Рішення № 6534824, 11.11.2009, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

11.11.09 р.                     Справа № 37/160                               

Господарський суд Донецької області у складі судді Попкова Д.О., при секретарі Кварцяній О.І., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою Акціонерного товариства закритого типу з іноземними інвестиціями „Екопрод А.Т.”, м. Волноваха Донецької області, ідентифікаційний код 23981928

до Відповідача: Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю „Доля”, с. Доля, Донецької області, ідентифікаційний код30844832

про: стягнення заборгованості за надані послуги з урахуванням індексу інфляції у сумі – 61872,60грн., 3% річних - 438,31грн., штрафні санкції – 30300,00грн.

за участю:

від Позивача – Небера В.В. (довіреність №13 від 22.06.2009р.);

від Відповідача – не з’явився.

Відповідно до вимог ст.ст.4-4, 81-1 ГПК України за клопотанням учасників справи судовий розгляд відбувається з фіксацією у протоколах судових засідань.

Згідно ст. 77 ГПК України судове засідання відкладалось з 23.06.2009р. на 06.07.2009р. Ухвалою господарського суду Донецької області від 23.06.2009 року зупинено провадження у справі. У зв’язку з закінченням апеляційного провадження, ухвалою господарського суду Донецької області від 06.06.2009р. поновлено провадження у справі № 37/160, розгляд справи призначено на 16.07.2009р. 13.07.2009р. зупинено провадження у справі, а 28.10.2009р. поновлено із призначенням до розгляду на 11.11.2009р.

СУТЬ СПРАВИ:

Акціонерне товариство закритого типу з іноземними інвестиціями „Екопрод А.Т.”, м. Волноваха Донецької області (далі – Позивач) звернулося до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю „Доля”, с. Доля, Донецької області (далі – Відповідач) про стягнення заборгованості за надані послуги з урахуванням індексу інфляції у сумі – 61872,60грн., 3% річних - 438,31грн., штрафні санкції - 30300,00грн.

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на неналежне виконання Відповідачем грошових зобов’язань за договором №б/н від 22.09.2008р., внаслідок чого утворилась стягувана заборгованість та виникли підстави для нарахування інфляційної індексації, 3% річних та штрафних санкцій.

На підтвердження вказаних обставин Позивач надає договір №б/н від 22.09.2008р; розрахунок заявлених до стягнення сум, правоустановчі документи, акт виконаних робіт.

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 257, 526, 530, 625 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 2, 4, 12, 13, 15, 54 Господарського процесуального кодексу України.

Позивачем надані додаткові документи, витребувані судом, для залучення до матеріалів справи (а.с.а.с.15,16, 36-40).

Відповідач у судові засідання не з’являвся, відзиву та доказів сплати заборгованості\або відсутності відповідних грошових зобов’язань не надав, хоча належним чином повідомлявся про судові засідання шляхом своєчасного надсилання ухвал за адресою місцезнаходженням, визначеною за матеріалами справи та відомостями Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб – підприємців (а.с.а.с.36,37), достовірність яких (відомостей) презюмується положеннями ст. 18 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців”.

Обізнаність Відповідача про розглядувану справу підтверджується його зверненням із клопотанням (а.с.13) про перенесення розгляду справи, а також ініціювання апеляційного та касаційного перегляду ухвали про порушення провадження у справі, яка не підлягає оскарженню.

Представник Позивача у судовому засіданні підтримав свою позицію, викладену письмово.

Суд вважає за можливе розглянути спір в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, а окремі ненадані Відповідачем документи та неявка його представника у світлі приписів ст.ст. 4-3, 22, 33 Господарського процесуального кодексу України істотним чином не вливають на таку кваліфікацію.

При цьому, з огляду на пояснення Відповідача від 22.06.2009р. (а.с.14) про неотримання позовної заяви, судом враховується, що протягом розгляду справи Відповідач не скористався передбаченим ст. 22 Господарського процесуального кодексу України правом на ознайомлення із матеріалами справи, а наявна в матеріалах справи квитанція пошти про надсилання Позивачем на адресу Відповідача позову (а.с.7), та двосторонній характер інших документів, складаних за участю Відповідача, достатньою мірою вказують на його обізнаність із сутністю спору і обґрунтуванням заявлених вимог.

Вислухавши у судовому засіданні представника Позивача, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду Позивачем докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВСТАНОВИВ:

22.09.2008р. між Позивачем (Виконавець) та Відповідачем (Замовник) укладено договір №б/н (а.с.10), згідно п.п.1.1., 1.2., 5.1 якого Виконавець зобов’язався за заявкою Замовника та у відповідності з умовами цього договору виконати сільськогосподарські роботи – збирання кукурудзи на площі 202 га, розташованих на території Андріївської сільської ради, в строки з 30.10.2008р. по 09.11.2008р., а Замовник зобов’язався прийняти ці роботи та сплатити їх.

Розділ 6 зазначеного договору фіксує домовленості сторін щодо порядку приймання-передачі робіт:

-          Роботи за цим договором приймаються за актом прийому-передачі виконаних робіт протягом 3-х днів з моменту повідомлення Виконавцем Замовнику про готовність передачі виконаних робіт (п. 6.1.);

-          В разі відмови Замовника від підписання акта прийому-передачі виконаних робіт та не надання письмової обґрунтованої відмови від прийому виконаних робіт, роботи вважаються виконаними в повному обсягу, а акт прийому-здачі виконаних робіт підписується Виконавцем в односторонньому порядку (п.6.2).

Відповідно до розділу 4 договору оплата виконаних робіт, розмір якої згідно п.п. 4.1,4.2. з урахуванням ПДВ становить 60600,00грн. (300,00грн. за 1 га зібраної площі), має бути здійснена Відповідачем протягом 10-ти банківських днів з моменту підписання відповідного акту приймання-передачі шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Виконавця.

У п. 8.3. договору сторони дійшли згоди, що за порушення строків оплати робіт за цим договором Замовник сплачує на користь Виконавця штраф в розмірі 50% від вартості виконаних робіт.

На виконання умов договору Позивачем на замовлення Відповідача були виконані роботи, визначені у договорі на загальну суму – 60600,00грн, що підтверджується актом виконаних робіт від 09.11.2008р. (а.с.11), підписаним Відповідачем без будь-яких зауважень.

Як вбачається із матеріалів справи грошові зобов’язання Відповідачем за договором станом на поточний момент не виконані.

За таких обставин та у зв’язку із наявною заборгованістю Відповідача Позивач звернувся до суду з розглядуваним позовом, вимагаючи стягнення окрім заборгованості нарахованих 3% річних, інфляційну індексацію та штраф.

Відповідач у судові засідання не з’являвся, відзиву та доказів сплати заборгованості не надав, хоча належним чином повідомлявся про судові засідання шляхом своєчасного надсилання ухвал за адресою місцезнаходження.

Крім того, Відповідач ухилився від підписання (з зауваженнями або без) акту звіряння розрахунків (а.с.16), складеного та надісланого (а.с.а.с.38-40) Позивачем на виконання вимог суду.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги Позивача до Відповідача такими, що підлягають частковому задоволенню, враховуючи наступне:

Як вбачається із матеріалів справи, сутність розглядуваного позову полягає у примусовому спонуканні Відповідача до виконання грошових зобов’язань за договором та застосуванні наслідків такого невиконання у вигляді стягнення штрафу, інфляційної індексації та 3% річних.

Зважаючи на статус сторін та характер правовідносин, останні, згідно ст.ст.1-3 Господарського кодексу України регламентуються насамперед його положеннями та Цивільним кодексом України.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов’язання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Виходячи із змісту прав та обов’язків сторін, визначених договором №б/н від 22.09.2008р., його предмету, такий договір кваліфікується судом як договір про надання послуг.

Як встановлено ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг виконавець зобов’язується за завданням замовника надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов’язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Отже, в контексті зазначених норм укладений між Позивачем та Відповідачем договір №б/н від 22.09.2008р. є належною підставою для виникнення у останнього грошових зобов’язань, визначених його умовами.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов’язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ч.1 ст.903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов’язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов’язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України про обов’язковість договору для виконання сторонами.

За таких обставин Відповідач не мав правових підстав ухилятися від здійснення розрахунку за надані послуги (виконані роботи з убирання кукурудзи) протягом 10 банківських днів після підписання акту приймання0передачі виконаних робіт згідно умов п. 4.3. договору від 22.09.2008р.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України та ст.599 Цивільного кодексу України зобов’язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Як вбачається із наявного в матеріалах справи акту виконаних робіт (а.с.11) Позивачем були виконані роботи (надані послуги) на загальну суму 60600,00грн. З огляду на дату складання зазначеного акту – 09.11.2008р. – останнім днем оплати відповідних робіт є 22.11.2008р., а, відповідно, першим (банківським) днем прострочення – 24.11.2008р. При цьому, як вказує Позивач, грошові зобов’язання з оплати вказаних робіт не виконані, належних у розумінні ст.34 Господарського процесуального кодексу України доказів протилежного Відповідачем до матеріалів справи не надано.

Відтак, нездійснення оплати виконаних робіт згідно умов договору від 22.09.2008р. кваліфікується судом як порушення Відповідачем грошових зобов’язань у розумінні ст. 610 Цивільного кодексу України, а сам Відповідач – таким, що прострочив згідно ч. 1 ст. 612 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання та у разі прострочення виконання має сплатити кредитору на його вимогу суму боргу.

Оскільки наявність боргу у вказаній сумі підтверджується матеріалами справи і Відповідачем всупереч ст.ст. 4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України належними доказами не спростована, остільки позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню у повному обсягу – в сумі 60600,00грн.

Враховуючи, що за змістом ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора має сплатити, крім суми боргу, інфляційну індексацію та 3% річних, суд, перевіривши арифметичних розрахунок (а.с.3) позовних вимог в цій частині за допомогою відповідної програми інформаційно-пошукової системи „Законодавство”, дійшов висновку про можливість задоволення:

- інфляційної індексації у повному обсягу – у розмірі 1272,60 грн.;

-          3% річних частково – у розмірі 437,8грн. у зв’язку із арифметичним недоліками у розрахунку.

За змістом ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають наслідки, встановлені договором або законом, у тому числі – сплата неустойки, що узгоджується із ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України.

Аналогічні положення закріплені і в ст.ст. 216, 217 Господарського кодексу України. При цьому, несвоєчасне виконання грошових зобов’язань є належною підставою у розумінні ст. 218 Господарського кодексу України для застосування заходів господарсько-правової відповідальності.

Як встановлено ст. 549 Цивільного кодексу України штрафом є вид неустойки, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов’язання.

Враховуючи, що домовленість Позивача та Відповідача про застосування штрафу у разі прострочення оплати виконаних робіт сформульована безпосередньо у п. 8.3. договору, вимоги ст. 547 Цивільного кодексу України стосовно форми правочину щодо забезпечення виконання зобов’язання, видом якого у розумінні ч.1 ст. 546 Цивільного кодексу України є неустойка, у розглядуваному випадку дотримані.

Суд, зважаючи на встановлений ним факт порушення Відповідачем строків оплати виконаних робіт, дійшов висновку про наявність правових підстав для застосування такого виду неустойки як штраф згідно домовленості сторін, викладеної в п. 8.3. договору від 22.09.2008р., та перевіривши розрахунок, задовольняє означені вимоги у повному обсягу – в сумі 30300,00грн.

За відсутністю відповідної заяви Відповідача та з огляду на зловживання останнім процесуальним правом з оскарження судових актів з метою затягування вирішення справи по суті суд не вважає за необхідне з власної ініціативи вирішувати питання про можливість зменшення розміру штрафних санкцій відповідно до ст. 233 Господарського кодексу України та п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України.

Судові витрати у відповідності до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України стягуються з Відповідача на користь Позивача пропорційно сумі задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1, 4, 4-2 - 4-6, 22, 33, 34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Акціонерного товариства закритого типу з іноземними інвестиціями „Екопрод А.Т.”, м. Волноваха Донецької області (ідентифікаційний код 23981928) до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю „Доля”, с. Доля, Донецької області (ідентифікаційний код 30844832) про стягнення заборгованості за надані послуги з урахуванням індексу інфляції у сумі – 61872,60грн., 3% річних - 438,31грн., штрафні санкції – 30300,00грн. задовольнити частково.

2. Стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю „Доля”, с. Доля, Донецької області (ідентифікаційний код 30844832) на користь Акціонерного товариства закритого типу з іноземними інвестиціями „Екопрод А.Т.”, м. Волноваха Донецької області, (ідентифікаційний код 23981928) заборгованість у сумі 60600грн., інфляційну індексацію у сумі суму 1272,60 грн., 3% річних у сумі 437,8грн. та штрафу розмірі 30300грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. У задоволені решти вимог щодо стягнення 3% річних відмовити.

4. Стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю „Доля”, с. Доля, Донецької області (ідентифікаційний код 30844832) на користь Акціонерного товариства закритого типу з іноземними інвестиціями „Екопрод А.Т.”, м. Волноваха Донецької області (ідентифікаційний код 23981928) у якості компенсації судових витрат – державного мита в сумі 926,1грн., витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу – 312,49грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Рішення набирає законної сили після закінчення 10-ти денного строку з дня його прийняття, а у разі подання апеляційної скарги або внесення апеляційного подання протягом зазначеного строку – після розгляду справи апеляційною інстанцією, якщо рішення не буде скасовано.

У судовому засіданні 11.11.2009р. оголошено та підписано повний текст рішення.

6. Рішення може бути оскаржене через Господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня його прийняття або в касаційному порядку протягом одного місяця з дня набрання рішенням законної сили.

Суддя