Постанова № 65347304, 14.03.2017, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

"14" березня 2017 р. Справа № 906/110/16

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючий суддя Грязнов В.В.

суддя Розізнана І.В. ,

суддя Гудак А.В.

секретар судового засідання Петрук О.В.,

без участі представників сторін, які в судове засідання не зявились,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Відповідача за первісним позо-вом-Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Поліські зорі» на ухвалу господарського суду Житомирської області від 02.11.2016р. у справі №906/110/16

за позовом Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Правекс-Банк» м.Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Поліські зорі» м.Житомир

третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні Відповідача

ОСОБА_1 м.Житомир

про стягнення 1 490 327,33 доларів США (еквівалентно 36 948 439 грн. 58 коп.),-

та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма

«Поліські зорі» м.Житомир

до Публічного акціонерного товариства комерційного банку

«Правекс-банк» м.Київ

про визнання недійсним договору поруки №574-005/08Ф від 24.10.2008р.,-

Ухвалою господарського суду Житомирської області від 02.11.2016р. у справі №906/110/ 16 (суддя Тимошенко О.М.) відмовлено в задоволенні заяви Відповідача про визнання таким, що не підлягає виконанню наказу від 06.06.2016р., який видано на виконання рішення від 06.04. 2016р. за позовом Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Правекс-Банк» (надалі в тек-сті Банк) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Поліські зорі» (надалі в тексті Товариство), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на сто-роні Відповідача ОСОБА_1 про стягнення 1 490 327,33 доларів США (що еквівалентно 36 948 439 грн. 58 коп.) та за зустрічним позовом ТзОВ «Фірма «Поліські зорі» до Банку про визнання недійсним договору поруки №574-005/08Ф від 24.10.2008р.(т.3, арк.справи 74).

Відхиляючи заяву, суд першої інстанції виходив з того, що у справі №295/4435/14-ц сплату боргу, який виник з договору про відкриття кредитної лінії №575-005/08Ф від 24.10.2008р. за рі-шенням Богунського районного суду м.Житомира від 24.11.2014р. покладено лише на ОСОБА_2, тому Товариство не вправі вказувати на стягнення з нього боргу, який виник на підставі до-говору поруки №575-005/08Ф від 24.10.2008р. та договору про відкриття кредитної лінії №575005/ 08Ф від 24.102008р., та відповідно про фактичне подвійне стягнення вказаного боргу. При цьому, Товариством не надано доказів погашення боргу, який виник на підставі договору поруки та дого-вору про відкриття кредитної лінії, а тому відсутні підстави для визнання наказу, таким, що не під-лягає виконанню відповідно до ч.4 ст.117 ГПК України.(т.3, арк.справи 74-зворот).

Не погоджуючись із винесеною ухвалою, Відповідач подав скаргу до Рівненського апеля-ційного господарського суду, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду Житомирської області від 02.11.2016р. у даній справі та прийняти нове рішення, яким задоволити заяву про виз-нання наказу від 06.06.2016р. №906/110/16 таким, що не підлягає виконанню.(арк.справи 139-143).

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, Скаржник зазначає, що суд виніс оскаржувану ухвалу за невірного застосування норм матеріального та процесуального права і неповним зясуванням обс-тавин справи, що призвело до невірних висновків. На думку апелянта, в порушення статті 61 Конс-титуції України, рішенням від 06.04.2016р. суд першої інстанції повторно стягнув з Товариства на користь Банку заборгованість за договором поруки №575-005/08Ф від 24.10.2008р. і договором про відкриття кредитної лінії №575-005/08Ф від 24.102008р., оскільки судовими рішеннями у цивіль-ній справі №295/4435/14-ц вже здійснено стягнення за вказаними договорами. Скаржник вважає, що подвійне стягнення боргу з нього суперечить законодавству України, а тому наказ від 06.06. 2016р. №906/110/16 належить визнати таким, що не підлягає виконанню.(т.3, арк.справи 140-142).

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 27.02.2017р. прийнято до про-вадження апеляційну скаргу Відповідача, справу призначено до слухання на 14.03.2017р.(т.3, арк. справи 162).

У звязку із перебуванням у відрядженні судді Мельника О.В. та на підставі розпоряджен-ня керівника апарату від 14.03.2017р. автоматизованою системою документообігу суду проведено автоматичну заміну складу колегії суддів, визначено колегію: головуючий суддя Грязнов В.В., суд-дя ОСОБА_3В, суддя Розізнана І.В. Колегія у даному складі 14.03.2017р. прийняла до провадження апеляційну скаргу Товариства.(т.3, арк.справи 174-176).

У день судового засідання 14.03.2017р. на електронну адресу суду від Банку надійшов від-зив, у якому він просить залишити ухвалу суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.(т.3, арк.справи 170-172).

Сторони та третя особа не забезпечили явку своїх представників в призначене на 14.03.2017 року судове засідання, причини неявки суду не повідомили. Колегія суддів, звертає увагу, що за змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у спра-ві було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), і не повернуто підприємством звязку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи су-дом.(т.3, арк.справи 165-169).

Таким чином, оскільки, ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду у даній справі від 27.02.2017р. явка представників сторін не визнавалась обовязковою та з врахуванням 15-ти денного строку розгляду апеляційної скарги на ухвалу, колегія суддів вважає за можливе розглянути скаргу по суті.(т.3, арк.справи 162).

Розглянувши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуа-льного права, апеляційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням господарського суду Житомирської області від 06.04.2016р. у даній справі частково задоволено первісний позов ПАТ КБ «Правексбанк» до ТзОВ «Фірма «Поліські зорі», третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні Відповідача ОСОБА_1 про стягнення 1 490 327,33 доларів США (що еквівалентно 36 948 439 грн. 58 коп.) та відмовлено у задоволенні зустрічного позову Товариства до Банку про визнання недійсним договору поруки №574-005/08Ф від 24.10.2008р.(т.1, арк.справи 215-218).

До стягнення з Товариства на користь Банку присуджено 650 000 доларів США простроче-ного боргу за кредитом; 151 298,63 доларів США пені за кредитом; 253 999,36 доларів США прост-рочених процентів за кредитом; 59 122,70 доларів США пені по процентах; 154 550 грн. 38 коп. вит-рат зі сплати судового збору. Відмовлено в задоволенні первісного позову в частині стягнення 206 606,70 доларів США пені по тілу кредиту та 169 299,94 доларів США пені по відсотках.(т.1, арк. справи 218).

Матеріалами справи стверджено, що на виконання зазначеного рішення від 06.04.2016р. місцевий господарський суд видав наказ від 06.04.2016р. №906/110/16.(т.2, арк.справи 6).

Як вбачається з матеріалів справи, 05.08.2016р. боржник-Товариство звернулось до місце-вого суду із заявою про визнання наказу господарського суду Житомирської області №906/110/16 від 06.04.2016р. про стягнення боргу, процентів, пені та судового збору таким, що не підлягає ви-конанню. (т.2, арк.справи 142-144).

Обґрунтовуючи дану заяву, Відповідач зазначає, що рішенням Богунського районного суду м.Житомира від 24.11.2014р. у справі №295/4435/14-ц стягнуто в солідарному порядку з Товарис-тва та ОСОБА_1 на користь Банку 1 123 010,35 доларів США, що еквівалентно 13 354 951 грн. 50 коп. станом на 24.06.2014р. Рішенням апеляційного суду Житомирської області від 13.11. 2015р. рішення суду першої інстанції змінено в частині зменшення суми стягнення до 1 077 698, 88 доларів США. Крім того, ухвалою Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних та кримі-нальних справ від 30.03.2016р. у даній справі залишено рішення судів попередніх інстанцій в силі. Разом з тим, на думку Відповідача, господарський суд Житомирської області розглядаючи справу №906/110/16 не врахував вказаних обставин і прийняв незаконне судове рішення, яким фактично здійснив подвійне стягнення з Товариства на користь Банку за одними й тими ж правочинами, що суперечить ст.61 Конституції України. Одночасне подвійне стягнення з Відповідача на користь Позивача значно ускладнює фінансовий стан Товариства та порушує Конституцію України, а тому існують підстави для визнання господарським судом Житомирської області наказу №906/110/16 від 06.04.2016р. таким, що не підлягає виконанню.(т.2, арк.справи 143).

Як вже зазначалось, 02.11.2017р. у задоволенні даної заяви відмовлено, про що винесено ухвалу.(т.3, арк.справи 74).

Перевіривши дотримання місцевим судом вимог чинного законодавства при винесенні ос-каржуваної ухвали, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга безпідставна і не підлягає задо-воленню, з огляду на таке:

Згідно ст.45 ГПК України, господарські суди здійснюють правосуддя шляхом прийняття обо-вязкових до виконання на усій території України рішень, ухвал, постанов. Рішення і постанови господарських судів приймаються іменем України.

Невиконання вимог рішень, ухвал, постанов господарських судів тягне відповідальність, установлену цим Кодексом та іншими законами України.

Таким чином, право позивача (стягувача) на стягнення, а обовязок відповідача (боржника) сплатити суму, встановлену рішенням суду, що набрало законної сили, є обовязковим на всій території України (ст.124 Конституції України, ст.115 ГПК України).

Виконання рішення господарського суду провадиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом.(ст.116 ГПК України).

При цьому, наказ має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим Зако-ном України «Про виконавче провадження» (надалі в тексті Закон). Господарський суд, який ви-дав наказ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформ-ленні або видачі, чи визнати наказ таким, що не підлягає виконанню та стягнути на користь борж-ника безпідставно одержане стягувачем за наказом.(ч.ч. 1, 2 ст.117 ГПК України).

Матеріали справи свідчать, що і в заяві від 04.08.2016р., і в апеляційній скарзі Товариство зазначає про подвійне стягнення з нього на користь Банку заборгованості, яка виникла за догово-ром поруки №575-005/08Ф від 24.10.2008р. та договором про відкриття кредитної лінії №575-005/ 08Ф від 24.102008р., оскільки судовими рішеннями у цивільній справі №295/4435/14-ц вже здійс-нено стягнення за вказаними договорами.(т.2, арк.справи 143; т.3, арк.справи 140-143).

Розглядаючи дану апеляційну скаргу, колегія суддів приймає до уваги, що ч.4 ст.117 ГПК України встановлює вичерпний перелік підстав визнання наказу таким, що не підлягає виконан-ню, а саме: у разі якщо його було видано помилково або якщо обовязок боржника відсутній пов-ністю чи частково у звязку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин господарський суд визнає наказ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково. Іншими причинами є, зокрема, скасування чи зміна в апеляційному або в касаційному порядку чи за результатами перегляду за нововиявленими обставинами рішення, на підставі якого наказ було видано, якщо на момент таких скасування чи зміни наказ ще не було виконано повністю або частково. Такої ж думки дотримується Вищий господарський суд України, що знайшло відображення у п.3.3 постанови Пленуму ВГСУ від 17.10.2012р. №9 «Про деякі питан-ня практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України». Крім того, аналогі-чна позиція Вищого господарського суду України висвітлена у постановах від 05.06.2012р. №5004/ 526/11; 06.06.2012р. №5/14; 25.07.2012р. №6/154; 19.12.2012р. №25/229-10; 24.04. 2013р. №29/280; 10.06.2013р. №51/148; 18.06.2013р. №5011-16/8365-2012; 31.07.2013р. №47/510; 15.10.2013р. №24/ 35-09-1409; 22.10.2013р. №6/187/17/12; 10.12.2013р. №5019/2452/11; 19.02.2014р. №910/3234/13; 26.06.2014р. №917/717/13; 12.11.2015р. №9/19-11; 03.02.2016р. №5024/882/ 2012.

Відповідно до статті 599 ЦК України, зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Припинення договору, з якого виникає забезпечене іпотекою зобовязання, зіс-тавляють із підставами для припинення права іпотеки. Однак, при цьому слід ураховувати, що відповідно до вимог статей 526, 599 ЦК України зобовязання припиняється виконанням, прове-деним належним чином. Будь-які охоронні зобовязання, які випливають з основного зобовязан-ня, не повинні припиняти дію зобовязань, які забезпечують основне зобовязання, яке залиши-лось невиконаним. Такої ж думки дотримується Верховний суд України, що знайшло відображен-ня у постановах від 10.02.2016р. у справі №6-84цс15; від 10.02.2016р. у справі №6-216цс14; від 17.02.2016р. у справі №6-245цс14.

