Рішення № 65344940, 09.03.2017, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 березня 2017 року м. Київ

Колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі: головуючого: Соколової В.В.

суддів: Немировської О.В., Чобіток А.О.

при секретарі: Дука В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Товариства обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» на рішення Печерського районного суду м. Києва від 02.08.2016 у справі за позовом Товариства обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна», Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» про визнання окремих положень договору недійсними,

Справа № 757/37207/14-ц № апеляційного провадження:22-ц/796/2966/2017Головуючий у суді першої інстанції: Писанець В.А.Доповідач у суді апеляційної інстанції: Соколова В.В.В С Т А Н О В И Л А:

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 09.02.2016 об'єднано в одне провадження позовну заяву ТОВ «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором від 07.06.2006 № CL-004/325/2006 та позовну заяву ТОВ «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором від 14.06.2007 № CL-004/165/2007.

В обґрунтування зазначених позовів ТОВ «ОТП Факторинг Україна» зазначало, що між ОСОБА_1 та ЗАТ «ОТП Банк», правонаступником якого є позивач, були укладені кредитні договори № CL-004/325/2006 від 07.06.2006 та № CL-004/165/2007 від 14.06.2007. З метою забезпечення виконання зобов'язання за кредитними договорами між банком та ОСОБА_2 було укладено два договори поруки. У зв'язку із неналежним виконанням відповідачами своїх договірних зобов'язань, утворилась заборгованість, яку позивач просить стягнути з них на свою користь в судовому порядку.

ОСОБА_1 звернулася до суду із зустрічним позовом до ТОВ «ОТП Факторинг Україна», ПАТ «ОТП Банк», в якому просила визнати недійсним положення підпункту (б) пункту 3.3 статті 3 договору купівлі-продажу кредитного портфелю від 23.09.2011, укладеного між ТОВ «ОТП Факторинг Україна» та ПАТ «ОТП Банк», посилаючись на те, що вказане положення суперечить ст. 509 ЦК України.

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 02.08.2016 відмовлено в задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Також відмовлено в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна», Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» про визнання окремих положень договору недійсними.

Не погоджуючись з судовим рішенням, представником позивача подано апеляційну скаргу, в якій зазначається про незаконність рішення суду у зв'язку з порушенням норм матеріального та процесуального права, неповним з'ясуванням обставин справи. Зокрема, позивач не погоджується з висновком суду про те, що у позивача виникло право вимоги за кредитними договорами до ОСОБА_1, як позичальника, та ОСОБА_2, як поручителя, з моменту придбання кредитного портфелю за договором від 23.09.2011, оскільки після цього між новим кредитором і божником були укладені додаткові угоди та останнім здійснювалось виконання договірних зобов'язань. При цьому останній платіж був здійснений 15.09.2015, що свідчить про відсутність пропуску строку позовної давності. На підставі викладеного, представник позивача просить скасувати рішення в частині залишення первісного позову без задоволення і ухвалити нове рішення в цій частині, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

ТОВ «ОТП Факторинг Україна» свого представника в судове засідання не направили, в листі від 27.02.2017 повідомили про зайнятість свого представника та просили розглянути справу у їх відсутність.

В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_5 заперечувала проти апеляційної скарги, вважає рішення суду першої інстанції законним і обґрунтованим, просила залишити його без змін.

Відповідач ОСОБА_2 повідомлявся про розгляд справи в установленому законом порядку, проте всі судові повідомлення були повернуті за закінченням терміну зберігання. За твердженням представника ОСОБА_5 відповідачі знаходяться за межами України. Про зміну місця свого перебування відповідачі суду не повідомляли, а тому, в порядку, ст.ст. 27,74,77 ЦПК України, відповідач ОСОБА_2 вважається повідомленим належним чином та таким, що не з'явився без поважних причин.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представника відповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість постановленого рішення, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відмовляючи у задоволенні первісних позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що у позивача виникло право вимоги за укладеними кредитними договорами до ОСОБА_1, як позичальника, та до ОСОБА_2, як поручителя, з моменту придбання кредитного портфелю за договором від 23.09.2011, тобто саме з цього моменту починає перебіг строк позовної давності. З матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся до суду із позовами до відповідачів 12.12.2014, тобто за межами строку, встановленого процесуальним законом, що є самостійною підставою для відмови у позові.

Колегія суддів вважає, що такий висновок суду першої інстанції не відповідає обставинам справи та вимогам чинного законодавства.

Згідно зі ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов'язується надати грошові кошти /кредит/ позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Перевіряючи обставини справи апеляційним судом встановлено, що між ЗАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № CL-004/325/2006 від 07.06.2006. Відповідно до умов цього договору банк надав позичальнику кредит в розмірі 28710,94 доларів США із фіксованою процентною ставкою в розмірі 12%+FIDR. Строк дії договору був визначений сторонами в графіку платежу до 07.06.2012 /т.1 а.с.5-8/.

В забезпечення виконання зобов'язань за вказаним договором, між ЗАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_2 був укладений договір поруки № SR-004/325/2006 від 07.06.2006, за умовами якого поручитель взяв на себе зобов'язання відповідати, як солідарний боржник, за повне і своєчасне виконання боржником (ОСОБА_1.) його боргових зобов'язань перед кредитором (ЗАТ «ОТП Банк») за кредитним договором (№ CL-004/325/2006 від 07.06.2006) в повному обсязі таких зобов'язань /т.1 а.с.10/.

Згодом 04.06.2010 між сторонами ПАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_1 було укладено три додаткові угоди, якими передбачались зміни до кредитного договору: щодо порядку здійснення погашення кредиту, а саме шляхом здійснення ануїтетних платежів; щодо порядку реалізації права дострокової вимоги банку; щодо страхування з умовою розстрочки, умов підвищення та зниження процентної ставки /т.1 а.с.122-131/.

Також 04.06.2010 між сторонами договору поруки ПАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_2 був укладений додатковий договір, яким вносились зміни відповідно до змін внесених в основне зобов'язання /т.1 а.с.151-152/.

Додатковим договором від 10.01.2011, укладеним між ПАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_1, кредитний договір був викладений в новій редакції. Відповідно до умов цього договору встановлена процентна ставка в розмірі 12%+FIDR. Строк дії договору визначений сторонами до 07.06.2013 /т.1 а.с.132-139/.

Додатковим договором від 10.01.2011 укладеним між ПАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_2 були внесені відповідні зміни до умов договору поруки /т.1 а.с.153-154/.

23.09.2011 між ПАТ «ОТП Банк» та ТОВ «ОТП Факторинг Україна» було укладено договір купівлі-продажу кредитного портфелю, за яким, зокрема, позивачу було передано право вимоги за кредитним договором № CL-004/325/2006 від 07.06.2006 /т. 1 а.с.16-23/. Згідно умов даного договору «Кредитний портфель» - права вимоги до Боржників (їх Поручителів) щодо сплати загальної суми заборгованості Боржників перед Продавцем (ПАТ «ОТП Банк») за кредитними договорами, яка включає суму основного боргу, проценти, нараховані на суму такого боргу, усі та будь-які санкції (у разі їх наявності) на дату набрання чинності, а також права, зазначені у ст. 3.3. цього Договору.

Стаття 3.3. передбачає, що до Покупця (ТОВ «ОТП Факторинг Україна» ) переходять права за кредитними договорами у зв'язку з продажем кредитного портфелю:

а. Покупець набуває усі права вимоги за кредитними договорами, що є дійсними на дату набрання чинності, включаючи, але не обмежуючись правами вимоги до боржників щодо сплати суми основного боргу; правами вимоги до боржників щодо сплати процентів, нарахованих на суму основного боргу; а також правами вимоги до боржників щодо сплати штрафних санкцій.

б. Право нараховувати проценти та штрафні санкції на суму основного боргу за кредитними договорами з дати набрання чинності.

в. На умовах, передбачених Договором комісії, право вимагати від продавця перерахування будь-яких та усіх коштів, отриманих ним від боржників в результаті реалізації заставленого майна.

Після укладення Договору купівлі-продажу кредитного портфелю між ТОВ «ОТП Факторинг Україна» та ОСОБА_1 було укладено два додаткових договори. Так за додатковим договором № 4 від 21.12.2011 була встановлена пільгова процентна ставка 4,8 %+UIRD (Український індекс ставок за депозитом), строк дії договору змінений не був, визначений у графіку датою 07.06.2013 /т.1 а.с.140-143/.

Додатковим договором від 21.03.2013 сторони домовились про встановлення процентної ставки - 0,00 % з 21.03.2013 до повного виконання зобов'язань та визначили дату остаточного повернення кредиту - 21.07.2015 /т.1 а.с.144-150/.

Додатковими договорами від 21.12.2011 та від 21.03.2013 укладеним між ТОВ «ОТП Факторинг Україна» та ОСОБА_2 були внесені відповідні зміни до умов договору поруки SR-004/325 /2006 від 07.06.2006 /т.1 а.с.155-160/.

З матеріалів справи також вбачається, що між сторонами ЗАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_1 14.06.2007 був також укладений кредитний договір № CL-004/165/2007. Згідно з умовами цього договору, банк видав позичальнику кредит в розмірі 22268,20 доларів США із фіксованою процентною ставкою в розмірі 11,99%+FIDR. Строк дії договору був визначений сторонами в графіку платежу /т.2 а.с.7-11/.

З метою забезпечення виконання зобов'язання за вказаним кредитним договором між банком та ОСОБА_6 був укладений договір поруки від 14.05.2010 № SR-004/165/2007, за яким поручитель зобов'язався відповідати в повному обсязі по борговим зобов'язанням ОСОБА_1, що виникають з умов кредитного договору /т.2 а.с.13-14/. ОСОБА_6 померла ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується свідоцтвом про смерть від 20.10.2009, виданого Відділом реєстрації актів цивільного стану по м. Каховка, Каховського міськрайонного управління юстиції Херсонської області, /т.2 а.с.80/. А отже, зобов'язання за цим договором поруки припинились, так як не передбачають правонаступництва.

Також, в забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором № CL-004/165/2007 між ЗАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_2 був укладений договір поруки № SR-004/165/2007/1 від 14.05.2007. За умовами цього договору ОСОБА_2 взяв на себе зобов'язання відповідати як солідарний боржник за повне і своєчасне виконання боржником (ОСОБА_1.) його боргових зобов'язань перед кредитором (ЗАТ «ОТП Банк») за кредитним договором (№ CL-004/325/2006від 07.06.2006) в повному обсязі таких зобов'язань /т.2 а.с.15-16/.

02.02.2009 між сторонами ЗАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_1 був укладений Додатковий договір № 1 згідно якого сторони домовились внести зміни та доповнення щодо порядку здійснення погашення кредиту, а саме шляхом здійснення ануїтетних платежів відповідно до графіку платежів в новій редакції. За графіком платежів, останній платіж був передбачений 14.06.2013 /т.2 а.с.81-856/.

05.05.2009 між ЗАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_1 був укладений Додатковий договір №1. Сторони домовились з питань здійснення страхування з умовою розстрочки, умов підвищення та зниження процентної ставки /т.2 а.с.87-89/.

14.05.2010 між сторонами ПАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_1 був укладений Додатковий договір № 2, яким були внесені зміни до п.1.9.1. щодо порядку реалізації права дострокової вимоги банку /т.2 а.с.89/.

За вже згаданим вище договором купівлі-продажу кредитного портфелю від 23.09.2011, права кредитора за кредитним договором № CL-004/165/2007 від 14.06.2007 перейшли від ПАТ «ОТП Банк» до ТОВ «ОТП Факторинг Україна» /т. 2 а.с.22-29/

21.12.2011 між ТОВ «ОТП Факторинг Україна» та ОСОБА_1 укладений Додатковий договір № 1, згідно якого сторони домовились внести зміни та доповнення до Кредитного договору, зокрема, щодо встановлення пільгової процентної ставки на рівні 4,79 %+UIRD (Український індекс ставок за депозитом), строк дії договору змінений не був, визначений у графіку датою 14.06.2013 /т.2 а.с.93-96/.

Додатковим договором №2 від 21.03.2013 сторони домовились, зокрема, про встановлення процентної ставки - 0,00 % з 21.03.2013 до повного виконання зобов'язань, змінили графік погашення заборгованості та визначили дату остаточного повернення кредиту - 21.07.2015 /т.2 а.с.97-103/.

Додатковими договорами від 21.12.2011 та від 21.03.2013 укладеним між ТОВ «ОТП Факторинг Україна» та ОСОБА_2 були внесені відповідні зміни до умов договору поруки № SR-004/165/2007/1 /т.2 а.с.104-109/.

З розрахунків, наданих стороною позивача вбачається, що відповідачем ОСОБА_1 здійснювалось погашення кредитної заборгованості, як за договором № CL-004/325/2006 від 07.06.2006, так і за договором № CL-004/165/2007 від 14.06.2007 до 15.09.2014, проте не щомісячно та з порушенням розміру платежів визначеного умовами договорів /т.1 а.с.11-12; т.2 а.с.17-18/.

Так, за умовами додаткового договору №4 від 21.12.2011, відповідач ОСОБА_1 зобов'язалась здійснювати щомісячне погашення заборгованості за кредитним договором № CL-004/325/2006 від 07.06.2006 рівними платежами по 684,13 доларів США. Проте, за період до внесення нових змін (21.03.2013), нею було здійснено лише 4 платежі із передбачених договором 14: 26.04.2012 в розмірі 680,00 доларів США; 07.06.2012 - 1370,00 доларів США; 11.07.2012 - 685,10 доларів США; 14.09.2012 - 685,10 доларів США. Сума здійснених платежів становить 3420,2 доларів США, в той час як за умовами договору за цей період мало бути сплачено 9577,82 доларів США. Згідно з додатковим договором № 5, розмір першого платежу мав становити 1159,91 доларів США, інші щомісячні платежі визначені сторонами на рівні 289,91 доларів США, а період з 21.03.2013 по 21.07.2015, тобто передбачалось здійснення 1 платежу в сумі 1159,91 доларів США та 28 рівних платежів на загальну суму 9277,39 доларів США. За цей період здійснено 18 платежів на загальну суму 5514,8 доларів США. Різниця становить 3762, 59 доларів США.

Згідно умов додаткового договору №1 від 21.12.2011, відповідач ОСОБА_1 зобов'язалась здійснювати щомісячне погашення заборгованості за кредитним договором № CL-004/165/2007 від 14.06.2007 рівними платежами по 734,76 доларів США. Проте, за період до внесення нових змін (21.03.2013), нею було здійснено лише 4 платежі із 14 передбачених графіком: 23.12.2011 в розмірі 735,11 доларів США; 15.03.2012 - 2205,04 доларів США; 11.07.2012 - 735,02 доларів США; 19.11.2012 - 735,02 доларів США. Загальна сума здійснених ОСОБА_1 платежів становить 4410,19 доларів США замість передбачених договором 10286,64 доларів США. Згідно додаткового договору № 2 розмір першого платежу мав становити 1259,48 доларів США, інші щомісячні платежі визначені сторонами на рівні 309,48 доларів США, а період з 21.03.2013 по 21.07.2015, тобто передбачалось здійснення 1 платежу в сумі 1259,48 доларів США та 28 рівних платежів на загальну суму 9924,92 доларів США. За цей період здійснено 17 платежів на загальну суму 6520,64 доларів США. Різниця становить 3404,28 доларів США.

Вказані обставини також підтверджуються довідками ТОВ «ОТП Факторинг України» від 21.12.2015 № 748 та № 749 та випискою з банківських рахунків відповідача ОСОБА_1 /т. 1 а.с.63-121/.

Твердження представника відповідача про відсутність первинних банківських документів, які б підтверджували факти здійснення відповідачем договірних зобов'язань відхиляються колегією суддів з огляду на наявність в матеріалах справи виписки по банківським рахункам відповідача, оскільки особові рахунки клієнтів - це регістри аналітичного обліку, що містять усі записи про виконані протягом операційного дня операції за цим банківським рахунком (п. 5.4 Положення, затвердженого постановою Правління НБУ № 254 від 18.06.2003). Фактично це є електронна форма регістру всіх здійснених операцій за вказаними рахунками. Даних про невідповідність цих даних фактичним обставинам матеріали справи не містять. А отже стороною відповідача не спростовані належними та допустимим доказами обставини щодо виникнення заборгованості та/або факти здійснення відповідачем ОСОБА_1 оплат за цими договорами.

В зв'язку з цим, слід погодитись з твердженням позивача про наявність заборгованості відповідачів перед позивачем. Проте, розмір заборгованості визначений позивачем у позовних вимогах відрізняється від здійсненої вище судом перевірки.

Так, за договором № CL-004/325/2006від 07.06.2006 позивачем визначена сума в розмірі 3767,02 доларів США, а згідно розрахунку 3762,59 доларів США. Тобто позовні вимоги заявлені на суму меншу ніж фактична сума заборгованості на 0,57 доларів, а суд має виходити саме із сум заявлених в позові.

