Ухвала суду № 65352530, 09.03.2017, Апеляційний суд Київської області

Справа № 363/2306/16-ц Головуючий у І інстанції Котлярова І. Ю.Провадження № 22-ц/780/1335/17 Доповідач у 2 інстанції Сержанюк А. С.Категорія 53 09.03.2017

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 березня 2017 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі головуючого судді - Сержанюка А.С., членів колегії - суддів Журби С.О., Коцюрби О.П., із участю секретаря Топольського В.О., розглянувши у відкритому засіданні у місті Києві матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Комплекс Агромарс» на рішення Вишгородського районного суду Київської області від 09 грудня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Комплекс Агромарс» про поновлення на роботі і виплату заробітної плати за час вимушеного прогулу,

В С Т А Н О В И Л А :

Рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 09 грудня 2016 року скасовано наказ за №556 к-з від 02 червня 2016 року начальника відділу кадрів Товариства з обмеженою відповідальністю «Комплекс Агромарс» про звільнення ОСОБА_2 за прогули без поважних причин відповідно до п. 4 ст. 40 КЗпП України і поновлено його на роботі у філії «Гаврилівський птахівничий комплекс Товариства з обмеженою відповідальністю «Комплекс Агромарс» на посаді інженера за спостереженням безпечної експлуатації будівель та споруд відділу охорони праці та протипожежної безпеки з 02 червня 2016 року.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Комплекс Агромарс» на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 02 червня 2016 року по 09 грудня 2016 року в розмірі 32 100,88 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовлено за їх необгрунтованістю.

На обґрунтування ухваленого рішення суд першої інстанції зазначив, що в судовому засіданні не було надано належних та допустимих доказів, у розумінні ст.ст. 58, 59 ЦПК України, того, що звільнення ОСОБА_2 було здійснено без порушення вимог ст.ст. 40 п. 4, 43-1 КЗпП України, зокрема, не спростовано доводів того, що у визначені в наказі дні та години ОСОБА_2 не виконував роботу відповідно до затвердженого графіку щодо перевірки філій та структурних підрозділів, а також не перебував у судових засіданнях, відповідно до виклику суду.

Крім того, представником відповідача необґрунтовано, в порушення ст. 43-1 КЗпП України, було звільнено ОСОБА_2 без згоди профспілкового комітету.

Оскільки звільнення ОСОБА_2 відбулося 02 червня 2016 року, середня заробітна плата позивача повинна обчислюватися виходячи з виплат, отриманих ним за попередні два місяці роботи, а саме - квітень та травень 2016 року.

Відповідно до довідки про доходи ОСОБА_2, йому нарахована заробітна плата за квітень 2016 року у розмірі 5 000 грн., за травень 2016 року - 4 895,72 грн.

Враховуючи вимоги ст. 235 КЗпП України, ст. 27 Закону України «Про оплату праці» та Порядок обчислення середньої заробітної плати, судом визначено, що середньоденна заробітна плата ОСОБА_2 складала 241,36 грн.

Таким чином, середній заробіток за час вимушеного прогулу з 02 червня 2016 року по 09 грудня 2016року становить 32 100,88 ( 133 х 241,36 ) грн.

В той же час, не вбачається правових підстав для покладання на службову особу Товариства з обмеженою відповідальністю «Комплекс Агромарс» згідно вимог п. 8 ч. 1 ст. 134 КЗпП України, винну в незаконному звільненні позивача, обов'язку відшкодувати матеріальну шкоду, заподіяну підприємству, повернути електрону перепустку, не чинити перешкод у виконанні ним громадських профспілкових обов'язків, надавати додаткові відпустки, оскільки в силу ст. 3 ЦПК України та ст. 16 ЦК України позивач не відноситься до осіб, які мають право вимагати відшкодування такої шкоди, а інші вимоги є необґрунтованими.

Не погоджуючись із ухваленим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Комплекс Агромарс» подало апеляційну скаргу, посилаючись на його незаконність та необґрунтованість, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права при його ухваленні.

Просить рішення Вишгородського районного суду Київської області від 09 грудня 2016 року, яким позов задоволено частково, скасувати і ухвалити у цій частині нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

Суд, з'ясувавши обставини і перевіривши їх доказами у межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, вислухавши учасників процесу у судових дебатах, вважає за необхідне відхилити апеляційну скаргу, керуючись наступним.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтвердженими тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Як встановлено судом, що підтверджується і матеріалами справи, позивач ОСОБА_2 відповідно до наказу відповідача №882 КА/к-п від 28 жовтня 2014 року прийнятий на посаду інженера за спостереженням безпечної експлуатації будівель та споруд відділу охорони праці з 29 жовтня 2014 року ( а.с. 90 т. 1 ).

13, 17, 18, 19 травня 2016 року відносно ОСОБА_2 складались службові записки з приводу відсутності його на робочому місці 12, 15, 22, 27 січня, 23, 25 лютого, 03, 10, 29 березня, 01, 15 квітня та 18 травня 2016 року ( а.с. 96-97, 106, 109, 110, 115, 117, 119, 120 т. 1 ) та акти про відмову позивача у наданні пояснень та від ознайомлення з актами ( а.с. 107, 108, 111, 116, 121 т. 1 ).

При цьому, 17 травня 2016 року директором департаменту безпеки Товариства з обмеженою відповідальністю «Комплекс Агромарс» ОСОБА_3 направлено подання голові незалежної професійної спілки «ПОБРАТИМИ» про надання згоди на звільнення члена профспілки ОСОБА_2, у зв'язку із прогулом без поважних причин, відповідно до п. 4 ст. 40 КЗпП України ( а.с. 122-123 т.1 ).

Незалежною професійною спілкою «Побратими» 23 травня 2016 року директору департаменту безпеки Товариства з обмеженою відповідальністю «Комплекс Агромарс» ОСОБА_3 було надіслано витяг з протоколу №7 засідання профспілкового комітету та відмову в надані згоди на звільнення ( а.с.124, 125-129 т. 1 ).

При цьому, як зазначено у протоколі, серед іншого, відбулось широке обговорення названого подання щодо звільнення члена профспілки, директора юридичного департаменту незалежної професійної спілки «ПОБРАТИМИ» ОСОБА_2, виступили із зазначеного питання член профспілкового комітету, директор департаменту охорони праці та кадрової роботи - ОСОБА_4, член профспілкового комітету, директор департаменту профспілкового контролю за додержанням адміністрацією законодавства про працю - ОСОБА_5

Незважаючи на це, 02 червня 2016 року наказом №556 к-з ( а.с.130-131 т. 1 ), ОСОБА_2 звільнено з роботи відповідно до п. 4 ст. 40 КЗпП України, за виявлений 13 травня 2016 року прогул без поважних причин, в невиході на роботу 12, 15, 22, 27 січня, 23, 25 лютого, 03, 10, 29 березня, 01, 15 квітня 2016 року та відсутності на роботі більше 3-х годин на протязі робочого дня 18 травня 2016 року з 08.00 до 08.55 ( 55 хвилин), з 12.45 до 13.00 ( 15 хвилин ) та з 15.00 до 17.00 ( 2 години ) без дотримання чинного законодавства.

Так, відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 43 Кодексу законів про працю України, розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 ( крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації ), 2-5, 7 статті 40 і пунктами 2 і 3 статті 41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу ( профспілкового представника ), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, крім випадків, коли розірвання трудового договору із зазначених підстав здійснюється з прокурором, поліцейським і працівником Національної поліції, Служби безпеки України, Державного бюро розслідувань України, Національного антикорупційного бюро України чи органу, що здійснює контроль за додержанням податкового законодавства.

У випадках, передбачених законодавством про працю, виборний орган первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, розглядає у п'ятнадцятиденний строк обгрунтоване письмове подання власника або уповноваженого ним органу про розірвання трудового договору з працівником.

Як зазначено вище, подання голові незалежної професійної спілки «ПОБРАТИМИ» про надання згоди на звільнення члена профспілки ОСОБА_2 направлено не власником і не уповноваженим ним органом в порушення положень ст. 43 Кодексу законів про працю України.

Директор департаменту безпеки Товариства з обмеженою відповідальністю «Комплекс Агромарс» ОСОБА_3, з точки зору суду другої інстанції, із врахуванням його повноважень згідно положення про департамент безпеки ( а.с. 172-175 т. 1 ), посадової інструкції ( а.с. 101-104 т. 1 ) та доручення від 04 травня 2016 року ( а.с. 105 т. 1 ) не є уповноваженим органом, якому надано згідно закону звертатись із таким поданням.

