Рішення № 65344923, 13.03.2017, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 березня 2017 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду міста Києва в складі :

Головуючого - суддіЛапчевської О.Ф.СуддівКравець В.А., Левенця Б.Б.при секретаріСинявському Д.В.,розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу представника Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» - Зайця Едуарда Петровича на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 21 грудня 2012 року

у справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7, третя особа: Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна, про поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя,-

В С Т А Н О В И Л А:

Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 21 грудня 2012 року позов задоволено частково. /а.с. 75-79/

Не погоджуючись з вказаним рішенням в частині визнання за ОСОБА_8 права власності на будинок та земельну ділянку, представник ПАТ «ОТП Банк» - Заєць Е.П., який не брав участі у справі, подав апеляційну скаргу на рішення суду посилаючись на його незаконність та необґрунтованість. Вважає, що судом першої інстанції не повно з'ясовані обставини справи, зокрема не залучено ПАТ «ОТП Банк» у якості третьої особи, оскільки будинок та земельна ділянка, на які за рішенням суду першої інстанції за ОСОБА_6 визнано право власності, є предметом іпотеки і не підлягають розподілу, оскільки придбані за особисті кошти позичальника, що були отримані у кредит. Також вказував на те, що на даний час відкрито виконавче провадження про стягнення з ОСОБА_7 на користь ПАТ «ОТП Банк» заборгованості у розмірі 5 434 401, 22 грн. З урахуванням викладеного в апеляційній скарзі просив рішення суду скасувати в частині оскарження та постановити нове в цій частині про відмову у задоволенні позову.

Так, відповідно до частини першої статті 292 ЦПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

№ справи 2604/12373/2012 № апеляційного провадження:22-ц/796/1063 /2017Головуючий у суді першої інстанції: Галаган В.І.Доповідач у суді апеляційної інстанції: Лапчевська О.Ф.Апеляційному суду було надано копії довідки з Державного реєстру прав на нерухоме майно, копії кредитного та іпотечного договорів від 27.05.2008 р., копію рішення про стягнення заборгованості від 21.12.2012 р. та постанову про відкриття виконавчого провадження, з яких вбачається, що частина нерухомого майна, яка була предметом поділу між подружжям, перебуває в іпотеці ПАТ «ОТП Банк», це майно описане та арештоване в процесі примусового виконання рішення суду про стягнення з ОСОБА_7 на користь банку суми боргу за кредитним договором.

За таких обставин судом першої інстанції вирішено питання про права та обов'язки ПАТ «ОТП Банк». /правова позиція 6-2513цс16 від 16.11.2016 р./

Сторони в судове засідання не з'явились, про час та дату судового розгляду повідомлення не отримують, конверти на адресу суду повертаються за закінченням терміну зберігання, представник ОСОБА_7 - ОСОБА_11 знайомився з матеріалами справи /а.с. 144/, тому колегія суддів вважає за можливе розглядати справу за їх відсутності у відповідності до положень ч. 2 ст. 305 ЦПК України.

Відповідно до ч. 3 ст. 27 ЦПК України, особи, які беруть участь у справі, зобов'язані добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи в межах апеляційного оскарження, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення скасуванню в частині визнання права власності, з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, на підставі наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_6 та ОСОБА_7 з 01.02.2007 року перебували у зареєстрованому шлюбі, який розірвано рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 07.04.2011 року. /а.с. 12/

Від сумісного проживання сторони мають двох дітей: сина, ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується свідоцтвом про народження, виданим Відділом реєстрації актів громадянського стану Радянського району міста Києва від 24.03.1998 року, актовий запис № 184, та доньку, ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_2, що підтверджується свідоцтвом про народження, виданим Відділом реєстрації актів цивільного стану Шевченківського районного управління юстиції м. Києва від 03.10.2008 року, актовий запис № 1834. /а.с. 6, 7/

Відповідно до договору купівлі-продажу нерухомого майна від 27.05.2008 року ОСОБА_7 на праві власності належить: садовий будинок АДРЕСА_1, АДРЕСА_2 житловою площею 157,50 кв.м., загальною площею 281,8 кв.м. (літ. А), літня кухня (літ. Б), сауна (літ. В), сарай (літ. Г), майстерня (літ. Д), спорудження (№ 1-3); нерухоме майно розташоване на земельних ділянках, загальною площею 0,0600 га, та загальною площею 0,0599 га. Одночасно з укладенням цього договору сторони уклали договори купівлі-продажу земельних ділянок, на яких розташоване нерухоме майно. /а.с. 10/

За даними Державного акту на право власності на земельну ділянку від 17.03.2009 року, на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 27.05.2008 року ОСОБА_7 належить на праві власності земельна ділянка площею 0,0600 га, кадастровий номер НОМЕР_1, ділянка АДРЕСА_1. /а.с. 65, 66/

За даними Державного акту на право власності на земельну ділянку від 17.03.2009 року, на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 27.05.2008 року ОСОБА_7 належить на праві власності земельна ділянка площею 0,0599 га, кадастровий номер НОМЕР_2, ділянка АДРЕСА_2. /а.с. 67, 68/