Відповідно до ст.ст.553, 559 ЦК України за договором поруки поручитель поручається пе-ред кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед креди-тором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобовя-зання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб. Порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобовязання, а також у разі зміни зобовязання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності. Порука припиняє-ться, якщо після настання строку виконання зобовязання кредитор відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником або поручителем. Порука припиняється у разі переведення боргу на іншу особу, якщо поручитель не поручився за нового боржника. Порука припиняється пі-сля закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців з дня настання строку виконання ос-новного зобовязання не предявить вимоги до поручителя, якщо інше не передбачено законом. Якщо строк основного зобовязання не встановлений або встановлений моментом предявлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не предявить позову до поручителя протягом одно-го року з дня укладення договору поруки, якщо інше не передбачено законом.

Враховуючи викладене, колегія суддів зазначає, що вимоги процесуального законодавства передбачають визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, лише у випадках, якщо його ви-дано помилково, якщо зобовязання виконано та, в тому числі, у разі скасування рішення, на підс-таві якого його було видано.

Проте, як вірно встановлено судом першої інстанції та стверджується матеріалами справи, відсутні докази того, що наказ був виданий господарським судом помилково, а також докази, які б свідчили про припинення обовязку боржника повністю чи частково у звязку з його добровіль-ним виконанням боржником, поручителем або іншою особою. Не містять матеріали справи і дока-зів скасування судових рішень у даній справі, на підставі яких видано наказ від 06.04.2016р.

Разом з цим, наведена заявником обставина існування судових рішень у цивільній справі №295/4435/14-ц не є підставою для визнання наказу таким, що не підлягає виконанню у даній справі, оскільки звертаючись із заявою та апеляційною скаргою Товариство перекручує зміст су-дових рішень у справі №295/4435/14-ц. Так, ухвалою апеляційного суду Житомирської області від 13.11.2015р. встановлено, що не допускається обєднання в одне провадження вимог, які підляга-ють розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлено законом, суд від-криває провадження у справі в частині вимог, які належать до цивільної юрисдикції, і відмовляє у відкритті провадження у справі щодо вимог, коли їх розгляд проводиться за правилами іншого судочинства. За таких обставин, рішення суду першої інстанції в частині стягнення в солідарному порядку з Товариства на користь Банку заборгованості за кредитним договором в сумі 1 123 010, 36 доларів США, що еквівалентно 13 354 951 грн. 50 коп. станом на 24.06. 2014р. та 1 827 грн. судо-вого збору скасовано, а провадження у справі в цій частині закрито.

Таким чином, матеріали справи не містять доказів подвійного стягнення боргу з Товарист-ва за різними судовими рішеннями.

Не містять матеріали справи і доказів виконання судових рішень у цивільній справі №295/ 4435/14-ц.

За таких обставин, визнання наказу у даній справі таким, що не підлягає виконанню супе-речитиме конституційному принципу обовязковості і безстроковості судового рішення, винесе-ного іменем України, яке набрало законної сили (ст.124 Конституції України, ст.115 ГПК України).

Матеріалами справи спростовуються доводи Скаржника про неправомірність висновків су-ду першої інстанції щодо характеру правовідносин сторін, змісту і обсягу зобовязань Відповідача, рівно як і невмотивованості твердження про безпідставність відмови в задоволенні заяви.

Відповідно до ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім пе-реконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно зясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку. Порушень або неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права при розгляді заяви судом першої інстанції, судовою колегією не встановле-но, тому мотиви, з яких подана апеляційна скарга не можуть бути підставою для скасування вине-сеної у справі ухвали, а наведені в ній доводи не спростовують висновків суду.

Керуючись, ст.ст. 33, 34, 43, 49, 99, 101, 103, 105, 106, 117 Господарського процесуально-го кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Поліські зорі» на ухвалу господарського суду Житомирської області від 02.11.2016р. у справі №906/110/16 зали-шити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку згідно з Розділом ХІІ-1 Господарського процесуального кодексу України.

3. Справу №906/110/16 повернути до господарського суду Житомирської області.

Головуючий суддя Грязнов В.В.

Суддя Розізнана І.В.

Суддя Гудак А.В.