Постанова № 65348496, 15.03.2017, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

__________

10002, м-н Путятинський, 3/65, телефон/факс: (0412) 481-604, 481-637 e-mail: inbox@apladm.zt.court.gov.ua

Головуючий у 1-й інстанції: Панас О.В.

Суддя-доповідач:Мацький Є.М.

ПОСТАНОВА

іменем України

"15" березня 2017 р. Справа № 569/4497/16-а

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Мацького Є.М.

суддів: Капустинського М.М.

Шидловського В.Б.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Рівненського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області на постанову Рівненського міського суду Рівненської області від "13" грудня 2016 р. у справі за позовом ОСОБА_3 до Рівненського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області про визнання незаконними дії та рішення суб'єкта владних повноважень та зобов'язання вчинити певні дії і прийняти відповідні рішення ,-

ВСТАНОВИВ

Позивач - ОСОБА_3 звернулася до Рівненського міського суду Рівненської області з адміністративним позовом до Рівненського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області в якому просила визнати незаконними (неправомірними) дії та рішення суб'єкта владних повноважень та зобов'язання вчинити певні дії і прийняти відповідні рішення.

Постановою Рівненського міського суду Рівненської області від "13" грудня 2016 року адміністративний позов задоволено.

Зобов'язано Рівненське об'єднане управління Пенсійного фонду України Рівненської області здійснити перерахунок пенсії позивачу, згідно статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру", виходячи з розрахунку 80% від суми місячної чинної заробітної плати, згідно довідки прокуратури Рівненської області №18-101 від 26.02.2016 року, без обмеження граничного розміру пенсії та виплатити різницю між фактично одержаною та належною до сплати сумою пенсії за вислугою років, починаючи з 04 березня 2016 року.

В апеляційній скарзі відповідач посилається на порушення норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні адміністративного позову.

Розглянувши та обговоривши доводи, наведені у апеляційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Житомирського апеляційного адміністративного суду дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з огляду на наступне.

Колегією суддів встановлено, що позивач - ОСОБА_3 з 28 вересня 2012 року перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в м.Рівне Рівненської області.

04 березня 2016 року позивач звернувся до відповідача з заявою про проведення перерахунку раніше призначеної пенсії за вислугу років та надав довідку прокуратури Рівненської області №18-101 від 26 лютого 2016 року про суму заробітної плати на посаді начальника відділу прокуратури Рівненської області, на якій працював на час звільнення, для проведення відповідного перерахунку розміру пенсії.

Листом №142/10 від 12 березня 2016 року відповідач повідомив про відмову в проведенні перерахунку пенсії, посилаючись на відсутність для підстав, а саме, на положення пункту 5 Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 року №213-VIII, згідно яких з 01 червня 2015 року скасовані норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до законів України.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції дійшов висновків, що відповідач відмовляючи у перерахунку пенсії діяв неправомірно, а тому позовні вимоги задовольнив.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком та зазначає наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 58 Конституції України встановлено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Виходячи з принципу незворотності дії законів у часі, норми Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" стосуються порядку призначення пенсії прокурорам у разі реалізації ними права на пенсійне забезпечення, а не перерахунку вже призначеної пенсії та не впливають на можливість проведення перерахунку пенсії, призначеної раніше, у відповідності до діючих на час її призначення норм Закону України "Про прокуратуру".

Відповідно до частини 1 статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру" (в редакції, що діяла на час призначення пенсії позивачу), прокурори і слідчі з стажем роботи не менше 20 років, у тому числі з стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років, мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку. Пенсія призначається в розмірі 80% від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до котрої включаються всі види оплати праці, на які нараховуються страхові внески, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії. За кожен повний рік роботи понад 10 років на цих посадах пенсія збільшується на 2%, але не більше 90% від суми місячного (чинного) заробітку.

Положеннями статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру" передбачалося, що обчислення (перерахунок) пенсій провадиться за документами пенсійної справи та документами, додатково поданими пенсіонерами, виходячи з розміру місячного заробітку за відповідною посадою, з якої особа вийшла на пенсію, станом на час звернення за призначенням або перерахунком. Призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв'язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників. Перерахунок призначених пенсій провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, у якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Перерахунок пенсій провадиться з урахуванням фактично отримуваних працівником виплат і умов оплати праці, що існували на день його звільнення з роботи.

Колегією суддів встановлено, що позивач працював в органах прокуратури та набув права на пенсійне забезпечення у 2001 році за вислугою років на підставі статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру" №1789-ХІІ (в редакції, чинній на час набуття такого права).

Відповідно до приписів статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру" №1789-ХІІ (в редакції, що діяла на час призначення пенсії позивачу), станом на час призначення позивачу пенсії, зазначена норма не передбачала права на перерахунок пенсії, а тому посилання позивача та суду першої інстанції, що перерахунок пенсії має бути проведено згідно вимог статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру" (в редакції, що діяла на час призначення пенсії позивачу), не узгоджуються з вказаною правовою нормою.

В послідуючому, порядок призначення пенсії щодо визначення відсотків, а також щодо визнання права на перерахунок пенсії змінювався на підставі внесених змін до статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру".

Законом України від 12 липня 2001 року №2663-III статтю 50-1 Закону України "Про прокуратуру" викладено в новій редакції.

Відповідно до частини 1 статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру", прокурори і слідчі з стажем роботи не менше 20 років, у тому числі з стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років, мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку. Пенсія призначається в розмірі 80% від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до котрої включаються всі види оплати праці, на які нараховуються страхові внески, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії. За кожен повний рік роботи понад 10 років на цих посадах пенсія збільшується на 2%, але не більше 90% від суми місячного (чинного) заробітку.

Відповідно до частини 13 статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру", держава взяла на себе обов'язок забезпечити не лише нарахування, але перерахунок пенсії працівникам прокуратури виходячи з розміру місячного заробітку за відповідною посадою, з якої особа вийшла на пенсію, станом на час звернення за перерахунком.

Призначені працівникам прокуратури пенсії перераховувалися у зв'язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників. Перерахунок призначених пенсій провадився з першого числа місяця, що йде за місяцем, у якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Перерахунок пенсій провадився з урахуванням фактично отримуваних працівником виплат і умов оплати праці, що існували на день його звільнення з роботи.

Законом України від 28 грудня 2014 року №76-VIII "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" внесено зміни до статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру" та частину вісімнадцяту викладено у такій редакції: "Умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України".

15 липня 2015 року набув чинності Закон України "Про прокуратуру", згідно Розділу ХІІ "Прикінцевих положень" якого визнано такими, що втратили чинність з набранням чинності цим Законом, положення:

Закон України "Про прокуратуру" (Відомості Верховної Ради України, 1991 року, N53, стаття 793, N50, стаття 474; 1995 року, N11, стаття 71, N34, стаття 268; 2001 року, N9, стаття 38, N44, стаття 233; 2002 року, N17, стаття 117, стаття 125; 2003 року, N29, стаття 233, N30, стаття 247; 2004 року, N8, стаття 66; 2005 року, N2, стаття 32, N6, стаття 132, N11, стаття 198; 2006 року, N1, стаття 18, N19-20, стаття 156; 2007 року, N7-8, стаття 66, N33, стаття 442; 2008 року, NN5-8, стаття 78, N48, стаття 357; 2010 року, N37, стаття 497, NN41-45, стаття 529; 2011 року, N23, стаття 160, N30, стаття 279; 2012 року, N12-13, стаття 82; 2013 року, N14, стаття 89, N21, стаття 208, N37, стаття 490, N39, стаття 517; 2014 року, N11, стаття 132, N17, стаття 593, N20-21, стаття 745, N22, стаття 816; з змінами, внесеними Законом України від 14 серпня 2014 року №1642-VII), крім пункту 8 частини першої статті 15, частини четвертої статті 16, абзацу першого частини другої статті 46-2, статті 47, частини першої статті 49, частини п'ятої статті 50, частин третьої, четвертої, шостої та одинадцятої статті 50-1, частини третьої статті 51-2, статті 53 щодо класних чинів (їх дія поширюється на осіб, яким присвоєно класні чини до набрання чинності цим Законом), статті 55 щодо посвідчення працівника прокуратури, статті 2 у частині підстав звільнення з посади Генерального прокурора України, а також статті 13 щодо функціонування в системі органів прокуратури міських, районних, міжрайонних, районних у містах прокуратур, яка втрачає чинність з 15 грудня 2015 року.

На час звернення позивача до відповідача з заявою про перерахунок пенсії (04 березня 2016 року), частини 13 та 18 статі 50-1 Закону України "Про прокуратуру" втратили чинність.

Відповідно до частини 20 статті 86 Закону України "Про прокуратуру" (чинної на час виникнення спірних правовідносин), умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України, а тому вказані зміни до законодавства не позбавляють позивача права на перерахунок пенсії, який був йому гарантований статтею 50-1 Закону України "Про прокуратуру" при призначені пенсії, проте визначення умов та порядку перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури покладено на Кабінет Міністрів України.

На час звернення позивача за перерахунком пенсії Кабінетом Міністрів України відповідний нормативно-правовий акт не прийнято.

Норми законодавства щодо умов та порядку перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури на час розгляду даної адміністративної справи є чинними і не визнані неконституційними, а тому підлягають до застосування всіма юридичними та фізичними особами.

Відповідно до статті 13 Закону України "Про Конституційний Суд України", лише Конституційний Суд України приймає рішення та дає висновки у справах щодо конституційності законів та інших правових актів Верховної Ради України, актів Президента України, актів Кабінету Міністрів України, правових актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим.

Конституційний Суд України у пункті 2.1 рішення №20-рп/2011 від "26" грудня 2011 року зазначив, що зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.

Відповідно до пункту 2.2 вказаного рішення зазначено, що Кабінет Міністрів України повноважний вживати заходів щодо забезпечення прав і свобод людини і громадянина та проводити політику у сфері соціального захисту (пункти 2, 3 статті 116).

Рішенням від "02" березня 1999 року №2-рп/99 (v002p710-99) у справі про комунальні послуги, Конституційний Суд України вказав, що здійснення в цілому політики соціального захисту не належить до виключних повноважень Верховної Ради України; політика соціального захисту є складовою частиною внутрішньої соціальної політики держави, забезпечення її проведення, відповідно до пункту 3 статті 116 Конституції України (254к/96-ВР), здійснюється Кабінетом Міністрів України. Кабінет Міністрів України як вищий орган у системі органів виконавчої влади наділений конституційними повноваженнями спрямовувати і координувати діяльність міністерств, інших органів виконавчої влади, до яких належить і Пенсійний фонд України.

Відповідно до Положення про Пенсійний фонд України, бюджет Пенсійного фонду України затверджує Уряд України. Кабінет Міністрів України є органом, який забезпечує проведення державної політики у соціальній сфері, а Пенсійний фонд України - органом, який реалізує таку політику, в тому числі за рахунок коштів Державного бюджету України.

З огляду на вищенаведене, у спірних правовідносинах відповідач здійснював свої повноваження в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України, а тому позовні вимоги позивача є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Суд першої інстанції порушив норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, що є підставою для скасування постанов суду з ухваленням нового рішення.

Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 202, 205, 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу Рівненського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області задовольнити, постанову Рівненського міського суду Рівненської області від "13" грудня 2016 р. скасувати.

Прийняти нову постанову, якою відмовити ОСОБА_3 у задоволенні адміністративного позову.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Є.М. Мацький

судді: М.М. Капустинський

В.Б. Шидловський

Роздруковано та надіслано: рек з пов про вруч

1 - в справу:

2 - позивачу: ОСОБА_3 АДРЕСА_1, 33028

3 - відповідачу: Рівненське об'єднане управління Пенсійного фонду України Рівненської області вул.Яворницького,34, м.Рівне, 33001

- ,