачці не вміняється невиконання обов'язків, хоча відповідачі на дану деталь звернули увагу в суді, як невиконання розпоряджень директора, знищення важливих документів, але в наказі причина звільнення інша:відсутність працівника на робочому місці.

Відсутність ОСОБА_2 на робочому місці підтверджено Актом від 30.08. 2016 року, але роботодавець самостійно не перевірив, чи дійсно ОСОБА_2 в цей час спілкувалася з начальником відділу ОСОБА_12, тобто, даний факт не спростувано, а тому відсутність ОСОБА_2 в кабінеті ОСОБА_6, де 30.08.2016 року знаходилася позивачка, як вірно вважав суд першої інстанції, не можна вважати як невиконання службових обов'язків без поважних причин, так як ОСОБА_2 займала посаду начальника відділу планування і аналізу економічної діяльності та організації праці.

Не підтверджується також і відсутність на робочому місці без поважних причин, оскільки, як стверджувала ОСОБА_2, вона спілкувалася виключно по виробничих питаннях з ОСОБА_12, і те, що вона про це не поставила до відома безпосереднього керівника теж не можна вважати як систематичне невиконання трудових обов'язків без поважних причин.

Той факт,що позивачка на півгодини, на п'ятнадцять хвилин чи на хвилину раніше від закінчення робочого часу залишила своє робоче місце: не стіл в кабінеті, а будівлю підприємства, що стало підставою її звільнення, відповідачем не доведено, і відповідач посилається виключно на пояснення самої позивачки, а не на власні докази.

З огляду на вищенаведене, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про часткове задоволення позову, поновлення ОСОБА_2 на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає обставинам справи, ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасоване з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Таким чином, доводи апеляційної скарги про порушення судом норм матеріального і процесуального права безпідставні, спростовуються матеріалами справи та висновками суду, викладеними в рішенні.

Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги та враховуючи, що обставини справи судом встановлені відповідно до наданих пояснень сторін та письмових доказів, що містяться в матеріалах справи, колегія суддів приходить до висновку, що рішення постановлене з дотриманням вимог матеріального і процесуального права, а тому апеляційну скаргу слід відхилити, а рішення суду залишити без змін.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.303, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу Державного підприємства "Центр організаційно-технічного і інформаційного забезпечення управління зоною відчуження" відхилити.

Рішення Іванківського районного суду Київської області від 12 грудня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: