Постанова № 65347218, 13.03.2017, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" березня 2017 р. Справа № 920/1174/16

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Медуниця О.Є., суддя Пелипенко Н.М., суддя Пушай В.І.

при секретарі Бєлкіній О.М.

за участю представників сторін:

позивача ОСОБА_1 (дов. б/н від 15.03.16 р.);

відповідача не зявився,

розглянувши апеляційну скаргу відповідача (вх.586С/3-38) на рішення господарського суду Сумської області від 30.01.2017 року

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Флора Трейд,м.Житомир

до Державного підприємства Дослідне господарство Іскра Інституту сільського

господарства Північного сходу Національної академії аграрних наук України,

с.Кашпури, Роменський район, Сумська область,

про стягнення 812 510 грн. 94 коп.,

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю Флора Трейд звернулось до господарського суду Сумської області з позовною заявою до Державного підприємства Дослідне господарство Іскра Інституту сільського господарства Північного сходу Національної академії аграрних наук України із позовом про стягнення 812510 грн. 94 коп., з яких: 710317 грн. заборгованості за поставлений товар, відповідно до договорів купівлі продажу № 08/06/15К від 08.06.2015р., №01/07/15К від 01.07.2015р., № 17/06/15К від 17.06.2015р., № 18/06/15К від 18.06.2015р., 28 605 грн. 10 коп. 3% річних, 73 588 грн. 84 коп. інфляційних нарахувань.

Рішенням господарського суду Сумської області від 30.01.2017 року у справі № 920/1174/16 позов задоволено частково. Стягнуто з Державного підприємства Дослідне господарство Іскра Інституту сільського господарства Північного сходу Національної академії аграрних наук України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Флора Трейд 710317 грн. боргу, 28 604 грн. 06 коп. 3% річних, 73588 грн. 84 коп. інфляційних збитків. В іншій частині в позові відмовлено.

Відповідач із вказаним рішенням місцевого господарського суду не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить вказане рішення скасувати в частині стягнення інфляційних втрат та 3% річних, нарахованих за період дії мораторію на задоволення вимог кредиторів - з 18.02.2016 року по 12.07.2017 року.

В судове засідання 13.03.2017 року зявився представник позивача, який проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін, апеляційну скаргу відповідача без задоволення.

Представник відповідача в судове засідання 13.03.2017 року не зявився, однак надіслав суду клопотання про відкладення розгляду справи, у звязку із зайнятістю представника в іншому судовому засіданні та неможливістю прибуття до Харківського апеляційного господарського суду.

Відповідно до підпункту 3.9.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т.п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 ГПК), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні.

Колегія суддів зазначає, що відповідачем не надано жодних доказів на підтвердження викладених в клопотанні обставин, не доведено неможливість заміни представника та не зазначено, з урахуванням вимог статті 77 ГПК України, яким чином неявка представника відповідача унеможливить розгляд даної справи.

На підставі викладеного та враховуючи, що відповідач є апелянтом по справі, а отже, в апеляційній скарзі ним викладені доводи з яких він не погоджується з прийнятим рішенням суду першої інстанції, а також те, що наявних у справі документів достатньо для розгляду справи по суті, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення клопотання про відкладення, оскільки відсутність апелянта в судовому засіданні не перешкоджає розгляду справи по суті.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

08.06.2015 року між ТОВ «Флора Трейд» (продавець) та ДП «Дослідне господарство «Іскра» Інституту сільського господарства Північного Сходу Національної академії аграрних наук України (покупець) укладено договір купівлі-продажу № 08/06/15К (а.с.14).

Відповідно до п.1.1 вказаного договору, продавець зобовязується в порядку та на умовах, визначених в цьому договорі, передати у власність покупцю, а покупець зобовязується в порядку та на умовах, визначених в цьому договорі, прийняти та оплатити товар (мінеральні добрива) в кількості 13,5 т.

Загальна вартість товару, відповідно до п.1.2 договору, складає 124605 грн. з ПДВ.

Згідно п.3.1 договору, передача товару здійснюється в строк до 30 червня 2015 року на умовах DAP в редакції Інкотермс 2010 року на склад покупця: Сумська область, Роменський район, с.Кашпури, вул.Нова, 6.

У відповідності до п.3.2 договору, товар може передаватись покупцю окремими партіями, але повний його обсяг, визначений у цьому договорі, має бути поставлений у термін, встановлений в п.3.1 договору .

Як зазначено в п.3.3 договору, датою поставки товару вважається дата належним чином оформленої (з підписом уповноваженої особи покупця про отримання товару) видаткової накладної.

В п. 4.1 договору визначено порядок розрахунків: безготівковий, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок позивача протягом 10 днів з дня отримання товару.

Договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобовязань за цим договором (п.7.1 договору).

На виконання умов вказаного договору, позивач поставив відповідачу товар на загальну вартість 124605 грн., що підтверджується видатковими накладними: №28 від 08.06.2015 р. на суму 46150 грн., № 29 від 15.06.2015 р. на суму 18 460 грн., №32 від 22.06.2015 р. на суму 46150 грн., № 33 від 24.06.2015 р. на суму 13845 грн. (а.с.17-19) та довіреностями № 22 від 08.06.2015р., № 23 від 18.06.2015р. (а.с.95,96).

Як зазначає позивач, відповідач, в порушення п.4.1 договору, вартість поставленого товару не оплатив, що стало підставою для звернення позивача до суду з позовом про стягнення з відповідача 124605 грн. основного боргу, 5049,16 грн. 3% річних та 12909,08 грн. інфляційних втрат.

Як далі зазначає позивач, 01.07.2015 року між ТОВ «Флора Трейд» (продавець) та ДП «Дослідне господарство «Іскра» Інституту сільського господарства Північного Сходу Національної академії аграрних наук України (покупець) також укладено договір купівлі-продажу №01/07/15К (а.с.20).

Відповідно до п.1.1 вказаного договору, продавець зобовязується в порядку та на умовах, визначених в цьому договорі, передати у власність покупцю, а покупець зобовязується в порядку та на умовах, визначених в цьому договорі, прийняти та оплатити товар (мінеральні добрива) в кількості 6,5 т.

Загальна вартість товару, відповідно до п.1.2 договору, складає 59995 грн. з ПДВ.

Згідно п.3.1 договору, передача товару здійснюється в строк до 30 липня 2015 року на умовах DAP в редакції Інкотермс 2010 року на склад покупця: Сумська область, Роменський район, с.Кашпури, вул.Нова, 6.

У відповідності до п.3.2 договору, товар може передаватись покупцю окремими партіями, але повний його обсяг, визначений у цьому договорі, має бути поставлений у термін, встановлений в п.3.1 договору .

Як зазначено в п.3.3 договору, датою поставки товару вважається дата належним чином оформленої (з підписом уповноваженої особи покупця про отримання товару) видаткової накладної.

В п. 4.1 договору визначено порядок розрахунків: безготівковий, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок позивача протягом 10 днів з дня отримання товару.

Договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобовязань за цим договором (п.7.1 договору).

На виконання умов вказаного договору, позивач поставив відповідачу товар на загальну вартість 59995 грн., що підтверджується видатковими накладними: №34 від 01.07.2015р. на суму 13845 грн., № 35 від 09.07.2015р. на суму 46150 грн. (а.с.22, 23) та довіреністю № 24 від 01.07.2015р. (а.с.97).

Як зазначає позивач, відповідач, в порушення п.4.1 договору, вартість поставленого товару не оплатив, що стало підставою для звернення позивача до суду з позовом про стягнення з відповідача 59995 грн. основного боргу, 2326,94 грн. 3% річних та 6215,48 грн. інфляційних втрат.

17.06.2015 року між ТОВ «Флора Трейд» (продавець) та ДП «Дослідне господарство «Іскра» Інституту сільського господарства Північного Сходу Національної академії аграрних наук України (покупець) укладено договір купівлі-продажу №17/06/15К (а.с.24).

Відповідно до п.1.1 вказаного договору, продавець зобовязується в порядку та на умовах, визначених в цьому договорі, передати у власність покупцю, а покупець зобовязується в порядку та на умовах, визначених в цьому договорі, прийняти та оплатити товар (мінеральні добрива) в кількості 15 т.

Загальна вартість товару, відповідно до п.1.2 договору, складає 154950 грн. з ПДВ.

Згідно п.3.1 договору, передача товару здійснюється в строк до 30 червня 2015 року на умовах DAP в редакції Інкотермс 2010 року на склад покупця: Сумська область, Роменський район, с.Кашпури, вул.Нова, 6.

У відповідності до п.3.2 договору, товар може передаватись покупцю окремими партіями, але повний його обсяг, визначений у цьому договорі, має бути поставлений у термін, встановлений в п.3.1 договору .

Як зазначено в п.3.3 договору, датою поставки товару вважається дата належним чином оформленої (з підписом уповноваженої особи покупця про отримання товару) видаткової накладної.

В п. 4.1 договору визначено порядок розрахунків: безготівковий, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок позивача протягом 10 днів з дня отримання товару.

Договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобовязань за цим договором (п.7.1 договору).

На виконання умов вказаного договору, позивач поставив відповідачу товар на загальну вартість 154950 грн., що підтверджується видатковою накладною №30 від 17.06.2015 року (а.с.26) та довіреністю №22 від 08.06.2015 року (а.с.95).

Як зазначає позивач, відповідач, в порушення п.4.1 договору, вартість поставленого товару не оплатив, що стало підставою для звернення позивача до суду з позовом про стягнення з відповідача 154950 грн. основного боргу, 6266 грн. 3% річних та 16052,82 грн. інфляційних втрат.

18.06.2015 року між ТОВ «Флора Трейд» (продавець) та ДП «Дослідне господарство «Іскра» Інституту сільського господарства Північного Сходу Національної академії аграрних наук України (покупець) укладено договір купівлі-продажу №18/06/15К (а.с.27).

Відповідно до п.1.1 вказаного договору, продавець зобовязується в порядку та на умовах, визначених в цьому договорі, передати у власність покупцю, а покупець зобовязується в порядку та на умовах, визначених в цьому договорі, прийняти та оплатити товар (мінеральні добрива) в кількості 36,5 т.

Загальна вартість товару, відповідно до п.1.2 договору, складає 370767 грн. з ПДВ.

Згідно п.3.1 договору, передача товару здійснюється в строк до 30 червня 2015 року на умовах DAP в редакції Інкотермс 2010 року на склад покупця: Сумська область, Роменський район, с.Кашпури, вул.Нова, 6.

У відповідності до п.3.2 договору, товар може передаватись покупцю окремими партіями, але повний його обсяг, визначений у цьому договорі, має бути поставлений у термін, встановлений в п.3.1 договору .

Як зазначено в п.3.3 договору, датою поставки товару вважається дата належним чином оформленої (з підписом уповноваженої особи покупця про отримання товару) видаткової накладної.

В п. 4.1 договору визначено порядок розрахунків: безготівковий, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок позивача протягом 10 днів з дня отримання товару.

Договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобовязань за цим договором (п.7.1 договору).

На виконання умов вказаного договору, позивач поставив відповідачу товар на загальну вартість 370767 грн., що підтверджується видатковою накладною №31 від 18.06.2015 року (а.с.29) та довіреністю №23 від 18.06.2015 року (а.с.96).

Як зазначає позивач, відповідач, в порушення п.4.1 договору, вартість поставленого товару не оплатив, що стало підставою для звернення позивача до суду з позовом про стягнення з відповідача 370767 грн. основного боргу, 14963 грн. 3% річних та 38411,46 грн. інфляційних втрат.

30.08.2016 року позивач направив відповідачу претензію №138 з вимогою протягом 7 днів сплатити суму основного боргу у розмірі 710317 грн., 3% річних у розмірі 24868 грн., інфляційні втрати в сумі 77739,03 грн., загалом 812924,03 грн. (а.с.42-47).

Відповідач проти позову заперечував та у відзиві на позов вказав на наступні обставини.

Ухвалою господарського суду Сумської області від 18.02.2016 року у справі №920/96/16 порушено провадження у справі про банкрутство ДП «Дослідне господарство «Іскра» Інституту сільського господарства Північного Сходу Національної академії аграрних наук України. Визнано вимоги ТОВ «Флора Трейд» до боржника (відповідача у даній справі). Введено мораторій на задоволення вимог кредиторів (а.с.112).

Постановою Вищого господарського суду України від 12.07.2016 року у справі №920/96/16 скасовано постанову Харківського апеляційного господарського суду від 16.03.2016 року та ухвалу господарського суду Сумської області від 18.02.2016 року у справі №920/96/16, справу передано до господарського суду Сумської області на новий розгляд (а.с.117).

18.08.2016 року господарським судом Сумської області винесено ухвалу у справі №920/96/16, якою ТОВ «Флора Трейд» відмовлено в порушенні провадження у справі про банкрутство ДП «Дослідне господарство «Іскра» Інституту сільського господарства Північного Сходу Національної академії аграрних наук України (а.с.124).

Відповідач, посилаючись на статтю 19 ЗУ «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», зазначає, що з 18.02.2016 року (винесення ухвали господарським судом Сумської області у справі №920/96/16 про порушення справи про банкрутство відповідача) введено в дію мораторій на задоволення вимог ТОВ «Флора Трейд», зокрема, на нарахування неустойки, штрафу, пені та збитків, заподіяних інфляцією.

Як вважає відповідач, дію мораторію припинено лише 12.07.2016 року на підставі постанови Вищого господарського суду України у справі №920/96/16.

