Ухвала суду № 65348591, 15.03.2017, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

__________

10002, м-н Путятинський, 3/65, телефон/факс: (0412) 481-604, 481-637 e-mail: inbox@apladm.zt.court.gov.ua

Головуючий у 1-й інстанції: Кузнєцов Д.В.

Суддя-доповідач:Майор Г.І.

УХВАЛА

іменем України

"15" березня 2017 р. Справа № 295/12770/16-а

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Майора Г.І.

суддів: Бучик А.Ю.

Шевчук С.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Богунського районного суду м. Житомира від "12" грудня 2016 р. у справі за позовом ОСОБА_3 до Житомирського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про скасування рішення та призначення пенсії по втраті годувальника,

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2016 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом, в якому просила скасувати рішення Житомирського об'єднаного управління пенсійного фонду України в Житомирській області від 03.02.2016 №1450/04 та призначити позивачу пенсію по втраті годувальника згідно п.12 Розділу XI Закону України "Про державну службу" № 889-VIII (889-19) від 10.12.2015 у розмірі 70% відсотків суми заробітної плати чоловіка ОСОБА_4

Постановою Богунського районного суду м. Житомира від 12.12.2016 в задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, ОСОБА_3 звернулася до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вищевказане рішення та прийняти нове, яким позов задовольнити. В апеляційній скарзі позивач посилається на незаконність, необ'єктивність та необґрунтованість оскаржуваного рішення, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування постанови суду першої інстанції.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України справа розглядається в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено ОСОБА_3 перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_4.

ОСОБА_3 перебуває на обліку в Житомирському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України в Житомирській області з 31.03.1998 та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

ОСОБА_4 перебував на обліку в Житомирському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України в Житомирській області та отримував пенсію по 1 групі інвалідності відповідно до Закону України "Про державну службу".

28.01.2016 ОСОБА_3 звернулася із заявою до Управління Пенсійного фонду України в м. Житомирі Житомирської області про переведення її на пенсію по втраті годувальника згідно із Законом України «Про державну службу».

Листом від 03.02.2016 УПФ України в м. Житомирі Житомирської області відмовило позивачу у задоволенні її заяви, посилаючись на те, що відповідно до п.5 Прикінцевих положень Закону України "Про внесеним змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення", від 02.03.2015 року № 213-VIII, який вступив в дію з 01.04.2015 року, передбачено, що з 1 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до законів України "Про державну службу", "Про прокуратуру", "Про судоустрій і статус суддів", "Про статус народного депутата України", "Про Кабінет Міністрів України", "Про судову експертизу", "Про Національний банк України", "Про службу в органах місцевого самоврядування", "Про дипломатичну службу", Податкового та Митного кодексів України, Положення про помічника-консультанта народного депутата України. У зв'язку з викладеним пенсії в порядку та на умовах, визначених вищезазначеними законами, не призначаються, раніше призначені пенсії не перераховуються.

ОСОБА_3 16 лютого 2016 року подано скаргу на вищевказану відмову у переведенні на пенсію по втраті годувальника до ГУ ПФУ в Житомирській області.

Рішенням ГУ ПФУ в Житомирській області №482/Ф-11 від 178.04.2016 у задоволенні скарги відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції дійшов висновку, що оскільки на час звернення позивача до відповідача із відповідною заявою (28.01.2016 року) Закон України "Про державну службу" від 10.12.2015 №889-УШ не набрав чинності, то пенсійним органом правомірно не застосовувались положення згаданого Закону та було відмовлено позивачу у призначенні пенсії у зв'язку з втратою годувальника.

Колегія суддів погоджується з таким висновком виходячи з такого.

Частиною 1 статті 9 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-1У визначено, що за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.

Статтею 10 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, інвалідністю, у зв'язку з втратою годувальника), або за різними Законами, що регулюють питання пенсійного забезпечення окремих категорій громадян - науковців, державних службовців, військовослужбовців та інших, призначається один із цих видів пенсії за її вибором.

Статтею 36 цього Закону встановлено, що пенсія у зв'язку із втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по I групі інвалідності, а в разі смерті пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті 32 цього Закону, - незалежно від тривалості страхового стажу. Згідно з частиною другою цієї статті непрацездатними членами сім'ї вважаються, зокрема: чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є інвалідами або досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону.

Відповідно до статті 37 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається в розмірі: на одного непрацездатного члена сім'ї - 50 відсотків пенсії за віком померлого годувальника.

Частиною 1 статті 38 цього Закону пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається на весь період, протягом якого член сім'ї померлого годувальника вважається непрацездатним згідно із частиною другою статті 36 цього Закону, а членам сім'ї, які досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, - довічно.

Відповідно до частини 3 статті 45 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.

Пунктом 3 частини першої цієї встановлено, що пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається з дня, що настає за днем смерті годувальника, якщо звернення про призначення такого виду пенсії надійшло протягом 12 місяців з дня смерті годувальника.

З матеріалів справи убачається, що позивач отримує пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" . Позивач подала заяву про призначення пенсії по втраті годувальника відповідно до Закону України "Про державну службу", тобто не в межах дії одного закону.

За таких підстав, колегія суддів, звертає увагу, що у даному випадку має місце спір про призначення іншої пенсії за іншим законом, а не переведення з одного на інший вид пенсії в межах одного закону.

Згідно з частиною 11 статті 37 Закону України "Про державну службу" в редакції, що була чинною на час смерті годувальника право на призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника на умовах, передбачених частиною 10 цієї статті, мають також непрацездатні члени сім'ї померлої особи, яка отримувала або мала право на пенсію за цим Законом.

Частиною 10 статі 37 вказаного Закону передбачалося, що у разі смерті особи у період перебування на державній службі за наявності у померлого годувальника стажу державної служби не менше 10 років непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні (при цьому дітям незалежно від того, чи були вони на утриманні померлого годувальника), призначається пенсія у зв'язку з втратою годувальника на одного непрацездатного члена сім'ї у розмірі 70 відсотків суми заробітної плати померлого годувальника, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а на двох і більше членів сім'ї - 90 відсотків. До непрацездатних членів сім'ї належать особи, зазначені у статті 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Зазначені норми на час звернення позивача із заявою про призначення іншого виду пенсії втратили чинність.

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02 березня 2015 року № 213, який набрав чинності 01 квітня 2015 року, зобов'язано Кабінет Міністрів України подати до 1 травня 2015 року на розгляд Верховної Ради України проект закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних (крім пенсій військовослужбовців і наукових працівників), на загальних підставах.

У разі неприйняття до 1 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 1 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються, зокрема, відповідно до Закону України «Про державну службу».

01 травня 2016 року набрав чинності Закон України "Про державну службу" від 10.12.2015 №889-УШ, який визначає пенсійне забезпечення державних службовців, однак останнім не передбачено право на призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника непрацездатним членам сім'ї померлої особи, яка отримувала або мала право на пенсію державного службовця.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що судом не враховано, що Закон України "Про державну службу" від 10.12.2015, який набув чинності 01.05.2016 вже діяв, тому суд при прийнятті рішення повинен був застосувати норми цього Закону є безпідставним.

Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 9 лютого 1999 року №1-рп/99 у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) зазначив, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі.

Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Згідно положень частини першої статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

01.05.2016 набув чинності Закон України "Про державну службу" від 10.12.2015 №889-УШ.

Відповідно до пункту 2 Розділу XI Прикінцеві та перехідні положення Закон України "Про державну службу" від 10.12.2015 №889-УШ визнано такими, що втратили чинність, зокрема, Закон України «Про державну службу» №3723-ХП, крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу.

Разом з тим, пунктами 10 та 12 Прикінцевих та перехідних положень вказаного закону визначено право державних службовців у випадках визначених цими пунктами на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу".

За таких підстав, на час звернення позивача до відповідача із відповідною заявою (28.01.2016 року) набрав чинності Закон України "Про державну службу" від 10.12.2015, який не містить норми законодавства, яка б визначала право непрацездатного членам сім'ї померлої особи, яка отримувала або мала право на пенсію державного службовця на призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника та підстави для такого призначення.

З 01 травня 2016 року діючим законодавством України не визначено суб'єктивного права, як і не передбачено підстав, порядку реалізації, обов'язку органів Пенсійного фонду України щодо призначення пенсій у зв'язку з втратою годувальника відповідно до Закону України "Про державну службу" №889-УШ.

Враховуючи дату звернення позивача із заявою про перехід на іншу пенсію, пенсійним органом правомірно відмовлено у призначенні пенсії у зв'язку з втратою годувальника відповідно до Закону України "Про державну службу" №3723-ХП.

Таким чином, підстави для визнання протиправними дій відповідача щодо відмови в призначенні пенсії ОСОБА_3 у зв'язку з втратою годувальника відповідно до Закону України "Про державну службу" №3723-ХП відсутні як відсутні підстави для призначення пенсії позивачу відповідно до Закону України "Про державну службу" №889-УШ.

Позивач не позбавлена права на переведення на пенсію по втраті годувальника на підставі ст. 36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", однак із заявою про призначення пенсії по втраті годувальника на загальних підставах до органів пенсійного фонду не зверталась.

Суд першої інстанції дав належну оцінку обставинам справи, вірно застосував законодавство яке регулює спірні відносини та прийняв рішення, яке відповідає вимогам матеріального і процесуального права.

Згідно ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення, постанову Богунського районного суду м. Житомира від "12" грудня 2016 р. без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту її постановлення і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Г.І. Майор

судді: А.Ю.Бучик

С.М. Шевчук

Роздруковано та надіслано:р.л.п.

1- в справу:

2 - позивачу/позивачам: ОСОБА_3 АДРЕСА_1,10014

3-представник позивача ОСОБА_5 АДРЕСА_2

5- відповідачу/відповідачам: Житомирське об'єднане управління Пенсійного фонду України в Житомирській області вул.Перемоги,55,м.Житомир,10003

- ,