Постанова № 65347189, 09.03.2017, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" березня 2017 р.Справа № 914/2319/16

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого суддіОрищин Г.В.

суддівГалушко Н.А.

ОСОБА_1

розглянув апеляційну скаргу ОСОБА_2

на рішення Господарського суду Львівської області від 15.12.2016

у справі № 914/2319/16

за позовом Відкритого акціонерного товариства «Бродирембуд», м. Броди

до відповідача ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю «Ком ОСОБА_4», м. Львів

за участю у справі третьої особи-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_2, с. Коросне, Перемишлянський р-н, Львівська обл

за участю у справі третьої особи-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_5 нотаріуса Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_6, м. Львів

про визнання недійсним договору купівлі-продажу будівлі гаражу від 01.03.2013,

представники сторін:

- від позивача ОСОБА_7,

- від відповідача не зявився,

- від третьої особи-1 ОСОБА_8,

- від третьої особи-2 не зявився.

Права та обовязки сторін, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України учасникам судового процесу розяснено. Заяв про відвід складу суду не поступало.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 22.12.2016 у справі № 914/2319/16 (головуючий суддя Петрашко М.М., судді Ділай У.І., Кітаєва С.Б.) задоволено позов Відкритого акціонерного товариства (надалі ВАТ) «Бродирембуд», визнано недійсним договір від 01.03.2013 купівлі-продажу будівлі (нежитлової будівлі) гаражу загальною площею 72,0 м.кв., розташованої за адресою: Львівська обл., Бродівський р-н, м. Броди, вул. Чупринки, 17, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна НОМЕР_1, укладений між позивачем та ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю (надалі ТзОВ) «Ком ОСОБА_4», посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_6 та зареєстрований у реєстрі за № 393.

Приймаючи оскаржуване рішення, місцевий господарський суд встановив, що ОСОБА_9, який підписував від імені ВАТ «Бродирембуд» спірний договір купівлі-продажу від 01.03.2013, не був наділений необхідним обсягом цивільної дієздатності на укладення такого договору, оскільки рішення позачергових загальних зборів акціонерів ВАТ «Бродирембуд» про обрання ОСОБА_9 головою комісії з припинення були визнані недійсним в судовому порядку, а відповідно вони вважаються недійсними з моменту їх прийняття. Зважаючи на це, а також на те, що спірний правочин в подальшому не було схвалено товариством, Господарський суд Львівської області дійшов висновку про те, що позов у даній справі є обґрунтованим, а спірний договір підлягає визнанню недійсним, зважаючи на положення ст. 215, 2 ст.203, ч.1, 3 ст.92, ст. 241 ЦК України. Крім того, суд зазначив про те, що подана третьою особою-1 заява про застосування строку позовної давності відхиляється з огляду на відсутність у третьої особи-1 права на звернення з такою заявою.

Не погодившись із рішенням місцевого господарського суду, ОСОБА_2 оскаржила його в апеляційному порядку, просила вказане рішення скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову. Як на підстави вимог апеляційної скарги, скаржник послалася, зокрема, на наступне (із врахуванням додаткових обґрунтувань до апеляційної скарги від 07.03.2017):

1) при вирішенні спору у даній справі не можуть братись до уваги рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 06.09.2012 та ухвала Апеляційного суду Львівської області від 06.12.2012, якими визнано недійсними договори комісії на продаж цінних паперів та купівлі-продажу акцій ВАТ «Бродирембуд» між ОСОБА_9 та ТзОВ «Підприємство «ОСОБА_10 папери», оскільки цими рішеннями договірні сторони не були повернуті у попередній стан;

2) факт наявності чи відсутності у ОСОБА_9 повноважень на підписання спірного договору від імені ВАТ «Бродирембуд» не має значення, оскільки згода на укладення цього договору була надана загальними зборами акціонерів ВАТ «Бродирембуд» (протокол №02/12 від 02.03.2012);

3) рішенням Сихівського районного суду м. Львова від 10.11.2016 у справі №2463/1716/14 підтверджено право власності ОСОБА_9 на акції ВАТ «Бродирембуд» у кількості 697394 штуки;

4) позивач обрав невірний спосіб захисту, оскільки, на думку скаржника, позов в порядку ст.ст. 215, 216 ЦК України не може предявлятися до добросовісного набувача;