Таким чином, на думку відповідача, позивачем безпідставно нараховано 3% річних та інфляційні втрати на заборгованість відповідача в період дії мораторію на задоволення вимог кредиторів - з 18.02.2016 року по 12.07.2016 року.

Аналогічні доводи містяться в апеляційній скарзі відповідача.

Судова колегія приймає до уваги наступне.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 ЦК України).

Як свідчать матеріали справи, за договором купівлі-продажу №08/06/15К від 08.06.2015 року позивачем було поставлено відповідачу товар на загальну суму загальну вартість 124605 грн., що підтверджується видатковими накладними: №28 від 08.06.2015 р. на суму 46150 грн., № 29 від 15.06.2015 р. на суму 18 460 грн., №32 від 22.06.2015 р. на суму 46 150 грн., № 33 від 24.06.2015 р. на суму 13 845 грн. (а.с.17-19) та довіреностями № 22 від 08.06.2015р., № 23 від 18.06.2015р. (а.с.95,96).

З урахуванням п.4.1 договору, строк оплати товару за видатковою накладною №28 від 08.06.2015 р. сплинув 18.06.2015 року, за видатковою накладною № 29 від 15.06.2015 р. 25.06.2015 року, за видатковою накладною №32 від 22.06.2015 р.- 02.07.2015 року, за видатковою накладною № 33 від 24.06.2015 р. 04.07.2015 року.

На виконання умов договору купівлі-продажу №01/07/15К від 01.07.2015 року, позивач поставив відповідачу товар на загальну вартість 59995 грн., що підтверджується видатковими накладними: №34 від 01.07.2015р. на суму 13845 грн., № 35 від 09.07.2015р. на суму 46150 грн. (а.с.22, 23) та довіреністю № 24 від 01.07.2015р. (а.с.97).

Враховуючи п.4.1 договору, строк оплати за видатковою накладною №34 від 01.07.2015 року сплинув 11.07.2015 року, видатковою накладною №35 від 09.07.2015 року 19.07.2015 року.

На виконання договору купівлі-продажу №17/06/15К від 17.06.2015 року, позивач поставив відповідачу товар на загальну вартість 154950 грн., що підтверджується видатковою накладною №30 від 17.06.2015 року (а.с.26) та довіреністю №22 від 08.06.2015 року (а.с.95).

З урахуванням п.4.1 договору, строк оплати за накладною №30 від 17.06.2015 року сплинув 27.06.2015 року.

За договором купівлі-продажу №18/06/15К від 18.06.2015 року позивач поставив відповідачу товар на суму 370767 грн., про що свідчить видаткова накладна №31 від 18.06.2015 року (а.с.29) та довіреність №23 від 18.06.2015 року (а.с.96).

Строк оплати товару за вказаною накладною відповідно до п.4.1 договору, сплинув 28.06.2015 року.

Докази своєчасної оплати відповідачем поставленого за вищенаведеними видатковими накладними товару матеріали справи не містять.

Сума боргу відповідача підтверджується наданим позивачем матеріалами (договорами, видатковими накладними, довіреностями на отримання товару, розрахунком ціни позову).

Відповідач в добровільному порядку суму основного боргу не сплатив, не представив суду доказів погашення боргу.

Враховуючи непогашення відповідачем суми основного боргу, вказаної позивачем, колегія суддів погоджується з висновком господарського суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення позову в частині стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 710317 грн.

Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як розяснено в п.4.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 року «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобовязань», сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Таким чином, за наявності встановленого факту прострочення відповідачем грошового зобовязання, колегія суддів, перевіривши розрахунок позивача, враховуючи суми заборгованості по кожній з видаткових накладних, з урахуванням строків розрахунків, визначених умовами договорів купівлі-продажу, погоджується з рішенням суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог в цій в частині та стягнення з відповідача 3 % річних за період з 19.06.2015 року по 31.10.2016 року в сумі 1900 грн. (за видатковою накладною №28 від 08.06.2015 року), за період з 26.06.2015 року по 31.10.2016 року в сумі 749,53 грн. (за видатковою накладною №29 від 15.06.2015 року), за період з 03.07.2015 року по 31.10.2016 року в сумі 1847,26 грн. (за видатковою накладною №32 від 22.06.2015 року), за період з 05.07.2015 року по 31.10.2016 року в сумі 551,90 грн. (за видатковою накладною №33 від 24.06.2015 року), за період з 12.07.2015 року по 31.10.2016 року в сумі 543,94 грн. (за видатковою накладною №34 від 01.07.2015 року), за період з 20.07.2015 року по 31.10.2016 року в сумі 1782,78 грн. (за видатковою накладною №35 від 09.07.2015 року), за період з 28.06.2015 року по 31.10.2016 року в сумі 6265,92 грн. (за видатковою накладною №30 від 17.06.2015 року), за період з 29.06.2015 року по 31.10.2016 року в сумі 14962,73 грн. (за видатковою накладною №31 від 18.06.2015 року), загалом 28604,06 грн., а також інфляційних втрат за період з вересня 2015 року по вересень 2016 року по кожній з видаткових накладних в загальному розмірі 73588,84 грн.