Постановляючи рішення в частині визнання за ОСОБА_6 права власності на земельну ділянку АДРЕСА_2, площею 0,0599 га, кадастровий номер НОМЕР_2, та на садовий будинок, житловою площею 157,50 кв.м., загальною площею 281,8 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2, суд першої інстанції керувався вимогами ч. 3 ст. 368 ЦК України про те, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом та ст. 60 СК України про те, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Встановивши, що спірне майно належить сторонам на праві спільної сумісної власності, набуто за час зареєстрованого шлюбу, з урахуванням визнання відповідачем позову, відступивши від рівності часток подружжя, ураховуючи фактичне матеріальне утримання спільних з відповідачем неповнолітніх дітей, суд першої інстанції прийшов до висновку про визнання за позивачкою права приватної власності на земельну ділянку АДРЕСА_2 площею 0,0599 га, кадастровий номер НОМЕР_2, та садовий будинок, загальною площею 281,8 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2, та визнання за відповідачем права приватної власності на земельну ділянку АДРЕСА_1 площею 0,0600 га, кадастровий номер НОМЕР_1, допоміжні господарські будівлі та споруди, а саме: літню кухню, сауну, сарай, гідро-масажний кабінет, розташовані за адресою: АДРЕСА_1.

Однак з таким висновком суду погодитись не можна з наступних підстав.

Статтею 60 СК України визначено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй (йому) особисто.

Отже, належність майна до спільної сумісної власності подружжя визначається не тільки фактом придбання його під час шлюбу, але й спільною участю подружжя коштами або працею в набутті майна. Застосовуючи норму статті 60 СК України та визнаючи право спільної сумісної власності подружжя на майно, суд повинен установити не тільки факт набуття майна під час шлюбу, але й той факт, що джерелом його набуття були спільні сумісні кошти або спільна праця подружжя.

Тобто статус спільної сумісної власності визначається такими критеріями:

1) час набуття майна;

2) кошти, за які таке майно було набуте (джерело набуття). /правова позиція 6-2641цс15/

Судом першої інстанції вказані положення проігноровано, не встановлено джерела походження коштів, за які спірне майно було набуто.

Крім того, судом першої інстанції, не перевірено належним чином належності ОСОБА_7 на праві приватної власності майна, що було предметом поділу.

Так, судом апеляційної інстанції встановлено, що 27 травня 2008 року між АТ «ОТП Банк» та ОСОБА_7, укладено Кредитний договір №МL-001/064/2008 /а.с.97-101/

У відповідності до ч. 2 п. 1.1. Кредитного договору Банк в порядку передбаченому цим Договором надає Позичальнику Кредит у Розмірі та Валюті, визначеній у Частині № 1 цього договору, а Позичальник приймає Кредит, зобов'язується належним чином використати та повернути Банку суму отриманого Кредиту, а також сплатити відповідну плату за користування Кредитом і виконати всі інші зобов'язання, як вони визначені у цьому Договорі.

Кредитні кошти надавалися на придбання нерухомого майна п. 5. ч. 1. Кредитного договору (нерухоме майно), а саме:

- садового будинку загальною площею 281,80 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2;

- земельна ділянка, загальною площею 0,0600 га, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1;

- земельна ділянка, загальною площею 0,0599 га, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2;

Відповідно до п. 3.1. Договору іпотеки №РМL-001/064/2008 від 27.05.2008р. вказані вище об'єкти передані Банку в іпотеку / а.с.102-105/.

Відповідно до Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 12 січня 2011 року у справі за позовом АТ «ОТП Банк» до ОСОБА_7 про стягнення заборгованості, позовні вимоги задоволено в повному обсязі, стягнуто з ОСОБА_7 на користь АТ «ОТП Банк» заборгованість у розмірі 5 434 401,33 грн. Постановою від 23.08.2011р. відкрито виконавче провадження. / а.с.108, 109/

Також згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 30 вересня 2016 року садовий будинок загальною площею 281,80 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, земельна ділянка, загальною площею 0,0600 га, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, земельна ділянка, загальною площею 0,0599 га, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 перебувають в іпотеці АТ «ОТП Банк». /а.с.110/

Банк, у свою чергу, не надавав згоду на перехід права власності на зазначене майно (ст. 520 ЦК України). Станом на дату подачі апеляційної скарги рішення Шевченківського районного суду м. Києва не виконано, заборгованість не погашена.

Таким чином, суд першої інстанції не в повній мірі дослідив обставини справи, не залучив АТ «ОТП Банк» у якості третьої особи та прийняв необгрунтоване рішення, що суперечить вимогам законодавства, а саме ст.ст. 3, 9, 10 ЗУ «Про іпотеку», оскільки будинок загальною площею 281,8 кв.м., та земельна ділянка загальною площею 0,0599 га, на які за рішенням суду першої інстанції ОСОБА_6 надано право власності, є предметом іпотеки (АДРЕСА_1,АДРЕСА_2) не підлягає розподілу, оскільки він придбаний не за кошти подружжя, а за особисті кошти позичальника, отримані у кредит від банківської установи відповідно до Кредитного договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 313-314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу представника Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» - Зайця Едуарда Петровича на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 21 грудня 2012 року - задовольнити.

Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 21 грудня 2012 року - скасувати, постановивши нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Стягнути з ОСОБА_6 /ІПН НОМЕР_3/ на користь Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» /код ЄДРПОУ 21685166/ судовий збір за розгляд справи в апеляційній інстанції у розмірі 3 540 грн. 90 коп.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий: Судді: