Ухвала суду № 65352541, 14.03.2017, Апеляційний суд Київської області

Справа № 377/373/16-ц Головуючий у І інстанції Орел А. С.Провадження № 22-ц/780/1144/17 Доповідач у 2 інстанції Лівінський С. В.Категорія 42 14.03.2017

УХВАЛА

Іменем України

14 березня 2017 року м. Київ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

Головуючого : Лівінського С. В.

суддів: Волохова Л.А. ,

Мельника Я.С.

за участю секретаря судового засідання Спеней І.С.

розглянувши справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про вселення в житлове приміщення та усунення перешкод у здійсненні права власності, за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Славутицького міського суду Київської області від 04 липня 2016 року,

В С Т А Н О В И Л А:

У травні 2016 року позивач звернувся до суду з названим позовом до відповідачів з вимогами: вселити його в спірний будинок та зобов'язати ОСОБА_4 і ОСОБА_5 надати йому ключ від вхідних дверей будинку АДРЕСА_1, звільнити виділені йому в користування приміщення та не чинити перепон у користуванні та розпорядженні його часткою спірного житлового приміщення, зобов'язати відповідачів не чинити йому перепони у проведенні побудови суцільної стіни, розділенні частини приміщення № 6 та № 1, закритті дверного отвору між приміщеннями № 5 і №6, закритті дверного отвору в підвальному приміщенні між приміщеннями № I та № III та користуванні земельною ділянкою 0,0243 га на кадастровому плані обмежену точками 1,2,3,5,6,7, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Позовні вимоги обґрунтовував тим, що він є співвласником зазначеного будинку і йому належить 1/3 частина. Відповідачі близько року не допускають його до спірного будинку, змінили замки у вхідних дверях і він не має можливості користуватися цим житловим приміщенням. В останній раз 17.05.2016 р. він разом з ОСОБА_6 прийшов до спірного будинку, але ОСОБА_4 не пустила його для проживання.

Рішенням суду йому виділено на праві спільної часткової власності житлові приміщення № 4, нежитлове приміщення № 5, частина приміщення № 1, частина приміщення № 1 та № 6. Для здійснення варіанту виділення частки в натурі йому необхідно побудувати суцільну стіну, розділити частину приміщень № 1 та № 6, виділити підвальне приміщення № 3. Його зобов'язано закрити дверний отвір в підвальному приміщенні між приміщеннями № I та № III. Також йому виділено у користування частину земельної ділянки площею 0,0243 га. Однак відповідачі і в цьому чинять йому перешкоди, порушуючи його права як співвласника будинку і перешкоджають виконанню рішення суду.

Рішенням Славутицького міського суду Київської області від 04 липня 2016 року позов задоволено частково. Вселено ОСОБА_3 у спірний житловий будинок.

Зобов'язано ОСОБА_4 надати ОСОБА_3 ключі від вхідних дверей зазначеного будинку, не чинити йому перешкоди у користуванні та розпорядженні зазначеним будинком, не чинити перешкоди у побудові суцільної стіни, розділення частин приміщення № 6 та № 1, закритті дверного отвору між приміщеннями № 5 та № 6, закритті дверного отвору в підвальному приміщенні між приміщеннями № I та № III, у користуванні спірною земельною ділянкою площею 0,0243 га, обмежену на кадастровому плані точками 1,2,3,5,6,7.

ОСОБА_5 з вказаним рішенням суду не погодилась та подала апеляційну скаргу. Просила рішення суду в частині задоволення позовних вимог через порушення норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи невідповідність висновків суду обставинам справи скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволені позову.

В іншій частині рішення суду не оскаржується тому, в силу ст. 303 ЦПК України в апеляційному порядку не переглядалося.

Відповідачі в судове засідання не з'явилися, про дату та час розгляду справи повідомлені належним чином, що відповідно до ч. 2 ст. 305 ЦПК України не перешкоджає розглядові справи.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення ОСОБА_3, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню.

Відповідно до вимог ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального та процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Міським судом встановлено і підтверджується матеріалами справи таке.

ОСОБА_3 та ОСОБА_4 з 27 червня 1997 року по 3 червня 2009 року перебували у зареєстрованому шлюбі, який розірвано.