5) місцевий господарський суд дійшов необґрунтованого висновку, що третя особа не має права заявляти про застосування позовної давності у справі, а відтак необґрунтовано відхилив відповідну заяву третьої особи-1;

6) судом першої інстанції було безпідставно відмовлено в задоволенні низки клопотань третьої особи-1, а саме: про зобовязання позивача надати для огляду оригінали документів, додані до позовної заяви, в тому числі оригінал спірного договору; про зобовязання позивача надати виписку з реєстру акціонерів ВАТ «Бродирембуд»; про зупинення провадження у даній справі до завершення розгляду господарської справи № 914/2404/16, предметом якої є спір про визнання недійсним протоколу загальних зборів акціонерів ВАТ «Бродирембуд» №02/12 від 02.03.2012;

7) в судовому засіданні 22.11.2016, при вирішенні питання про можливість зупинення провадження у даній справі, суд першої інстанції допустив процесуальні порушення, а саме: після виходу з нарадчої кімнати спершу оголосив про зупинення провадження, потім повторно видалився в нарадчу кімнату, після чого оголосив про поновлення провадження у справі.

ВАТ «Бродирембуд» подало до суду відзив на апеляційну скаргу, у якому заперечило доводи та вимоги апеляційної скарги, просило відмовити в її задоволенні, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. Позивач, зокрема, наголосив на тому, що: 1) незаконність набуття ОСОБА_9 акцій позивача у кількості 697394 шт. встановлена рішенням Шевченківського районного суду м.Львова від 06.09.2012; 2) відсутність в ОСОБА_11 повноважень на підписання спірного договору випливає із обставин, встановлених рішенням Господарського суду Львівської області від 12.03.2013; 3) акції позивача в кількості 697394 шт. ОСОБА_9 не належать, що підтверджується виписками з особового рахунку власника іменних цінних паперів; 4) третя особа-1 невірно трактує суть волевиявлення ВАТ «Бродирембуд» на укладення спірного договору, яке ніби-то підтверджується протоколом позачергових загальних зборів акціонерів ВАТ «Бродирембуд» від 02.03.2013 №02/12; 5) третя особа-1 хибно трактує положення ст.ст. 387, 388 ЦК України, вважаючи, що позивачем обрано неналежний спосіб захисту свого порушеного права, а також ст.267 ЦК України, яка передбачає можливість застосування позовної давності лише за заявою сторони у справі.

Відповідач та третя особа-2 не забезпечили явку своїх представників в судове засідання та не надали письмових відзиву та пояснень на апеляційну скаргу. Поштова кореспонденція, яка направлялась їм судом, поверталась назад до відправника із довідками відділень поштового звязку про повернення за закінченням терміну зберігання та у звязку з відмовою від отримання (а.с. 161, 162, том 2). Зважаючи на те, що відповідна кореспонденція надсилалась учасникам судового процесу за належними їх адресами, колегія суддів вважає, що відповідач та третя особа-2 були належним чином повідомлені про час і місце судового розгляду.

Зважаючи на те, що в матеріалах справи наявно достатньо доказів для розгляду апеляційної скарги по суті та на відсутність клопотань про відкладення розгляду справи, колегія суддів вважає за можливе завершити розгляд апеляційної скарги без представників відповідача та третьої особи-2.

З матеріалів справи та апеляційної скарги вбачається наступне:

01.03.2013 між ВАТ «Бродирембуд» (продавцем), від імені якого діяв голова комісії з припинення ОСОБА_11, та ТзОВ «Ком ОСОБА_4» (покупцем) було укладено договір купівлі-продажу будівлі (а.с. 16, том 1; а.с. 62, том 2), відповідно до якого продавець передає, а покупець приймає у власність будівлю, що знаходиться за адресою: Львівська область, Бродівський район, м. Броди, вул. Чупринки М., 17, загальною площею 72,0 кв.м. належну продавцеві на праві приватної власності на підставі Свідоцтва про право власності від 16.02.2013 № 531453 (а.с. 14, том 1) та Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 16.02.2013 № 531453 (а.с. 15, том 1), реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна НОМЕР_1.

За погодженням сторін вартість предмету договору визначено в сумі 21000,00 грн. Відповідно до п.10 договору, покупець набуває право власності на відчужене за цим договором майно з моменту нотаріального посвідчення договору та його державної реєстрації.

Вказаний договір був посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_6, зареєстрований в реєстрі за №393, а право власності на обєкт нерухомого майна зареєстроване нотаріусом за покупцем (а.с. 17).

З акта приймання передачі від 01.03.2013 (а.с. 63, том 2) вбачається, що продавець передав, а покупець прийняв визначене договором майно. Вказаний акт, як і сам договір, від імені ВАТ «Бродирембуд» був підписаний головою комісії з припинення ОСОБА_11

З наданих позивачем банківських виписок про рух коштів ВАТ «Бродирембуд» за період з 01.01.2013 по 17.11.2016, інформації про відкриті банківські рахунки ВАТ «Бродирембуд» та розшифровки банківських рахунків (а.с. 69-91, том 2) не підтверджується факту оплати відповідачем належних за договором коштів.

В подальшому, між ТзОВ «Ком ОСОБА_4» як продавцем та ОСОБА_2В як покупцем було укладено договір від 06.03.2013 купівлі-продажу вищезазначеного майна (а.с. 65, том 2).

З інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження обєктів нерухомого майна від 02.09.2016 №67193993 (а.с. 90-102, том 1) вбачається, що вищезазначене нерухоме майно за реєстраційним номером №9929246203 зареєстроване за ОСОБА_2

Підставами для укладення ОСОБА_11 від імені ВАТ «Бродирембуд» спірного договору купівлі-продажу будівлі від 01.03.2013 були два рішення позачергових зборів акціонерів ВАТ «Бродирембуд», що оформлені протоколом №01/12 від 27.01.2012 (а.с. 23-26, том 1) та протоколом №02/12 від 02.03.2012 (а.с. 32-34, том 1). Першим із вказаних рішень ОСОБА_11 було призначено головою комісії з припинення ВАТ «Бродирембуд», а другим попередньо схвалено (надано дозвіл) на вчинення значних правочинів, які можуть вчинятися товариством в особі голови комісії з припинення, по отриманню послуг та кредитів, а також відчуженню та заставі нерухомого майна товариства граничною сукупною вартістю 3000000,00 грн.

В свою чергу рішення позачергових зборів акціонерів ВАТ «Бродирембуд», що оформлені протоколами №01/12 від 27.01.2012 та №02/12 від 02.03.2012 було прийнято зборами акціонерів після змін, які відбулись у складі акціонерів товариства, фактично голосами ОСОБА_9 Так, 02.12.2011 на підставі договору комісії на продаж цінних паперів (а.с. 20, том 1) та договору купівлі-продажу цінних паперів №Б-111202-02 (а.с. 21, том 1), акціонером ВАТ «Бродирембуд» ОСОБА_12 було відчужено належні йому акції ВАТ «Бродирембуд» у кількості 697394 штук на користь ОСОБА_9, що становить 59,551% від загальної кількості емітованих акцій ВАТ «Бродирембуд». До цього ОСОБА_9 належало лише 70523 акцій (6,02% від загальної кількості емітованих акцій ВАТ «Бродирембуд»). Після набуття на підставі вказаних договорів акцій ВАТ «Бродирембуд» у кількості 697394 штуки, тобто 59,551%, ОСОБА_9 належало в сукупності 767917 акцій, тобто 65,5733%.

Водночас, з матеріалів справи вбачається, що рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 06.03.2012 у справі №1328/1609/12 (а.с. 37, том 1) визнано недійсними договір комісії на продаж цінних паперів №Б-111202-01 від 02.12.2011, укладений між ТзОВ «Підприємство «Росан-цінні папери» та ОСОБА_12 та договір купівлі-продажу акцій ВАТ «Бродирембуд» від 02.12.2011, укладений між ТзОВ «Підприємство «Росан-цінні папери» та ОСОБА_9

Ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 06.12.2012 (а.с. 38-39, том 1), а в подальшому і Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03.04.2013, рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 06.03.2012 було залишено без змін.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 12.03.2013 у справі №5015/1174/12 (а.с. 148-152, том 1), яке набрало законної сили 18.06.2013, визнано недійсними рішення позачергових загальних зборів акціонерів ВАТ «Бродирембуд» від 27.01.2012, що оформлені протоколом від 27.01.2012 №01/12 (в тому числі і про обрання ОСОБА_11 головою комісії із припинення ВАТ «Бродирембуд»).

Крім того, з відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі судових рішень, випливає, що рішенням Господарського суду Львівської області від 08.11.2016 у справі №914/2404/16, яке залишене без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 01.02.2017, а, отже, набрало законної сили 01.02.2017, визнано недійсними рішення позачергових загальних зборів акціонерів ВАТ «Бродирембуд» від 02.03.2012, що оформлені протоколом №02/12 від 02.03.2012.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та третьої особи-1, оцінивши подані сторонами докази на відповідність їх фактичним обставинам і матеріалам справи, колегія суддів вважає, що підстави для задоволення апеляційної скарги та, відповідно, скасування оскаржуваного рішення відсутні, з огляду на наступне:

Згідно ч.1 ст.11 ЦК України, цивільні права та обовязки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обовязки.

Відповідно до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Предметом позову у даній справі є визнання недійсним договору купівлі-продажу від 01.03.2013, що укладений між ВАТ «Бродирембуд» та ТзОВ «Ком ОСОБА_4» та посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_6 та зареєстрований у реєстрі за №393.

Як вбачається з матеріалів справи, договір купівлі-продажу від 01.03.2013 від імені ВАТ «Бродирембуд» був підписаний головою комісії з припинення ОСОБА_11

Як на підставу позову, ВАТ «Бродирембуд» покликаються на ту обставину, що ОСОБА_11 на момент підписання спірного договору не володів необхідним обсягом цивільної дієздатності.

Відповідно до ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою ст.203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

В силу приписів ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно ч. 1 ст. 328 ЦК України, за загальним правилом право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Частиною 2 ст.203 ЦК України передбачено, що особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Відповідно до ч.1, 3 ст.92 ЦК України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження

Згідно ч. 2 ст. 207 ЦК України (в редакції від 19.01.2013) правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Згідно з ч. ч. 3, 5 ст. 65 ГК України для керівництва господарською діяльністю підприємства власник (власники) або уповноважений ним орган призначає (обирає) керівника підприємства. Керівник підприємства без доручення діє від імені підприємства, представляє його інтереси в органах державної влади і органах місцевого самоврядування, інших організаціях, у відносинах з юридичними особами та громадянами, формує адміністрацію підприємства і вирішує питання діяльності підприємства в межах та порядку, визначених установчими документами.

Згідно п. 7 статуту ВАТ «Бродирембуд», органами управління та контролю товариства є вищий орган загальні збори акціонерів товариства, наглядова рада товариства, виконавчий орган генеральний директор товариства, ревізійна комісія.

У відповідності до п. 7.1 статуту ВАТ «Бродирембуд» виконавчим органом товариства, який здійснює керівництво його поточною діяльністю, є генеральний директор товариства.

Статтею 241 ЦК України встановлено, що правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.

Абзацом 3 п.п.3.5 п.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» від 29.05.2013 №11 передбачено, що відповідно до пункту 22 частини другої статті 33 Закону України «Про акціонерні товариства» до виключної компетенції загальних зборів акціонерного товариства належить прийняття рішення про вчинення значного правочину, якщо ринкова вартість майна, робіт або послуг, що є предметом такого правочину, перевищує 25 відсотків вартості активів за даними останньої річної фінансової звітності товариства. Тому вчинення значного правочину виконавчим органом товариства за відсутності такого рішення є підставою для визнання його недійсним, якщо правочин не було схвалено в подальшому загальними зборами акціонерного товариства (стаття 241 ЦК України).

Як зазначено в абзаці 4 п.п.2.1 п.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Статтями 115 ГПК України та 14 ЦПК України визначено принцип обовязковості судових рішень, що набрали законної сили, на всій території України.

Відповідно до ч.3 ст.35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Колегія суддів вважає за необхідне при вирішенні даної справи врахувати рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 06.03.2012 у справі №1328/1609/12, Господарського суду Львівської області від 12.03.2013 у справі №5015/1174/12, Господарського суду Львівської області від 08.11.2016 у справі №914/2404/16, а також обставини, що встановлені у них. При цьому, останнє рішення, яке набрало законної сили під час здійснення апеляційного провадження у даній справі, судова колегія бере до уваги із врахуванням положень також і ст.ст. 99, 101 ГПК України.

Як зазначалось, рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 06.03.2012, яке набрало законної сили 06.12.2012, було визнано недійсними договори, на підставі яких ОСОБА_9 став власником акцій ВАТ «Бродирембуд» у кількості 697394 штуки.

