Постанова № 65347008, 13.03.2017, Донецький апеляційний господарський суд

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

пр. Науки, 5, м. Харків, 61022, тел. (057) 702-00-72

е-mail: inbox@dna.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.03.2017справа № 910/13300/16

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддів:ОСОБА_1, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , за участю представників сторін: від позивача: від відповідача: не зявився; не зявився; розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуФізичної особи-підприємця ОСОБА_4, м. Антрацит, Луганська область на рішення Господарського суду Луганської області від05.12.2016 (підписано 06.12. 2016)у справі№ 910/13300/16 (суддя Секірський А.В.)за позовомКомунального підприємства по утриманню житлового господарства "Житлорембудсервіс" Деснянського району м. Києва, м. Київ доФізичної особи-підприємця ОСОБА_4, м. Антрацит, Луганська область простягнення 74 482, 92 грн.В С Т А Н О В И В :

У липні 2016 року до господарського суду звернулось Комунальне підприємство по утриманню житлового господарства "Житлорембудсервіс" Деснянського району м. Києва, м. Київ (Позивач) із позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, м. Антрацит, Луганська область (Відповідач) про стягнення заборгованості за договором оренди нежитлового приміщення №454/0314 від 06.08.2014, договором про відшкодування орендарем витрат на комунальні послуги та відшкодування плати за землю балансоутримувача №0314 від 11.06.2014 та договором про реструктуризацію заборгованості від 08.10.2014 в загальному розмірі 74 482,92 грн., з яких: 49 564,96 грн. сума основної заборгованості; 10 195,44 грн. сума неустойки (пені); 12 807,75 грн. інфляційні нарахування; 1 914,77 грн. 3% річних.

Рішенням господарського суду Луганської області від 05.12.2016 позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача 49 564,96 грн. заборгованості, 1 834,10 грн. 3% річних та 950,93 грн. судового збору. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Відповідач, не погодившись з прийнятим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить спірне рішення господарського суду скасувати та прийняти нове рішення яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

В обґрунтування вимог скарги заявник посилається на те, що рішення судом першої інстанції винесено при неповному зясуванні обставин справи.

В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що період нарахування орендної плати має починатись з 11.06.2014 року, тобто з моменту підписання сторонами акту-приймання передачі згідно до умов п. 3.1 Договору № 454/0314, в матеріалах справи відсутні акти надання послуг по Договору № 0314 за період з 01.07.2014 по 01.10.2014, а також на те, що твердження позивача про часткове погашення заборгованості за Договором про реструктуризацію в сумі 152,77 не підтверджується належними доказами, жодних платежів відповідачем за цим Договором не здійснювалось.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, але через канцелярію суду надав клопотання про проведення судової почеркознавчої експертизи, у задоволенні якої судовою колегією відмовлено у звязку з недоцільністю.

У звязку з викладеним судова колегія вважає за можливе розглянути скаргу без участі представників сторін, що не скористались правом на участь в судовому засіданні апеляційної інстанції.

Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи із наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 06 серпня 2015 року між сторонами у справі та Деснянською районною в м. Києві державною адміністрацією був укладений Договір Договір № 454/0314 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду (далі Договір 454/0314), за умовами п. 1.1 якого, Деснянська районна в м. Києві державна адміністрація на підставі розпорядження Деснянської РДА в місті Києві від 23.05.2014 року №252 передала, а відповідач прийняв в оренду нерухоме майно (нежитлові приміщення), що належить до комунальної власності територіальної громади м. Києва, яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Мілютенка, 26-б, для розміщення фізкультурно-спортивного закладу та сауни.

Пунктом 5.1. Договору № 0314 визначено період його дії з 11 червня 2014 року по 10 червня 2015 року включно.

Додатковою угодою від 13 липня 2015 року до Договору №454/0314, сторони продовжили строк дії Договору №454/0314 до 10 червня 2016 року.

Відповідно до п. 2.1. Договору №454/0314, обєктом оренди є нежиле приміщення, загальною площею 49,20 кв. м., на 1 поверсі 49,20 кв. м. згідно з викопіюванням з поверхового плану, що складає невідємну частину вказаного договору.

Вимогами п. 3.1. Договору №454/0314 визначений розмір орендної плати за один місяць оренди 1 580,93 грн. без ПДВ, з урахуванням 32,13 грн. за 1 кв. м. орендованої площі.

