Постанова № 65347384, 14.03.2017, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" березня 2017 р. Справа № 909/743/16

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії

головуючого-судді Михалюк О.В.

суддів Малех І.Б.

ОСОБА_1

розглянув апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк»

на рішення господарського суду Івано-Франківської області від 08.11.2016р.

у справі № 909/743/16

за позовом Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк», м.Київ

до відповідача ОСОБА_2 акціонерного товариства «Хутрофірма «Тисмениця», м.Тисмениця

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Капітал інвест плюс», м.Київ

прозобов»язання вчинити дії, спрямовані на виконання вимог Закону України «Про акціонерні товариства» та переведення емітованих ним простих іменних акцій у кількості 1451821 штук у бездокументарну форму існування,

з участю представників:

від позивача ОСОБА_3

від відповідача не з»явився

В ході судового засідання представникам сторін права і обовязки, передбачені ст.22 ГПК України розяснені.

Відводів складу суду в порядку статті 20 Господарського процесуального кодексу України не заявлялось. Заяв про технічну фіксацію судового процесу від учасників судового процесу не надходило, у зв»язку із чим хід судового засідання фіксується у протоколі судового засідання.

Відповідач та третя особа належним чином були повідомлені про день та час слухання справи, однак повноважних представників в засідання не скерували, в звязку з чим колегія вважає за можливе розглянути апеляційні скарги за наявними у справі доказами.

В судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 08.11.2016р. у справі № 909/743/16 (суддя Булка В.І.) відмовлено у задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк», м.Київ до ОСОБА_2 акціонерного товариства «Хутрофірма «Тисмениця», м.Тисмениця про зобов»язання вчинити дії, спрямовані на виконання вимог Закону України «Про акціонерні товариства» та переведення емітованих ним простих іменних акцій у кількості 1 451 821 штук у бездокументарну форму існування.

Не погоджуючись з даним рішенням позивач Публічне акціонерне товариство «Всеукраїнський акціонерний банк» подав до Львівського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить скасувати згадане рішення, посилаючись, зокрема, на те, що воно є незаконне, винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, оскільки судом першої інстанції не вірно зроблено висновок щодо твердження ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк» про повернення наказу № 312 від 06.03.2012р. у зв»язку із неналежним виконанням відповідачем приписів Закону України «Про акціонерні товариства». Як зазначає скаржник, у постанові державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України від 22.09.2015р. у виконавчому провадженні № 36719979 підставою повернення виконавчого документа визначено відсутність підтверджуючої інформації про те, що ТзОВ «Капітал плюс інвест» є власником 1 1415 821 штук акцій, емітованих ВАТ «Хутрофірма «Тисмениця». Проте, зазначений висновок саме і є наслідком бездіяльності ВАТ «Хутрофірма «Тисмениця» та результатом невиконання відповідачем вимог Закону України «Про акціонерні товариства», що призвело до відсутності реєстрації у встановленому порядку емітованих ВАТ «Хутрофірма «Тисмениця» акцій. Крім того, на думку скаржника, судом першої інстанції зроблено невірний висновок про невідповідність вибраного позивачем способу захисту своїх прав.

Наводить скаржник і інші доводи, що є, на його думку, підставою для скасування оскаржуваного рішення.

Колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду, обговоривши доводи апеляційних скарг, перевіривши наявні матеріали, проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на наступне.

Між ОСОБА_2 акціонерним товариством «Всеукраїнський акціонерний банк, назва якого внаслідок набрання чинності Закону України «Про акціонерні товариства» змінена на Публічне акціонерне товариство «Всеукраїнський акціонерний банк»» та ОСОБА_2 акціонерним товариством «Хутрофірма «Тисмениця» 30.09.08 укладено кредитний договір № 08/44-03 та додатку до нього, згідно умов якого банк надав ВАТ «Хутрофірма «Тисмениця» у платне користування кошти у розмірі 6 006 994,45 доларів США із остаточним строком повернення 29.09.2010 року.