Зважаючи на норми ч. 1 ст.216 та ч.1 ст.236 ЦК України, відповідно до яких недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю та є недійсним з моменту його вчинення, Господарський суд Львівської області при розгляді справ №5015/1174/12 та № 914/2404/16 дійшов висновку про те, що станом на момент скликання та проведення позачергових зборів акціонерів 27.01.2012 та 02.03.2012 акціонеру ОСОБА_9 не належали на праві власності акції ТзОВ «Бродирембуд» у кількості 697394 штуки. Вказаний акціонер мав право власності на акції в кількості 70523 шт.

Зважаючи на це, рішеннями Господарського суду Львівської області від 12.03.2013 у справі №5015/1174/12 та від 08.11.2016 у справі №914/2404/16 було визнано недійсними рішення позачергових зборів акціонерів ВАТ «Бродирембуд», що оформлені протоколами №01/12 від 27.01.2012 та № 02/12 від 02.03.2013 та відповідно до яких ОСОБА_11 було призначено головою комісії з припинення ВАТ «Бродирембуд» та надано йому дозвіл на вчинення значних правочинів по отриманню послуг та кредитів, а також відчуженню та заставі нерухомого майна товариства граничною сукупною вартістю 3000000,00 грн.

Враховуючи наведене вище, місцевий господарський суд при вирішенні даної справи дійшов вірного висновку про відсутність у ОСОБА_11 повноважень на укладення від імені позивача спірного договору купівлі-продажу будівлі від 01.03.2013.

Більш того, з матеріалів справи вбачається, що 27.03.2013 відбулися позачергові загальні збори акціонерів ВАТ «Бродирембуд», на яких прийнято рішення, оформлені протоколом №01/13 (а.с. 113-118, том 1), про зобовязання Наглядової ради товариства спільно з виконавчим органом вчинити дії по визнанню недійсними договорів з продажу (відчуження) майна ВАТ «Бродирембуд» головою комісії з припинення ОСОБА_11, укладених 28.02.2013, а також в разі виявлення інших порушень законодавства при укладенні договорів в період з 27.01.2012 по 27.03.2013 від імені ВАТ «Бродирембуд» головою комісії з припинення по визнанню їх недійсними в судовому порядку.

Таким чином, матеріалами справи також підтверджується відсутність згоди вищого органу управління товариством на укладення договору купівлі-продажу будівлі від 01.03.2013 та відсутність подальшого схвалення товариством оспорюваного такого договору.

Твердження скаржника про те, що при вирішенні даної справи рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 06.09.2012 не може братись до уваги, оскільки цим рішенням договірні сторони не були повернуті у попередній стан необґрунтовані. Для вирішення даної справи вказана обставина не має правового значення, оскільки суд бере до уваги лише висновок Шевченківського районного суду м. Львова про недійсність договору комісії на продаж цінних паперів №Б-111202-01 від 02.12.2011 та договір купівлі-продажу акцій ВАТ «Бродирембуд» від 02.12.2011.

Вищенаведеним також спростовуються доводи скаржника на тему повноважень ОСОБА_9 на підписання спірного договору від імені ВАТ «Бродирембуд» та згоди загальних зборів акціонерів ВАТ «Бродирембуд» на укладення спірного договору на підставі протоколу №02/12 від 02.03.2012. Відповідні висновки судів першої та апеляційної інстанції у даній справі базуються винятково на ст. ст. 35, 115 ГПК України та ст. 14 ЦПК України. Колегія суддів наголошує на тому, що у рішеннях Господарського суду Львівської області у справах №5015/1174/12 та №914/2404/16 встановлено, що ОСОБА_9 неправомірно набув акції ВАТ «Бродирембуд», на відповідних зборах не було необхідного кворуму, такі скликані особою, що не мала на це права, голосування відбулось акціями, які ОСОБА_9 не належали.

Судом відхиляється покликання скаржника на рішення Сихівського районного суду м. Львова від 10.11.2016 у справі № 2/463/1716/14, оскільки вказаним рішенням не встановлюється факт права власності ОСОБА_9 на відповідну кількість акцій та, крім того, скаржником не доведено того, що відповідне рішення набрало законної сили, а з відомостей, що містяться у Єдиному державному реєстрі судових рішень вказана обставина не вбачається.

Стосовно покликань скаржника щодо ненадання позивачем оригіналу спірного договору-купівлі продажу, що на його думку свідчить про відсутність такого документу, та викликає в апелянта сумнів у його достовірності, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Як вказує позивач в додаткових поясненнях до позовної заяви від 02.11.2016 (а.с. 59-60, том 2), неможливість надання ним оригіналу оспорюваного договору пояснюється тим, що оригінал договору був втрачений внаслідок дій попереднього керівництва позивача, а надані копії отримані позивачем від ТзОВ «Ком ОСОБА_4». Суд апеляційної інстанції зазначає, що в матеріалах справи містяться дві ідентичні копії договору купівлі-продажу будівлі від 01.03.2013, одна з яких належним чином засвідчена уповноваженим представником ВАТ «Бродирембуд», а інша ТзОВ «Ком ОСОБА_4 Буд». Таким чином, судова колегія критично оцінює твердження апелянта про неналежність наявного у справі доказу належним чином засвідченої копії оспорюваного договору; підстав вважати, що спірний договір не укладався в суду не має.

Покликання скаржника на неправильний вибір позивачем способу захисту та необхідність предявлення позову в порядку ст. 387, 388 ЦК України, колегією суддів відхиляються, оскільки право визнання недійсним договору, стороною яка його уклала, є належним способом захисту порушеного права, яке передбачене нормами ст. 16 ЦК України та не ставиться в залежність, прив'язаність чи пропорційність до вимоги про витребування майна з чужого незаконного володіння.

Щодо заяви третьої особи-1 про застосування позовної давності, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано відмовив в задоволенні останньої.

Згідно з положеннями ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Частина 3 ст. 267 ЦК України, дає підстави для твердження про те, що із її положень випливає безумовний висновок, відповідно до якого за відсутності заяви сторони у спорі, позовна давність судом не застосовується (висновок Верховного Суду України у постанові від 24.06.2015 у справі №6-738цс15).

Заява про сплив позовної давності, зроблена будь-якою іншою особою, крім сторони у спорі, не є підставою для застосування судом позовної давності.

При цьому, хоча ч. 4 ст. 27 ГПК України передбачено, що треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, користуються процесуальними правами сторони (за певними винятками), проте згаданий припис ст. 267 ЦК України є нормою права матеріального і не може розумітися як можливість застосування господарським судом позовної давності за заявами зазначених третіх осіб.

Щодо процесуальних порушень, які були допущені судом першої інстанції при вирішенні клопотання третьої особи-1 про зупинення провадження у справі, про які зазначає скаржник в додаткових обґрунтуваннях до апеляційної скарги від 07.03.2017, колегія суддів зазначає про те, що відповідно до ч. 2 ст. 104 ГПК України, порушення або неправильне застосування норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення. На думку колегії суддів, повторне видалення суду до нарадчої кімнати в судовому засіданні 22.11.2016 та оголошення про поновлення провадження у справі після повторного виходу з нарадчої кімнати не впливають на суть прийнятого рішення. Перевіривши відмову суду першої інстанції у задоволенні клопотання третьої особи-1 про зупинення провадження у справі, колегія суддів вважає її вірною по-суті.

Доводи про неналежне повідомлення третьої особи-1 про судове засідання 15.12.2016 спростовуються матеріалами справи. В судовому засіданні 22.11.2016, в якому розгляд справи був відкладений на 15.12.2016, був присутній представник третьої особи-1 ОСОБА_8, а в справі наявне поштове повідомлення, яке підтверджує, що третя особа-1 отримала відповідну ухвалу суду 04.12.2016 (а.с. 115, том 2).

Інші доводи скаржника є документально необґрунтованими та не беруться колегією суддів до уваги.

Відповідно до ст.ст. 33, 43 ГПК України, кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

З огляду на викладене, судова колегія прийшла до висновку про обґрунтованість оскаржуваного рішення, як такого, що прийнято відповідно до обставин та матеріалів справи з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Судовий збір за перегляд рішення в апеляційному порядку, відповідно до вимог ст.49 ГПК України, слід покласти на скаржника.

Враховуючи вищенаведене та керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Рішення Господарського суду Львівської області від 15.12.2016 у справі №914/2319/16 залишити без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_2 без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Справу повернути в Господарський суд Львівської області.

Головуючий суддяГ.В. Орищин

суддяН.А. Галушко

суддяЛ.С. Данко