За договором № CL-004/165/2007 від 14.06.2007 сума позовних вимог становить 4023,29 доларів США, а різниця за розрахунками становить 3404,28 доларів США. При перевірці здійснених відповідачем ОСОБА_1 платежів відображених ТОВ «ОТП Факторинг України» у розрахунку і в довідці від 21.12.2015 № 748 встановлена відсутність у розрахунку чотирьох платежів (за 11.10.2011, 10.11.2011, 12.12.2011, 23.12.2011) та відмінність суми платежу здійсненої 15.03.2012. Однак, враховуючи те, що в останньому додатковому договорі від 21.03.2013 сторони визначили остаточну суму заборгованості, то, відповідно, обидві сторони її визнали. А тому суд має виходити саме з умов укладеного між сторонами договору, погодженою ними сумою та сумою виконаних зобов'язань, різниця в яких становить 3404,28 доларів США.

Згідно позовних вимог позивачем визначений еквівалент в національній валюті України станом на час звернення до суду 15.00 грн. за 1 долар США. Таким чином сума заборгованості відповідача має бути визначена з урахуванням цього та становить:

- за договором № CL-004/325/2006від 07.06.2006 в розмірі 3767 (три тисячі сімсот шістдесят сім) доларів і 02 центи США, що еквівалентно 56535 (п'ятдесят шість тисяч п'ятсот тридцять п'ять) гривень 18 коп.

- за договором № CL-004/165/2007 від 14.06.2007 в розмірі 3404 (три тисячі чотириста чотири) долари і 28 центів США, що еквівалентно 51091 (п'ятдесят одна тисяча дев'яносто одна) гривня 20 коп..

Таким чином загальна сума заборгованості становить 7171 (сім тисяч сто сімдесят один) долар і 30 центів США, що еквівалентно 107626 (сто сім тисяч шістсот двадцять шість), гривень 38 коп.

За умовами п.п. 3.2, 3.3 обох кредитних договорів за порушення прийнятих на себе зобов'язань стосовно повернення кредитних коштів, сплати процентів за користування кредитними коштами ОСОБА_1 зобов'язалась сплатити пеню в розмірі 1% від суми несвоєчасно виконаного зобов'язання за кожен день прострочки, а якщо прострочення становить більше 15 днів додатково сплачується штраф в розмірі 0,01 % від суми прострочених боргових зобов'язань, але не менше 25.00 грн.

Розрахунок пені здійснений позивачем при зверненні до суду з позовом за період з 21.02.2014 по 26.11.2014, в уточнених позовних вимогах від 18.12.2015 не змінювався і становить: за договором № CL-004/325/2006 від 07.06.2006 - 21234 (двадцять одна тисяча двісті тридцять чотири) гривні 72 коп.; за договором № CL-004/165/2007 від 14.06.2007 - 22567 (двадцять дві тисячі п'ятсот шістдесят сім) гривень 58 коп. /т.1 а.с.11-12; т.2 а.с.17-18/. Оскільки пеня розрахована за період, за який не має спору щодо розміру заборгованості за договором № CL-004/165/2007 від 14.06.2007, то вказана сума не підлягає зміні з урахуванням різниці сум визначених позивачем та судом.

З наведеного вбачається, що має місце невиконання зобов'язань за умовами кредитних договорів зі сторони позичальника ОСОБА_1, а також порушення взятих на себе зобов'язань поручителем ОСОБА_2 При цьому колегія суддів не вбачає підстав для припинення поруки, оскільки умовами всіх договорів в останній редакції визначений строк їх дії до 21.07.2015, останній черговий щомісячний платіж був здійснений позичальником 15.09.2014, та матеріали справи не містять даних про наявність досудової вимоги кредитора, направленої божнику та або поручителю, а отже суд виходить із дати звернення до суду 09.12.2014 (дата відправлення поштовим відділенням) /т.1 а.с.28; т.2 а.с.34/.

Згідно з вимогами ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках встановлених договором або законом.

В силу ст.599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням проведеним належним чином.

Разом з тим, в силу ч.5 ст. 261 ЦК України за зобов'язанням з визначеним строком виконання перебіг позовної даності починається зі спливом цього строку.

Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться у ст. ст. 252-255 ЦК України.

При цьому початок перебігу позовної давності пов'язується не стільки зі строком дії (припиненням дії) договору, скільки з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи (ст. 261 ЦК України).

За змістом цієї норми, початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

У справі, яка переглядається, суд встановив, що згідно з умовами кредитного договору позичальник зобов'язаний здійснювати повернення кредиту частинами (щомісячними платежами) у розмірі та в строки, визначені договором, і щомісяця сплачувати проценти за користування кредитом, а також сплатити пеню за порушення строків повернення кредиту та процентів за користування ним.

Оскільки умовами договору передбачені окремі самостійні зобов'язання, які деталізують обов'язок боржника повернути весь борг частинами та встановлюють самостійну відповідальність за невиконання цього обов'язку, то право кредитора вважається порушеним з моменту недотримання боржником строку погашення кожного чергового платежу, а отже, і початок перебігу позовної давності за кожний черговий платіж починається з моменту порушення строку його погашення.

Така правова позиції була неодноразово була викладена Верховним Судом України, зокрема, у Постанові від 07.11.2013 у справі за № 6-116цс13, у Постанові від 19.03.2014 у справі № 6-20цс14, у Постанові від 18.06.2014 у справі № 6-61цс14., у Постанові від 17.09.2014 у справі № 6-95цс14.

З огляду на правову позицію Верховного Суду України висновок суду першої інстанції щодо початку перебігу строку позовної давності з дати укладення договору купівлі-продажу кредитного портфелю слід визнати безпідставним. До того ж судом не враховані наступні обставини.

Як встановлено вище 21.03.2013 між ТОВ «ОТП Факторинг Україна» та ОСОБА_1 були укладенні останні додаткові угоди. При цьому відповідач виконувала щомісячні зобов'язання з погашення кредиту та процентів за користування кредитом перед новим кредитом до 15.09.2014 (дата останнього платежу). Вказане свідчить про визнання ОСОБА_1 прав нового кредитора.

Заборгованість за кредитними договорами виникла з 22.09.2014 (дата чергового платежу). У свою чергу банк звернувся до суду з позовом до неї та поручителя 09.12.2014, при цьому відсутні дані про досудове звернення кредитора з вимогою про дострокове стягнення суми заборгованості, а строк дії договорів визначений датою 21.07.2015. А отже встановлений законом строк позовної давності (трирічний щодо вимог про стягнення боргу і річний щодо вимог до пені) не є таким, що сплив. Крім того у п. 2.1.8.7. Додаткових договорів № 2 від 21.03.2013 сторони домовились, що до будь-яких вимог кредитора до позичальника буде застосовуватися позовна давність у 5 (п'ять) років /т.1 а.с.146; т.2 а.с.99/.

Таким чином, внаслідок не повно встановлених обставин справи, суд першої інстанції дійшов безпідставного висновку про застосування строку позовної даності, а тому рішення суду в цій частині підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення заявлених позовних вимог.

Стороною позивача рішення суду в частині вирішення зустрічного позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна», Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» про визнання окремих положень договору недійсними не оскаржується. Разом з тим, при здійсненні перевірки встановлено, що в цій частині рішення не місить ні викладу обставин, ні оцінки доказів, ні посилання на норми чинного законодавства, міститься лише висновок про безпідставність цих вимог, що не відповідає вимогам ст.ст. 213-215 ЦПК України.

В силу ч. 3 ст. 303 ЦПК України апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.

Враховуючи наведені положення законодавства, апеляційний суд приходить до висновку про необхідність перегляду рішення суду першої інстанції також в частині вирішення вимог зустрічного позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна», Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» про визнання окремих положень договору.

У вимогах зустрічного позову ОСОБА_1 просила визнати недійсним положення підпункту (б) пункту 3.3 статті 3 Договору купівлі-продажу кредитного портфелю від 23.09.2011, укладеного між ТОВ «ОТП Факторинг Україна» та ПАТ «ОТП Банк», посилаючись на те, що вказане положення суперечить ст. 509 ЦК України. А саме ОСОБА_1 вважає, що право нараховувати проценти та штрафні санкції на суму основного боргу за кредитними договорами з дати набрання чинності не є зобов'язанням в розумінні вимог ЦК України, а тому не може бути передане іншій особі за договором /т.2 а.с.11-113/.