Окрім іншого, відповідно до табелю обліку робочого часу 12, 15, 22, 27 січня, 23, 25 лютого, 03, 10, 29 березня, 01, 15 квітня 2016 року ОСОБА_2 був присутнім на робочому місці і за вказані дні отримав заробітну плату ( а.с. 149, 182, 185, 186, 187, 188 т. 1 ).

І, насамкінець, суд другої інстанції вважає за необхідне зазначити, що згідно звіту по турнікетам відомості про відсутність працівників на роботі за вказані дні, зокрема, щодо позивача достовірно стали відомі адміністрації невідкладно ( а.с. 98-100 т. 1 ), а тому притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_2 за період часу, зокрема, 12, 15, 22, 27 січня, 23, 25 лютого, 03, 10, 29 березня, 01, 15 квітня 2016 року відбулось з порушенням вимог ст. 148 КЗпП України.

Таким чином, ухвалюючи рішення у справі, місцевий суд, з точки зору суду другої інстанції, правильно встановив обставини справи, визначив відповідно до них правовідносини і прийшов до висновку часткове задоволення заявлених вимог, з додержанням норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст.ст. 40, 43, 43-1, 235 КЗпП України, ст.ст. 10, 11, 58-60, 212-215 ЦПК України, ухвалив законне і обґрунтоване рішення на підставі належних та допустимих доказів по справі.

При визначенні середнього заробітку за час вимушеного прогулу вірно визначив його розмір в 32 100,88 грн. із врахуванням в т.ч. Порядку обчислення середньої заробітної плати.

А тому, доводи Товариства з обмеженою відповідальністю «Комплекс Агромарс» про незаконність та необґрунтованість рішення, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права при його ухваленні, зокрема, ст. 139, 141, 148 КЗпП України, ст. 39 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності», ст. 213 ЦПК України, на думку апеляційного суду, не знайшли свого підтвердження при розгляді справи, оскільки повністю спростовуються зазначеними доказами та доводами, викладеними судом другої інстанції, які ним відносяться до числа належних, допустимих і достовірних по змісту згідно положень ст.ст. 58-59, 212 ЦПК України.

Інші обставини, зазначені апелянтом, зокрема, про скоєння прогулів позивачем упродовж дванадцяти днів, виявлення їх 13 травня 2016 року, неможливість взяття до уваги сплату заробітної плати за вказані дні, відсутність пропуску строків притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності, юридичну невмотивованість відмови профспілкового комітету у звільненні, на переконання апеляційного суду та у силу викладеного, не спростовують висновок місцевого суду про обґрунтованість заявлених позовних вимог у частині скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Окрім іншого, посилання Товариства з обмеженою відповідальністю «Комплекс Агромарс» на скоєння прогулів позивачем упродовж дванадцяти днів, виявлення їх 13 травня 2016 року, відсутність пропуску строків притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності, юридичну невмотивованість відмови профспілкового комітету у звільненні, з точки зору суду другої інстанції, не відповідають дійсності та спростовуються зазначеними ним доказами, зокрема, звітом по турнікетам ( а.с. 98-100 т. 1 ).

Рішення суду в частині відмови у задоволенні заявлених вимог сторонами, по суті, не оскаржується, а тому його законність та обґрунтованість суд апеляційної інстанції не перевіряє на підставі положень ст. 303 ЦПК України, оскільки ним не встановлено неправильного застосування норм матеріального права або норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для його скасування.

Не оскаржується товариством і правова підстава задоволення заявлених вимог, унаслідок чого суд апеляційної інстанції вважає за необхідне залишити без змін рішення суду першої інстанції у відповідності до положень ч. 1 ст. 303 ЦПК України.

Таким чином, викладені у апеляції доводи суд другої інстанції відносить до числа формальних, а тому оскаржуване рішення, ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, не може бути скасоване у відповідності до положень ст. 308 ЦПК України.

Окрім цього, згідно вимог ч. 3 ст. 309 ЦПК України, порушення норм процесуального права можуть бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо порушення призвело до неправильного вирішення справи, чого судом не виявлено.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Комплекс Агромарс» відхилити. Рішення Вишгородського районного суду Київської області від 09 грудня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Комплекс Агромарс» про поновлення на роботі і виплату заробітної плати за час вимушеного прогулу залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили ухвалою апеляційного суду.

Головуючий: А.С. Сержанюк

Судді: С.О. Журба

О.П. Коцюрба