Рішенням Славутицького міського суду Київської області від 10 жовтня 2012 року по справі № 1023/376/12 визнано за ОСОБА_3 право власності на 1/3 частку житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 та половину господарських споруд, розташованих на земельній ділянці, на якій розташовано цей будинок. Визнано за ОСОБА_3 право власності на 1/3 частку земельної ділянки, на якій розташовано спірний житловий будинок. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 4800 гривень вартості автомобіля ВАЗ 021061, державний номер НОМЕР_1. У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Київської області від 19 грудня 2012 року, що набрало законної сили, апеляційну скаргу ОСОБА_4 задоволено частково. Рішення Славутицького міського суду Київської області від 10 жовтня 2012 року скасовано в частині спору про визнання права власності на частину господарських споруд і ухвалено в цій частині нове рішення. Відмовлено ОСОБА_3 в позові до ОСОБА_4, ОСОБА_7 про визнання права власності на частину господарських споруд. В іншій частині рішення суду залишено без змін.

Право власності ОСОБА_3 на 1/3 частку будинку та земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1, зареєстровано 13.03.2013 р. в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, що підтверджено наданими Витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Рішенням Славутицького міського суду Київської області від 16 березня 2015 року по справі № 377/4/15-ц проведено виділ частки в натурі із спільної часткової власності на будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 і виділено ОСОБА_3 на праві спільної часткової власності житлові приміщення № 4 (17,00 кв.м.), нежитлові приміщення № 5 (8,5 кв.м.), частину приміщення № 1 (1,9 кв.м.), частину приміщення № 6 (2,75 кв.м.). Для здійснення варіанта виділення долі в натурі на ОСОБА_3 покладено обовязок провести побудову суцільної стіни, розділити частину приміщення № 6 (2,75 кв.м.) та частину приміщення № 1 (1,9 кв.м.). Виділено ОСОБА_3 підвальне приміщення № III загальною площею 38,7 кв.м.. Зобов'язано ОСОБА_3 закрити дверний отвір між приміщеннями № 6 і № 5, закрити дверний отвір у підвальне приміщення між приміщеннями № III і № I. Виділено у користування ОСОБА_3 земельну ділянку 0,0243 на га кадастровому плані обмежену точками 1,2,3,5,6,7, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. Зобов'язано сторони не чинити перепони іншій стороні у користуванні інженерними, водяними, електричними мережами і каналізацією, розташованими у будинку.

Постановою державного виконавця відділу ДВС Славутицького МУЮ від 22 вересня 2015 року закінчено фактичним виконанням виконавче провадження з виконання виконавчого листа № 377/4/15-ц про зобов'язання не чинити перепони іншій стороні у користуванні інженерними, водяними, електричними мережами і каналізацією, розташованими у будинку, боржник ОСОБА_4, стягувач ОСОБА_3

Конституцією України (ст.41) та ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17.07.1997р. відповідно до закону №475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 до Конвенції», закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Положеннями ст. ст. 316, 317, 321 Цивільного кодексу України встановлено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Стаття 319 ЦК України визначає що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Гарантуючи захист права власності, закон надає власнику право вимагати усунення будь-яких порушень його права, хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння. Способи захисту права власності передбачені нормами ст. ст. 16, 386, 391 ЦК України.

Згідно ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Пункт 33 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 №5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» містить роз'яснення, що застосовуючи положення статті 391 ЦК, відповідно до якої власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном, навіть якщо вони не пов'язані із позбавленням права володіння, суд має виходити із такого. Відповідно до положень статей 391, 396 ЦК позов про усунення порушень права, не пов'язаних із позбавленням володіння, підлягає задоволенню у разі, якщо позивач доведе, що він є власником або особою, яка володіє майном (має речове право) з підстави, передбаченої законом або договором, і що діями відповідача, не пов'язаними з позбавленням володіння, порушується його право власності чи законного володіння.

За такого, колегія суддів вважає, що, не зважаючи на доводи апеляційної скарги, суд першої інстанції розглядаючи спір, повно та всебічно дослідив і оцінив обставини справи, належність, допустимість, достовірність кожного наданого сторонами доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності та правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон який їх регулює та дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позову.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду також не спростовують та не дають підстав для висновку про порушення або неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права, яке призвело б до неправильного вирішення справи.

Тому, керуючись ч. 3 ст. 209, ст. ст. 218, 303, 304, п. 1 ч. 1 ст. 307, ст. ст. 308, 313-315, 317, 318, 319 ЦПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 - відхилити.

Рішення Славутицького міського суду Київської області від 04 липня 2016 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення. Касаційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили ухвалою апеляційного суду безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий С.В. Лівінський

судді: Л.А. Волохов

Я.С. Мельник