За змістом пункту 3.4. Договору №454/0314, орендна плата сплачується відповідачем на рахунок позивача, за яким закріплене майно на праві господарського відання чи оперативного управління КП "Житлорембудсервіс", яке знаходиться за адресою м. Київ, вул. Закревського, 15, починаючи з дати підписання акта приймання-передачі. Останнім днем сплати орендної плати є дата підписання сторонами акту приймання передачі при поверненні обєкта оренди Деснянській районній в м. Києві державній адміністрації.

Додатками до Договору №454/0314 є Додаток № 1 - акт приймання-передачі нерухомого майна від 11.06.2014 року та Додаток № 2 - розрахунок орендної плати по нежитловому приміщенню за адресою: м. Київ, вул. Жукова, 19-а від 06.08.2014 року (а.с. 18).

Також між сторонами 11 червня 2014 року було укладено Договір № 0314 про відшкодування відповідачем витрат на комунальні послуги та відшкодування плати за землю відповідачу (далі Договір № 0314), за умовами п. 1.1 якого (в редакції Додаткової угоди про внесення змін від 19.12.2014 до Договору № 0314), позивач отримує від відповідача грошові кошти у вигляді відшкодування плати за землю нежитлового приміщення, що знаходиться за адресою: вул. Мілютенка, 26-б, загальною площею: 49,20 кв.м.

Сторони домовились, що умови цієї Додаткової угоди від 19.12.2014 набувають чинності з 01.07.2014 та діють протягом строку дії Договору № 0314, та є його невідємною частиною.

Відповідно до п. 2.2.4 Договору № 0314, відповідач зобовязується не пізніше 10 числа місяця, наступного за звітним місяцем, вносити на рахунок позивача плату за землю, розмір якої за змістом п. 6 Додатку до Договору № 0314 складає 239,95 грн.

Згідно до наданого Договору про реструктуризацію заборгованості (далі Договір реструктуризації) від 08.10.2014 щодо реструктуризації заборгованості за період з 01.07.2014 по 01.10.2014, яка виникла внаслідок невиконання умов Договорів: № 454/0314 47 350,39 грн., за № 0314 989,34 грн.

Також, відповідно до п. 2 Договору реструктуризації, загальний борг станом на 01.10.2014 складає 48 339,73 грн., виходячи із зазначених сум.

Пунктом 3 Договору реструктуризації встановлений строк оплати загальної суми заборгованості згідно графіку рівними платежами в розмірі 4 028,32 грн. до 25 числа кожного місяця у період жовтня 2014 вересня 2015.

Позивач зазначає, що 15.02.2016 ним було вручено вимогу відповідачу № 48-140 щодо добровільної оплати основної суми заборгованості в розмірі 51 278,92 грн., але останнім було здійснено оплату заборгованості лише в розмірі 1 000,00 грн., внаслідок чого було погашено поточну заборгованість по орендним платежам згідно з Договором № 454/0314 та частково погашено заборгованість по Договору реструктуризації в розмірі 152,77 грн. (решта боргу за договором реструктуризації станом на 18.07.2016 становить 48 186,96 грн.).

Вважаючи, що відповідач не виконував свої зобовязання щодо оплати заборгованості за Договором № 0314 та за Договором реструктуризації, станом на 08.07.2016 у розмірі 49 564,96 грн., позивач звернувся до суду із відповідним позовом.

Виходячи зі змісту позовних вимог спірна сума в розмірі 48 186,96 грн. складається із заборгованості за Договором № 454/0314 з урахуванням штрафних санкцій за період 26.10.2014 по 18.07.2016 та 1 378,00 грн. заборгованість за Договором № 0314.

Відповідач, заперечуючи проти позовних вимог посилається на те, що орендна плата за спірний період сплачена, а за умовами п. 9.1 Договору № 454/0314, він діє з 11.06.2014 та не розповсюджується на попередній період.

Як вбачається з матеріалів справи орендоване майно знаходиться у комунальній власності, на балансі позивача, тому на правовідносини сторін розповсюджуються норми Закону України "Про оренду державного та комунального майна", а також вимоги Цивільного та Господарського кодексів України в частині, що не протирічить зазначеному Закону.

Положеннями ст. 283 Господарського кодексу України передбачено, що до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (ЦК України) з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

У відповідності до ст. 283 ГК України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Частиною 3 ст. 285 ГК України визначено, що орендар зобовязаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.

Згідно із положеннями ст. 759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобовязується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Статтею 762 цього Кодексу визначено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Відповідно до ч. 3 ст. 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Згідно розрахунку позивача за Договором реструктуризації період несплати складає з 01.07.2014 по 01.10.2014, але як вбачається з платіжних доручень, копії яких наявні в матеріалах справи (а.с. 90-105), відповідачем станом на кінець вересня 2014 було сплачено 8 500,00 грн. із призначенням платежу "за Договором № 454/0314", що значно перевищує заборгованість нібито наявну за Договором № 454/0314 (з урахуванням орендної плати в розмірі 1 897,12 (1 580,93 грн. * 20% ПДВ) * 4 місяці = 7 588,48 грн.) на момент укладення Договору реструктуризації, а станом на кінець жовтня 2015 32 500,00 грн.

Отже наявність визначеної в Договорі реструктуризації заборгованості за Договором № 454/0314 в розмірі 47 350,39 грн. станом на 01.10.2014 спростовується матеріалами справи.

Сам по собі Договір реструктуризації не є підставою до виникнення спірної заборгованості за Договором № 454/0314, а свідчить про зміну строків оплати вже існуючої заборгованості, що виникла за Договорами № 454/0314 та № 0314.

Судовою колегією було витребувано у позивача обґрунтований докладний розрахунок заборгованості, що зазначений в п. 1 Договору про реструктуризацію заборгованості від 08.10.2014 з помісячним розрахунком та посиланням на підстави її виникнення, проте останній надати такий розрахунок відмовився посилаючись на наявність такого розрахунку. Проте, як вбачається з матеріалів справи, такий розрахунок суми основного боргу в матеріалах справи відсутній, наявні лише розрахунки пені, 3% річних та інфляційних.

Таким чином, відокремити період та підстави виникнення спірної суми заборгованості в розмірі 47 350,39 грн., що зазначена в Договорі реструктуризації, без урахування даних бухгалтерського обліку сторін з відображенням часткових оплат відповідача та періодів, за які позивачем здійснювалось їх зарахування суд позбавлений можливості.

За таких підстав рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості з орендної плати в розмірі 47 350,39 грн., оскільки підстави виникнення цієї заборгованості на момент підписання Договору реструктуризації, спростовуються матеріалами справи.

В цій частині слід прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

Разом з тим, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції щодо стягнення заборгованості за Договором № 0314 в розмірі 989,34 грн., оскільки матеріали справи не містять документальних доказів на підтвердження здійснення відповідачем відшкодування плати за землю, таких доказів не надано, а наявні в матеріалах справи копії платіжних доручень в графі "Призначення платежу" містять посилання лише на Договір № 454/0314.

Згідно до Додатку до Договору № 0314, кошти за відшкодування плати за землю сплачуються до 20 числа кожного місяця на рахунок позивача. Податок на додану вартість сплачується власниками окремо, у розмірах і в порядку, встановленому чинним законодавством України.

Конкретних розрахунків щодо фактично спожитих послуг матеріали справи не містять, але за змістом Договору реструктуризації судова колегія вважає доведеною суму заборгованості в розмірі 989,34 грн. за відшкодування плати за землю за Договором № 0314, оскільки в матеріалах справи відсутні докази її сплати, відповідачем наявність цієї заборгованості не спростована.

Судова колегія вважає недоведеними доводи відповідача щодо не підписання ним спірного Договору реструктуризації, оскільки доказів невідповідності його підпису на цій угоді ним не надано. Від відповідача перед судовим засіданням в апеляційній інстанції надійшло клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи для дослідження відповідності його підпису на Договорі реструктуризації, проте сам відповідач до судового засідання апеляційній інстанції жодного разу не зявився та не надав зразків свого підпису, що виключає можливість дослідження експертом зазначеного питання.

Позивач на вимогу судової колегії надав оригінал Договору реструктуризації, проте зразками підпису відповідача для порівняння спірного підпису, що мали бути надані відповідачем особисто в судовому засіданні у судовій колегії відсутні.

З вимогами про визнання Договору реструктуризації недійсним відповідач у встановленому законом порядку не звертався.