Для забезпечення виконання зобов'язань за Кредитним договором ПАТ «ВіЕйБі Банк» укладено такі договори застави:

- з ВАТ «Хутрофірма «Тисмениця» від 30.09.2008 року - за умовами якого останнє передало у Банку в заставу майно (дистилятори, станки, ліфти, трансформатори, двигуни електричні, гладильні, швейні машини, насоси, сушки всього - 1353 найменування);

- з Товариством з обмеженою відповідальністю «Капітал плюс інвест» (далі - ТзОВ «Капітал плюс інвест») від 18.12.2008 року - відповідно до якого Банку передано у заставу цінні папери, а саме прості іменні акції у кількості 1 451 821 (один мільйон чотириста п'ятдесят одна тисяча вісімсот двадцять одна) штука, емітовані ВАТ «Хутрофірма «Тисмениця», що належать ТзОВ «Капітал плюс інвест» на праві власності.

ВАТ «Хутрофірма «Тисмениця» умови Кредитного договору не виконало, кошти у встановлений строк не повернуло.

Господарським судом Івано-Франківської області 21.02.2012 року у справі № 5010/1612/2011-18/70 позовні вимоги ПАТ «ВіЕйБі Банк» про звернення стягнень предмет застави шляхом проведення публічних торгів задоволено у повному обсязі. Зокрема, у рахунок погашення заборгованості за Кредитним договоре розмірі 54503974,31 грн звернуто стягнення на предмет застави, а саме на зазначені вище прості іменні акції у кількості 1 451 821 штук відповідно до Договору застави від 18.12.2008 року шляхом проведення публічних торгів із встановленням початкової ціни продаж на предмет застави на підставі оцінки майна на рівні не нижчому за звичайні ціни на цей майна, що діють на день визначення вартості майна.

На виконання рішення суду видано наказ №312 від 06.03.2012 року. Як наслідок, державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України 22.02.2013 року відкрите виконавче провадження № 36719979.

Виконавчий документ повернуто стягувачеві державним виконавцем 22.09.2016 року на підставі відповіді Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 24.06.2015 року № 09/04/13229/НК, відповідно до якої за ТОВ «Капітал плюс інвест» не зареєстровано на праві власності акції емітентів.

З метою встановлення місцезнаходження заставного майна, а саме простих іменні акцій у кількості 1 451 812 шт. ПАТ «ВіЕйБі Банк» звернулося із запитами до Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку і Прикарпатського територіального управління Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку про надання інформації стосовно реєстрації випуску цінних паперів - простих іменних акцій ВА «Хутрофірма «Тисмениця».

Відповідно до отриманих відповідей встановлено, що всупереч вимогам Закону України «Про акціонерні товариства» ВАТ «Хутрофірма «Тисмениця» не здійснено дій щодо переведення випуску цінних паперів документарної форми існування бездокументарну форму існування.

Як повідомив Національний депозитарій України у відповідь на запит ПАТ «ВіЕй Банк» за інформацією наявною у переданих документах на рахунку у цінних паперів депонента ТОВ «Капітал плюс інвест» обліковувались 980 789 простих іменних акцій емітента «ВАТ «Хутрофірма «Тисмениця».

Як вбачається із матеріалів справи, рішенням господарського суду Івано-Франківської області 20.10.2015 року ПАТ «ВіЕйБі Банк» відмовлено у задоволенні позову до ВАТ «Хутрофірма «Тисмениця» про стягнення заборгованості, яка виникла у наслідок неналежного виконання зобов'язань за кредитним договором № 08'44-03 від 03.09.2008 року (далі - Кредитний договір) у сумі 197069898,98 грн, шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки згідно з іпотечним договором від 30.09.2008 року шляхом визнання права власності за ПАТ «ВіЕйБі Банк».

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 04.04.2016 року апеляційну скаргу ПАТ «ВіЕйБі Банк» задоволено частково. Рішення господарського суду Івано-Франківської області від 20.11.2015 року по справі № 909/691/15 скасовано в частині відмови у позові про звернення стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором від 30.09.2008 року у рахунок погашення заборгованості ВАТ «Хутрофірма «Тисмениця» перед ПАТ «ВіЕйБі Банк» за Кредитним договором у розмірі 54485613,03 грн., у цій частині прийнято нове рішення, яким позов задоволено. Звернуто стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором від 30.09.2008 року у рахунок погашення заборгованості ВАТ «Хутрофірма «Тисмениця» перед ПАТ «ВіЕйБі Банк» за Кредитним договором у розмірі 54485613,03 грн, шляхом визнання за ПАТ «ВіЕйБі Банк» права власності на предмет іпотеки за іпотечним договором від 30.09.2008 року.

Слід зауважити, що Львівським апеляційним господарським судом не розглядалось питання щодо скасування чи втрати чинності рішення господарського суду Івано-Франківської області від 21.02.2012 у справі № 5010/1612/2011-18/70 про звернення стягнення на предмет застави та не приймалось рішення про припинення чи визнай недійсним договору застави від 18.12.2008 року, укладеного між ПАТ "ВіЕйБі Банк" і ТОВ «Капітал плюс інвест».

Рішення господарського суду Івано-Франківської області і договір застави від 18.12.2008 року є чинними та підлягають виконанню відповідно до вимог законодавства.

Крім того у позовній заяві позивач стверджує, що причиною повернення виконавчою службою наказу господарського суду Івано-Франківської області від 06.03.2012р. № 312 у справі № 5010/1612/2011-18/70 є неналежне виконання відповідачем приписів Закону «Про акціонерні товариства». Таке твердження позивача не відповідає дійсності, оскільки згідно постанови про повернення виконавчого документа стягувачеві від 22.09.2015р. у виконавчому провадженні № 36719979 підставою для повернення виконавчого документа є відсутність підтверджуючої інформації про те, що ТОВ «Капітал плюс Інвест» є власником 1 451 821 штук акції, емітованих відповідачем.

Статтею 526 Цивільного кодексу України визначено загальні умови виконаня зобов'язання, а саме: зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із статтею 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

За нормами статті 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до пунктів 2.3. та 2.6. Кредитного договору, підписаного відповідачем без зауважень, повернення Кредиту здійснюється шляхом перерахування коштів на визначені рахунки. Платежі вважаються здійсненими в установлений строк, якщо їх сума в повному розмірі надійшла на позичковий рахунок.

Як наголошує Вищий господарський суд у своєму листі від 29.04.2013 року «Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» за змістом статей 598-609 Цивільного кодексу України рішення суду про стягнення боргу не є підставою для припинення грошового зобов'язання.

Відтак, враховуючи те, що рішення господарського суду Івано-Франківської області не виконано, заборгованість за Кредитним договором не погашено, доводи відповідача про припинення господарських зобов'язань між ним та ПАТ «ВіЕйБі Банк» у зв'язку і прийняттям Львівським апеляційним господарським судом постанови від 04.04.2016 року про звернення стягнення на предмет іпотеки є неприйнятними.

Окрім того, суд першої інстанції вірно звернув увагу на норми ст. 16 ЦК України, якими визначено, що кожна особа має право звертатися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права га інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало ло порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади або органу місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

В контексті викладеного, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що обраний позивачем спосіб захисту своїх прав не відповідає вимогам ст. 16 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст.43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно із ст.34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Згідно пункту 1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 року № 6 "Про судове рішення" рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Колегія суддів також зазначає, що рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального закону, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а також правильно витлумачив ці норми; а обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню.

Зважаючи на викладене, рішення господарського суду відповідає вимогам закону до судового рішення, в якому необхідно повно відобразити обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і їх правові наслідки повинні бути вичерпними, відповідати дійсності та підтверджуватися достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Скаржник не надав належних та допустимих доказів на спростування висновків місцевого господарського суду, викладених в рішенні господарського суду Івано-Франківської області від 08.11.2016р. у даній справі.

З огляду на все викладене вище, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду Івано-Франківської області від 08.11.2016 року у даній справі відповідає матеріалам справи, ґрунтується на вимогах чинного законодавства і підстав для його скасування немає, а зазначені в апеляційній скарзі доводи скаржника не відповідають матеріалам справи, документально не обґрунтовані, а тому не визнаються такими, що можуть бути підставою згідно ст. 104 ГПК України для скасування чи зміни оскаржуваного рішення.

Судовий збір за перегляд ухвали господарського суду Івано-Франківської області від 08.11.2016 року у даній справі в апеляційному порядку слід покласти на скаржника в порядку, передбаченому ст. 49 ГПК України.

На підставі наведеного та відповідно до вимог ст.ст.33,34,43,49,91,99,101-105 ГПК України,-

Львівський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський ОСОБА_4» - залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Івано-Франківської області від 08.11.2016р. у справі № 909/743/16 залишити без змін.

3. Витрати по сплаті судового збору за перегляд рішення в апеляційному порядку покласти на скаржника.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

5. Матеріали справи повернути господарському суду Івано-Франківської області.

7. Повний текст постанови складено « 15» березня 2017р.

Головуючий суддя Михалюк О.В.

суддя Кордюк Г.Т.

суддя Малех І.Б.