Стосовно доводів апелянта щодо неправомірності нарахування 3% річних та інфляційних втрат в період дії мораторію на задоволення вимог ТОВ «Флора Трейд», а саме з 18.02.2016 року (дата винесення ухвали господарським судом Сумської області у справі №920/96/16) по 12.07.2016 року (прийняття Вищим господарським судом постанови у справі №920/96/16), колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частини 2 статті 19 ЗУ «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду. Ухвала є підставою для зупинення виконавчого провадження. Про запровадження мораторію розпорядник майна повідомляє відповідному органу або особі, яка здійснює примусове виконання судових рішень, рішень інших органів за місцезнаходженням (місцем проживання) боржника та знаходженням його майна.

Частиною 3 вказаної статті передбачено, що протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів: не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання зобовязань із задоволення всіх вимог, на які поширюється мораторій.

З матеріалів справи вбачається, що ухвалою господарського суду Сумської області від 18.08.2016 року у справі №920/96/16 відмовлено в порушенні провадження у справі про банкрутство ДП «Дослідне господарство «Іскра» Інституту сільського господарства Північного Сходу Національної академії аграрних наук України (відповідач у даній справі).

Відповідно до інформаційної довідки №166869 від 22.11.2016 року з Єдиного державного реєстру підприємств, щодо яких порушено провадження у справі про банкрутство , стосовно відповідача провадження у справі про банкрутство не порушено (а.с.51).

Таким чином, на даний час обставина щодо перебування підприємства відповідача в процедурі банкрутства відсутня.

Відповідач вважає, що з 18.02.2016 року по 12.07.2016 року діяв мораторій на задоволення вимог кредиторів, оскільки стосовно відповідача було порушено провадження у справі про банкрутство (справа №920/96/16), а отже, нарахування 3% річних та інфляційних втрат за вказаний період є неправомірним.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою господарського суду Сумської області від 18.02.2016 року у справі №920/96/16 порушено провадження у справі про банкрутство ДП «Дослідне господарство «Іскра» Інституту сільського господарства Північного Сходу Національної академії аграрних наук України. Визнано вимоги ТОВ «Флора Трейд» до боржника (відповідача у даній справі). Введено мораторій на задоволення вимог кредиторів (а.с.112).

Однак, постановою Вищого господарського суду України від 12.07.2016 року у справі №920/96/16 скасовано вказану ухвалу господарського суду Сумської області від 18.02.2016 року у справі №920/96/16 (а.с.117).

Таким чином, в період з 18.02.2016 року по 12.07.2016 року діяв мораторій на задоволення вимог кредиторів, а отже, відповідач не міг здійснювати погашення вимог кредиторів, в тому числі позивача, самостійно.

Згідно ч.1 ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Отже, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційних нарахувань та 3 % річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, в тому числі, неможливості погашення ним боргу в силу закону.

Отже, враховуючи, що ухвала суду від 18.02.2016 року у справі №920/96/16 скасована касаційною інстанцією, та приймаючи до уваги, що стаття 625 ЦК України застосовується незалежно від наявності вини боржника, колегія суддів дійшла висновку про правомірність нарахування позивачем 3% річних та інфляційних втрат в період з 18.02.2016 року по 12.07.2016 року.

Враховуючи наведене, доводи апелянта є безпідставними.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків господарського суду Сумської області.

Приймаючи до уваги всі наведені обставини в їх сукупності, судова колегія дійшла висновку, що під час розгляду справи господарським судом першої інстанції фактичні обставини справи встановлені на основі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих доказів, висновки суду відповідають обставинам справи та їм надана правильна юридична оцінка, прийняте рішення відповідає нормам чинного законодавства та підстав для його скасування не вбачається.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 99, 101, п.1 ст.103, 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Сумської області від 30.01.2017 року у справі №920/1174/16 залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її підписання і може бути оскаржена протягом 20 днів до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови підписано 16.03.2017 року.

Головуючий суддя Медуниця О.Є.

Суддя Пелипенко Н.М.

Суддя Пушай В.І.