Ухвала суду № 65347702, 27.02.2017, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 755/12509/15-а Головуючий у 1-й інстанції: Гаврилова О.В. Суддя-доповідач: Собків Я.М.

У Х В А Л А

Іменем України

27 лютого 2017 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді: Собківа Я.М.,

суддів: Вівдиченко Т.Р., Костюк Л.О.

розглянувши в порядку письмового провадження справу за апеляційною скаргою Лівобережного об'єднаного Управління Пенсійного фонду України в м. Києві на постанову Дніпровського районного суду м. Києва від 15 грудня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Лівобережного об'єднаного Управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправною бездіяльності та спонукання до вчинення дій, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_3 звернулася до Дніпровського районного суду м. Києва із адміністративним позовом до Лівобережного об'єднаного Управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправною бездіяльності та спонукання до вчинення дій.

Постановою Дніпровського районного суду м. Києва від 15 грудня 2016 року адміністративний позов задоволено повністю.

Відповідач не погоджуючись з прийнятим рішенням суду звернувся з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що оскаржувана постанова суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а саме, судом першої інстанції неповно з'ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, в зв'язку з чим просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким повністю відмовити в задоволенні вимог даного позову.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які прийняті у порядку скороченого провадження за результатами розгляду справ, передбачених пунктами 1, 2 частини першої статті 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України.

З доповіді судді - доповідача вбачається, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, особиста участь сторін - не обов'язкова.

З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, як це передбачено ст. 197 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка за даними трудової книжки має страховий стаж 35 років 1 місяць 21 день, була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 та 22.08.1991р. знята з реєстрації у зв'язку із виїздом на постійне місце проживання до Ізраїлю, через уповноваженого представника ОСОБА_4

18.12.2014 року позивач через свого представника звернулася до Управління Пенсійного фонду України у Дніпровському районі м. Києва із заявою про призначення їй пенсії за віком. (а.с.3; 6; 7).

До заяви були долучені наступні документи: завірена останнім роботодавцем копія трудової книжки, заява про перерахування пенсійних виплат на банківський рахунок, копія картки платника податків, копія нотаріально посвідченої довіреності та паспорта, копія паспорта представника. (а.с.3-зворот, 6).

На виконання вимог Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України № 22-1 від 25.11.2005 року, уповноваженим представником позивача - ОСОБА_4 заявою від 15.04.2015р. до Управління Пенсійного фонду України у Дніпровському районі м. Києва було подано додаткові документи (довідка та заява), як додаток до заяви від 18.12.2014 року для призначення пенсії за віком ОСОБА_3, які приєднано до матеріалів пенсійної справи (а.с.4).

Листом Управління Пенсійного фонду України у Дніпровському районі м. Києва № 749/09/Ш-726 від 25.12.2014 року та листом № 257/09/Ш-211 від 28.04.2015 року представнику позивача ОСОБА_4 було відмовлено у призначенні пенсії позивачу ОСОБА_3, оскільки не надано належних документів, передбачених Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженим постановою Правління Пенсійного фонду України № 22-1 від 25.11.2005 року. (а.с.5; 113).

Надаючи правову оцінку обставинам вказаної справи, колегія суддів зважає на наступне.

Згідно ч. 1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Передбачене Конституцією України право громадян на соціальний захист конкретизоване у Законі України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та Законі України «Про пенсійне забезпечення», якими встановлено порядок нарахування та виплати пенсії.

За приписами ст. 1 Закону України «Про пенсійне забезпечення», громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом. Іноземні громадяни та особи без громадянства, які проживають в Україні, мають право на пенсію на рівні з громадянами України на умовах, передбачених законодавством або міжнародними угодами.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 8 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають: громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.

Як свідчать матеріали даної справи, позивач, ІНФОРМАЦІЯ_1 є громадянином України і у відповідності до ч. 1 ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» за наявності відповідного страхового стажу набув право на отримання пенсії за віком.

У відповідності з ч. З ст. 2 Протоколу № 4 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожна людина має право на вільне пересування і свободу вибору місця проживання. Кожна людина має право залишати будь-яку країну, включаючи свою власну.

Згідно ч. 2 ст. 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не може бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставами для їх обмеження.

Відповідно до положень ст. 2 Закону України «Про громадянство України», якщо громадянин України набув громадянство (підданство) іншої держави або держав, то у правових відносинах з Україною він визнається лише громадянином України.

Як встановлено ст. 24 Конституції України, громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Виходячи із правової та соціальної природи пенсії право громадянина на призначення йому пенсії не може пов'язуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні.

Отже, безумовним правом позивача є його право на соціальний захист, а саме на призначення та виплату йому пенсії за віком, а відповідно обов'язком України є, зокрема, соціальний захист своїх громадян, які перебувають за її межами, у тому числі й на призначення та виплату пенсії.

Положенням частини 1 статті 44 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ник органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

У пункті 1.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій), затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України № 22-1 від 25.11.2005 р. та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за № 1566/11846 (у редакції постанови Правління Пенсійного фонду України від 07.07.2014 р. № 13-1) встановлено, що заява про призначення пенсії непрацюючим особам, а також членам сім'ї у зв'язку з втратою годувальника подається заявником особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально, безпосередньо до управління Пенсійного фонду України у районі, місті, районі у місті, а також у місті та районі.

Як було зазначено вище, позивач через уповноваженого представника ОСОБА_4 18.12.2014 року звернулася до Управління Пенсійного фонду України у Дніпровському районі м. Києва із заявою про призначення їй пенсії за віком. У відповідності до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України № 22-1 від 25.11.2005 року, уповноваженим представником позивача - ОСОБА_4 разом із заявою від 15.04.2015р. до Управління Пенсійного фонду України у Дніпровському районі м. Києва були подані додаткові документи (довідка та заява), як додаток до заяви від 18.12.2014 року для призначення пенсії за віком ОСОБА_3, які приєднано до матеріалів пенсійної справи (а.с.4).

Проте листом Лівобережного об'єднаного Управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 28 квітня 2015 року № 257/09/Ш-211 представнику позивача було відмовлено у призначенні пенсії з підстав ненадання належних документів для призначення (перерахунку) пенсії, передбачених постановою Правління Пенсійного фонду України № 22-1 від 25.11.2005 року «Про затвердження Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (а.с. 5).

У відповідності з положенням пункту 7 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій, до заяви про призначення пенсії за віком додаються, зокрема, документи про місце проживання (реєстрації) особи. А за умовами пункту 2.9 вказаного Порядку, особа, яка звертається за пенсією (незалежно від виду пенсії), повинна пред'явити паспорт (або інший документ, що засвідчує цю особу, місце її проживання (реєстрації) та вік).

Згідно пунктів 2.22-2.23 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій, за документ, що засвідчує місце проживання особи, приймаються: паспорт або довідка відповідних органів з місця проживання (реєстрації), у тому числі органів місцевого самоврядування. Іноземці та особи без громадянства подають також копію посвідки на постійне проживання. Документи, необхідні для призначення пенсії, можуть бути подані як в оригіналах, так і копіях, посвідчених нотаріально або адміністрацією підприємства, установи, організації, що подає документи заявника для призначення пенсії, чи органом, що призначає пенсію. Документи про стаж, вік та заробітну плату подаються тільки в оригіналах. У разі якщо підтвердженням страхового стажу є трудова книжка, надається копія з неї, завірена адміністрацією підприємства, установи, організації за місцем останньої роботи або органом, що призначає пенсію.

При цьому, пунктами 4.1, 4.3, 4.7, 4.10 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій передбачено, що орган, який призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою (додаток 2). Не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України. Право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію. При прийманні документів щодо виплати пенсії орган, що призначає пенсії, перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів, знімає копії з відповідних документів. Не пізніше 10 днів після надходження всіх необхідних документів для виплати пенсії орган, що призначає пенсію, повинен їх розглянути та прийняти відповідне рішення, яке оформлюється розпорядженням. Надані документи та заява зберігаються в пенсійній справі.

За твердженням позивача, нею через представника були надані всі необхідні документи, визначені Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій, а тому відмова відповідача у призначенні їй пенсії з підстав ненадання належних для цього документів, є протиправною.

Колегія суддів, дослідивши матеріали вказаної справи, звертає увагу на ту обставину, що позивачем окрім трьох поданих нею заяв, подавалися також і оригінали наступних документів, а саме: паспорту громадянина України для виїзду за кордон; пенсійного посвідчення; картки фізичної особи - платника податків; документ, що підтверджує реєстрацію і проживання позивача в державі Ізраїль; трудової книжки, документів про відкриття пенсійного рахунку в банківській установі.

Крім того, в матеріалах справи міститься копія ухвали Вищого адміністративного суду України від 18 жовтня 2016 року по справі № К/800/53513/15, якою задоволено частково касаційну скаргу ОСОБА_3 у справі за її позовом до до Управління пенсійного фонду України у Дніпровському районі м. Києва про визнання протиправною бездіяльності та спонукання до вчинення дій. Скасовано постанову Дніпровського районного суду м. Києва від 17 серпня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 08 грудня 2015 року та направлено справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

В своєму рішенні колегія суддів Вищого адміністративного суду України на підставі комплексного аналізу наведених положень законодавства, яким врегульовано спірні правовідносини, рішень Європейського суду з прав людини, Конституційного Суду України та з урахуванням встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи, прийшла до висновку, що позивач ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянка України проживаюча за кордоном, має право на призначення спірної пенсії, реалізація якого повинна здійснюватись у встановленому національним законодавством порядку визначеному, зокрема, у Законі України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» і затвердженого на виконання його положень Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій.

Відповідно до ч.ч. 1, 3, 5 ст. 254 КАС України, постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду, постанова Верховного Суду України набирають законної сили з моменту проголошення, а якщо їх було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Таким чином, системно проаналізувавши вище викладені норми та з'ясовані обставини, та враховуючи при цьому, що Вищим адміністративним судом України було скасовано постанову Дніпровського районного суду м. Києва від 17 серпня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 08 грудня 2015 року, якими в свою чергу відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_3 до Управління пенсійного фонду України у Дніпровському районі м. Києва про визнання протиправною бездіяльності щодо не призначення пенсії за віком та зобов'язання призначити пенсію за віком з 18 грудня 2014 року, колегія суддів суду апеляційної інстанції прийшла до висновку про наявність правових підстав для задоволення вимог даного позову.

Отже, доводи апеляційної скарги не спростовують правового обґрунтування, покладеного в основу судового рішення, тому не можуть бути підставою для скасування постанови суду першої інстанції.

Виходячи з вищезазначеного, колегія суддів вважає, що постановлене у справі рішення суду першої інстанції ґрунтується на вірно встановлених фактичних обставинах справи, яким дана належна юридична оцінка, правильно застосовані норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, та не допущено порушень матеріального і процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи, доводи викладені в апеляційній скарзі не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстави для скасування або зміни рішення суду першої інстанції відсутні.

Згідно ч. 10 статті 183-2 КАС України, у разі оскарження в апеляційному порядку постанови, прийнятої у скороченому провадженні, ухвала суду апеляційної інстанції по такій справі є остаточною і оскарженню не підлягає.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 183-2, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Лівобережного об'єднаного Управління Пенсійного фонду України в м. Києві залишити без задоволення.

Постанову Дніпровського районного суду м. Києва від 15 грудня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили у порядку, визначеному ст. 254 КАС України та не підлягає оскарженню.

Головуючий суддя Собків Я.М.

Суддя Вівдиченко Т.Р.

Суддя Костюк Л.О.

Головуючий суддя Собків Я.М.

Судді: Вівдиченко Т.Р.

Костюк Л.О.