У зв'язку з невиконанням відповідачем свого обов'язку щодо погашення заборгованості згідно графіку, визначеного Договором реструктуризації, позивачем також нараховані до стягнення 1 914,77 грн. 3 % річних та 12 807,75 грн. втрат від інфляції.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України божник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перерахувавши розмір 3% річних в межах заявленого позивачем спірного періоду на підставі ст. 625 ЦК України, судова колегія вважає таким, що підлягає стягненню розмір 3% річних в сумі 24,15 грн. за період з 26.09.2015 18.07.2016, оскільки в графіку в частині оплати сторони змінили порядок і строки оплати, тому визначити момент порушеного права позивача на отримання саме суми в 989,34 грн. в межах графіку не виявляється можливим. Отже період нарахування 3% річних на зазначену суму є доведеним з останньої дати оплати за графіком в межах заявлених позовних вимог.

Задовольняючи позовні вимоги в цій частині, суд першої інстанції не дослідив обґрунтованість наданого позивачем розрахунку 3% річних, стягнувши завищену суму цієї складової відповідальності за порушення грошового зобовязання.

З урахуванням вищевикладеного, сума стягнутих за рішенням суду 3% річних витрат підлягає зміні з "1 834,10 грн." на "24,15 грн." на підставі п. 2 ч. 1 ст. 104 ГПК України через недоведеність обставин, що мають значення для справи, в задоволенні вимог про стягнення решти суми 3% річних слід відмовити.

Разом з тим, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови у стягненні інфляційних, оскільки позивачем не доведено розмір та період виникнення простроченої заборгованості, за прострочення якої він має право вимагати від відповідача сплату інфляційних, а також наданий розрахунок наведений без врахування помісячного характеру інфляційних витрат.

Також позивачем було заявлено до стягнення пеню у розмірі 10 195,44 грн.

Згідно п.п. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до приписів ст. 551 ЦК України, предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і не рухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення пені за Договором №0314 від 11.06.2014 в розмірі 283,45 грн. та за Договором реструктуризації заборгованості від 08.10.2014 в розмірі 9 911,99 грн., відповідний порядок нарахування та розміру пені в договорах сторонами не встановлено, а п. 2.2.3 Договору № 0314, який передбачав порядок та розмір нарахування пені, сторонами було виключено шляхом укладення Додаткової угоди до Договору від 19.12.2014.

З урахуванням вищевикладеного, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що відповідно до вимог п. 2 ч. 1 ст. 104 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду Луганської області від 05.12.2016 року у справі № 910/13300/16 підлягає зміні в частині розміру стягнених з відповідача 3% річних з суми 1 834,10 грн. на суму 24,15 грн., скасуванню в частині стягнення заборгованості в сумі 47 350,39 грн., а також в частині розподілу судових витрат.

В решті позовних вимог про стягнення заборгованості в сумі 47 350,39 грн. та 3% річних в розмірі 1 809,95 грн. слід відмовити.

В іншій частині рішення господарського суду є законним та обґрунтованим, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду першої інстанції.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати за подання позовної заяви та апеляційної скарги слід покласти на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, у звязку з чим за подання позовної заяви з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір у розмірі 15,20 грн.

Судові витрати за подання апеляційної скарги слід покласти на позивача, стягнувши з останнього на користь відповідача 831,36 грн.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 102, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, м. Антрацит, Луганська область задовольнити частково.

Рішення господарського суду Донецької області від 29.03.2016 року у справі 905/622/16 скасувати частково, виклавши абзац 2 резолютивної частини рішення в наступній редакції:

"Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 (94613, АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) на користь Комунального підприємства по утриманню житлового господарства "Житлорембудсервіс" Деснянського району м. Києва (02217, м. Київ, вул. М. Закревського, буд. 15, код 31776030) 989,34 грн. заборгованості, 3% річних в сумі 24,15 грн. та витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви в розмірі 15,20 грн.".

В іншій частині рішення господарського суду Донецької області від 29.03.2016 року у справі 905/622/16 залишити без змін.

Стягнути з Комунального підприємства по утриманню житлового господарства "Житлорембудсервіс" Деснянського району м. Києва (02217, м. Київ, вул. М. Закревського, буд. 15, код 31776030) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 (94613, АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги 831,36 грн.

Доручити господарському суду Луганської області видати відповідні накази.

Постанову може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

ГоловуючийО.В. Стойка

Судді:Т.М. Колядко

ОСОБА_3