Ухвалою суду від 16.03.2016 занесеною до журналу судового засідання зустрічний позов прийнятий до спільного розгляду /т.2 а.с.169/.

Згідно з підпунктом (б) пункту 3.3 статті 3 Договору купівлі-продажу кредитного портфелю від 23.09.2011, укладеного між ТОВ «ОТП Факторинг Україна» та ПАТ «ОТП Банк» до Покупця (ТОВ «ОТП Факторинг Україна» ) переходить право нараховувати проценти та штрафні санкції на суму основного боргу за кредитними договорами з дати набрання чинності.

Вказуючи на безпідставність вимог зустрічного позову суд першої інстанції вказав на те, що ОСОБА_1 не є стороною правочину. Вказане твердження відповідає обставинам справи, проте ця обставина не є безумовною підставою відмови у задоволенні позовних вимог. Особа має право звернутися до суду за захистом порушених, невизнаних чи оспорюваних прав. Не можна стверджувати, що спірний договір не стосується прав ОСОБА_1, оскільки ним передбачається заміна кредитора у зобов'язанні стороною якого вона є, а право нараховувати проценти та штрафні санкції безпосередньо впливає на її права та обов'язки.

Згідно з положеннями ст. 509 ЦК України, на яку як на підставу позову посилається ОСОБА_1, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

В порядку ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Виходячи із наведених в Законі визначень твердження відповідача про те, що право нараховувати проценти та штрафні санкції не є зобов'язанням в розумінні вимог ЦК України є безпідставним, оскільки право на отримання процентів та неустойки є грошовим зобов'язанням, яке виникає при певних умовах.

В силу ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Разом з тим як вбачається з обставин справи між ОСОБА_1 та новим кредитором були укладені додаткові угоди, якими між сторонами погоджені нові умови, зокрема, встановлена процентна ставка на рівні 0,00 % річних, скасована пеня, що була нарахована на момент укладення додаткового договору № 2, розмір пені погоджений між новим кредитором і боржником, проте її розмір не змінений (п.3.1. частини 3 Кредитного договору та п.2.1..11 Додаткового договору №2).

В порядку ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1-3,5,6 ст. 203 цього Кодексу. Зокрема, ч. 1 ст. 203 ЦК України передбачає, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

За наведених обставин, вимоги зустрічного позову про визнання недійсними умов підпунктом (б) пункту 3.3 статті 3 Договору купівлі-продажу кредитного портфелю від 23.09.2011, укладеного між ТОВ «ОТП Факторинг Україна» та ПАТ «ОТП Банк» є безпідставними, оскільки суду не доведено та ним не встановлено порушень норм чинного законодавства при його укладенні сторонами. До того ж не вбачається порушенням прав ОСОБА_1 оспорюваними умовами, а тому відсутні підстави для здійснення судового захисту її прав.

Відповідно до вимог ч.ч. 1,5 ст. 88 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору відповідно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки розмір заборгованості, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача становить загальну суму 151428,68 грн., що становить 94,2 % від заявлених позовних вимог, то сума судових витрат, які підлягають компенсації позивачу дорівнює 2372,89 грн., що також становить 94,2 % від сплачених позивачем суми судових витрат.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 313, 314, 316, 319 ЦПК України, колегія суддів

В И Р І Ш И Л А

Апеляційну скаргу Товариства обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» - задовольнити частково.

Рішення Печерського районного суду м. Києва від 02.08.2016 - скасувати та ухвалити нове рішення.

Позовні вимоги Товариства обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_2 на користь Товариства обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» суму заборгованості за кредитним договором № CL-004/325/2006 від 07.06.2006 в розмірі 3767,02 долари США, що еквівалентно 56535,18 гривень та пеню в розмірі 21234,72 грн.; за договором № CL-004/165/2007 від 14.06.2007 в розмірі 3404,28 доларів США, що еквівалентно 51091,20 гривень та пеню в розмірі 22567,58 гривень. Всього стягнути 7171,3 долари США, що еквівалентно 107626,38 гривень та пеню на загальну суму 43802,3 гривень.

Стягнути з ОСОБА_1, ОСОБА_2 на користь Товариства обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» судові витрати в розмірі 2372,89 гривень в рівних частках.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна», Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» про визнання окремих положень договору недійсними - відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: