Рішення № 65344965, 09.03.2017, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ [1]

09 березня 2017 року Колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва

в складі: головуючого - Немировської О.В.,

суддів - Чобіток А.О., Соколової В.В.

при секретарі - Казанник М.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу,

за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 28 січня 2016 року,

встановила:

у вересні 2015 року позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути з відповідача борг в сумі 33 300 грн., пеню - 12 219 грн. 08 коп., моральну шкоду - 20 000 грн., витрати на правову допомогу - 7 000 грн. та судовий збір.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 28 січня 2016 р. позов було задоволено частково - стягнуто з відповідача 45 219 грн. 08 коп. та судовий збір. В іншій частині вимог відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення скасувати та ухвалити нове - про відмову в задоволенні позову, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права.

Заслухавши доповідь судді Немировської О.В., пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

При зверненні до суду з даним позовом, позивач обґрунтовував свої вимоги тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 загинув його син - ОСОБА_3, який перебував у трудових відносинах з ТОВ «Грос Бау». 23.05.2014 р. директор товариства - ОСОБА_4 видав йому розписку про те, що зобов'язується виплатити йому 33 300 грн. на протязі п'яти місяців. Оскільки своє зобов'язання відповідач не виконав, позивач просив стягнути з нього вказану суму, а також пеню в сумі 12 219 грн. 08 коп., моральну шкоду в розмірі 20 000 грн. та розподілити судові витрати.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 28 січня 2016 р. позов було задоволено частково - стягнуто з відповідача 45 219 грн. 08 коп. та судовий збір. В іншій частині вимог відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні вимог про відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції виходив з того, що між сторонами виникли договірні правовідносини, а умовами договору не передбачено відшкодування моральної шкоди. Рішення суду в частині відшкодування моральної шкоди сторонами не оскаржувалось.

Задовольняючи вимоги про стягнення коштів, суд першої інстанції виходив з того, що між сторонами виникло зобов'язання щодо виплати суми, яке відповідач як боржник, не виконав, і в наслідок його прострочення має сплатити суму боргу з неустойкою виходячи з розміру подвійної ставки НБУ за кожен день прострочення.

Однак з таким висновком суду першої інстанції погодитись неможливо, оскільки він не відповідає встановленим по справі обставинам.

В матеріали справи позивачем було надано розписку від імені ОСОБА_2, в якій зазначено, що він, як директор ТОВ «Грос Бау» зобов'язується виплатити суму в розмірі 33 300 грн. на протязі п'яти місяців, але не пізніше 23.10.2014 р. ОСОБА_1

При цьому позивач зазначав, що розписка була написана внаслідок нещасного випадку, який стався ІНФОРМАЦІЯ_1, в результаті якого загинув його син - ОСОБА_3 та посилався на положення ст. 525-527, 530, 533, 625, 1046, 1047, 1049, 1050 ЦК України.

Ст. 525-527, 530, 533, 625 ЦК України регулюють загальні положення про зобов'язання, а ст. 1046-1050 ЦК України - умови, порядок укладення та наслідки порушення договору позики.

Так, згідно ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей такого ж роду та такої ж якості. Однак даних про те, що ОСОБА_1 передавав ОСОБА_2 кошти в якості позики, які мали бути йому повернуті на протязі 5 місяців, матеріали справи не містять.

Відповідно до ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання, зокрема, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин, яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Суд першої інстанції не визначився з характером спірних правовідносин та не зазначив в рішенні суду яке зобов'язання та з яких саме підстав виникло між сторонами.

Відповідач ОСОБА_2 в своїх запереченнях визнає факт написання вказаної розписки 23.05.2014 р. та вказує, що мав намір надати пожертву для компенсації витрат на поховання ОСОБА_3

Згідно ч. 1 ст. 729 ЦК України пожертвою є дарування нерухомих та рухомих речей, зокрема грошей та цінних паперів, особам, встановленим ч. 1 ст. 720 цього Кодексу, для досягнення ними певної, наперед обумовленої мети.

Разом з тим, положення ст. 1053 ЦК України щодо заміни боргу позиковим зобов'язанням не може бути застосовано до даних правовідносин, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 729 ЦК України договір про пожертву є укладеним з моменту прийняття пожертви.

Також немає підстав розглядати дане зобов'язання як таке, що виникло з обов'язку відшкодувати витрати особі, яка зробила необхідні витрати на поховання та на спорудження надгробного пам'ятника у відповідності до вимог ст. 1201 ЦК України, оскільки згідно Акту проведення спеціального розслідування нещасного випадку, що стався ІНФОРМАЦІЯ_1 в ТОВ «Грос Бау», складеного за формою Н-5 нещасний випадок визнано таким, що не пов'язаний з виробництвом (а/с116). Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 22.04.2016 р. було відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до ТОВ «Грос Бау» про встановлення факту перебування у трудових відносинах (а/с136).

Зазначена в розписці сума - 33 300 грн. не може бути стягнута в якості заборгованості по заробітній платі ОСОБА_3, оскільки в матеріалах справи міститься відповідь на заяву ОСОБА_1 з Державної податкової інспекції у Шевченківському районі ГУ Міністерства доходів та зборів України у м. Києві від 03.07.2014 р., згідно якої відомості про нарахування ОСОБА_3 заробітної плати відсутні (а/с 119).

Таким чином, жодних зобов'язальних відносин між позивачем та відповідачем не існувало, а тому підстав для стягнення з відповідача коштів на користь позивача немає.

Враховуючи викладене, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, а по справі слід ухвалити нове рішення - про відмову в задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 313-315 ЦПК України, колегія суддів,

вирішила:

апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 28 січня 2016 року скасувати та ухвалити по справі нове рішення, яким в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про стягнення боргу відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів

Головуючий

Судді

№ справи: 761/26153/15-ц

№ апеляційного провадження: 22-ц/796/225/2017

Головуючий у суді першої інстанції: Юзькова О.Л.

Доповідач у суді апеляційної інстанції: Немировська О.В.