Ухвала суду № 65348187, 14.03.2017, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 березня 2017 р.м.ОдесаСправа № 521/13997/16-а

Категорія: 10.2.4 Головуючий в 1 інстанції: Маркарова С.В.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду

у складі:

головуючого - Потапчука В.О.

суддів - Семенюка Г.В.

- Шеметенко Л.П.

при секретарі - Алексєєвій Н.М.

за участю представника відповідача - Лазарева Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на постанову Малиновського районного суду м.Одеси від 07 грудня 2016 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Управління пенсійного фонду України в Малиновському районі м.Одеси про визнання рішення неправомірним та зобов'язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И Л А :

15.08.2016 року ОСОБА_3 звернувся з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України у Малиновському районі м. Одеси, в якому просив:

- визнати неправомірним рішення відповідача від 02.08.2016 року щодо відмови у призначенні пенсії за вислугу років;

- зобов'язати відповідача здійснити розрахунок та призначення пенсії позивачу з 12.07.2016 року в порядку ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру» в редакції від 01.01.2007 року в розмірі 90% від середнього заробітку без обмежень граничного розміру на підставі наданих документів та довідки прокуратурою Одеської області від 11.07.2016 року №532.

Постановою Малиновського районного суду м.Одеси від 07 грудня 2016 року відмовлено у задоволенні адміністративного позову.

Не погоджуючись з постановою суду позивачем подано апеляційну скаргу у якій зазначено, що судом першої інстанції порушено норми матеріального права у звязку з чим апелянт просить скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нову, якою задовольнити його позовні вимоги.

Розглянувши доводи апеляційної скарги , перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_3 є працівником прокуратури Одеської області.

12.07.2016 року він звернувся із заявою до управління Пенсійного фонду України у Малиновському районі м. Одеси про призначення пенсії за вислугу років.

Пенсію позивач просив призначити відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» 789-ХІІ в редакції Закону від 01.01.2007 року.

02.08.2016 УПФУ у Малиновському районі м. Одеси своїм рішенням відмовило ОСОБА_3 у призначенні пенсії.

При прийнятті рішення пенсійний фонд виходив з п. 5 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року, Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24.12.2015 року, за якими положення ст. 50-1 Закон України «Про прокуратуру», які визначали право на призначення пенсії працівникам прокуратури, втратили чинність.

При вирішенні питання суд першої інстанції дійшов висновку щодо правомірності дій відповідача та відсутності підстав для призначення пенсії позивачу відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» 789-ХІІ в редакції Закону від 01.01.2007 року.

Колегія суддів вважає правильним такий висновок суду першої інстанції виходячи з наступного.

Спірні правовідносини виникли між сторонами в момент звернення позивача до пенсійного фонду з заявою про призначення пенсії, що відповідає Постанові Правління Пенсійного Фонду України від 25.11.2005 року № 22-1 «Про затвердження Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" в редакції від 30.07.2015 року.

На момент звернення позивача до УПФУ у Малиновському районі м. Одеси з заявою про призначення йому пенсії за вислугу років Закон України «Про прокуратуру» № 1789-ХІІ від 01.01.2007 року на підставі підпункту 1 пункту 3 розділу ХІІ Прикінцевих положень Закону України «Про прокуратуру» № 1697-VII від 14.10.2014 втратив чинність.

Натомість чинним була ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» №1697-VII, яка надає право на призначення пенсії за вислугу років при наявності певного загального стажу, до якого входить стаж роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури.

Відповідно до ч. 1 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 року прокурори мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку за наявності на день звернення з 1 жовтня 2015 року по 30 вересня 2016 року, вислуги років не менше ніж 22 роки 6 місяців, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 12 років 6 місяців.

На момент звернення до пенсійного фонду з заявою про призначення пенсії позивач мав загальний стаж роботи 21 рік 3 місяці 20 днів, в тому числі на посадах прокурорів і слідчих прокуратури 17 років 6 місяців 20 днів.

Прикінцеві та перехідні положення Закону № 1697-VII від 14.10.2014 року «Про прокуратуру» не містять положення стосовно збереження за прокурорами, які були призначені на відповідну прокурорську посаду до набрання чинності цим Законом, права на отримання пенсії за вислугу років відповідно до законодавства, що діяло до дня набрання чинності Законом № 1697-VII від 14.10.2014 року.

Згідно із ст. 147 Конституції України єдиним органом конституційної юрисдикції в Україні є Конституційний Суд України, який вирішує питання про відповідність законів та інших правових актів Конституції України і дає офіційне тлумачення Конституції та законів України.

Положення Закону № 1697-VII від 14.10.2014 року щодо визначення права прокурора на отримання пенсії з вислугу років не визнані неконституційними, також відносно них відсутнє офіційне тлумачення Конституційного Суду України.

Станом на 12.07.2016 рік вислуга років позивача є недостатньою для призначення йому пенсії за вислугу років за Законом України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 року.

Таким чином, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції, що вимоги позивача про визнання неправомірним рішення Управління пенсійного фонду України в Малиновському районі м. Одеси від 02.08.2016 року щодо відмови позивачу у призначенні пенсії за вислугу років є безпідставними, оспорюване рішення прийнято відповідачем в межах своїх повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Згідно ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що при прийнятті оскаржуваної постанови суд першої інстанції дійшов вірних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, ст. 206, ч.5 ст. 254 КАС України, колегія суддів , -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - залишити без задоволення, а постанову Малиновського районного суду м.Одеси від 07 грудня 2016 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Управління пенсійного фонду України в Малиновському районі м.Одеси про визнання рішення неправомірним та зобов'язання вчинити певні дії,-,- залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів з дня складання судового рішення в повному обсязі

Повний текст виготовлено 15 березня 2017 року

Суддя доповідач: Потапчук В.О.

Суддя: Шеметенко Л.П.

Суддя: Семенюк Г.В.